Постанова № 21783645, 01.02.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2012 р. Справа № 2a-3935/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі

судді Могили А.Б.

за участі:

секретаря судового засідання Кобринської Л.М.,

представників позивача Павлюк Ю.І., Гапон Т.М.,

представника відповідачаБаралецької М.В.,

прокурора Аверкової Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурс-ІФ" до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002522302 від 04.10.2011 року та №0002722302 від 08.11.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промресурс-ІФ" звернулося в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002522302 від 04.10.2011 року та №0002722302 від 08.11.2011 року

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Закону України “Про бухгалтерський обліт та фінансову звітність в Україні”, Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, необґрунтовано та безпідставно, за наслідками проведеної перевірки, прийняв податкове повідомлення-рішення за №0002522302 від 04.10.2011 року, яким збільшено податкове зобовязання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 3478811 грн.; податкове повідомлення-рішення за №0002722302 від 08.11.2011 року, яким визначено зобовязання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 1460 280 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів зазначених в позовній заяві. Додатково суду вказали на те, що протягом періоду, який перевірявся, ТОВ "Промресурс-ІФ" здійснювало господарські операції із ТОВ "ОНІС-629" по придбанню ТМЦ. Твердження податкового органу про безпідставність даних операцій не заслуговують на увагу, оскільки із відповіді ДПІ в м. Іллічівськ від 22.09.2011 року вбачається, що вищевказані операції підтверджено, а попередній акт перевірки №901/23-0304/35989982 від 14.04.2011 року скасовано. Крім того, реальність таких операцій підтверджується довідкою ДПІ в м. Івано-Франківську виданою за результатами зустрічної звірки ТОВ "Промресурс-ІФ" щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "ОНІС-629". Щодо господарських операцій між ТОВ "Промресурс-ІФ" та ТОВ "Алтваінвест", зазначили, що в ході проведення перевірки позивачем було надано видаткові та податкові накладні, договори оренди приміщень, що власне підтверджують факт отримання товару та дотримання позивачем встановленого порядку здійснення господарських операцій та відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку. Вважають податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийняті на припущеннях, а тому вони підлягають до скасування. Просили позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечила з мотивів викладених в письмовому запереченні відповідача, крім того суду пояснила, що ТОВ "Промресурс-ІФ" в період який перевірявся, здійснювало господарські операції з ТОВ "ОНІС-629". У першому кварталі 2011 року позивачем було включено до складу валових витрат вартість отриманих ТМЦ промислових товарів (сумки, ремені, портфелі, чемодани та інше) від вищевказаного контрагента на суму 4588841 грн., відповідно до видаткових та податкових накладних. Однак, товарно-транспортних накладних на перевезення вказаного товару позивачем перевіряючому органу представлено не було, що на думку податкового органу свідчить про ненадходження ТМЦ позивачу від його контрагента. Із письмової інформації, яку надав позивач, вбачається, що вказаний товар знаходиться на складському приміщенні, орендованому ним у ВАТ "Прикарпатагропродукт". Розрахунків за ТМЦ з ТОВ "ОНІС-629" позивачем проведено не було. Кредиторська заборгованість позивача перед контрагентом станом на 30.06.2011 року становила 5506609 грн. В подальшому, між ТОВ "Промресурс-ІФ", ТОВ "ОНІС-629" та ТОВ "Алтваінвест" було укладено договір переуступки боргу від 04.07.2011 року. Із отриманих пояснень директора ТОВ "ОНІС-629" встановлено, що їхнє товариство в лютому 2011 року реалізувало товар позивачу, який було імпортовано, а саме транспортування здійснювалося за рахунок отримувача. Згідно товарно-транспортних накладних перевізником виступав приватний підприємець ОСОБА_4, який з цього приводу дав пояснення, що такі Товариства як "Промресурс-ІФ" та "ОНІС-629" йому не відомі, ним, як підприємцем перевезення будь-якого товару не здійснювалося, а товарно-транспортні накладні із його підписом та печаткою ним не заповнювалися, крім того і печатка і підпис відрізняються від реальних. Крім того, проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ "ОНІС-629" за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, встановлено відсутність у останнього майна, матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність трудових ресурсів та інше, що в свою чергу свідчить про неможливість фактичного здійснення будь-яких господарських операцій. Отже, правочини між позивачем та ТОВ "ОНІС-629" не були спрямовані на реальну настання правових наслідків, що в свою чергу свідчить про їх нікчемність. Позивачем в І кварталі 2011 року включено до складу валових витрат та податкового кредиту вартість отриманих ТМЦ (свині другої категорії в кількості 111143 кг та запасні частини в кількості 19 шт.) від ТОВ "Алтваінвест" відповідно до податкових та видаткових накладних. Документів, які підтверджували б транспортування та зберігання ТМЦ податковому органу представлено не було. Згідно акту за №7240/15-2/36997677 від 03.09.2011 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Алтваінвест"» вбачається, що у останнього відсутні основні фонди, трудові ресурси, транспортні засоби необхідні для здійснення господарських операцій. Згідно відповіді директора ТОВ "Алтваінвест" вбачається, що товариство реалізувало позивачу напівфабрикат Вет-Блу із шкір ВРХ відповідно до податкових та видаткових накладних. Суми вартості отриманих ТМЦ в розмірі 2746574,7 грн. позивачем було включено до складу валових витрат за І квартал 2011 року. Розрахунки за даний товар позивачем із його контрагентом за період, що підлягав перевірці, проведено в червні 2011 року на суму 5 200 грн., кредиторська заборгованість станом на 30.06.2011 року становить 6305410,08 грн. Також перевіркою встановлено завищення зобовязань по податку на додану вартість задекларованих позивачем за період з 01.03.2011 року по 30.06.2011 року на загальну суму 18599 грн. Такий висновок податкового органу зроблено на підставі того, що у позивача відсутні обєкти оподаткування, які підлягають під визначення статей Податкового кодексу України в частині проведених фінансово-господарських операцій з ТОВ "Західресурс" в квітні 2011 року з продажу запчастин на суму податку на додану вартість 16932,38 грн. та ТОВ"Калина ІФ ЛТД" в червні 2011 року з продажу тканини флізелінової на суму податку на додану вартість 1666,67 грн., а отже такі правочини є нікчемними. Вважає, що позивачем в порушення Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Податкового кодексу України занижено податок на прибуток на загальну суму 3478809 грн. (в тому числі за І квартал 2011 року в сумі 2220796 грн., за ІІ квартал 2011 року в сумі 1258013 грн.); в порушення Закону України “Про бухгалтерський обліт та фінансову звітність в Україні” та Цивільного кодексу України завищено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 18599 грн. ( в тому числі по декларації за квітень 2011 року в сумі 16932 грн. та червень 2011 року в сумі 1667 грн.) і завищено суму податкового кредиту на 1467083 грн. по декларації за березень 2011 року, в результаті чого платником занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету з урахуванням залишку відємного значення попередніх звітних періодів всього в сумі 1467083 грн. Крім того, позивачем допущено порушення, в результаті чого занижено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 13613 грн. (в тому числі по декларації за квітень 2011 року в сумі 13377 грн. та червень 2011 року в сумі 236 грн.). Просила в задоволенні позову відмовити.

Прокурор в судовому засіданні вважав адміністративний позов безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників позивача, заперечення представника відповідача, думку прокурора, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промресурс-ІФ" 29.11.2010 року зареєстроване, як юридична особа виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та включене до ЄДРПОУ. Крім того, позивач Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську 30.11.2010 року взятий на податковий облік. Дана інформація підтверджується копією довідки з ЄДРПОУ серії АА №476161 від 16.06.2011 року та копією акту перевірки від 22.09.2011 року за №7821/23-2-37408882 (а.с.7, 88).

Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Промресурс-ІФ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.11.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої відповідачем 22.09.2011 року складено акт за №7821/23-2-37408882 (а.с.7-37).

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідачем 04.10.2011 року податковим повідомленням-рішенням №0002522303 від 04.10.2011 року збільшено податкове зобовязання ТОВ "Промресурс-ІФ" зі сплати податку на прибуток в розмірі 3478811, в тому числі 3478809 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податковим повідомленням-рішенням за №0002532303 збільшено податкові зобовязання ТОВ "Промресурс-ІФ" зі сплати податку на додану вартість в розмірі 1467084, в тому числі 1467083 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Промресурс-ІФ" 14.10.2011 року порушено апеляційне провадження шляхом подання скарги за №020/11 щодо даних податкових повідомлень-рішень, за результатами якого 01.11.2011 року ДПА в Івано-Франківській області прийнято рішення №2627/10/25-019/266/713, яким податкове повідомлення-рішення від 04.10.2011 року за №0002532302 скасовано в частині збільшення грошового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 6804, а скаргу ТОВ "Промресурс-ІФ" в іншій частині залишено без задоволення (а.с.81-85). На підставі вказаного рішення, Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську 08.11.2011 року винесено наказ за №3650 про скасування податкового повідомлення-рішення та внесення змін в особову картку платника ТОВ "Промресурс-ІФ" (а.с.43, 81-85). Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську, 08.11.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення за №0002722302, яким позивачу збільшено податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 1460280, в тому числі 1460279 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.38-42).

Висновки відповідача за результатами проведеної перевірки мотивовано тим, що за період, який перевірявся встановлено завищення задекларованих субєктом господарювання ТОВ "Промресурс-ІФ" показників за ІІ квартал 2011 року. На думку податкового органу, у позивача відсутні обєкти, які підпадають під визначення ст.3,4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст.134,135,137 Податкового кодексу України в частині проведення фінансово-господарських операцій із ТОВ "Західресурс" в квітні 2011 року (реалізовано запчастину в кількості 1 шт. по ціні постачання одиниці продукції 84661,9 грн. на загальну суму 101594 грн., в тому числі ПДВ -16932,38 грн., що відображено в декларації за ІІ квартал 2011 року) та ТОВ "Калина ІФ ЛТД" в червні 2011 року (реалізовано тканину флізелінову в кількості 400 м.кв всього на суму 10000 грн. в тому числі ПДВ в сумі 1666,67 грн., що відображено в декларації за ІІ квартал 2011 року), в звязку з чим завищено доходи від продажу товарів (робіт,послуг), доходи від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт,послуг) на загальну суму 92995 грн. Вказані ТМЦ позивачем було придбано в березні 2011 року у ТОВ "Алтваінвест" в кількості 19 шт. (по ціні постачання за одиницю продукції 67282 грн. на суму 1534050,8 грн., в тому числі ПДВ 255675,13 грн.) та в лютому 2011 року у ТОВ "ОНІС-629" в кількості 152656 м.кв (по ціні постачання 2,07 грн. за 1 м.кв. на суму 378586,88 грн., в тому числі ПДВ 63097,81 грн.). Проведеними перевірками контрагентів позивача - ТОВ "Алтваінвест" та ТОВ "ОНІС-629" встановлено, що господарські операції між ТОВ "Промресурс-ІФ" та вказаними контрагентами не створювали юридичних наслідків, крім тих, що повязані із їх недійсністю, а отже договори поставки є нікчемними. На думку податкового органу, при даних обставинах наявна відсутність поставки будь-яких товарів, що в свою чергу свідчить про фіктивний характер правочинів між позивачем та ТОВ "Західресурс" та ТОВ "Калина ІФ ЛТД". Враховуючи такі обставини, ТОВ "Промресурс-ІФ" не мало правових підстав включати до складу валових витрат вартість придбаних та реалізованих товарів. Як наслідок при визначенні валових доходів, валових витрат перевіркою повноти нарахування (декларування) ТОВ "Промресурс-ІФ" податку на прибуток за період з 29.11.2010 року по 30.06.2011 року встановлено його заниження на загальну суму 3478809 грн., в тому числі за І квартал 2011 року встановлено його заниження на суму 2220796 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 1258013 грн. В свою чергу, вищевказані порушення вплинули на формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість. Зокрема, за період з 01.03.2011 року по 30.06.2011 року встановлено заниження суми ПДВ що підлягає сплаті всього на 1467083 грн., в тому числі за березень 2011 року в сумі 1467083 грн. та занижено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за період, що перевірявся на загальну суму 13613 грн., в тому числі по декларації за квітень 2011 року в сумі 13377 грн. та червень 2011 року в сумі 236 грн.

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов до висновку, що їх прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, виходячи з наступного.

До спірних правовідносин з приводу визначення валових витрат позивача та обрахунку податку на прибуток підлягає застосуванню Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”(що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), а з приводу правильності формування податкового кредиту за господарськими операціями в цей період підлягає застосуванню Податковий кодексу України.

Пункт 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Частинами 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Актом перевірки, за результатами якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, визнано нікчемність господарських операцій між позивачем та ТОВ "ОНІС-629" по придбанню ТМЦ (тканина флізелінова та промислові товари) на суму 5506608 грн. в тому числі ПДВ -917768,17 грн. При цьому Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську посилається на акт перевірки Державної податкової інспекції в м. Іллічівськ від 14.04.2011 року №901/23-0304/35989982 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ОНІС-629" з питань правомірності формування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року», як на основну підставу нікчемності правочину.

Судом встановлено, що 01.02.2011 року між ТОВ "ОНІС-629" (Продавець) та ТОВ "Промресурс-ІФ" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів за №8/2011 за умовами якого продавець зобовязується передати у власність Покупцю, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товари в широкому асортименті за ціною вказаною у податковій накладній або у рахунку (а.с.78-79).

Суд зазначає, що факт здійснення даної операції підтверджується наявними в матеріалах справи копіями:

- податкових накладних, сформованих ТОВ "ОНІС-629" від 21.02.2011 року за №19 на суму 378586,88 грн., від 24.02.2011 року за №20 на суму 455764,02 грн., від 25.02.2011 року за №21 на суму 394939,98 грн., від 25.02.2011 року за №22 на суму 403855,76 грн., від 25.02.2011 року за №23 на суму 449605,90 грн., від 25.02.2011 року за №24 на суму 517900,60 грн., від 25.02.2011 року за №25 на суму 425605,20 грн., від 25.02.2011 року за №26 на суму 405132,95 грн., від 25.02.2011 року за 327 на суму 367789,04 грн., від 28.02.2011 року за №28 на суму 409024,20 грн., від 28.02.2011 року за №29 на суму 451701,60 грн., від 28.02.2011 року за №30 на суму 375659,49 грн., від 28.02.2011 року за №31 на суму 471043,38 грн.;

- видаткових накладних від 21.02.2011 року за №19, від 24.02.2011 року за №20, від 25.02.2011 року за №21-27, від 28.02.2011 року за №28-31 (а.с.61-73).

Щодо посилання відповідача на акт Державної податкової інспекції в м.Іллічівськ від 14.04.2011 року №901/23-0304/35989982, суд зазначає наступне.

Дійсно, в ході перевірки ТОВ "ОНІС-629" було встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) від контрагентів постачальників, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень тощо (а.с.162-166).

Враховуючи обставини викладені в даному акті, відповідач дійшов висновку, що позивач не здійснював фінансово-господарських операцій із ТОВ "ОНІС-629", а отже безпідставно включив на підставі податкових накладних суму ПДВ в розмірі 917768,17 грн. до складу податкового кредиту.

Однак вказаний акт не може слугувати беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій між цими юридичними особами, так як згідно наявної в матеріалах справи копії довідки від 15.06.2011 року про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Промресурс-ІФ", щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "ОНІС-629", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, вбачається, що звіркою субєкта господарювання - ТОВ "Промресурс-ІФ" документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ "ОНІС-629", їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Також встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ТОВ "ОНІС-629" (а.с.135-136).

Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську в ході проведення перевірки позивача було отримано від його контрагента - ТОВ "ОНІС-629" копії товарно-транспортних накладних від 28.02.2011 року за №003078, №003077, від 24.02.2011 року №003072, від 25.02.2011 року №003073, №003075, №003070, №003074, №003075, згідно яких вбачається, що товар було імпортовано, транспортування здійснювалося за рахунок утримувача, а перевізником виступав приватний підприємець ОСОБА_4 (а.с.118-127). Крім того, представником відповідача було представлено копії письмових пояснень приватного підприємця ОСОБА_4 та його водія ОСОБА_6, які вказали, що такі Товариства як "Промресурс-ІФ" та "ОНІС-629" їм невідомі, жодних перевезень ТМЦ на адресу позивача не здійснювалося. Крім того, приватний підприємець ОСОБА_4 вказав на те, що товарно-транспортних накладних ним не виписувалося, а представлені йому товарно-транспортні накладні для огляду він бачить вперше, печатка та підпис не відповідають оригіналам.

Проаналізувавши дані факти суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних від 28.02.2011 року за №003078, №003077, від 24.02.2011 року №003072, від 25.02.2011 року №003073, №003075, №003070, №003074, №003075 вбачається, що замовником виступав ТОВ"ОНІС-629", пунктом навантаження м. Іллічівськ, а пунктом розвантаження м. Івано-Франківськ (а.с.118-127). Однак, в жодній із вказаних товарно-транспортних накладних не зазначено, що ТМЦ були доставлені саме ТОВ "Промресурс-ІФ". Тому, суд критично оцінює позицію відповідача, щодо висновків про фіктивність транспортування товару, оскільки такі ґрунтуються виключно на припущеннях. Крім того, відповідачем не спростовано в судовому засіданні доводів позивача про перевезення йому вказаних ТМЦ ТОВ «Спіка».

Суд зазначає, що в позивача відсутній обовязок зберігання товарно-транспортних накладних у випадку здійснення йому поставки товару за рахунок постачальника такого товару.

Суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні договорів між позивачем та ТОВ "ОНІС-629". Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, наявності шкоди заподіяної державі, суду не надано.

Також, за результатами перевірки ТОВ "Промресурс-ІФ" відповідач прийшов до висновку про фіктивність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Алтваінвест", посилаючись при цьому на акт Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську від 09.09.2011 року №7240/15-2/36997677.

З цього приводу суд зазначає, що із наявної в матеріалах справи копії акту за №7240/15-2/36997677 від 09.09.2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Алтваінвест" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків якими сформовано податкові зобовязання та податковий кредит у березні 2011 року, вбачається, що податковим органом зроблено висновок про нікчемність укладених угод ТОВ "Алтваінвест" у березні 2011 року із покупцями та постачальниками, враховуючи відсутність у товариства основних фондів, трудових ресурсів, транспортних послуг тощо (а.с.167-170).

Однак, суд не може погодитися із позицією податкового органу, щодо висновку про нікчемність угод між позивачем та ТОВ "Алтваінвест", враховуючи наступне.

З матеріалів справи року вбачається, що 17.02.2011 року між ТОВ "Алтваінвест" (Продавець) та позивачем (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу за №17-02/11 на поставку товару, згідно якого 31.03.2011 року було реалізовано товар, серед якого свині другої категорії та автозапчастини. Факт реалізації товару підтверджується копіями:

- податкових накладних сформованих ТОВ "Алтваінвест" від 22.02.2011 року за №4 на суму 1622771,48 грн., від 25.02.2011 року за №7 на суму 635491,44 грн., від 28.02.2011 року за № 8 на суму 756457,44 грн., від 31.03.2011 року за №14 на суму 1534050,80 грн., від 31.03.2011 року за №13 на суму 1761838,84 грн.;

- видаткових накладних від 22.02.2011 року № РН-0000002, від 25.02.2011 року № 0000005/1, від 28.02.2011 року № 0000005/2, від 31.03.2011 року № 0000020, від 31.03.2011 року № 0000019 (а.с.44-48).

В листі ТОВ "Алтваінвест" від 02.06.2011 року (а.с.221) зазначені ТМЦ зберігаються на складах ВАТ "Шкіряник" згідно договору зберігання №27/08-10 від 27.08.2010 року та складах, що орендуються у ВАТ "Прикарпатагробуд".

Посилання представника відповідача на нереальність господарської операції щодо поставки позивачу товару - свиней другої категорії, оскільки в зазначеному листі за накладною від 31.03.2011 року № 0000019 ТОВ "Алтваінвест" вказано товар напівфабрикат Вет-Блу ВРХ, не спростовує інформації про цей товар, яка міститься в належно оформленій податковій та видатковій накладних від 31.03.2011 року відповідно за № 13 та № 0000019.

Між ТОВ "Промресурс-ІФ" (Продавець) та ТОВ "Алтваінвест" (Покупець) 22.02.2011 року укладено договір №22-02/11, за умовами якого Продавець продає, а Покупець оплачує товар відповідно до видаткових накладних. Загальна сума договору 15000000 грн. Факт виконання умов даного договору підтверджується копіями податкових накладних, сформованих ТОВ "Промресурс-ІФ" від 22.02.2011 року за №1 на суму 4634720,21 грн., від 25.02.2011 року за №2 на суму 2837771,28 грн., від 14.03.2011 року за №1 на суму 2706341,28 грн., від 29.04.2011 року за №1 на суму 2943951,40 грн., від 21.03.2011 року за № 2 на суму 2585860,20 грн., від 29.03.2011 року за №3 на суму 2497100,04 грн., від 31.03.2011 року за №4 на суму 2821560,70 грн., від 31.05.2011 року за №1 на суму 2867578 грн., від 29.04.2011 року за № 2 на суму 2598907,50 грн., від 29.04.2011 року за №3 на суму 1571925,24 грн. (а.с.49-51, 53-59).

Реальність вказаного договору між позивачем та ТОВ "Алтваінвест" під час здійснення відповідачем податкової перевірки під сумнів не ставиться.

Згідно договору зберігання №23/02-11 від 23.02.2011 року укладеного між ТОВ "Алтваінвест" (Зберігач) та ТОВ "Промресурс-ІФ" (Поклажодавець), вбачається, що Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання товар згідно акту прийому-передачі (а.с.195).

Передувало цьому укладення договору оренди від 14.05.2010 року за №14/05 між ВАТ "Прикарпатагробуд" (Орендодавець) та ТОВ "Алтваінвест" (Орендар), згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення площею 42 м.кв., розміщене за адресою м. Івано-Франківськ по вул. Ботанічна, 4 (а.с.159-160). Згідно копії акту прийому-передачі приміщення від 14.05.2010 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове, платне користування вищевказане приміщення (а.с.161).

Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії договору оренди від 24.11.2010 року за №03-10 між ВАТ "Прикарпатагробуд" (Орендодавець) та ТОВ "Промресурс-ІФ" (Орендар), Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення площею 20 м.кв., розміщене за адресою м.Івано-Франківськ по вул.Ботанічна, 4 (а.с.156-157). Згідно копії акту прийому-передачі приміщення від 24.11.2010 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове, платне користування вищевказане приміщення (а.с.158).

Позивачем здійснювався розрахунок за придбаний в ТОВ "Алтваінвест" товар у безготівковій формі, про що свідчать копії платіжних доручень від 24.06.2011 року за № 61, від 15.11.2011 року за №105, від 15.11.2011 року за №104 (а.с.74-76).

Отже, суд приходить до висновку про існування руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ "Алтваінвест", що підтверджується представленими первинними фінансово-бухгалтерськими документами і встановленою наявністю у цих юридичних осіб фізичних, технічних, технологічних можливостей до вчинення дій, які становили зміст здійснених господарських операцій.

ТОВ "Промресурс-ІФ" 01.03.2011 року винесено наказ за №1-М про проведення маркетингових послуг (а.с.117).

01.03.2011 року між ТОВ "Промресурс-ІФ" (Замовник) та ПП "Інтерспецтехніка" (Виконавець) було укладено договір за №01-03/11 про надання маркетингових послуг, предметом якого Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобовязується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять Замовника і які визначені у цьому договорі (а.с.130-132).

Надання таких послуг підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів здачі приймання робіт (надання послуг) від 30.06.2011 року на суму 5493624,86 грн. та від 31.03.2011 року на суму 8952376,34 грн. (а.с.133-134).

Відповідно до розділу 6 вищевказаного договору, його сума визначалася в самому договорі. Крім того, в ньому вказувалося про порядок розрахунків за надані послуги шляхом перерахування коштів на рахунки виконавця або в будь-якій іншій формі, що не суперечить законодавству. Договором не було обумовлена форма передачі послуг або документальна форма фіксації факту надання послуг, крім акту виконаних робіт.

Маркетингові досліджень, які для позивача здійснювалися ПП "Інтерспецтехніка" прямо стосувалися видів діяльності позивача (а.с. 88), а тому не викликають сумнівів у їх реальності.

Чинним законодавством України стандартний первинний документ, що підтверджує виконання послуги не передбачений, у звязку з чим, таким документом може бути будь-який документ, який підписаний сторонами, в тому числі це може бути акт або розписка. Для того, щоб такий документ вважався первинним, тобто таким, що підтверджує здійснення господарської операції, він повинен містити всі передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в України» реквізити, а саме: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу вищевказаних актів здачі приймання робіт (надання послуг), суд приходять до висновку, що вказані акти містять всі обовязкові реквізити, які передбачені законодавством для того, щоб вони могли бути прийняті як первинні документи. Таким чином, представлені акти здачі приймання робіт (надання послуг) як первинні бухгалтерські документи, на підставі яких заповнюється декларація по податку на прибуток (єдиний документ, що передбачений для ведення податкового обліку по податку на прибуток) підтверджують понесені позивачем витрати, повязані з витратами по веденню господарської діяльності.

За таких обставин, суд вважає заперечення відповідача з приводу неналежного оформлення таких маркетингових послуг безпідставними.

До спірних правовідносин з приводу правильності формування податкового кредиту за господарськими операціями підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2011 року.

Для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх звязок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

Між ТОВ "ОНІС-629" (Продавець) та ТОВ "Промресурс-ІФ" (Покупець) 01.02.2011 року укладено договір купівлі-продажу товару в широкому асортименті за №8/2011.

Крім того, між ТОВ "Алтваінвест" (Продавець) та позивачем (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу за №17-02/11 на поставку товару, серед якого автозапчастини та свині другої категорії.

Також, як уже зазначалося 01.03.2011 року між ТОВ "Промресурс-ІФ" та ТОВ "Інтерспецтехніка" було укладено договір про надання маркетингових послуг.

Попередньо судом зазначено, хронологію, умови, предмет на обставини укладення вказаних договорів між позивачем та його контрагентами.

На виконання вказаних договорів контрагентами позивача виписано податкові накладні на суму вартості наданих послуг, оформлені акти здачі-прийняття робіт (послуг). Позивачем здійснювався частковий розрахунок із цим контрагентом в безготівковій формі через розрахунковий рахунок, про що, як вже зазначалося вище, свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення.

Крім того, як встановлено судом, 04.06.2011 року між позивачем (Первісний боржник) та ТОВ "Алтваінвест" (Новий боржник) та ТОВ "ОНІС-629" (Кредитор) укладено договір про переведення боргу, яким регулюються відносини, повязані із зміною зобовязання сторони (Первісного боржника) у зобовязанні, що виникає із Договору №8/2011 від 01.02.2011 року, укладеного між Первісним боржником та Кредитором. Грошове зобовязання по даному договору становить 5506609 грн. (а.с.80).

Дані обставини представниками відповідача в судовому засіданні не спростовувалися та не заперечувалися.

Позивачем, з дотриманням вимог Податкового кодексу України до податкового кредиту з цього податку включено податкові накладні за вищевказаними господарськими операцією.

У Податковому кодексу України платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

За цих же обставин не може впливати на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування вчинення дій від імені керівника юридичної особи контрагента, відомості про якого містяться у вказаному Єдиному державному реєстрі, іншою особою.

Зазначеної вище позиції притримується й Верховний Суд України, який у постанові від 13 січня 2009 року (справа № 21-1578во08) зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних. У постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобовязання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На час здійснення господарських операцій з позивачем, його контрагенти ТОВ "Алтваінвест" та ТОВ "ОНІС-629" були включені до ЄДРПОУ, а також мали в наявності свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Дана інформація міститься в копії акту перевірки від 14.04.2011 року №901/23-0304/35989982, проведеної Державною податковою інспекцією в м.Іллічівськ (щодо ТОВ "ОНІС-629") та в копії акту від 09.09.2011 року №7240/15-2/36997677, проведеної Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську (щодо ТОВ "Алтваінвест") (а.с.162,167).

Суд приходить до висновку, що господарські операції ТОВ "Промресурс-ІФ" та його контрагентами мали реальний характер, понесені витрати за надані послуги в наступному призвели до отримання підприємствоми прибутку, як наслідок валові витрати та податковий кредит повязані із господарською діяльністю позивача, а предявлені акти виконаних робіт, податкові накладні та платіжні доручення є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Таким чином судом встановлено: рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами; спеціальну податкову правосубєктність учасників господарської операції та звязок між фактом надання позивачу послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Судом встановлено, що придбаний позивачем товар у своїх контрагентів - ТОВ "Алтваінвест" та ТОВ "ОНІС-629" в подальшому був реалізований з метою отримання прибутку іншим юридичним особам, серед яких ТОВ «Західресурс» і ТОВ «Калина ІФ ЛТД», що є беззаперечним фактом на підтвердження реальності господарських операцій позивача.

Щодо висновків відповідача про нікчемність угод укладених позивачем з вищевказаними контрагентами суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Із змісту акту перевірки, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення вбачається, що документальне оформлення господарських операцій позивача із його контрагентами не є достатнім доказом того, що дані господарські операції були реальними, з огляду на неспроможність контрагентів ТОВ "Алтваінвест" та ТОВ "ОНІС-629" - виконувати господарські операції, що доводиться фактом відсутності в останніх відповідних виробничих потужностей та необхідної кількості працівників.

Суд не погоджується із такою позицією податкового органу, оскільки законодавством обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення відповідних угод відсутнє, тому дані обставини не можуть слугувати висновком про порушення податкового законодавства саме позивачем, оскільки не залежать від волі останнього.

Прикладом зазначеного є можливість працевлаштування і робота необхідної кількості осіб за сумісництвом, як це спостерігається в позивача (а.с.137-152).

Цивільний кодекс України (стаття 215) визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон повязує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочин визнаний недійсним в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Цивільним і господарським кодексами передбачено, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

В ході проведення відповідачем перевірки позивача, податковим органом було взято до уваги акт перевірки від 14.04.2011 року за № 901/23-0304/35989982 за результатами документальної позапланової перевірки ТОВ "ОНІС-629" (а.с.162-166) та акт від 09.09.2011 року за №7240/15-2/36997677 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Алтваінвест", щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків якими сформовано податкові зобовязання та податковий кредит у березні 2011 року (а.с.167-170).

В акті перевірки відповідача від 22.09.2011 року, перевіряючими як одну із основних обставин, яка ставить під сумнів взаємовідносини між позивачем та його контрагентами і їх реальність, зроблено посилання на висновки вищевказаних податкових органів відображених в актах.

Як вбачається із акта про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "ОНІС-629", податковим органом зроблено висновок про неможливість фактичного здійснення Товариством господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу.

Такий ж висновок було зроблено відносно здійснення господарської діяльності ТОВ "Алтваінвест", а саме відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, трудових ресурсів, виробничих активів, транспортних засобів тощо.

На підставі даних актів, відповідач дійшов висновку, що вказані в них обставини свідчать про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "ОНІС-629" та ТОВ "Алтваінвест" , а отже договори укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу Українийого слід вважати нікчемним.

Суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні договорів між позивачем з його контрагентами. Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, наявності шкоди заподіяної державі, суду не надано.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку відповідача щодо нікчемності договорів укладених між позивачем і його контрагентами, та як наслідок, відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Суд вважає, що позивач не несе відповідальності за можливу недостовірність інформації про контрагентів, а саме щодо наявності чи відсутності основних фондів і виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів.

Відповідно до пункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6. статті 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як зазначалося вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів (договори купівлі-продажу товарів, акти здачі прийняття, товарно-транспортні накладні, договори оренди, податкові накладні, платіжні доручення), які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Суд вважає, що представником відповідачем інших доводів правомірності прийняття оспорюваних рішень не наведено, а тому дії Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, щодо збільшення податкового зобовязання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 3478809 грн. та зобовязання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 1460 279 грн. є протиправними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, а податкові повідомлення-рішення за 0002522302 від 04.10.2011 року та № 0002722302 від 08.11.2011 року - скасуванню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську № 0002522302 від 04.10.2011 року про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Промресурс-ІФ" податкового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 3 478 811 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську № 0002722302 від 08.11.2011 року про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Промресурс-ІФ" податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 1 460 280 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.

Постанова складена в повному обсязі 06.02.2012 року.