Постанова № 21783235, 03.11.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/10122/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Стойки В.В.

при секретаріСальковій В.О.

за участю

представника позивача Богаченок С.В.

представників відповідача Головіна О.М., Кузнецова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАР» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецької області про визнання дій протиправними, визнання недійсним рішення та зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ПАР” звернулось до суду з позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецької області про визнання протиправною бездіяльність в оформленні заявленого до митного декларування товару, визнання дій по видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товару і транспортних засобів через митний кордон України №700000006/1/20192, визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів до вантажної митної декларації від 14 квітня 2011 року №700000006/2011/000332/1, зобов*язання надати довідку, адресовану ТОВ «ПАР» та Головному управлінню Державного казначейства України у Донецькій області про надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 20% на загальну суму 4736,90грн., який підлягає поверненню позивачу, зобов*язання Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області повернути ТОВ «ПАР» з Державного бюджету України надмірно сплачену суму у розмірі 4736,90грн., перераховану в якості податку на додану вартість, шляхом зарахування на поточний рахунок позивача.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ТОВ "ПАР" є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності. На виконання умов контракту від 22.03.2011р. №ЕNRC-PAR-AL-2011, укладеного між ТОВ «ПАР» та компанією «ЕNRC Магкеting АG», на митну територію України було ввезено товар, а саме алюміній первинний необроблений нелегований в чушках (виробник АТ Казахський електролізний завод»), одержувачем якого є позивач. Для проведення митного оформлення позивачем було подано, через свого митного брокера до відповідача ВМД №700000010/2011/004693 від 14.04.2011 року та товаросупроводні документи, з метою оформлення товару в режимі "Імпорт-40", згідно методу №1. В даній декларації фактурна вартість товару була визначена відповідно до умов угоди та становила 2 688,18 доларів США за 1 тону, а загалом 364 595,17 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України становило 2 905 568 грн. 29 коп. Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем були надані: контракт від 22.03.2011р. №ЕNRC-PAR-AL-2011, специфікація №1 до контракту, рахунки (інвойси) виставлені позивачу постачальником фірмою «ЕNRC Магкеting АG», рахунок виставлений постачальнику виробником товару, сертифікати якості, сертифікати про походження товару форми Т-І, ВТД, накладні ЦТМ/УМВС, виписка з особового рахунку позивача, як доказ 100% передплати Товару по вартості вказаній в контракті. Розглянувши вказані документи, митний орган відмовив в прийнятті декларації митної вартості №700000010/2011/004693, та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 4.04.2011 року № 700000006/1/20192. В обґрунтування відмови відповідач 1 посилався на неподання суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності додаткових документів згідно із вимогами ст.88 МК України та п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердженні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766, а саме: договорів з 3-ми особами, що пов*язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; висновки про та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження, згідно із законодавством. З названим переліком декларант ознайомився, проте вказані документи не подав в зв'язку з тим, що їх падання потребувало додаткового часу, а продукція була терміново необхідною для виробництва. У зв'язку з ненаданням додатково витребуваних документів відділом контролю митної вартості Східної митниці самостійно прийняте рішення про визначення митної вартості товарів до декларації митної вартості (здійснення митної оцінки) від 14.04.2011 року №700000006/2011/000332/1 не за ціною угоди, а за 6 - резервним методом із збільшенням митної вартості товару до 2 929 152,79грн. та митних платежів, внаслідок чого позивач вважає, що мало ікне збільшення сплати митних та інших платежів на загальну суму 4 736,90 грн. Р*5 830,56грн.-581 113,66грн.). Такі дії відповідача з відмови у прийнятті декларації митної вартості №"00000010/2011/004693 від 14.04.2011 позивач вважає протиправними, а рішення про визначення митної вартості незаконним, виходячи з наступного.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, надали письмове заперечення /а.с. 52-60 Т.1/ у яких зазначено, що необхідність подання додаткових документів обумовлюється тим, що договір з третіми особами, що пов*язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається витребувався у зв*язку з тим, що товар постачається за «непрямим контрактом». Окрім того, в наданих декларантом ТОВ «ПАР» документах, а саме в залізничних накладних, рахунку б/н від 30.03.2011р., експортній декларації від 28.03.2011р. № 50823/280311/0000976 містяться посилання на контракт, реквізити якого відрізняються від реквізитів договору, за яких здійснювалась поставка спірного товару, а саме контракт №КР-ZК 0100/10 від 19.03.2010р. Існують об*активні підстави вбачати наявність певних договорів, що пов*язані із зовнішньоекономічним контрактом та відповідно до п.11 Порядку вимагати їх надання. Про необхідність надання додаткових документів декларант ТОВ «ПАР» під розпис був повідомлений письмово, але він відмовився від надання додаткових документів та свою відмову обґрунтував тим, що даний товар є біржовим. Твердження позивача, що з декларації митної вартості вбачається. Що у митному оформленні відмовлено на підставі картки відмови від 14.04.2011р. №700000006/1/20192 не відповідає дійсності, оскільки такий напис у ДМВ відсутній. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області у судове засідання не зявився, про дату час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Надало заперечення у якому зазначило, що повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених коштів, що надійшли на депозитні рахунки митних органів здійснюється ГУДКУ у м. Києві на підставі платіжних доручень митних органів. Крім того, позивач повинен довести, що надмірні кошти були перераховані на рахунки з обліку доходів державного бюджету, що відкриті в ГУДКУ у Донецькій області. На підставі викладеного, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розгляд справи здійснювався за допомогою автоматизованої системи звукозапису та протоколювання судових засідань «Камертон».

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАР» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 07 квітня 2004 року.

Між ТОВ «ПАР» (Покупець) та компанією «ЕNRC Магкеting АG» (Продавець) було укладено контракт від 22.03.2011р. №ЕNRC-PAR-AL-2011. Предметом договору є постачання алюмінію первинного необробленого нелегованого в чушках, виробник якого АТ Казахський електролізний завод». Вартість товару зазначається в специфікаціях та рахунках.

На виконання вказаного зовнішньоекономічного контракту, ТОВ «ПАР» через свого митного брокера до митного оформлення було подано ВМД №700000010/2011/004693 від 14.04.2011 року та товаросупроводні документи, з метою оформлення товару в режимі "Імпорт-40", згідно методу №1. В даній декларації фактурна вартість товару була визначена відповідно до умов угоди та становила 2 688,18 доларів США за 1 тону, а загалом 364 595,17 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України становило 2 905 568 грн. 29 коп. Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем були надані:

-контракт від 22.03.2011р. №ЕNRC-PAR-AL-2011,

-специфікація №1 до контракту,

-рахунки (інвойси) виставлені позивачу постачальником фірмою «ЕNRC Магкеting АG»,

-рахунок виставлений постачальнику виробником товару,

-сертифікати якості,

-сертифікати про походження товару форми Т-І, ВТД,

-накладні ЦТМ/УМВС,

-виписку з особового рахунку позивача, як доказ 100% передплати Товару по вартості вказаній в контракті.

Відповідачем було прийнято картку в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 4.04.2011 року № 700000006/1/20192, згідно з якою товари не підлягають митному оформленню, з причин: неподання на вимогу митного органу додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, згідно ст.88 МК України, п.11 Порядку №1766, а саме: договорів з третіми особами, що пов*язаний з договором (контрактом) про доставку товарів, митна вартість яких визначається; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, що має відповідні повноваження згідно із законодавством. У зв*язку з неподанням декларантом додаткових документів митним органом видане рішення про визначення митної вартості товару від 14.04.11р.

Митним органом 14 квітня 2011 року було прийнято рішення про визначення митної вартості, відповідно до якого було застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості.

Як зазначає позивач, підставою не надання документів позивачем митному органу стало, те що їх подання потребувало додаткового часу, а продукція була терміново необхідною для виробництва.

Суд вважає, що відмовляючи позивачу у митному оформлені товарів, Східна митниця діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Статтею 70 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Тобто, особи, які переміщують товари через митний кордон України зобовязані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органу, в розумінні статті 54 Митного кодексу України, при:

1) перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України;

2) декларуванні товарів і транспортних засобів;

3) повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

4) здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості це сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень МК України та інших нормативно правових актів.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1.

Для заявлення митної вартості товарів, визначеної із застосуванням одного з передбачених статтями 268 - 273 Митного кодексу України методів визначення такої вартості: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, на основі додавання вартості (обчислена вартість) та резервного подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 2.

Згідно п. 7 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п. 8 Порядку, для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобовязаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також:

- або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства;

- або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Згідно ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

При митному оформленні товару позивача, у митного органу виник сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару відповідно даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. Згідно даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи, а також митним оформленням позивачем за іншими ВМД по вищій ціні вказаного товару, ціна спірного товару була вища ніж задекларована позивачем у декларації, по якій відповідачем прийняті спірна картки відмови та рішення. Враховуючи наведене у митного органу були обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 265 МК України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до ст. 88 Митного Кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

При цьому, в рамках положень п.11 Порядку №1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Термін подання додаткових документи становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх надання, за вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

Позивач не скористався своїм правом, для звернення до митного органу з заявою, щодо продовження строку для надання додаткових документів.

Таким чином, позивач на вимогу митного органу не надав повного пакету документів, що були витребувані.

Згідно п. 4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою КМУ від 09.06.1997 року № 574, митний орган не приймає ВМД для оформлення, якщо вона подається без повного пакету документів, в тому числі ненадання додаткових документів.

Згідно Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням ВМД, затвердженого наказом ДМСУ № 314 від 20.04.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 року за № 439/10719 та Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом ДМСУ № 1227 від 12.12.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 року за № 1562/11842, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадовій особі митного органу надано право відмовити в прийнятті ВМД, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням Картки відмови, зазначивши в ній вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, та митного оформлення.

Оскільки, митним органом неможливо здійснити завершення митного оформлення за наданими позивачем ВМД, на підставі п. 11 Порядку, Східною митницею обґрунтовано було відмовлено у митному оформленні і запропоновано позивачу скоригувати митну вартість згідно рішення про визначення митної вартості, що в подальшому позивачем було зроблено.

Якщо декларантом не надані в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх надання, то митний орган відповідно до статті 265 МКУ, п.14 Порядку №1766, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми відповідач має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару, що підтверджується даними цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. З урахуванням наведеного митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно Порядку №1766 та норм митного законодавства. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак, позивач відмовився використати надані митницею можливості щодо підтвердження заявленої митної вартості чи узгодження з митницею митної вартості спірного товару, не надав обґрунтувань та підстав щодо неможливості надання додаткових документів, не здійснив заходи щодо надання документів, які витребувались. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

У зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів, відмовою надання будь-яких додаткових документів, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем. При визначенні митної вартості товару за 6 методом митниця відповідно до вимог ст. 266 МКУ мотивувала неможливість застосування 1-5 методів визначення митної вартості товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає, що приймаючи рішення про проведення митної оцінки і відмови в митному оформлені, Східна митниця діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства.

Оскільки Східною митницею правомірно відмовлено в митному оформлені товару та прийняте рішення про визначення митної вартості, у звязку з чим немає підстав для повернення сплачених згідно такого рішення сум.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецької області про визнання дій протиправними, визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів до вантажно-митної декларації від 14.04.2011 № 700000006/2011/000332/1 та зобовязання здійснити певні дії по поверненню надмірно сплаченого додатку на додану вартість на суму 4736,90 грн. та зарахуванню її на поточний рахунок позивача - відмовити в повному обсязі.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 03 листопада 2011 р. у присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлений 08 листопада 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.