Постанова № 21784008, 17.01.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4155/2011

17 січня 2012 року 16год. 30хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Таустік Л.Г. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Ковальчук А.А.

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вент-Ресурс"

доДержавної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вент-Ресурс" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання недійсним (протиправним) з моменту винесення та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001402342 від 22.04.2011 року.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом на підставі акта перевірки № 429/23-100/33538606 від 14.04.2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Акцентбуд", ТОВ "Базис", ДП "Балу" за січень 2011 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п.198.1., п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.14, п.201.14, п.201.15 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України, а саме завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Акцентбуд" з податку на додану вартість за січень 2011 року в сумі 126347,00 грн. Позивач вважає, що висновок податкового органу щодо нікчемності правочину, вчиненого між ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" (з 07.07.2011 року ТОВ "Вент-Ресурс", позивач) та ТОВ "Акцентбуд", є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки договірні правовідносини сторін належним чином оформлені, зобов'язання контрагентом виконані належно та своєчасно, позивачем податковий кредит сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних.

Позивач вважає безпідставним збільшення йому оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 157934,00 грн., в тому числі за основним платежем 126347,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 31587 грн., і просить його скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з наведених у ньому підстав, просить задовольнити повністю.

Відповідач Державна податкова інспекція у м. Рівне позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.159-160). В судовому засіданні 16.11.2011 року представник відповідача надав пояснення, що відповідає наведеному в запереченні. Зокрема, пояснив, що позивач відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість по операціях з контрагентом ТОВ "Акцентбуд", щодо якого ДПІ у Вишгородському районі Київської області надіслано акт перевірки від 22.03.2011 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобовязання за грудень 2010 року січень 2011 року", яким встановлено, що у зазначеного контрагента відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні відповідні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. З наведених підстав податковий орган зробив висновок, що операції з поставки товарів та надання послуг позивачу ТОВ "Акцентбуд" не спричинили настання реальних наслідків, укладені договори мають ознаки нікчемності, а відтак позивач за січень 2011 року безпідставно включив до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 126347,00 грн. по взаємовідносинах з названим контрагентом. Представник відповідача спірне податкове повідомлення-рішення вважає правомірним, в задоволенні позову просить відмовити повністю за безпідставністю вимог.

В судове засідання 17.01.2012 року представник відповідача не прибув без повідомлення причин неприбуття. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у справі доказів згідно ч. 4 ст. 128 КАС України.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вент-Ресурс" (код 33538606) перейменоване з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Сервіс Р" та є його правонаступником, що стверджується протоколом № 1 загальних зборів учасників, статутом ТОВ "Вент-Ресурс", довідкою з ЄДРПОУ; перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у м. Рівне; види діяльності за КВЕД будівництво будівель, виробництво будівельних виробів з пластмас, виробництво будівельних металевих виробів, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, діяльність у сфері інжинірингу (а.с.50,51-63,64). Відповідно до п.2.7 акту перевірки ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" видано ліцензію ДКУ з будівництва та архітектури від 04.10.2006 року № 205849 серія АБ на здійснення будівельних робіт відповідно до переліку, терміном дії з 04.10.2006 року по 04.10.2011 року (а.с.20).

На підставі направлення від 06.04.2011 року № 478/23-100, згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 глави 8 розділу II Податкового кодексу України та відповідно до наказу ; 489 від 04.06.2011 року посадовою особою Державної податкової інспекції у м. Рівне в період з 06.04.2011 року по 12.04.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" код ЄДРПОУ 33538606 з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Акцентбуд" (код ЄДРПОУ 32919092), ТОВ "Базис" (код ЄДРПОУ 30525091), ДП "Балу" (код ЄДРПОУ 301200601) за січень 2011 року.

Результати перевірки оформлені актом № 429/23-100/33538606 від 14.04.2011 року (а.с.18-26).

Державною податковою інспекцією у м. Рівне на підставі акта перевірки № 429/23-100/33538606 від 14.04.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.04.2011 року № 0002502342, яким позивачу за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.14, п.201.14, п.201.15 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" на суму 157934,00 грн., в тому числі за основним платежем 126347,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 31587,00 грн.(а.с.32).

Позивачем використано процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, за результатами якої Державною податковою адміністрацією в Рівненській області, Державною податковою адміністрацією України скарги позивача залишені без задоволення, сума податкового зобовязання - без змін.

З акта перевірки, заперечень проти адміністративного позову та пояснень представника відповідача в ході судового розгляду справи встановлено, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугували висновки ДПІ у Вишгородському районі Київської області, викладені в акті перевірки від 22.03.2011 року (а.с.177-181) "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Акцентбуд" (код ЄДРПОУ 32919092) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобовязання за грудень 2010 року січень 2011 року". Відповідач вказує, що оскільки у ТОВ "Акцентбуд" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні відповідні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то згідно частини 1,5 ст.203, п.1,2 т.215, ст.228 Цивільного кодексу України угода, укладена з ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" є нікчемною.

Враховуючи доводи та заперечення сторін, в ході судового розгляду справи підлягали встановленню фактичні обставини щодо реальності руху активів та достовірності податкового обліку позивача по взаємовідносинах з ТОВ "Акцентбуд" в січні 2011 року.

Судом встановлено, що між ТОВ "БК "Комфортбуд-1" (генпідрядник) та ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" (субпідрядник) 07.06.2010 року укладено договір № 070610-01, відповідно до якого генпідрядник доручає, а субпідрядник здійснює виконання вентиляційних робіт та кондиціонування з реконструкції існуючого магазину з надбудовою та прибудовою під торговельний комплекс на АДРЕСА_1. Договором визначено право субпідрядника визначати коло осіб, залучених до виконання окремих етапів робіт за даним договором (у т.ч. субпідрядників), визначати постачальників матеріалів і устаткування (а.с.135-140).

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що у зв'язку з недостатністю власних коштів на матеріали та для виконання окремих видів робіт за вищевказаним договором позивачем було залучено ТОВ "Акцентбуд", з яким дійшли згоди про відтермінування розрахунків.

Так, між ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" (покупець) та ТОВ "Акцентбуд" (постачальник) укладено господарський договір поставки № 040111-01 від 04.01.2011 року (а.с.68-72).

На виконання договору постачальником виписано накладні на поставку повітропроводів, витратних матеріалів та систем кріплення:

№ 3 від 04.01.2011 року на загальну суму 405257,72 грн., в тому числі ПДВ 67 542,95 грн. (а.с.73),

№ 6 від 06.01.2011 року на загальну суму 241080,82 грн., в тому числі ПДВ 40180,14 грн. (а.с.74).

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що товарно-матеріальні цінності були поставлені постачальником безпосередньо на об'єкт реконструкції - магазин по АДРЕСА_1 факт одержання ТМЦ стверджується його особистим підписом на видаткових накладних. Поставлений товар представником позивача одержано на підставі довіреностей, зареєстрованих в книзі реєстрації довіреностей № 1 (а.с.224-234), оригінал якої оглянуто в судовому засіданні.

Транспортування 04.01.2011 року та 06.01.2011 року на об'єкт реконструкції (магазин по вул. Бережанській,22 в м. Києві) комплектуючих вентиляції ТОВ "Акцентбуд" підтверджується дослідженими судом товарно-транспортними накладними з належним чином заповненими реквізитами, відповідно до яких замовником перевезення та вантажовідправником виступає ТОВ "Акцентбуд", вантажоодержувачем - ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" (а.с.235-240), оригінали оглянуто в судовому засіданні.

ТОВ "Акцентбуд" по вказаних господарських операціях виписано податкові накладні № 3 від 04.01.2011 року на суму 405257,72 грн., в тому числі ПДВ 67 542,95 грн., та № 6 від 06.01.2011 року на суму 241080,82 грн., в тому числі ПДВ 40180,14 грн. (а.с.75,76).

Також між ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" (замовник) та ТОВ "Акцентбуд" (генпідрядник) укладено господарський договір підряду № 040111-С від 04.01.2011 року, предметом якого є виконання вентиляційних робіт та кондиціонування з реконструкції існуючого магазину з надбудовою та прибудовою під торговельний комплекс на АДРЕСА_1 (а.с.77-80).

В додатках до названого договору сторони погодили договірну ціну (а.с.81-82), локальний кошторис № 1-1 (а.с.83-97), підсумкову відомість ресурсів (а.с.98-107), загальновиробничі витрати (а.с.108).

Фактичне виконання ТОВ "Акцентбуд" зобов'язань за договором підряду підтверджується дослідженими судом доказами:

довідкою про вартість виконаних робіт за січень 2011 року на загальну суму 111745,20 грн., в тому числі ПДВ 18624,20 грн. (а.с.109-110);

актом приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 року на загальну суму 111745,20 грн., в тому числі ПДВ 18624,20 грн. (а.с.111-122);

підсумковою відомістю ресурсів (витрати по факту) (а.с.123-132);

розрахунком загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в за січень 2011 року (а.с.133).

Контрагентом ТОВ "Акцентбуд" виписано позивачу податкову накладну № 81 від 31.01.2011 року на суму 111745,20 грн., в тому числі ПДВ 18 624,20 грн. (а.с.76).

Вартість оплачених товарів та наданих послуг на загальну суму 758083,74 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 126347,29 грн., який включено позивачем до податкового кредиту, відображено бухгалтерськими проводками: Дт рах.201,28 644, Кт 631, про що зазначено в Акті перевірки.

Крім цього, в ході судового розгляду справи встановлено, що контрагентом позивача ТОВ "БК "Комфортбуд-1", який виступав генпідрядником у взаємовідносинах з позивачем на підставі договору від 07.06.2010 року № 070610-01, прийнято виконані будівельні роботи ТЗОВ "Комфорт-Сервіс Р" за січень 2010 року, якими стверджується, у тому числі, й фактичне виконання робіт по реконструкції існуючого магазину з надбудовою та прибудовою під торгівельний комплекс по АДРЕСА_1 до виконання яких позивачем було залучено ТОВ "Акцентбуд" за договором підряду, а також з урахуванням обладнання та комплектуючих, поставлених на об'єкт ТОВ "Акцентбуд" за договором поставки, а саме підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 року (а.с.182-186), підсумкову відомість ресурсів (витрати по факту) (а.с.187-191), акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 року (а.с.192-202), підсумкову відомість ресурсів (а.с.203-211).

Оцінюючи фактичні обставини справи, встановлені в ході судового розгляду, суд враховує наступне.

Відповідно до п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначені в п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що податковий кредит позивача в січні 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ "Акцентбуд" підтверджений належним чином оформленими податковими накладними, на їх невідповідність приписам закону відповідач не покликається. Постачальник ТОВ "Акцентбуд" на час видачі податкових накладних зареєстрований платником податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується. Придбані позивачем товари, роботи та послуги використані в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

На підставі досліджених судом доказів суд приходить до висновку, що податковий кредит в січні 2011 року сформований позивачем у повній відповідності до приписів Податкового кодексу України.

Висновки податкового органу, наведені в акті перевірки, грунтуються на порушенні позивачем норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а саме на нікчемності правочинів, укладених з ТОВ "Акцентбуд".

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На наявність такого вироку в кримінальній справі відповідач не покликається..

На думку суду, обгрунтування податковим органом зменшення позивачу податкового кредиту покликанням на порушення норм цивільного та господарського законодавства не відповідає нормам матеріального права. Адже господарська операція (тобто дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні") є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Аналіз реальності господарських операцій здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин. Оцінка господарських операцій та їх змісту може здійснюватися окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання, оскільки дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції, і навпаки - недотримання вимог цивільного чи господарського законодавства не тягне за собою автоматичної зміни відображення господарських операцій у податковому обліку.

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному випадку для перевірки законності здійсненого донарахування оспорюваної суми податкового зобов'язання позивачеві дослідженню підлягали обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Досліджені судом накладні, податкові накладні, акти виконаних будівельних робіт, товарно-транспортні накладні є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій.

З огляду на наведене суд вважає, що матеріалами справи доведено фактичне одержання позивачем в січні 2011 року товарів, робіт та послуг від контрагента ТОВ "Акцентбуд".

Суд критично оцінює твердження представника відповідача про відсутність у ТОВ "Акцентбуд" можливостей для виконання господарських зобов'язань перед позивачем. При цьому суд враховує, що в акті № 621/15-219/23/32919092 від 23.03.2011 року ДПІ у Вишгородському районі Київської області зазначено, що ТОВ "Акцентбуд" зареєстроване юридичною особою 19.05.2004 року, перебуває на податковому обліку з 24.05.2004 року , є платником податку на додану вартість, статутний капітал згідно установчих документів 100,0 тис. грн., зареєстровані види діяльності: будівництво будівель, монтаж металевих конструкцій, водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи, подавав податкову звітність за грудень 2010 року - лютий 2011 року. Відповідно до довідки форми 1ДФ кількість працюючих на підприємстві у 2010 році складала 6 осіб у штаті, 3 особи за цивільно-правовими договорами (а.с.177-181).

Таким чином, за даними податкового органу підприємство є діючим, з наявними власними трудовими ресурсами, а покликання на їх недостатність не можуть бути достатнім доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій, позаяк підприємство як господарюючий суб'єкт не позбавлений можливості використовувати у господарській діяльності орендовані основні засоби, техніку, устаткування, транспортні засоби, використовувати найману працю шляхом укладення не трудових, а цивільно-правових договорів з фізичними особами на виконання тих чи інших робіт, і безпосередня господарська діяльність здійснюється на відповідному обєкті, а не за місцезнаходженням юридичної особи. Крім цього, суд звертає увагу на ту обставину, що відомості щодо чисельності працюючих на ТОВ "Акцентбуд" наводяться станом на 2010 рік, в той час як взаємовідносини позивача з вказаним контрагентом мали місце в січні 2011 року.

За результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України податковим органом встановлено, що ТОВ "Акцентбуд" не задекларував податкове зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" за січень 2011 року на суму 126 347,29 грн. (а.с.171-172).

Однак, на думку суду, поведінка постачальника щодо своєчасності та повноти подання податкової звітності чи декларування податкових зобов'язань не має безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та таким контрагентом.

Відповідно до приписів статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, який застосовує права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до приписів статті 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Вирішуючи даний адміністративний спір по суті, суд враховує, що у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 року у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 року у справі № 21-573во10, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім цього, суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, а саме у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Згідно статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За результатами судового розгляду справи суд вважає, що відповідчем не доведено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.14, п.201.14, п.201.15 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України, що виключає донарахування грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій. На думку суду, при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без зясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, а відтак податкове повідомлення-рішення від 22.04.2011 року № 0001402342, є протиправним та підлягає до скасування.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 22.04.2011 року № 0001402342 визнати протиправним та скасувати.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вент-Ресурс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.