Постанова № 21783627, 23.01.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2012 р. Справа № 2a-3089/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі

судді Могили А.Б.

за участі:

секретаря судового засідання Кобринської Л.М.,

представника позивача Солонини Р.Д.,

представників відповідачаСендунь М.В., Шекети Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаженергомаш" до Державної податкової інспекції в Галицькому районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000142300, № 0000152300 від 09.06.2011 року,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтаженергомаш" звернулося в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Галицькому районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000142300, № 0000152300 від 09.06.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про податок на додану вартість”, Цивільного кодексу України, необґрунтовано та безпідставно, за наслідками проведеної перевірки, прийняв податкове повідомлення-рішення за №0000142300 від 09.06.2011 року, яким збільшено податкові зобовязання ТОВ "Монтаженергомаш" зі сплати податку на прибуток в розмірі 133357,81 грн., в тому числі 106686,25 грн. за основним платежем, 26671,56 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення за № 0000152300 від 09.06.2011 року, яким визначено зобовязання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 106686,25 грн., в тому числі 85 349 грн. за основним платежем та 21337,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів зазначених в позовній заяві. Додатково суду вказав на те, що в 2008 році ТОВ "Монтаженергомаш" здійснювало господарські операції із ПП "Юнісеф". Позивачем до складу валових витрат було включено вартість робіт, виконаних цим Підприємством. Згідно вироку Рівненського міського суду у справи за №1-386/10 від 25-26 травня 2010 року встановлено, що у ПП "Юнісеф" відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобовязань, а діяльність містила фіктивний характер, однак даним вироком не встановлено фіктивність угод саме між позивачем та ПП "Юнісеф". Посилання податкового органу на вирок даного суду є безпідставним, а жодне інше рішення з цього приводу відсутнє. Вважає, що податковим органом протиправно зроблено висновок про нікчемність угод із ПП "Юнісеф"та податковими повідомленнями-рішеннями донараховано податок на прибуток та податок на додану вартість. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача проти заявленого позову заперечили з мотивів викладених в письмовому запереченні відповідача, крім того суду пояснили, що під час перевірки ТОВ "Монтаженергомаш" встановлено, що Товариство, в період який перевірявся, здійснювало господарські операції з ПП "Юнісеф" (укладало договори про надання послуг) . На думку податкового органу, дані договори є нікчемними, оскільки порушують публічний порядок, і направлені на незаконне заволодіння майном держави; договори не направлені на реальне настання правових наслідків обумовлених у них. Такі висновки мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією в Галицькому районі проведено перевірку позивача з питань правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за травень-червень 2008 року при взаєморозрахунках із ПП "Юнісеф". Директором позивача не було надано необхідні документи для здійснення перевірки, мотивуючи їх втратою під час зміни Товариством місця знаходження. В звязку з цим проведення перевірки здійснювалося за результатами аналізу даних, які містяться в автоматизованих системах, а також з використанням податкової звітності за період, який перевірявся. В ході перевірки ТОВ “Монтаженергомаш” встановлено, що останній за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року здійснювало господарські операції із ПП "Юнісеф". В свою ж чергу, вироком Рівненського міського суду від 25-26травня 2010 року було встановлено, що в останнього відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобовязань по укладених угодах, з урахуванням часу, значного обсягу робіт, а в силу відсутності найманих працівників, транспортних засобів свідчить про відсутність можливості виконання господарських зобовязань. Крім того, в провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебували справи аналогічні даній адміністративній справі, за результатами розгляду яких судом були прийняті рішення про правомірність виключення податковим органом із складу валових витрат та податкового кредиту витрат, які сформовані на підставі фіктивних господарських операцій із ПП "Юнісеф". Враховуючи факти, які встановлені вироком суду та постановами, копії, яких містяться в матеріалах даної справи, Державна податкова інспекція в Галицькому районі прийшла до висновку, що укладені договори між позивачем та даним контрагентом відповідно до підпунктів 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України, підпунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 цього ж кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. Вважають, що позивачем протиправно включалися за 1-ше півріччя 2008 року вартість робіт, виконаних ПП "Юнісеф" в сумі 426745 грн., та як наслідок до складу податкового кредиту включено 85349 грн., в тому числі за травень 2008 року в сумі 84004 грн. та за червень 2008 року в сумі 1345 грн. Внаслідок виявлення перевіркою порушень, допущених позивачем, відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими визначено позивачу зобовязання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 133357,81 грн., в тому числі 106686,25 грн. за основним платежем та 26671,56 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також зобовязання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 106686,25 грн., в тому числі 85 349 грн. за основним платежем та 21337,25 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями. Просили в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представників відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтаженергомаш" 25.05.2004 року зареєстроване, як юридична особа Галицькою районною державною адміністрацією та включене до ЄДРПОУ. Крім того, позивач Державною податковою інспекцією в Галицькому районі 25.05.2004 року взятий на податковий облік. Дана інформація підтверджується копією акту перевірки від 23.05.2011 року за №450/2300/25066431 (а.с.8-9).

Державною податковою інспекцією в Галицькому районі проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Монтаженергомаш" з питань правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за травень-червень 2008 року при взаєморозрахунках з ПП "Юнісеф", за результатами якої відповідачем 23.05.2011 року складено акт за № 450/2300/25066431 (а.с.8-14).

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідачем 09.06.2011 року податковим повідомленням-рішенням за №0000142300 збільшено податкові зобовязання ТОВ "Монтаженергомаш" зі сплати податку на прибуток в розмірі 133357,81 грн., в тому числі 106686,25 грн. за основним платежем, 26671,56 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення за № 0000152300 від 09.06.2011 року, яким визначено зобовязання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 106686,25 грн., в тому числі 85 349 грн. за основним платежем та 21337,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.15-16).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтаженергомаш" порушено апеляційне провадження щодо даних податкових повідомлень-рішень, за результатами якого 01.07.2011 року ДПА в Івано-Франківській області прийнято рішення, яким податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (а.с.17-20). Позивачем повторно подано скаргу на імя голови ДПС України, за результатами розгляду якої 08.09.2011 року податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Галицькому районі залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (а.с.21-24).

Такі висновки відповідача за результатами проведеної перевірки мотивовано тим, що за період, який перевірявся ТОВ "Монтаженергомаш" з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року до складу валових витрат декларації з податку на прибуток за півріччя 2008 року включено вартість робіт, виконаних ПП "Юнісеф" в сумі 426745 грн. До складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість включено податок на додану вартість від вартості виконаних робіт в сумі 85349 грн., в тому числі за травень 2008 року в сумі 84004 грн. та за червень 2008 року в сумі 1345 грн. Із листа Державної податкової інспекції в м.Рівне вбачалося, що проведення перевірки ПП "Юнісеф" не являється можливим, оскільки згідно АІС «облік платників податків» стан платника 7 (отримано відомості від державного реєстратора про внесення інформації щодо відсутності підтвердження про відомість юридичної особи). Вироком Рівненського міського суду від 25-26 травня 2010 року в справі 1-386/10, на думку відповідача, доведено фіктивний характер діяльності ПП "Юнісеф", яке у травні-червні 2008 року надавало послуги по виконанню робіт ТОВ "Монтаженергомаш". На вимогу Державної податкової інспекції в Галицькому районі надати документи, які підтверджують взаєморозрахунки із ПП "Юнісеф", посадовими особами позивача було відмовлено, мотивуючи їх втратою при зміні фактичної адреси знаходження Товариства. В ході перевірки позивача, податковим органом було встановлено відсутність поставок товарів (послуг), що на думку податкового органу це вказує на неможливість фактичного здійснення будь-якої господарської діяльності та про укладення договорів між позивачем та ПП "Юнісеф" без мети настання реальних наслідків, як наслідок такі договори на підставі ст.203,215, 216, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Відповідач дійшов висновку, що ТОВ "Монтаженергомаш" порушив вимоги п.5.1., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення валових витрат за ІІ квартал 2008 року на суму 426745 грн. та до заниження податку на прибуток в сумі 106686,25 грн. Також встановлено порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту в сумі 85349 грн.

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов до висновку, що їх прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, виходячи з наступного.

До спірних правовідносин з приводу визначення валових витрат позивача та обрахунку податку на прибуток підлягає застосуванню Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а з приводу правильності формування податкового кредиту за господарськими операціями в цей період підлягає застосуванню Закон України “Про податок на додану вартість” (що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин).

Пункт 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Частинами 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Факт здійснення між ПП "Юнісеф" та позивачем господарських операцій підтверджується копіями акту №1/0508 від 08.05.2008 року на виготовлення проекту на виконання робіт по реконструкції електрофільтра ЭГА на загальну суму 75314,40 грн. (а.с.127); копією акту №2/0508 від 12.05.2008 року на виготовлення проекту на пристрій для монтажу ригельних балок електрофільтра ЭГА на загальну суму 19981,20 грн. (а.с.128); копією акту №3/0508 від 12.05.2008 року на виготовлення пристрою для монтажу ригельних балок електрофільтра ЭГА на загальну суму 16906,80 грн. (а.с.129); копією акту №4/0508 від 15.05.2008 року на виготовлення проекту на пристрій для налагоджування моторредукторів і механізмів струшування електродів електрофільтра ЭГА на загальну суму 5764,80 грн. (а.с.130); копією акту №5/0508 від 15.05.2008 року на виготовлення пристрою для налагоджування моторредукторів і механізмів струшування електродів електрофільтра ЭГА на загальну суму 6532,80 грн. (а.с.131); копією акту №6/0508 від 16.05.2008 року на виготовлення проекту на пристрій для демонтажу стін електрофільтра ЭГА на загальну суму 19212,00 грн. (а.с.132); копією акту №7/0508 від 19.05.2008 року на виготовлення пристрою для демонтажу стін електрофільтра ЭГА на загальну суму 17292,00 грн. (а.с.133); копією акту №8/0508 від 21.05.2008 року на виготовлення проекту на стенд для зборки коронуючих електродів ЭГА на загальну суму 27281, 80 грн. (а.с.134); копією акту №9/0508 від 21.05.2008 року на виготовлення стенда для зборки коронуючих електродів електрофільтра ЭГА на загальну суму 26130,00 грн. (а.с.135); копією акту №10/0508 від 23.05.2008 року на виготовлення проекту на пристрій для центрування електродів електрофільтра ЭГА на загальну суму 8070,00 грн. (а.с.136); копією акту №11/0508 від 23.05.2008 року на виготовлення пристрою для центрування електродів електрофільтра ЭГА на загальну суму 9606,20 грн. (а.с.137); копією акту №12/0508 від 23.05.2008 року на виготовлення проекту на пристрій для монтажу електродів електрофільтра ЭГА на загальну суму 13406,40 грн. (а.с.138); копією акту №13/0508 від 26.05.2008 року на виготовлення пристрою для монтажу електродів електрофільтра ЭГА на загальну суму 14218,80 грн. (а.с.139); копією акту №14/0508 від 27.05.2008 року на виготовлення проекту на стенд для зборки осадних електродів електрофільтра ЭГА на загальну суму 39194,40 грн. (а.с.140); копією акту №15/0508 від 27.05.208 року на виготовлення стенда для зборки осадних електродів електрофільтра ЭГА на загальну суму 29203,20 грн. (а.с.141); копією акту №16/0508 від 28.05.2008 року на виготовлення проекту на пристрій для монтажу ригельних балок на загальну суму 34501,20 грн. (а.с.142); копією акту №17/0508 від 28.05.2008 року на виготовлення пристрою на демонтаж ригельних балок електрофільтра ЭГА на загальну суму 21518,40 грн. (а.с.143); копією акту №18/0508 від 28.05.2008 року на виготовлення проекту пристрою для розкріплення і усилення стінок електрофільтра ЭГА на загальну суму 8840,40 грн. (а.с.144); копією акту №19/0508 від 28.05.2008 року на виготовлення пристрою для розкріплення і усилення стінок електрофільтра ЭГА на загальну суму 14985,60 грн. (а.с.145); копією акту №20/0508 від 30.05.2008 року на виготовлення проекту на пристрій для складування електродів у вертикальній площині на загальну суму 44190,00 грн. (а.с.146); копією акту №21/0508 від 30.05.2008 року на виготовлення пристрою для складування електродів у вертикальній площині на загальну суму 59943,60 грн. (а.с.147).

Крім цього, факт здійснення ПП "Юнісеф" господарських операцій також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних від 21.05.2008 року за №533 на загальну суму 214416 грн. (а.с.148) та від 30.05.2008 року за №587 на загальну суму 289608 грн. (а.с.149).

ТОВ "Монтаженергомаш" здійснювало розрахунок за виконані роботи з ПП "Юнісеф" в безготівковій формі, про що свідчать надані представником позивача копії банківських виписок від 18.09.2008 року, від 01.09.2008 року, від 24.07.2008 року, від 08.08.2008 року та від 17.07.2008 року (а.с.122-126).

Позивачем, з дотриманням вимог пункту 7.4.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість“ до податкового кредиту з цього податку включено податкові накладні за вищевказаними господарськими операціями, виписаними ПП "Юнісеф" .

Для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (частини 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх звязок з господарською діяльністю ТОВ "Монтаженергомаш", формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Між позивачем та ПП "Юнісеф" було укладено договори по наданню послуг (виконанню робіт).

На виконання вказаних договорів ПП "Юнісеф" виписано податкові накладні на суму вартості наданих послуг. Позивачем здійснювався розрахунок із цим контрагентом в безготівковій формі через розрахунковий рахунок, про що, як вже зазначалося, свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки ВАТ "Плюс Банк". Дана обставина не заперечувалася представниками відповідача в судовому засіданні.

На час здійснення господарських операцій з позивачем, його контрагент був включений до ЄДРПОУ, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

У пункту 1.3 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Суд приходить до висновку, що господарські операції ТОВ "Монтаженергомаш" та ПП "Юнісеф"мали реальний характер, понесені витрати за надані послуги в наступному призвели до отримання підприємством прибутку, як наслідок валові витрати та податковий кредит повязані із господарською діяльністю позивача, а предявлені акти виконаних робіт, податкові накладні та банківські виписки є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Таким чином судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Юнісеф", спеціальна податкова правосубєктність учасників господарської операції та звязок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Судом встановлено, що отримані позивачем у контрагента ПП "Юнісеф" роботи (послуги) в подальшому позивачем використані в своїй господарській діяльності під час виконання робіт на ВАТ "Івано-Франківськцемент". Відповідач поставивши під сумнів правильність декларування податкових зобовязань з врахуванням цих робіт, цим самим поставив під сумнів і реальність правочинів між позивачем і ВАТ "Івано-Франківськцемент". Однак, останні правочини не оспорені відповідачем, що є підтвердженням безпідставного визначення відповідачем правочинів між позивачем і ПП "Юнісеф" нікчемними.

Із змісту акту перевірки, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення вбачається, що документальне оформлення господарських операцій позивача із його контрагентом не є достатнім доказом того, що дані господарські операції були реальними, з огляду на неспроможність контрагента - ПП "Юнісеф" виконувати господарські операції, що доводиться фактом відсутності в останнього відповідних виробничих потужностей та необхідної кількості працівників.

Суд не погоджується із такою позицією податкового органу, оскільки законодавством обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення відповідних угод відсутнє, тому дані обставини не можуть слугувати висновком про порушення податкового законодавства саме позивачем, оскільки не залежать від волі останнього.

Крім того, представниками відповідача субєкта владних повноважень, який згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України зобовязаний доводити правомірність свого рішення, не доведено неможливість ПП "Юнісеф" виконувати для позивача роботи виготовляти проекти пристроїв і стендів, самі пристрої і стенди, що вказані в актах.

Представниками відповідача було вказано про винесення Рівненським міським судом обвинувального вироку від 25-26 травня 2010 року у справі №1-386/10, як на одну із основних підстав нікчемності правочинів між позивачем та його контрагентом.

З цього приводу суду зазначає наступне.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Вищевказаним вироком було засуджено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11 за вчинення фіктивного підприємства.

Згідно ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Із наявного в матеріалах справи вироку від 25-26 травня 2010 року вбачається, що директором ПП "Юнісеф", яке зареєстроване 26.10.2004 року була ОСОБА_12, згодом, на підставі внесення змін до відомостей про дане підприємство директором призначений ОСОБА_13

Відповідно до норм ст.92 Цивільного кодексу України цивільна дієздатність юридичної особи може реалізуватися через спеціально уповноважені на те органи, в даному випадку через директора ПП "Юнісеф".

Статтею 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Оскільки обвинувальним вироком, на який посилається податковий орган, чи будь-яким іншим вироком не засуджено колишнього чи теперішнього керівника ПП "Юнісеф", суд приходить до висновку про безпідставність посилання відповідача на те, що позивач повинен нести якусь відповідальність за дії засуджених вказаним вироком громадян, оскільки це прямо суперечить конституційним нормам.

Відповідач вважаючи вирок Рівненського міського суду як підставу нікчемності правочинів між позивачем і ПП "Юнісеф" і посилаючись на окремі висновки вироку не врахував того факту, що такі висновки у вироку стосуються не позивача, а інших юридичних осіб і фізичних особі-підприємців, про які в ньому зазначені та з приводу обставин здійснення господарських операцій з якими допитувалися в якості свідків їх посадові особи.

З цього слідує, що вищевказані обставини жодним чином не вказують на фіктивність господарської діяльності позивача, як і не позбавляють права формувати валові витрати та податковий кредит.

Крім цього, суд зазначає, що на момент здійснення перевірки позивача та складання акту від 23.05.2011 року за №450/2300/25066431, у Державної податкової інспекції в Галицькому районі була у наявності тільки копія витягу із вироку від 25-26 травня 2010 року у справі №1-386/10, а саме вступна та резолютивна частина. Із цього випливає, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів вчинених між позивачем та його контрагентом ПП "Юнісеф" ґрунтувався на припущеннях, тому не заслуговує на увагу.

Щодо висновків відповідача про нікчемність угод укладених позивачем з ПП "Юнісеф"суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України (стаття 215) визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон повязує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочин визнаний недійсним в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Цивільним і господарським кодексами передбачено, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Згідно акту перевірки Державної податкової інспекції у Галицькому районі, вказано, як порушення позивачем, а саме непредставлення посадовими особами Товариства податковому органу документів для проведення перевірки. Крім цього, податковим органом було запропоновано посадовим особам позивача відновити втрачені фінансово-господарські документи, що підтверджують відносини із ПП "Юнісеф", однак Товариством в письмовій формі було повідомлено, що відновлення вказаних документів не являється можливим.

На підставі цього, відповідач дійшов висновку, що вказані обставини свідчать про відсутність документів, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій із ПП "Юнісеф".

З приводу цього, в судовому засіданні представником позивача було зазначено, що в грудні 2009 року ТОВ "Монтаженергомаш" змінено фактичну адресу, в процесі чого було втрачено частину бухгалтерських документів. Крім того вказано, що в 2008 році, Державною податковою інспекцією в Галицькому районі було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Монтаженергомаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року, за результатами, якої складено акт від 10.11.2008 року за №849/2300/25066431. Для проведення даної перевірки посадовими особами Товариства були надані всі необхідні документи.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Із наявної в матеріалах справи копії акту перевірки від 10.11.2008 року за № 849/2300/25066431 про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Монтаженергомаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства, вбачається що перевірка охоплювала період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року (а.с.92-117). Встановлено, що посадовими особами позивача для проведення перевірки були представлені необхідні документи, відповідно протилежне, як порушення, податковим органом не зазначено у висновках даного акту.

Зі змісту акту перевірки від 23.05.2011 року, за результатами якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, вбачається, що позапланова виїзна перевірка проводилася за період, який охоплює травень-червень 2008 року. Співставивши дані періоди, суд приходить до висновку, що не заслуговують уваги твердження податкового органу про те, що документи, для проведення перевірки, яка проводилася в травні 2011 року, посадовими особами позивача не було надано, а це свідчить про їх відсутність та фіктивність здійснення операцій, оскільки даний період уже був предметом податкової перевірки у 2008 року, за результатами, якої порушень визначення валових доходів і витрат, повноти декларування і формування податкового кредиту з ПДВ, в тому числі в травні-червні 2008 року, щодо відсутності фінансово-бухгалтерських документів, які підтверджували здійснення господарських операцій, не встановлено.

Суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні договорів між позивачем з ПП "Юнісеф". Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, наявності шкоди заподіяної державі, суду не надано.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку відповідача щодо нікчемності договорів укладених між позивачем та ПП "Юнісеф"та як наслідок, відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Суд вважає, що позивач не несе відповідальності за можливу недостовірність інформації про контрагентів, а саме щодо наявності чи відсутності основних фондів і виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів.

Суд, окрім вищевикладеного щодо господарської діяльності позивача із ПП "Юнісеф" зазначає наступне.

На час здійснення господарських операцій з ТОВ "Монтаженергомаш" та ПП "Юнісеф" було включене до ЄДРПОУ, а також мало свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Дана інформація міститься в довідці з Єдиного реєстру юридичних та фізичних особі-підприємців, а також зазначена у копії вироку від 25-26 травня 2010 року. Позивач , не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про Підприємство, наведену у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

В ході розгляду справи, представниками відповідача було звернуто увагу на те, що згідно довідки з Єдиного реєстру юридичних та фізичних особі-підприємців щодо ПП "Юнісеф" вбачається, що Підприємством були неодноразово втрачені оригінали установчим документів та змінювалося місцезнаходження Підприємства, про що Державним реєстратором здійснено відповідні записи в Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Враховуючи такі відомості, податковим органом зроблено висновок, що неодноразова зміна місцезнаходження Підприємства свідчить про його фіктивність, відсутність основних та транспортних засобів, а також переслідування мети уникнення перевірок податковими органами, що тягну за собою ухилення від сплати податків.

Суд не може погодитися із такими висновками податкового органу, враховуючи те, що статтею 15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що у разі втрати оригіналів установчих документів засновники (учасники) юридичної особи або уповноважений ними орган чи особа подає державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заяву про втрату оригіналів установчих документів встановленого зразка.

Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення без розгляду заяви про втрату оригіналів установчих документів зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати її надходження внести до Єдиного державного реєстру запис про втрату оригіналів установчих документів юридичної особи.

Згідно абзацу 3 частини 2 статті 19 цього Закону вказано, якщо зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, вносяться у зв'язку із зміною місцезнаходження та/або найменування юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, крім документів, передбачених частиною першою цієї статті, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), додатково подає примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про внесення таких змін.

Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення без розгляду документів про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зобов'язаний внести не пізніше наступного робочого дня з дати їх надходження запис про внесення змін і в той самий день подати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, інформацію з реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису.

Враховуючи норми вищезазначеного Закону, суд приходить до висновку, що такі факти, як зміна місцезнаходження підприємства, втрата установчих документів, що в свою чергу тягне за собою внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру регламентується даним Законом і є правом підприємства та вчинення вказаних дій. Крім того, суд зазначає, що ні статутні документи контрагента позивача ні установчі, не визнані в судовому порядку недійсними і доказів про зворотнє сторонами, суду не надано.

Слід звернути увагу на те, що відповідно до пункту 1.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечується відповідачем.

Слід також зазначити, що пунктом 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах. Щодо правомірності віднесення понесених позивачем витрат до валових витрат, то слід зазначити, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність формування позивачем валових витрат, визначення податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, а також висновки про помилковість визначення відповідачем зобовязань позивачу зі сплати податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість, суд приходить до висновку, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму таких зобовязань в розмірі 26671,56 грн. за податком на прибуток та 21337,25 грн. за податком на додану вартість є протиправним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення - податкові повідомлення-рішення за №0000142300 та №0000152300 від 09.06.2011 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Галицькому районі за № 0000142300 від 09.06.2011 року про визначення податкового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 133357, 81 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Галицькому районі за № 0000152300 від 09.06.2011 року про визначення податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт) у сумі 106686, 25 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.

Постанова складена в повному обсязі 30.01.2012 року.