Постанова № 21786630, 26.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

26 квітня 2011 р. (16:15) Справа №2а-12901/10/7/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югагрохім"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача представник за довіреністю ОСОБА_1

від відповідача представник за довіреністю ОСОБА_2

Обставини справи: товариство з обмеженою відповідальністю «Югагрохім» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем 22.09.2010р. №0023632301/0 та 22.09.2010р. №0023622301/0. Позовні вимоги мотивовані тим, що працівники податкового органу під час проведення виїзної планової перевірки склали акт, в якому зробили необґрунтовані висновки про порушення позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи, йому неправомірно нараховані податкові зобовязання та до нього протиправно застосовані штрафні санкції.

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити, зазначивши при цьому, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки висновки проведеної перевірки є обґрунтованими, а оскаржувані позивачем податкові повідомлення рішення прийняті ним правомірно. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.133-135).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.11.2010р. було призначено судову бухгалтерську експертизу, висновок якої залучений до матеріалів справи (а.с.144-153).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Працівниками відповідача була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Югагрохім» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 23.04.2009 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої був складений акт перевірки від 16.09.2010р. №12237/23-7/36478421 (а.с.14-32) (далі акт перевірки). Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення позивачем норм п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податкове зобовязання з податоку на прибуток на загальну суму 4717575грн., а також порушення п.п 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 3893209грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 22.09.2010р. були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0023632301/0, яким позивачу донараховане податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 4717575грн. та 3530527,30 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0023622301/0, яким позивачу нараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 3893209грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1946604,50грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час проведення перевірки позивача, у період що перевірявся та на час прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень рішень були чинними Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР та Закон України «Про податок на додану вартість» 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (в редакції, яка діяла на час проведення перевірки позивача та прийняття податкових повідомлень-рішень), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.3. ст. 5 даного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Платники податку на додану вартість, обєкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені Законом України «Про податок на додану вартість», який, як зазначалося вище, діяв на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень. З положень даного закону вбачається наступне.

Пунктом 1.4. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі. Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

У пункті 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Так, відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.2.1 . п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити

зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З акту перевірки вбачається, що податковим органом зафіксовано, що в період часу, який перевірявся, до складу валових витрат позивачем були віднесені витрати, які не підтверджені документами, обов'язок ведення і збереження яких передбачений правилами ведення податкового обліку, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 4717575грн., у т.ч. за 3 кв. 2009р. на суму 1605383грн., за 4 кв.2009р. на суму 301075грн., за 1 кв. 2010р. на суму 1431524грн., за 2 кв. 2010р. на суму 1379593грн.

Згідно акту перевірки, такий висновок обґрунтований тим, що в результаті аналізу звітної форми деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" були встановлені взаємовідносини з підприємствами - постачальниками (по ланцюгу поставок), стан яких відмінно від "0 ".

Так, відповідачем було встановлено, що у періоді, який перевіряється, основним постачальником ТОВ "Югагрохім" було КП "Альянс".

У свою чергу, основними постачальниками КП "Альянс" були:

- ПП "Гранд продукт", стан "9";

- ПП "Кримторг", стан "9";

- ПП "Бізнеспромторг", стан "36;

- ТОВ "Капітал Сервіс Плюс", стан "3".

В акті відповідач вказав, що ТОВ "Югагрохім" за рахунок вищеназваних підприємств, основних постачальників КП "Альянс", формувало валові витрати, тим самим завищуючи їх та будучи при цьому вигодонабувачем.

Податковий орган вважає, що операції з придбання та реалізації носили не товарний характер, тому що в процесі перевірки не були представлені документи, що підтверджують факт поставки товару (товарно-транспортні накладні, акти приймання товару).

Також відповідачем вказано, що в ланцюгу постачання встановлено відсутність у контрагентів по другому ланцюгу основних фондів та чисельність працюючих складає по 1 особі. Відповідач в акті вказав, що основні постачальники КП «Альянс» - підприємства з ознаками фіктивності, в звязку з чим операції з оприбуткування приймання передачі товарів не проводилися.

Матеріали справи свідчать, що згідно з довідкою ЄДРПОУ №010654 від 22.04.2009р. (а.с.34) основними видами діяльності ТОВ "Югагрохім" є оптова торгівля хімічними продуктами, зерном, насінням, кормами для тварин, торгівля квітами та іншими рослинами, торгівля фруктами та овочами.

В період, який перевірявся, ТОВ «Югагрохім» займалося оптовою торгівлею засобів захисту рослин, для чого отримало ліцензію Міністерства аграрної політики від 14.07.2009р. № 456203 на оптову торгівлю пестицидами і агрохімікатами (а.с.36).

До матеріалів справи залучена копія договору купівлі-продажу №1532/1 від 01.08.2009р. (а.с.77-81), укладеного між ТОВ "Югагрохім" та КП "Альянс", предметом якого є поставка продавцем - КП "Альянс" покупцеві ТОВ "Югагрохім" узгоджених партій товару - засобів захисту рослин, найменування, кількість і ціна яких зазначаються у відповідних специфікаціях (видаткових накладних).

З метою встановлення фактичних даних по справі судом було призначено судову економічну експертизу. Висновок судової економічної експертизи від 17.03.11р. №167/10, залучений до матеріалів справи (а.с.143-153).

На вирішення експерта поставлені питання щодо підтвердження документами первинного та податкового обліку ТОВ «Югагрохім» висновків ДПІ в м.Сімферополь, викладених в акті планової виїзної перевірки від 16.09.2010р. № 12237/23-7/36478421 щодо донарахування ТОВ «Югагрохім» податку на прибуток у загальній сумі 4717575 грн. та податку на додану вартість у загальній сумі 3893209 грн.

З висновку судової економічної експертизи від 17.03.11р. №167/10 (а.с.148), вбачається, що експертом досліджувалися документи, які свідчать про виконання умов вказаного договору. Так експертом встановлено, що за період, який перевірявся ТОВ "Югагрохім" на виконання вказаного договору придбало у КП "Альянс" товар на загальну суму 18870297 грн. без ПДВ, придбання якого підтверджується видатковими накладними постачальника, які оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» », в яких вказані дати їх складання, дані про кількість товару, вартість товару, підписи посадових осіб про передачу та приймання товару, завірені печаткою.

Також ТОВ «Югагрохім» здійснило часткову оплату вартості отриманих товарів на загальну суму 9178399,44грн., що підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку фіскальними чеками і актами заліку взаємних вимог.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вказує, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

В пункті 3.3. Положення вказано, що підприємства й установи, що складають облікові регістри на електронних носіях, зобов'язані забезпечити технічні засоби для їх відтворення у зручному для читання вигляді.

Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно до положень частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З урахуванням положень вказаних норм, суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених субєктом господарювання витрат в склад валових витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обовязковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Також суд зазначає, що вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до валових витрат витрат субєкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

З урахуванням документів створених у ході взаємовідносин позивача з контрагентом та положень вказаних вище норм, суд приходить до висновку, що таки документи містять належні реквізити і вони є підставою для ведення бухгалтерського обліку та можуть вважатися первинними документами.

З урахуванням того факту, що законодавцем прямо не визначено конкретні документи, а також їх кількість або індивідуальні ознаки, для виникнення у платника податку права на віднесення витрат до валових витрат, суд, встановивши наявність оформлених внаслідок господарських операцій між позивачем та контрагентом документів, які вказані вище, робить висновок про наявність у позивача достатніх підстав для формування на основі таких документів валових витрат.

Як вбачається з акту перевірки сам факт взаємовідносин між позивачем та КП «Альянс» податкова інспекція не спростовує. ДПІ в акті вказує на дослідження та перевірку нею таких документів: банківських витягів, платіжних доручень, видаткових касових ордерів, прибуткових накладних на оприбуткування товару, податкових накладних, реєстрів одержаних податкових накладних, договорів, журналів ордерів по рахункам: 631- розрахунки з вітчизняними постачальниками, 685 розрахунки з іншими кредиторами, 311 - розрахунковий рахунок, 301 каса, 372 розрахунки з підзвітними особами в національній валюті, 84 інші операційні витрати.

Актом перевірки не встановлено порушень при складанні та ведені вказаних документів.

При цьому також слід вказати, що ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З урахуванням викладеного, суд робить висновок про необґрунтованість висновків відповідача про безтоварність операцій та про відсутність у позивача права на формування валових витрат в звязку з відсутністю товаро транспортних накладних та актів приймання передачі товарів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 "Підстави виникнення цивільних прав і обов'язків" Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагент мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Крім того відповідач в акті посилається на те, що у періоді, який перевіряється, основним постачальником ТОВ "Югагрохім" було КП "Альянс", а основними постачальниками КП "Альянс" були:

- ПП "Гранд продукт", стан "9" направлено повідомлення за іі №18-ОПП, свідоцтво платника ПДВ анульовано 21.05.10р.;

- ПП "Кримторг", стан "9" направлено повідомлення за ф. №18 ОПП, свідоцтво платника ПДВ анульовано 21.05.10р.;

- ПП "Бізнеспромторг", стан "36 свідоцтво платника ПДВ анульовано 28.04.10р.;

- ТОВ "Капітал Сервіс Плюс", стан "3" прийнято рішення про припинення (ліквідацію, закриття), свідоцтво платника ПДВ анульовано 07.04.10р.

З чого, як вказувалося вище, було зроблено висновок про те, що позивач за рахунок вказаних підприємств був вигодонабувачем, а також те що основні постачальники КП «Альянс» - підприємства з ознаками фіктивності, в звязку з чим операції з оприбуткування приймання передачі товарів не проводилися.

Таки висновки відповідача є необґрунтованими з наступного.

Діючим законодавствам не встановлений обовязок покупця при придбанні у належного продавця товару здійснювати перевірку взаємовідносин такого продавця з його контрагентами, а саме перевіряти наявність їх державної реєстрації, наявність (дійсність) свідоцтва платника ПДВ, перевіряти наявність основних фондів та інше.

Поряд з цим актом перевірки не встановлений, з посиланням на відповідні докази, прямий зв'язок між придбаним позивачем товаром у КП «Альянс» та відносинами КП «Альянс» з переліченими підприємствами.

Крім того, в акті перевірки вказано, що «за період з 23.04.09г по 30.06.10г. ТОВ "Югагрохім" отримало дохід від реалізації пестицидів і отрутохімікатів в сумі 26575969грн. Завищення або заниження задекларованих показників з строки 01.1 Декларації "доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» перевіркою не встановлено».

Прослушать

Таким чином, судом встановлено, необґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Прослушать

Прослушать

В акті перевірки №9793/23-2/33187609 податковим органом зафіксовано, що за період, який перевірявся встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3893209грн.

Податковим органом виключено з податкового кредиту суми ПДВ 3774061грн. по контрагенту КП «Альянс» з в'язку з тим, що його постачальники мають стан відмінний від «нуля»: ПП «Гранд Продукт» - стан «9», ПП «Кримторг»- стан «9», ПП «Бізнеспромторг»-стан «36», ТОВ «Капитал Сервис Плюс» - стан «3».

Податковим органом також виключено з податкового кредиту суми ПДВ:

36156 грн. по контрагенту ПП «Кримторг», оскільки свідоцтво ПДВ анульовано 21.05.10р.;

19368грн. по контрагенту ПП «Гранд Продукт», оскільки також свідоцтво ПДВ анульовано 21.05.10р.

63624грн. по контрагенту ИП «Брітіш Еко Систем Технолоджі», тому що його стан «23» - місто знаходження не встановлено.

Закон України «Про податок на додану вартість» не містить термінів: "стан 0", "стан 3 "??," стан 9 "або"стан 36". Цей закон також не ставить право платника на податковий кредит у залежність від сплати його контрагентами своїх податкових зобов'язань, або від наявності у них трудових, виробничих або інших ресурсів. Право покупця на податковий кредит обумовлено двома законодавчими вимогами: зв'язок витрат на придбання товарів з господарською діяльністю підприємства і наявність належної оформленої податкової накладної.

В судове засідання позивачем були надані для ознайомлення податкові накладні виписані КП "Альянс", що брали участь у формуванні податкового кредиту ТОВ «Югагрохім» у сумі 3774059,10 грн., та податкові накладні виписаних ІП «Брітіш Еко Систем Технолоджі», що брали участь у формуванні податкового кредиту ТОВ «Югагрохім» у сумі 63624грн. Реєстр податкових накладних долучено до матеріалів справи.

Згідно із цими документами в період, що перевірявся ТОВ «Югагрохім» отримало від КП «Альянс» засоби захисту рослин на суму 22644354,62 грн., в тому числі ПДВ у сумі 3774059,10 грн., а також ТОВ «Югагрохім» отримало засоби захисту рослин від ІП «Брітіш Еко Систем Технолоджі» в квітні 2010р. на суму 121842грн. у т.ч. ПДВ 20307грн. та в травні на суму 259902грн., у т.ч. ПДВ 43317грн.

Податкові накладні, які отримані позивачем від КП «Альянс» та від ІП «Брітіш Еко Систем Технолоджі» оформлені відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Наказом ДПАУ від 30.05.97 № 165 «Про порядок заповнення податкової накладної».

Виходячи з цього, суд вважає що у зв'язку з придбанням засобів захисту рослин у КП «Альянс» і у ІП «БЄСТ» ТОВ «Югагрохім» на законній підставі включило до податкового кредиту вищезазначені суми ПДВ, в період, що перевірявся.

Позивачем також представлені суду податкові накладні, що підтверджують поставку товару у період з 05.05.2010р. по 20.05. 2010р. від ПП «Кримторг» на суму 216935,68 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 36156грн. та від ПП «Грандпродукт» на суму 116205,74 грн., в тому числі ПДВ у сумі 19368грн. Реєстр накладних та акт звірки взаєморозрахунків між ними, долучені до справи.

З боку відповідача не надано доказів, які свідчили б про порушення оформлення вказаних податкових накладних.

У період з 05.05.2010р. по 20.05.2010р. ПП «Кримторг» та ПП «Грандпродукт» були зареєстровані як платники податку на додану вартість у ДПІ м. Сімферополя, що підтверджують акти анулювання свідоцтв платників від 21.05.2010р., які залучені до матеріалів справи.

Закон України про «Податок на додану вартість» не передбачає право податкового органу зменшувати платнику податку податковий кредит у тому разі, коли після здійснення оподатковуваних операцій у його контрагентів були анульовані свідоцтва платника податку на додану вартість.

В порядку, встановленому у ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів відсутності або анулювання свідоцтва з ПДВ ІП «Брітіш Еко Систем Технолоджі».

Таким чином, судом встановлено, що за період, що перевірявся ТОВ «Югагрохім» не порушило п.п 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» і обґрунтовано віднесло до податкового кредиту з податку на додану вартість за період, який перевірявся суму 3893209 грн.Прослушать

Викладені факти підтверджуються експертним висновком № 167/10 від 17.03.2011 р., яким встановлено, що в наслідок вивчення первинних бухгалтерських документів позивача за період з 23.04.2009р. по 30.06.2010р. не встановлено заниження валового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4717575 грн. та не встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 3893209грн.

Суд вважає експертний висновок повним та обґрунтованим і приймає у якості доказу по справі.

В порядку, встановленому у ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів неповного або невірного вивчення експертною установою звітності та первинних документів платника податків, не надано доказів того, що залучені до справи первинні документи платника податків спростовуються матеріалами перевірок податкових органів.

Вивчивши надані позивачем документи, експертний висновок, вислухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що податковим органом необґрунтовано нараховані платнику податків податкові зобовязання по податку на прибуток в загальній сумі 8248102,30грн., та податкові зобовязання по податку на додану вартість в загальній сумі 5839813,50 грн.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення відповідача № 0023622301/0 від 22.09.2010р. в частині нарахування податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 3893209 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1946604грн., та податкове повідомлення-рішення відповідача № 0023632301/0 від 22.09.2010 р. в частині нарахування податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 4717575 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 3530527,30грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 94 КАС України встановлено,якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позовної заяви сплачений судовий збір у сумі 3,40 грн., а також понесені витрати на проведення судової експертизи у сумі 18048,00грн, що підтверджується калькуляцією витрат на проведення судової економічної експертизи, актом приймання здачі робіт, рахунком №13/167 від 12.03.11р. та платіжним дорученням №11 від 14.03.11р. (а.с.184-187).

Таким чином, на користь позивача з Державного бюджету України підлягає стягненню сума судових витрат у розмірі 3,40грн. та 18048грн.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 04.05.2011 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Югагрохім» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі № 0023622301/0 від 22.09.2010р., яким нараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 3893209 грн. та штрафні санкції у розмірі 1946604грн.

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі № 0023632301/0 від 22.09.2010 р., яким нараховане податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 4717575 грн. та штрафні санкції у розмірі 3530527,30грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Югагрохім» (м. Сімферополь, пр. Перемоги, 74 кв.39, код ЄДРПОУ 36478421) 3,40 грн. судового збору, 18048 грн. витрат на проведення експертизи.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.