Ухвала суду № 21785220, 24.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2011 р. м. КиївК-32098/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (далі Володарсько-Волинська МДПІ)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010

у справі № 2-а-30594/08

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мерсі ЛТД»(далі Товариство)

до Володарсько-Волинської МДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Камінського А.Ф., Кордуляна Г.П.,

відповідача Литвинчука М.П., Горшкальова О.А., Єрко С.А., Курач С.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010, позов задоволено; визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.10.2008 №0000152301/0 та №0000142301/0 з мотивів недоведеності податковим органом факту невідповідності цін реалізації продукції фізичним особам, які не є платниками податку на прибуток, рівню звичайних цін, а також з підстав правомірного відображення Товариством у складі валових витрат суми занижених у попередніх звітних періодах амортизаційних відрахувань.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Володарсько-Волинська МДПІ просить скасувати оскаржувані рішення попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що за тотожних умов поставки позивач реалізовував кондитерську продукцію субєктам підприємницької діяльності фізичним особам за нижчою ціною, ніж іншим контрагентам, що призвело до необґрунтованого заниження Товариством бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість. До того ж, скаржник посилається на порушення кримінальної справи відносно директора Товариства за фактом умисного ухилення від сплати податків внаслідок невідповідності фактично сплачених цін за реалізовану продукцію рівню цін, зазначених у первинних документах.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Володарсько-Волинської МДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Володарсько-Волинською МДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 по 30.06.2008, оформлену актом від 06.10.2008 №28/5/23-07/33000395. В ході цієї перевірки податковим органом було виявлено, зокрема, факт продажу позивачем кондитерської продукції субєктам підприємницької діяльності фізичним особам за цінами нижчими за звичайні, що, за висновком Володарсько-Волинської МДПІ, призвело до заниження позивачем бази оподаткування податком на прибуток та ПДВ. При цьому рівень звичайних цін на відповідні товари податковим органом визначався на підставі аналізу цін реалізації, застосованих під час продажу Товариством відповідної продукції іншим контрагентам, які є платниками податку на прибуток. Крім того, в акті зафіксовано віднесення позивачем до валових витрат 129750 грн. за наслідками виправлення самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів без наявності необхідних первинних документів на підтвердження такого коригування. Наведені обставини стали підставою для прийняття Володарсько-Волинською МДПІ податкових повідомлень-рішень: від 20.10.2008 №0000152301/0, за яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 873409 грн. (у тому числі 416504 грн. за основним платежем та 208252 грн. за штрафними санкціями) та від 20.10.2008 №0000142301/0, згідно з яким Товариству донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 624756грн. (у тому числі 416504 грн. за основним платежем та 208252грн. за штрафними санкціями).

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

В силу вимог підпункту 7.4.3 пункту 7.4 цієї ж статті Закону положення наведених підпунктів поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

За приписами підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобовязаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону).

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 названого Закону, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін. Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Приймаючи рішення про задоволення позову, попередні судові інстанції зазначили, що при визначенні рівня звичайних цін податкова інспекція не проаналізувала та не надала оцінки наявності об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну реалізації Товариством спірної продукції субєктам господарювання, які не є платниками податку на прибуток. Однак при цьому суди не дослідили, які саме фактори вплинули на визначення позивачем ціни на спірну продукцію та чи було дотримано Товариством наведені вимоги Закону під час встановлення спірних цін.

Наведена неповнота встановлення обставин зі спору призвела до прийняття попередніми судовими інстанціями рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, тоді як передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають Вищому адміністративному суду України права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

Відтак відповідно до статті 227 названого Кодексу рішення місцевого та апеляційного судів зі справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області задовольнити частково.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010 у справі № 2-а-30594/08 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

судді:Н.Є. Маринчак

С.Е. Острович

О.І. Степашко

Є.А. Усенко