Постанова № 21787186, 23.08.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2011 р. справа № 2а/0570/12658/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15год. 16хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретаріЗаднепровської В.О.

за участю представників сторін

від позивача: Савки С.В.,

від відповідача: Демниченко С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль - 2010» до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкове повідомлення рішення від 18.05.2011 року №0000371542/167 яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість у сумі 223219,00грн., з якої основний платіж 223218,00грн. і штрафна санкція у розмірі 1,00грн.,-

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістраль - 2010», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкове повідомлення рішення від 18.05.2011 року №0000371542/167 яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість у сумі 223219,00грн., з якої основний платіж 223218,00грн. і штрафна санкція у розмірі 1,00грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що обставини які викладені в акті перевірки не відповідають дійсності. Між ТОВ «Магістраль 2010» та ТОВ «Каскад» було укладено договір купівлі-продажу товару, нафтопродукти. Сторони за договором визначили, що факт постачання товару підтверджується видатковою накладною та те, що передача товару може здійснюватися на складі покупця (позивача). Так на виконання договору ТОВ «Каскад» на користь позивача у лютому 2011 року, був поставлений товар, а дійсність проведення господарських операцій підтверджується складанням документів: видаткова накладна, податкова накладна, довіреністю на отримання товару, платіжне доручення на оплату товару, товарно-транспортна накладна.

Також між ТОВ «Магістраль 2010» та ФО-П ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу товару, нафтопродукти. Так на виконання договору ФО-П ОСОБА_3 на користь позивача у лютому 2011 року, був поставлений товар, а дійсність проведення господарських операцій підтверджується складанням документів: видаткові накладні, податкові накладні, довіреність на отримання товару, платіжні доручення на оплату товару, товарно-транспортні накладні.

Спірні господарські операції відображені в бухгалтерському обліку ТОВ «Магістраль 2010» правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках (що підтверджується карткою рахунку 631).

Окрім того відповідно до умов договорів укладених з вищевказаними контрагентами та видаткових накладних складених за наслідками проведення господарських операцій, постачалося дизельне паливо та бензин яке є легкозаймистою речовиною та відноситься до категорії небезпечних вантажів. Тобто правила на які посилається Шахтарська ОДПІ, а саме Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені Наказом Мінтрансу №363 від 14.10.1997 року та Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність», в обґрунтування своєї позиції взагалі не мають відношення до спірних правовідносин.

Також позивач зазначає, що Податковий кодекс України, регламентує правовідносини податкового обліку, мають біль вищу юридичну силу та є спеціальним нормативним актом по відношенню до Наказу Мінтрансу України.

Окрім зазначеного позивач акцентує увагу суду на ту обставину, що постановою Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 22.06.2011 року по справі №3-1151 провадження по справі про притягнення директора ТОВ «Магістраль 2010» ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП України було закрито у звязку з відсутністю в діях директора ТОВ «Магістраль» ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення на адміністративний позов (а.с.84), у яких зазначив, що була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Магістраль - 2010». Під час проведення перевірки було встановлено, що позивач мав правові відносини з ТОВ «Каскад» та ФО-П ОСОБА_3. Для проведення перевірки підприємством надані документи не в повному обсязі, а саме відсутні пояснення посадових осіб щодо доцільності здійснення господарської операції, інші первинні документи, що підтверджують реальність її здійснення (товарно-транспортні накладні), видаткові накладні, розрахункові документи, тощо).

Перевіркою встановлено, що постачальником ТОВ «Каскад» податкові зобовязання з ПДВ за лютий 2011 року по взаєморозрахункам з ТОВ «Магістраль - 2010» не задекларовано, фактичної сплати ПДВ до бюджету не здійснено. Для підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Каскад» платником податків надано копію договору на постачання нафтопродуктів та копію податкової накладної ТОВ «Каскад». Таким чином, первинні та податкові документи (угоди, податкові накладні), отримані від ТОВ «Каскад», не можуть підтверджувати факт здійснення господарської операції по придбанню товарів.

Згідно документів, наданих до перевірки ТОВ «Магістраль 2010», угоди про перевезення дизпалива з ФО-П ОСОБА_3 або з іншими підприємствами відсутні, відомості про фактичного перевізника дизпалива суперечливі.

Зазначене вище підтверджує відсутність доказів фактичного отримання дизпалива ТОВ «Магістраль 2010» від ФО-П ОСОБА_3

Виходячи з наведеного, позивач проводило діяльність спрямовану на здійснення операцій повязаних з формуванням штучного податкового кредиту та наданням податкової вигоди третіх осіб.

На підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістраль - 2010» є юридичною особою, зареєстровано Шахтарською районною державною адміністрацією Донецької області 23.11.2010 року №12511020000000347, ідентифікаційний код 36020828, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою АБ №076682 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.10,11), перебуває на податковому обліку в Шахтарській ОДПІ з 24.11.2010 року за №20436, відповідно до довідки про взяття на облік платника податків форми 4-ОПП від 24.11.2010 року №238/10/29-014-1 (а.с.20). Свідоцтво №100312389 від 02.12.2010 року підтверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістраль - 2010» зареєстроване платником податку на додану вартість (а.с.19). Свою діяльність здійснює на підставі Статуту (а.с.12).

Шахтарською обєднаною державною податковою інспекцією було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по податку на додану вартість по декларації за лютий 2011 року по строку 21.03.2011 року. За наслідками перевірки було складено акт від 26.04.2011 року №388/15/36020828 (а.с.23).

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено порушення п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижена сума податку на додану вартість за період з 01.02.2010 року по 28.02.2010 року, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 223218,00грн., в т.ч. за лютий 2011 року на суму 223218,00грн. Збільшується сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на 223218,00грн., у т.ч. за лютий 2011 року на 223218,00грн.

Зазначені порушення визначено, як вказано в акті перевірки, у звязку з укладанням позивачем нікчемних правочинів з ТОВ «Каскад» та ФО-П ОСОБА_3 які не спричинили реального настання правових наслідків і мають протиправний характер.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення від 18.05.2011 року №0000371542/167 яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальній сумі 223219,00,00грн., з якої основний платіж 223218,00грн. і штрафна санкція у розмірі 1,00грн. (а.с.30).

Крім того, відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Магістраль-2010» з питань, що стали предметом оскарження у звязку з поданням скарги на податкове повідомлення-рішення №0000371542/167 від 18.05.2011 року. За результатами якої складено акт від 29.06.2011 року №582/15/36020828, висновки якого підтвердили в повному обсязі результати перевірки викладені в попередньому акті від 26.04.2011 року.

Предметом доказування в цій справі є доведення обставин укладення нікчемних правочинів та наявності наданих послуг за договором постачання нафтопродуктів №00000-17 від 04.01.2011 року укладеного між позивачем та ТОВ «Каскад» та за договором постачання нафтопродуктів №0009 від 10.01.2011 року укладеного між позивачем та ФО-П ОСОБА_3 Від цих обставин залежить право позивача на формування податкового кредиту у лютому 2011 року у сумі 223218,00грн.

Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договорів постачання нафтопродуктів, оскільки сторони договору не мали наміру на реальне настання наслідків, а позивач мав мету на збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість при відсутності фактичного постачання товарів.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад» (Постачальник) укладено договір постачання нафтопродуктів №00000-17 від 04.01.2011 року.

Предметом договору є зобовязання Постачальника передати нафтопродукти (далі товар), у власність Покупця, а Покупець прийняти та сплатити його на умовах цього договору. В п.3.1 договору зазначено, що ціна на товар договірна, встановлюється на момент продажу і фіксується в рахунку та/або у відвантажувальних документах. П 3.2 загальна сума договору складає суму в національній валюті України, визначену на підставі виписаних накладних документів. Розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на протязі 7 днів з моменту фактичного постачання товару. Покупець також може здійснювати розрахунки шляхом перерахування 100% передплати. Згідно з п.4.1 місцем виконання зобовязань з передачі товару Постачальником Покупцеві є склад Покупця або АЗС Постачальника. Транспортні витрати по доставці товару, несе Постачальник. Відповідно до п.4.3 Постачальник зобовязаний надавати Покупцеві оригінали або копії наступних документів: накладні на товар, податкові накладні.

По п.7.1 договору термін дії договору з моменту підписання до 31 грудня 2011 року, а в частині грошових зобовязань до повного виконання. (а.с.47).

На виконання умов договору сторонами виписані підтверджуючі документи, а саме:

- видаткова накладна №РН-10/02/5 від 10.02.2011 року, податкова накладна №109 від 10.02.2011 року, товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів №10022 від 10.02.2011 року - на бензин А-76, 9082л, на загальну суму 70385,50грн., в т.р. ПДВ 11730,92грн. (а.с.50-52).

Цими документами підтверджується, що в лютому 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад» було поставлено позивачу товару на загальну суму 58654,58грн. без ПДВ.

Оплата за отриманий товар відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Каскад» згідно наступних платіжних доручень: №59 від 04.02.2011 року у сумі 85500,00грн. у т.ч. ПДВ 14250,00грн., №67 від 10.04.2011 року у сумі 51531,00грн. у т.ч. ПДВ 8588,50грн. (а.с.53-54).

Всього сплачено позивачем по договору за товар суму 137031,00грн., у т.р. ПДВ 22838,50грн. Дебет по рахунку 631 за даною операцією складає 58654,58грн.

Відповідно до даних журналу реєстрації довіреностей за 2010, 2011 роки ОСОБА_4 отримувала довіреність 01.02.2011 року зі строком дії 28.02.2011 року для отримання товару у поставщика ТОВ «Каскад», запис 12 (а.с.95).

Відповідач обґрунтовує свою правову позицію тим, що у порушення ст.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 та зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.1998 року за №1282568, ст..9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» у товарно-транспортній накладній, наданій до перевірки, відсутні підписи вантажовідправника та вантажоодержувача, номер подорожнього листа та код підприємства вантажовідправника. Для підтвердження правомірності формування податкового кредиту від ТОВ «Каскад», направлено запит про проведення зустрічної перевірки до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька. Отримана відповідь від 06.04.2011 року щодо усунення розбіжностей між податковими зобовязаннями ТОВ «Каскад» та податковим кредитом ТОВ «Магістраль 2010».

В ході проведення перевірки не встановлено факту реального виконання угоди, а саме передачі товарів від постачальника до покупця, в звязку з тим, що надані товарно-транспортні накладні оформлені неналежним чином, тобто не відповідають діючому законодавству, та не можуть свідчити про транспортування товару на склад.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (Постачальник) укладено договір постачання нафтопродуктів №0009 від 10.01.2011 року.

Предметом договору є зобовязання Постачальника передати нафтопродукти (далі товар), у власність Покупця, а Покупець прийняти та сплатити його на умовах цього договору. П.1.3 передбачено - фактом поставки товару є оформлені належним чином видаткові документи (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийомки - передачи). В п.3.1 договору зазначено, що ціна на товар оговорюється для кожної партії окремо відповідно з умовами договору. Покупець зобовязаний оплатити товар не пізніше 2-х банківських днів з моменту отримання від Постачальника рахунку-фактури. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. (п.4.2). Згідно з п.5.1 товар поставляється Покупцю: залізничним транспортом на умовах СРТ та автомобільним транспортом на умовах FСА.

По п.9.1 договору термін дії договору з моменту підписання до 31 грудня 2011 року, а в частині грошових зобовязань до повного виконання. (а.с.55).

На виконання умов договору сторонами виписані підтверджуючі документи, а саме:

- видаткова накладна №РН-0000043 від 02.02.2011 року, рахунок-фактура №СФ-0000045 від 02.02.2011 року, податкова накладна №7 від 02.02.2011 року, товарно-транспортна накладна №0043 від 02.02.2011 року - на дизпаливо (аналогЕН 590) сорт F, вид ІІ, 29.537т.л, на загальну суму 238658,96грн., в т.р. ПДВ 39776,49грн.;

- видаткова накладна №РН-0000048 від 07.02.2011 року, рахунок-фактура №СФ-0000049 від 07.02.2011 року, податкова накладна №15 від 07.02.2011 року, товарно-транспортна накладна №0048 від 07.02.2011 року - на дизпаливо (аналогЕН 590) сорт F, вид ІІ, 29.537т.л, на загальну суму 238658,96грн., в т.р. ПДВ 39776,49грн.;

- видаткова накладна №РН-0000049 від 08.02.2011 року, рахунок-фактура №СФ-0000052 від 08.02.2011 року, податкова накладна №19 від 08.02.2011 року, товарно-транспортна накладна №0049 від 08.02.2011 року - на дизпаливо (Євро) марки Е, 11.000т.л, на загальну суму 85690,00грн., в т.р. ПДВ 14281,67грн.;

- видаткова накладна №РН-0000059 від 10.02.2011 року, рахунок-фактура №СФ-0000061 від 10.02.2011 року, податкова накладна №34 від 10.02.2011 року, товарно-транспортна накладна №0059 від 10.02.2011 року - на дизпаливо (Євро) марки Е - 11.000т.л, дизпаливо 3-0,20-(-25) 19.000т.л, на загальну суму 300580,00грн., в т.р. ПДВ 50096,67грн.;

- видаткова накладна №РН-0000057 від 10.02.2011 року, рахунок-фактура №СФ-0000059 від 09.02.2011 року, податкова накладна №33 від 10.02.2011 року, товарно-транспортна накладна №0057 від 10.02.2011 року - на дизпаливо (аналогЕН 590) сорт F, вид ІІ, 41.100т.л, на загальну суму 331266,00грн., в т.р. ПДВ 55211,00грн.;

- видаткова накладна №РН-0000071 від 24.02.2011 року, рахунок-фактура №СФ-0000084 від 23.02.2011 року, податкова накладна №73 від 23.02.2011 року, товарно-транспортна накладна №0071 від 24.02.2011 року - на дизпаливо 9.000т.л, на загальну суму 74070,00грн., в т.р. ПДВ 12345,00грн. (а.с.61- 74).

Цими документами підтверджується, що в лютому 2011 року Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 було поставлено позивачу товару на загальну суму 1268923,92грн. в т.ч. ПДВ 211487,32грн.

Оплата за отриманий товар відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ФО-П ОСОБА_3 згідно наступних платіжних доручень: №48 від 03.02.2011 року у сумі 7200,00грн. у т.ч. ПДВ 1200,00грн., №49 від 03.02.2011 року на суму 7500,00грн. у т.ч. ПДВ 1250,00грн., №51 від 04.02.2011 року на суму 172600,00грн. у т.ч. ПДВ 2876,67грн., №58 від 04.02.2011 року у сумі 51358,96грн. у т.ч. ПДВ 8559,83грн., №60від 07.02.2011 року на суму 60000,00грн. у т.ч. ПДВ 10000,00грн., №61 від 08.02.2011 року на суму 58599,00грн. у т.ч. ПДВ 9599,83грн., №62 від 08.02.2011 року на суму 30000,00грн. у т.ч. ПДВ 5000,00грн., №63 від 09.02.2011 року на суму 91059,96грн. у т.ч. ПДВ 15176,66грн., №64 від 10.02.2011 року на суму 85690,00грн. у т.ч. ПДВ 14281,66грн., №72 від 14.02.2011 року на суму 118800,00грн. в т.ч. ПДВ 19800,00грн., №75 від 14.02.2011 року на суму 56646,00грн. у т.ч. ПДВ 9441,00грн., №76 від 15.02.2011 року на суму 67420,00грн. у т.ч. ПДВ 11236,67грн., №77 від 15.02.2011 року на суму 39700,00грн. у т.ч. ПДВ 6616,67грн., №78 від 16.02.2011 року на суму 40000,00грн. у т.ч. ПДВ 6666,67грн., №80 від 17.02.2011 року на суму 75000,00грн. у т.ч. ПДВ 12500,00грн., №83 від 18.02.2011 року на суму 67900,00грн. у т.ч. ПДВ 11316,67грн., №84 від 22.02.2011 року на суму 153700,00грн. у т.ч. ПДВ 25616,67грн., №90 від 23.02.2011 року на суму 12680,00грн. у т.ч. ПДВ 2113,33грн., №91 від 23.02.2011 року на суму 103090,00грн. у т.ч. ПДВ 17181,67грн., №92 від 23.02.2011 року на суму 74070,00грн. у т.ч. ПДВ 12345,00грн. (а.с.75-94).

Всього сплачено позивачем по договору за товар суму 1372013,92грн., у т.р. ПДВ 228667,00грн. Дебет по рахунку 631 за даною операцією складає 58654,58грн.

Відповідно до даних журналу реєстрації довіреностей за 2010, 2011 роки ОСОБА_4 отримувала довіреність 02.02.2011 року зі строком дії 28.02.2011 року для отримання товару у поставщика ФО-П ОСОБА_3, запис 15 (а.с.95).

Листом від 21.04.2011 року №54 ФО-П ОСОБА_3 надав інформацію, що перевезення паливо-мастильних матеріалів для ТОВ «Магістраль-2010» здійснював він сам, ФО-П ОСОБА_5, ТОВ «Крафт», ТОВ «Петроль РЗС». (а.с.98).

В наведених таблицях по товару (а.с.86-87) позивач зазначає дані придбання та реалізації дизельного палива та бензину А-76 с зазначенням поставщика, за яким договором, дата поставки, найменування документа, його номер, кількість, ціна за одиницю, сума, місце приймання - передачи, перевізник, товарно транспортні накладні, залишок на кінець дня в літрах. З них вбачається, що позивач отримані нафтопродукти від ФО-П ОСОБА_3 та ТОВ «Каскад» реалізовував іншим покупцям.

Позивач для здійснення своєї господарської діяльності відповідно до договору оренди рухомого майна №04/01 від 04.01.2011 року орендував місткість для зберігання ГСМ обємом 25куб.м та 50куб.м. Вказані місткості розміщені по адресу: 86500 Донецька обл., м. Сніжне, вул. Лати,1. Мета оренди здійснення господарської діяльності ТОВ «Магістраль-2010». Також позивачем було укладено договір ссуди нерухомого майна №5 від 16.11.2010 року, а саме отримання в безоплатне тимчасове використання нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: Донецька обл., Шахтарський район, село Дмитрівка, вул. Центральна, 67»а», а саме комнату площею 11,5кв.м для ведення господарської діяльності на строк до 14.10.2013 року. (а.с.89-92).

Для здійснення поставки товару, між позивачем (Замовник) та ФО-П ОСОБА_6 (Виконавець) було укладено договір №03/12 про надання транспортних послуг. Згідно цього договору Виконавець зобовязується надати транспортні послуги автомобілем, укомплектованим обладнанням та технічною документацією відповідно до ТУ на перевезення небезпечних вантажів. (а.с.99). Аналогічний договір про надання транспортних послуг укладений між позивачем (Замовник) та ФО-П ОСОБА_7 (Виконавець) №03/12 від 03.12.2010 року (а.с.101). Вказані виконавці зо договорами мають ліцензії Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт» (а.с.186,187).

Відповідач обґрунтовує свою правову позицію тим, що у порушення ст.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністертсва транспорту України від 14.10.1997 року №363 та зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.1998 року за №1282568, ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» у товарно-транспортній накладній, наданій до перевірки, відсутні підписи вантажовідправника та вантажоодержувача, номер подорожнього листа та код підприємства вантажовідправника. Для підтвердження правомірності формування податкового кредиту від ТОВ «Каскад», направлено запит про проведення зустрічної перевірки до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька. Отримана відповідь від 06.04.2011 року щодо усунення розбіжностей між податковими зобовязаннями ТОВ «Каскад» та податковим кредитом ТОВ «Магістраль 2010».

В ході проведення перевірки не встановлено факту реального виконання угоди, а саме передачі товарів від постачальника до покупця, в звязку з тим, що надано товарно-транспортні накладні оформлені неналежним чином, тобто не відповідають діючому законодавству, та не можуть свідчити про транспортування товару на склад.

В ході судового розгляду судом установлено правосубєктність учасників господарської операції. Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту.

Суд враховує, що ТОВ «Каскад» зареєстровано платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100319748 від 12.10.1999 року. Товариство з обмеженою відповідальністю «Каскад» зареєстроване юридичною особою Виконавчим комітетом Донецької міської ради 29.09.1999 року, ідентифікаційний код 30585543, згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.168).

ОСОБА_3 зареєстрований фізичною особою підприємцем 09.03.2004 року №24750010001003082 Виконавчим комітетом Купянської міської ради Харківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця. ФО-П ОСОБА_3 зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100011266 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 18.03.2004 року (а.с.169-170).

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд враховує, що відповідач під час кваліфікації спірного правочину як нікчемного обґрунтував свою позицію виключно з посиланням на суперечливі відомості про фактичного перевізника дизпалива, а саме згідно письмового пояснення ФО-П ОСОБА_3 наданого до Купянської ОДПІ листом від 08.04.2011 року вантажні роботи ФО-П ОСОБА_3 не проводилися. Доставка дизпалива проводилася транспортом ТОВ «Магістраль 2010». Пізніше ФО-П ОСОБА_3 надано уточнення до первинних пояснень, де зазначено, що доставка дизпалива здійснювалась транспортом ФО-П ОСОБА_3 за його рахунок.

Також суд бере до уваги, що відповідач в акті перевірки зазначає, що на час проведення перевірки надано відповідь Купянської ОДПІ від 12.04.2011 року про підтвердження взаємовідносин ТОВ «Магістраль-2010» та ФО-П ОСОБА_3 за лютий 2011 року.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, тобто, що поставка товару у комерційному відношенні не здійснювалася та те, що договір укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

В судовому засіданні дослідженню підлягали усі первинні документи, які належить складати при господарській операції купівлі-продажу, а саме договір, специфікації, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, документи про перевезення.

При зясуванні питання, щодо наявності господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку, суд зазначає, що позивач в подальшому реалізовував товар, за результатами якої отримав дохід та позитивний вплив на результати господарської діяльності підприємства. Також позивачем до матеріалів справи надано докази реалізації нафтопродуктів іншим контрагентам, а саме ТОВ Донпромбізнес» за договором №3 від 04.01.2011 року, ТОВ «Вугледобича» договір від 05.01.2011 року, ПАТ «ХайдельбергЦемент України» договір №01/12 від 01.12.2010 року, ТОВ «Антрацит» договір №1 від 01.01.2011 року, ТОВ «Донуглетехінвест» договір №1 від 01.01.2011 року, ТОВ «Красногвардійська Нафтобаза» договір №13/01 від 13.01.2011 року, ОДО «АП «Шахтоуправління ім. В.І.Чапаєва» договір №8 від 05.01.2011 року, ТОВ «Ексіменерго» ТЕК договір №3 від 04.01.2011 року, ТОВ «Агрофірма Кутейніковський Агропродукт» договір №04/01 від 04.01.2011 року (а.с.104-113). Факти поставки товару за вказаними договорами підтверджено податковими накладними виписаними позивачем для підприємств покупців (а.с.114-142).

Суд враховує також, що для підтвердження права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність правочинів договору постачання нафтопродуктів від 04.01.2011 року №00000-17 та договору від 10.01.2011 року №0009 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Тобто наведені поставки товару забезпечують господарську діяльність позивача по реалізації продукції, внаслідок якої він отримує дохід.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовязкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

П.201.1 ст.201 кодексу передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищеперелічені договір, видаткові накладні, рахунки-фактури, податкова накладна тощо, мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях ваги, вартості найменування, дат.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При зясуванні судом питання, про притягнення посадових осіб платника податків до кримінальної відповідальності у звязку зі здійсненням операцій, що визначені таким платником, як підстава для одержання права на податковий кредит, тобто встановлення умислу в діях посадових осіб позивача, відповідач зазначив, що такі справи відсутні.

З огляду на викладене, суд бере до уваги як належний та допустимий доказ, який підтверджує обставини поставки товарів, видаткові накладні, податкові накладні, які спростовують доводи відповідача про те, що послуги фактично не надавалися.

Висновок відповідача про нікчемність операцій зроблено без використання відповідачем наданих законодавством повноважень, щодо встановлення субєктивної сторони намірів сторін, тобто умислу. Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналіз наданих документів та договору свідчить про виконання договірних зобовязань з поставки товару у комерційному відношенні, а тому висновок відповідача про порушення позивачем статей 185, 198 Податкового кодексу України є неправомірним.

Суд враховує, що наявність податкової накладної є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Обставина фактичної поставки послуг підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Спірна сума податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 223218,00грн. відображена позивачем в додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість „Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” за лютий місяць 2011 року (а.с.188-201).

Відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Але враховуючи вимоги п.6 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, неправомірність нарахування позивачеві податкового зобовязання по податку на додану вартість у сумі 223218,00грн. призводить до неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 1,00грн.

Разом з цим, суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування спірного податкового повідомлення рішення, оскільки рішення субєкта владних повноважень є скасованим з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 18.05.2011 року №0000371542/167 яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість у сумі 223219,00грн., з якої основний платіж 223218,00грн. і штрафна санкція у розмірі 1,00грн. (а.с.30) підлягає визнанню недійсним, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст.87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль - 2010» до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкове повідомлення рішення від 18.05.2011 року №0000371542/167 яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість у сумі 223219,00грн., з якої основний платіж 223218,00грн. і штрафна санкція у розмірі 1,00грн., задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення від 18.05.2011 року №0000371542/167 яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість у сумі 223219,00грн., з якої основний платіж 223218,00грн. і штрафна санкція у розмірі 1,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль - 2010» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 гривні 70 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 23 серпня 2011 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 26 серпня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.