Постанова № 21783592, 14.10.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2011 р. Справа № 2a-2196/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі

судді Могили А.Б.

з участю секретаря Кобринської Л.М.

представника позивача Кузь А.П.,

представника відповідача Кудли О.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Уніплит” до Долинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000262310 та №0000272310 від 23.06.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Уніплит” звернулося в суд із адміністративним позовом до Долинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000262310 та №0000272310 від 23.06.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про податок на додану вартість”, Цивільного кодексу України, необґрунтовано та безпідставно, за наслідками проведеної перевірки, прийняв податкове повідомлення-рішення за №0000262310 від 23.06.2011 року, яким визначено податкові зобовязання ТОВ “Уніплит” зі сплати податку на прибуток в розмірі 13 845 грн., в тому числі 11 076 грн. за основним платежем, 2 769 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення за № 0000272310 від 23.06.2011 року, яким визначено зобовязання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 9 923 грн., в тому числі 7 938 грн. за основним платежем та 1 985 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів зазначених в позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечила з мотивів викладених в письмовому запереченні відповідача, крім того суду пояснила, що під час перевірки ТОВ “Уніплит” встановлено, що Товариство, в період який перевірявся, здійснювало господарські операції (укладало договори купівлі-продажу) з ПП “Техпром-інвест”, ТОВ “Ітер” та ТОВ“АММЕРААЛ БЕЛТЕХ УКРАЇНА”. На думку податкового органу, дані договори купівлі-продажу є нікчемними, оскільки порушують публічний порядок, і направлені на незаконне заволодіння майном держави; договори не направлені на реальне настання правових наслідків обумовлених у них. Такі висновки мотивовані тим, що проведеною перевіркою Державною податковою інспекцією в Сихівському районі в м. Львові встановлено, що у ПП “Техпром-інвест” відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси та транспортні засоби, а посадові особи підприємства відмовилися від надання документів для проведення перевірки. На думку перевіряючого органу вказане свідчить фактичну неспроможність ПП “Техпром-інвест” здійснювати будь-які господарські операції. Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова проведено перевірку ТОВ “Ітер” в ході якої встановлено, що Товариством за 2010 рік в додатку К1/1 до Декларації про прибуток підприємств визначено основні фонди у незначних розмірах, загальна кількість працюючих складає 3 особи, підприємством не подавалися звіти щодо наявності транспортних засобів та звіти про забруднення навколишнього середовища, що на думку податкової інспекції свідчить про відсутність на підприємстві транспортних засобів та як наслідок тягне за собою неможливість виконання будь-яких господарських операцій. Проведеною перевіркою Токмацькою обєднаною державною податковою інспекцією встановлено відсутність ТОВ“АММЕРААЛ БЕЛТЕХ УКРАЇНА” за місцем реєстрації, крім того основні засоби Товариства наявні на загальну суму 33016 грн., відсутні складські приміщення та транспортні засоби. В ході перевірки ТОВ “Уніплит” встановлено, що ТОВ“АММЕРААЛ БЕЛТЕХ УКРАЇНА” та ТОВ “Уніплит” за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року не здійснювало фінансово-господарських операцій. Враховуючи факти, які встановлені під час даних перевірок Долинська обєднана державна податкова інспекція дійшла висновку, що укладені договори між позивачем та даними контрагентами відповідно до підпунктів 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України, підпунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 цього ж кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. Вважала, що позивачем протиправно включалися вартість придбання ТМЦ у ПП “Техпром-інвест” за ІІІ квартал 2009 року в сумі 15589 грн., за ІV квартал 2009 року в сумі 6663 грн., за 1-й квартал 2010 року в сумі 17451 грн., вартість придбання ТМЦ у ТОВ “Ітер” в ІV кварталі 2010 року в сумі 4600 грн., як наслідок включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 920 грн. та безпідставно включено до складу податкового кредиту за грудень 2010 року ПДВ в сумі 132,24 грн. по операціях із ТОВ“АММЕРААЛ БЕЛТЕХ УКРАЇНА”. Внаслідок виявлення перевіркою порушень, допущених позивачем, відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими визначено позивачу зобовязання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 13845 грн., в тому числі 11 076 грн. за основним платежем та 2 769 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також зобовязання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 9 923 грн., в тому числі 7 938 грн. за основним платежем та 1 985 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями. Просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.

ТОВ “Уніплит” створено на підставі Установчого договору про створення Товариства від 07.05.2000 року, зареєстроване юридичною особою та включене до ЄДРПОУ. Крім того, позивач Долинською обєднаною державною податковою інспекцією 17.05.2000 року взятий на податковий облік. Дана інформація підтверджується копією акту перевірки від 10.06.2011 року за №717/231/30905968.

Долинською обєднаною державною податковою інспекцією проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ “Уніплит” з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ПП “Техпром-інвест”, ТОВ “Ітер” та ТОВ“АММЕРААЛ БЕЛТЕХ УКРАЇНА” за період з 01.01.2009 року по 31.01.2011 року, за результатами якої відповідачем 10.06.2011 року складено акт за №717/231/30905968 (а.с.22-48).

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідач 23.06.2011 року податковим повідомленням-рішенням за №0000262310 визначив позивачу податкове зобовязання зі сплати податку на прибуток в розмірі 13 845 грн. (в тому числі 11 076 грн. за основним платежем та 2 769 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.9), а також податковим повідомленням-рішенням за №0000272310 визначив зобовязання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 9 923 грн. (в тому числі 7 938 грн. за основним платежем та 1 985 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (8).

Апеляційне провадження до вищого за підпорядкуванням податкового органу позивачем не порушувалося.

Такі висновки відповідача за результатами проведеної перевірки мотивовано тим, що за період, який перевірявся ТОВ “Уніплит” здійснювало господарські операції з купівлі-продажу ТМЦ у ПП “Техпром-інвест” та ТОВ “Ітер” а також операції з ТОВ“АММЕРААЛ БЕЛТЕХ УКРАЇНА”. Проведеною 24.09.2010 року Державною податковою інспекцією в Сихівському районі м. Львова перевіркою ПП “Техпром-інвест” (з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.05.2009 року по 31.03.2010 року) встановлено, що у підприємства відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси. На думку податкового органу це вказує на неможливість фактичного здійснення будь-якої господарської діяльності. Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова в ході перевірки ТОВ “Ітер” 09.03.2011 року (з питань правильності визначення податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 31.01.2010 року) встановила, що загальна кількість працюючих на Товаристві становить 3 особи, підприємством не подавалися звіти щодо наявності транспортних засобів та звіти про забруднення навколишнього середовища. На думку податкової інспекції вказане свідчить про відсутність на підприємстві транспортних засобів та про неможливість виконання господарських операцій. В ході перевірки ТОВ “АММЕРААЛ БЕЛТЕХ УКРАЇНА” Токмацькою обєднаною державною податковою інспекцією Запорізької області 18.03.2011 року (з питань правомірності формування податкового зобовязання та податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року) було встановлено відсутність Товариства за юридичною адресою, складські приміщення та транспортні засоби також відсутні.

На підставі даних фактів відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції згідно договорів купівлі-продажу, укладених ТОВ “Уніплит” з ПП “Техпром-інвест”, ТОВ “Ітер”, а також операції з ТОВ “АММЕРААЛ БЕЛТЕХ УКРАЇНА” не спрямовані на реальне настання правових наслідків. А отже, зазначені договори відповідно до частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Відповідач дійшов висновку, що ТОВ “Уніплит” безпідставно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину в результаті чого завищено податковий кредит в загальній сумі 7938 грн.; занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в період, що перевірявся на загальну суму 7938 грн.; в порушення Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” ТОВ “Уніплит” до складу валових витрат за 2009 рік включено витрати в сумі 22252 грн. та за 2010 рік включено витрати в сумі 22051 грн., за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів, в результаті чого завищено витрати по Декларації з податку на прибуток підприємств в загальній сумі 44303 грн., в тому числі за три квартали 2009 року в сумі 15589 грн., за 2009 рік в сумі 22252 грн., в тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 17451 грн., за 1 півріччя 2010 року в сумі 17451 грн., за три квартали 2010 року в сумі 22051 грн., за 2010 рік в сумі 2205 грн.; в порушення Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” занижено податок на прибуток у сумі 11076 грн.

За наслідками розгляду висновків перевірки, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу визначено зобовязання зі сплати податку на прибуток в розмірі 13 845 грн. та податку на додану вартість в розмірі 9 923 грн.

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов до висновку, що їх прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, виходячи з наступного.

До спірних правовідносин з приводу визначення валових витрат позивача та обрахунку податку на прибуток підлягає застосуванню Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а з приводу правильності формування податкового кредиту за господарськими операціями в цей період підлягає застосуванню Закон України “Про податок на додану вартість” (що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин).

Пункт 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Частинами 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Факт здійснення позивачем та ПП “Техпром-інвест” господарських операцій по придбанню ТМЦ підтверджуються копією видаткової накладної за №РН-9-17002 від 17.09.2009 року (а.с.50) та копією податкової накладної за №9170000002 від 17.09.2009 року на загальну суму 11268,60 грн. (а.с.51); копією видаткової накладної за №РН-9-18002 від 18.09.2009 року (а.с.52) та копією податкової накладної за №9180000002 від 18.09.2009 року на загальну суму 7438,56 грн. (а.с.53); копією видаткової накладної за №РН-11-3005 від 30.11.2009 року (а.с.54) та копією податкової накладної за №1130000005 від 30.11.2009 року на загальну суму 2760 грн.(а.с.55); копією видаткової накладної за №РН-12-2401 від 24.12.2009 року (а.с.56) та копією податкової накладної за №1224000001 від 24.12.2009 року на загальну суму 5235,84 (а.с.57); копією видаткової накладної за №РН-1-15002 від 15.01.2010 року (а.с.58) та копією податкової накладної за № 1150000002 від 15.01.2010 року на загальну суму 3 095,52 грн. (а.с.59); копією видаткової накладної №РН-1-18001 від 18.01.2010 року (а.с.60) та копію податкової накладної за №1180000001 від 18.01.2010 року на загальну суму 5539,49 грн. (а.с.61); копією видаткової накладної за №РН-2-25002 від 25.02.2010 року (а.с.62) та копією податкової накладної за № 2250000002 від 25.02.2010 року на загальну суму 1458 грн. (а.с.63); копією видаткової накладної за №РН-2-23004 від 23.02.2010 року (а.с.64) та копією податкової накладної за №2230000004 від 23.02.2010 року на загальну суму 2 616 грн. (а.с.65); копією видаткової накладної за №РН-3-15001 від 15.03.2010 року (а.с.66) та копією податкової накладної за №3150000001 від 15.03.2010 року на загальну суму 2 484,24 грн.(а.с.67); копією видаткової накладної за №РН-3-23003 від 23.03.2010 року (а.с.68) та копією податкової накладеної за №3230000003 на загальну сум 5040 грн. (а.с.69); копією видаткової накладної за №РН-3-23004 від 23.03.2010 року (а.с.70) та копією податкової накладеної за №3230000004 від 23.03.2010 року на загальну суму 708 грн.(а.с.71). У зазначені в накладних суми включено податок на додану вартість.

ТОВ “Уніплит” здійснювало розрахунок за виконання ПП “Техпром-інвест” договорів купівлі-продажу в безготівковій формі 08.09.2009 року здійснено сплату 1000 грн., 11.09.2009 року 4250 грн., 24.09.2009 року - 3500 грн., 30.09.2009 року-3120 грн. та 3400 грн., 24.11.2009 року-2450 грн., 30.11.2009 року-3000 грн., 23.12.2009 року 4125,96 грн. та 1109,88 грн., 30.12.2009 року-747,16 грн., 18.01.2010 року 2207,52 грн., 21.01.2010 року -1000 грн., 19.02.2010 року 1000 грн., 24.02.2010 року 1458 грн., 02.03.2010 року 1000 грн., 10.03.2010 року 1969,49 грн., 16.03.2010 року 960 грн., 17.03.2010 року 1524,24 грн., 26.03.2010 року 3000 грн., 31.03.2010 року 2040 грн., про що свідчать надані позивачем копії платіжних доручень (а.с.123-142).

Щодо господарських операцій з ТОВ “Ітер”, суд зазначає, що між ТОВ “Уніплит” та ТОВ “Ітер” було укладено договір купівлі-продажу гідронасосу ОМР50151-0310.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ “Ітер” виписано видаткову накладну за №390 від 04.10.2010 року та податкову накладну за №10090904 від 09.09.2010 року на суму вартості товару в загальному розмірі 5 520 грн. (в тому числі ПДВ)(а.с.72-73).

ТОВ “Уніплит” здійснено розрахунок з ТОВ “Ітер” по договору купівлі-продажу в безготівковій формі через розрахунковий рахунок 09.09.2010 року на суму 5520 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 6149 (а.с.119).

Крім того, судом встановлено, що ТОВ “АММЕРААЛ БЕЛТЕХ УКРАЇНА” реалізував позивачу ТМЦ (ремінь зубчастий 9 S5M-425 та ремінь зубчастий 15 S5M-475), що підтверджується копією видаткової накладної № РН-0001159 від 02.09.2010 року та копією податкової накладної від 10.08.2010 року за №1362 на суму вартості товару разом із ПДВ в загальному розмірі 793,44 грн. (а.с.143-144).

ТОВ “Уніплит” здійснено розрахунок з ТОВ “АММЕРААЛ БЕЛТЕХ УКРАЇНА” по договору купівлі-продажу в безготівковій формі через розрахунковий рахунок 09.08.2010 року на суму 12 513,60 грн., 10.08.2010 року 12513,60 грн., 15.11.2010 року 10080 грн., про що свідчать копії платіжних доручень за номерами відповідно 5225, 5275, 8184 (а.с. 120-122).

Позивачем, з дотриманням вимог пункту 7.4.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість“ до податкового кредиту з цього податку включено податкові накладні за вищевказаними господарськими операціями, виписаними ПП “Техпром-інвест”, ТОВ “Ітер”, ТОВ “АММЕРААЛ БЕЛТЕХ УКРАЇНА”.

Для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (частини 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як встановлено судом видами діяльності позивача є виробництво фанери, плит, панелей, шпону; розподілення та постачання електроенергії; виробництво газу, його розподілення і постачання; оптова торгівля будівельними матеріалами.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх звязок з господарською діяльністю ТОВ “Уніплит”, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

Між позивачем та ТОВ ПП “Техпром-інвест”, ТОВ “Ітер”, ТОВ “АММЕРААЛ БЕЛТЕХ УКРАЇНА” укладено договори купівлі-продажу.

На виконання вказаних договорів ТОВ ПП “Техпром-інвест”, ТОВ “Ітер” та ТОВ “АММЕРААЛ БЕЛТЕХ УКРАЇНА” виписано податкові накладні на суму вартості реалізованих товарів (послуг). Позивачем здійснювався розрахунок із контрагентами в безготівковій формі через розрахунковий рахунок, про що, як вже зазначалося, свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення (119-142).

На час здійснення господарських операцій з позивачем, його контрагенти були включені до ЄДРПОУ, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.79, 93, 100).

У пункту 1.3 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Судом встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання ТМЦ в ТОВ ПП “Техпром-інвест”, ТОВ “Ітер” та ТОВ “АММЕРААЛ БЕЛТЕХ УКРАЇНА” є в наявності у позивача. Реальність реалізації товарів (послуг) від вищевказаних контрагентів до позивача підтверджується видатковими та податковими накладними (а.с.50-73,143-144).

Таким чином судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ПП “Техпром-інвест”, ТОВ “Ітер” та ТОВ “АММЕРААЛ БЕЛТЕХ УКРАЇНА”, спеціальна податкова правосубєктність учасників господарської операції та звязок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

В судовому засідання також встановлено, що ПП “Техпром-інвест”, окрім реалізації товару позивачу, також здійснило його поставку.

З цього приводу представником позивача в судовому засіданні було зазначено, що перевезення товару здійснювалося самим продавцем, в даному випадку ПП “Техпром-інвест”, а тому документів на перевезення товару позивач не зберігав за відсутності такої необхідності.

Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо придбання позивачем товарів у вищевказаних контрагентів; також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо висновків відповідача про нікчемність угод укладених позивачем з ПП “Техпром-інвест”, ТОВ “Ітер” та ТОВ “АММЕРААЛ БЕЛТЕХ УКРАЇНА” суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України (стаття 215) визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон повязує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочин визнаний недійсним в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Цивільним і господарським кодексами передбачено, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Згідно акту перевірки Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 24.09.2010 року №2469/23-209/36501076 «Про результати невиїзної перевірки ПП "Техпром-інвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.05.2009 року по 31.03.2010 року», встановлено порушення, а саме непредставлення посадовими особами підприємства податковому органу документів для проведення перевірки, а також відсутність основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів на підприємстві.

На підставі даного акту, відповідач дійшов висновку, що вказані в ньому обставини свідчать про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП "Техпром-інвест", а отже договір купівлі-продажу укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу Українийого слід вважати нікчемним.

Актом перевірки Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова від 09.03.2011 року за №714/23-3/33122033 «Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ “Ітер” з питань правильності визначення податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 31.01.2010 року» встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності, оскільки загальна кількість працівників становить 3 особи, крім того, підприємство не подає до податкового органу звіти, щодо наявності будь-яких транспортних засобів та звіти про забруднення навколишнього середовища, що свідчить про відсутність таких. Як наслідок, податковий орган встановив, що укладені ТОВ “Ітер” із постачальниками та покупцями правочини, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Керуючись висновками вищевказаних актів, Долинська обєднана державна податкова інспекція прийшла до висновку, що зазначені юридичні особи за неможливості фактичного здійснення будь-яких фінансово-господарських операцій, не могли здійснювати господарські операції по договорах купівлі-продажу із позивачем, а отже укладені договори не створювали юридичних наслідків, крім тих, що повязані із їх недійсністю.

Згідно акту перевірки Токмацької обєднаної державної податкової інспекції від 18.03.2011 року за №57/23-36705650 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ “АММЕРААЛ БЕЛТЕХ УКРАЇНА” з питань правомірності формування податкового зобовязання та податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року» встановлено порушення, а саме відсутність підприємства за юридичною адресою, у підприємства відсутні складські приміщення та транспортні засоби.

Враховуючи обставини викладені в даному акті, відповідач дійшов висновку, що за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року ТОВ “Уніплит” не здійснювало фінансово-господарських операцій із ТОВ “АММЕРААЛ БЕЛТЕХ УКРАЇНА”, а отже безпідставно включило на підставі податкової накладної від 10.08.2010 року за № 1362 суму ПДВ в розмірі 132,24 грн. до складу податкового кредиту.

Суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні договорів між позивачем з ПП “Техпром-інвест”, ТОВ “Ітер”, ТОВ “АММЕРААЛ БЕЛТЕХ УКРАЇНА”. Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, наявності шкоди заподіяної державі, суду не надано.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку відповідача щодо нікчемності договорів укладених між позивачем та ПП “Техпром-інвест”, ТОВ “Ітер”, ТОВ “АММЕРААЛ БЕЛТЕХ УКРАЇНА” та як наслідок, відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оцінюватися при дослідженні факту господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. В даному випадку це правочин між ТОВ “Уніплит” та ПП “Техпром-інвест”; ТОВ “Уніплит” і ТОВ “Ітер”; ТОВ “Уніплит” і ТОВ “АММЕРААЛ БЕЛТЕХ УКРАЇНА”.

Суд вважає, що позивач не несе відповідальності за можливу недостовірність інформації про контрагентів, а саме щодо наявності чи відсутності основних фондів і виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів.

Крім того, суд зазначає, що не є обовязковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобовязань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладаються за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд, окрім вищевикладеного щодо господарської діяльності позивача із ТОВ “АММЕРААЛ БЕЛТЕХ УКРАЇНА” зазначає наступне.

На час здійснення господарських операцій з ТОВ “Уніплит”, ТОВ “АММЕРААЛ БЕЛТЕХ УКРАЇНА” було включене до ЄДРПОУ, а також мало свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Дана інформація зазначена в акті перевірки Токмацької обєднаної державної податкової інспекції від 18.03.2011 року за №57/23-36705650 (а.с.100-106). Покупець, в даному випадку ТОВ “Уніплит”, не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про Товариство, наведену у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Слід також звернути увагу на те, що відповідно до пункту 1.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечується відповідачем.

Слід також зазначити, що пунктом 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах. Щодо правомірності віднесення понесених позивачем витрат до валових витрат, то слід зазначити, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також, відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність формування позивачем валових витрат, визначення податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, а також висновки про помилковість визначення відповідачем зобовязань позивачу зі сплати податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість, суд приходить до висновку, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму таких зобовязань в розмірі 2 769 грн. за податком на прибуток та 1 985 грн. за податком на додану вартість є протиправним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку,що є протиправними та такими, що підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення за №0000262310 та №0000272310 від 23.06.2011 року.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської оДПІ № 0000262310 від 23.06.2011 року про визначення податкового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 13845 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської оДПІ № 0000272310 від 23.06.2011 року про визначення податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 9923 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя(підпис)Могила А.Б.

Постанова складена в повному обсязі 19.10.2011 року.