Ухвала суду № 21786255, 06.03.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

УХВАЛА

06.03.2012Справа №5002-1/47-2011 Заскаргою - Дочірнього підприємства фірми «Екотехніка М» (03680, м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 44, корпус 8; 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94-А, ідентифікаційний код 24363204).

До Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції (95034, АР Крим, м. Сімферополь, б. Франка, 25).

Зацікавлена особа Товариство з обмеженою відповідальністю «доставка Плюс» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Садова, 78/20, кв. 83, ідентифікаційний код 36540314).

Скарга на дії ВДВС

Суддя Барсукова А.М.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від скаржника ОСОБА_1, довіреність б/н від 30.01.2012р. у справі

Від органу ВДВС ОСОБА_2 довіреність № 03-50/1621 від 28.02.2012р. у справі

Від зацікавлених осіб - не зявився.

Обставин справи: Дочірнє підприємство фірми «Екотехніка М» звернулось до суду зі скаргою на дії органу ВДВС та просить визнати противоправною бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції.

Відповідно до статті 121 -2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 13.02.2012р. скарга прийнята до розгляду суддею ГС АР Крим Барсуковою А.М.

В пункті 8 розяснень президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. №04-5/365 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невідємною частиною судового процесу, тому господарські суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служи. До того ж розгляд зазначених скарг, як правило, потребує дослідження судом матеріалів тих справ, в звязку з виконанням судових рішень в яких і подано відповідну скаргу.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 08.02.2012р. було задоволено позов Дочірнього підприємства «Екотехніка-М» та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Доставка-Плюс» 19541, 69 грн. заборгованості, 3% річних в розмірі 28,91 грн., 195, 71 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

21.02.2011р. був виданий наказ.

Наказ був направлений скаржником до Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції.

Так, в скарзі заявник просить суд визнати протиправною бездіяльність Київського відділу ДВС Сімферопольського міського управління юстиції.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року N 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» встановлено, що у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК і ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема: статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 64, розділів XI, XII, XII1 ГПК тощо.

Приписи статті 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до пункту 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, заявник в скарзі посилається на те, що 12.08.2011р. скаржник направив запит щодо неотримання постанови про відкриття виконавчого провадження, проте на теперішній час жодної відповіді скаржником не отримано.

Крім того, останній вважає, що бездіяльність ВДВС призвела до втрати можливості стягувача виконати наказ Господарського суду АР Крим, оскільки відповідач був ліквідований в рамках справи про банкрутство.

Так, як вбачається з матеріалів скарги, заявник направив на адресу ВДВС заяву, якою просить надіслати постанову про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, запити. ( а.с. 62). В якості нормативного обґрунтування для звернення із відповідною заявою ДП фірма «Екотехніка М» посилається на приписи статті 11-1 Закону України «Про виконавче провадження»

Проте зазначеною нормою Закону визначено наступне:

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Заява скаржника фактично спрямована на дистанційне ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, тоді як таке ознайомлення нормами діючого законодавства не передбачено.

Скаржник жодного разу не скористався своїм законним правом наданим йому статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» , якою передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Таким чином, суду не зрозуміло, з якої причини небажання стягувача добросовісно користуватись своїми правами повинно лягти в основу задоволення скарги на дії ДВС.

До того ж необхідне наголосити на такому:

Відповідно до статті 121 -2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

До скарги заявником додано заяву про відновлення пропущеного строку ( а.с. 65).

Заявник у клопотанні зазначив, що звернувся до суду АР Крим, відразу як стало відомо про бездіяльність органів виконавчої служби, проте технічна помилка спричинила відмову в прийнятті позову.

Проте, в основу своїх вимог скаржник покладає ненадсилання йому постанови про відкриття виконавчого провадження, за направленням якої заявник навіть письмово звертався в серпні 2011р., отже бездіяльність щодо виконання дій з надсилання заявникові постанови вже була йому відома, не кажучи вже про те, що у відповідності до вищезгаданої статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скаржник мав право на звернення до суду із заявою протягом десяти днів з дня, коли дія мала бути вчинена, тобто з дня коли постанова повинна була йому бути надіслана.

У заяві скаржник зазначає, що саме нездійснення ВДВС зупинення виконавчого провадження, як того вимагає стаття 37 Закону України «Про виконавче провадження» спричинило позбавлення можливості скаржника взяти участь в справі про банкрутство та отримати заборгованість.

Саме бездіяльність ВДВС спричинила позбавлення можливості скаржника взяти участь в справі про банкрутство боржника в якості конкурсного кредитора та отримати заборгованість з огляду на те, що 22.02.2011р. було надруковано оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, як то сам зазначає скаржник.

У відповідності до пункту 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Слідкування за фінансовим положенням боржника є правом та обовязком стягуюча, проте ніяк не органу ВДВС.

Пропуск строку на подання заяви із вимогами в справі про банкрутство є абсолютною неуважністю стягувача та не може бути спричиненим ненадсиланням ВДВС скаржнику постанов.

Далеко не всі конкурсні кредитори мають на виконанні ВДВС накази суду, проте це не перешкоджає їм вчасно звертатись до суду із вимогами. Це й має за ціль друкування оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство в друкованому органі, для того , щоб кредитори мали можливість звернутись до суду.

Більш того, оголошення надруковане 22.02.2011р., а скаржник направив заяву про відкриття виконавчого провадження лише 24.03.2011р. ( а.с. 74). Тобто вже після спливу місячного строку, в рамках якого міг би звернутись до суду із заявою про задоволення кредиторських вимог.

Таким чином, посилання скаржника на наявність вини ВДВС в позбавленні заявника можливості задовольнити кредиторські вимоги є безпідставними, необґрунтованими та не можуть бути прийняті судом в якості підстави задоволення скарги на дії ДВС.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів).

Так, пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року N 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» встановлено, що скарги, заяви, подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК і ГПК.

Необхідність викладення змісту оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено передбачена і пунктом 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження», що кореспондується із вимогами до позовної заяви, викладеними в статті 58 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто при зверненні до суду із будь-якими вимогами, сторона, що звертається ( позивач, скаржник) повинна точно викласти своїх вимоги, що саме вона вважає незаконним і які саме дії слід на її думку виконати.

Проте, скаржник в рамках даної скарги просить взагалі визнати бездіяльність ВДВС незаконною.

Вимога скаржника не може бути задоволена судом, оскільки така вимога є занадто абстрактною, що є неприпустимим при розгляді справи та скарг в суді та не передбачений вимогами діючого законодавства. Аналогічної правової позиції дотримується й Севастопольський апеляційний господарський суд в Постанові від 14.12.2012р. у справі № 2-14/1799-2010.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку що вимоги до ВДВС є необґрунтованими, строк оскарження бездіяльності ненадсилання постанови про відкриття виконавчого провадження є пропущеним, пропуск скаржником строку звернення із заявою про задоволення вимог кредиторів в рамках справи про банкрутство відбувся не з вини ВДВС, а отже не може бути прийнятий судом в якості підстави для визнання бездіяльності ВДВС незаконною, вимоги заявлені в прохальній частині скарги є неконкретними, отже скарга вцілому є необґрунтованою, безпідставною, а отже задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статей 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги Дочірнього підприємства фірми «Екотехніка М» на бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції відмовити.

Ухвалу направити на адресу сторін та ВДВС рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.