Постанова № 21783210, 21.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/7640/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12.15

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Стойки В.В.

при секретаріБобильова Н.Ю.

за участю

представника позивача Павенко Г.С.

представника відповідача не з*явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Словянська солевидобувна компанія”

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2011 року №0000100707 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 972503,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2011 року №0000090707 про збільшення суми податкових зобов*язань з податку на додану вартість у розмірі 656215,00 грн. та нарахованих штрафних санкцій у розмірі 328108,00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Словянська солевидобувна компанія” звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2011 року №0000100707 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 972503,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2011 року №0000090707 про збільшення суми податкових зобов*язань з податку на додану вартість у розмірі 656215,00 грн. та нарахованих штрафних санкцій у розмірі 328108,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що підприємством податковий кредит було сформовано за період січень-травень 2008 року правомірно. Після проведення невиїзної документальної перевірки податковий орган вважає, що між позивачем та ТОВ «Компанія «Укргазпостач» була проведена безтоварна операція, ліміти природного газу ТОВ «Компанія «Укргазпостач» в січні-травні 2008 року для позивача не виділялися, однак дані доводи відповідача є безпідставними. Позивач вважає прийняті відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення незаконними, які не обґрунтовуються на нормах діючого податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надав пояснення викладені у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи здійснювався за допомогою автоматизованої системи звукозапису та протоколювання судових засідань «Камертон».

Заслухавши представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «слов*янська солевидобувна компанія» зареєстровано як юридична особа Дніпровською районною у місті Києві Державною адміністрацією 25 лютого 1999 року та перебуває на обліку у ДПІ у Дніпровському районі міста Києва /а.с. 4,5,6,7 Т.1/.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Слов*янська солевидобувна компанія» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, по яким сформовано податковий кредит за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої було складено акт від 31 березня 2011 року №784/07-032-30098637 /а.с. 19-26 Т.1/ та встановлено:

на порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями підприємством:

-завищено суму податкового кредиту за січень 2008 року в розмірі 291975,00 грн., що призвело до завищення від*ємного значення з ПДВ за січень 2008 року, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 291975,00 грн.;

-завищено суму податкового кредиту за лютий 2008р. в розмірі - 289269,00 грн., що призвело до завищення від*ємного значення з ПДВ за лютий 2008р., що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 289269,00 грн.;

-завищено суму податкового кредиту за квітень 2008р. в розмірі 390 450,00грн., що призвело до завищення від*ємного значення з ПДВ за квітень 2008р., що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 390 450,00 грн.;

-завищено суму податкового кредиту за травень 2008р. в розмірі 657024,00грн., що призвело до завищення від*ємного значення з ПДВ за травень 2008р., що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 657024,00 грн.;

на порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5. п.7.4, п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2, абзацу «б» підпункту 7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) підприємством завищено суми ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 972503,00 грн., в тому числі в періодах:

- лютий 2008 року -126571,00 грн.,

- березень 2008 року 163543, 00 грн.,

- травень 2008 року-112061,00 грн.,

- червень 2008 року - 570328,00 грн.

На порушення п.п.7.3.1. п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4. п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями підприємством занижено суму податкових зобов*язань з ПДВ в розмірі - 656215,00 грн., в тому числі по періодах:

-січень 2008 року -165404,00 грн.,

-лютий 2008 року - 96778,00 грн.,

-березень 2008 року 28948,00 грн.,

-квітень 2008 року 278389,00 грн.,

-травень 2008 року - 86696,00 грн.

На зазначений акт перевірки позивачем було подано заперечення від 08 квітня 2011 року за №806 /а.с. 27 Т.1/.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000090707 від 19 квітня 2011 року відносно Товариства з обмеженою відповідальність «Слов*янська солевидобувна компанія» на підставі акту перевірки від 31 березня 2011 року №784/07-032-30098637 за порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5. п.7.4, п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2, абзацу «б» підпункту 7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 972503,00 грн. /а.с. 28 Т.1/.

19 квітня 2011 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000100707 відносно Товариства з обмеженою відповідальність «Слов*янська солевидобувна компанія» на підставі акту перевірки від 31 березня 2011 року №784/07-032-30098637 за порушення п.п.7.3.1. п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4. п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов*язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем +656215 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 328108 грн. /а.с. 29 Т.1/.

Не погоджуючись із прийнятими ДПІ у Дніпровському районі міста Києва податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 13 травня 2011 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

За змістом акту перевірки, порушення позивачем приписів Податкового кодексу України виразилося у тому, що позивач необґрунтовано сформував податковий кредит з ПДВ на суму 115064 грн., до якого були включені вартість ТМЦ по податковим накладним від ТОВ «Вторснабгрупп» та ТОВ «Авіастапромторг» та занизив податок з доходів фізичних осіб у сумі 132048 грн. у зв*язку з придбанням матеріалів згідно нікчемного правочину по ТОВ «Вторснабгрупп» та ТОВ «Авіастапромторг».

Суд не приймає таку позицію податкового органу з огляду на таке.

18 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укргазпостач» (Постачальник) в особі директора ОСОБА_2 та Слов*янською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов*янська солевидобувна компанія» (Споживач) в особі директора СФ ТОВ «ССВК» ОСОБА_3 було укладено договір №18/12/08-6 на постачання природного газу /а.с.30-31 Т.1/.

29 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укргазпостач» (Постачальник) в особі директора ОСОБА_2 та Слов*янською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов*янська солевидобувна компанія» (Споживач) в особі директора СФ ТОВ «ССВК» ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №1 до договору на постачання природного газу №18/12/08-6 від 18 грудня 2007 року, відповідно до якої було змінено п.5.1, а саме ціна газу, без врахування вартості транспортування газу по території України з 01 січня 2008 року по 31 січня 2008 року та цільова надбавка до тарифу на газ без урахування ПДВ, крім того транспортування розподільним трубопроводом без урахування ПДВ, розмір ПДВ та доповнено розділ 10 «Інші умови» /а.с.32 Т.1/.

28 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укргазпостач» (Постачальник) в особі директора ОСОБА_2 та Слов*янською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов*янська солевидобувна компанія» (Споживач) в особі директора СФ ТОВ «ССВК» ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №2 до договору на постачання природного газу №18/12/08-6 від 18 грудня 2007 року, відповідно до якої було змінено п.5.1, а саме: ціна газу в квітні 2008 року, цільова надбавка до тарифу на газ без урахування ПДВ, крім того транспортування розподільним трубопроводом без урахування ПДВ, розмір ПДВ та змінено п.6.3. даного договору /а.с. 33 Т.1/.

30 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укргазпостач» (Постачальник) в особі директора ОСОБА_2 та Слов*янською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов*янська солевидобувна компанія» (Споживач) в особі директора СФ ТОВ «ССВК» ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №3 до договору на постачання природного газу №18/12/08-6 від 18 грудня 2007 року, відповідно до якої було змінено п.5.1, а саме: ціна газу в травні 2008 року, цільова надбавка до тарифу на газ, крім того транспортування розподільним та магістральним трубопроводом без урахування ПДВ, витрати на реалізацію газу НАК «Нафтогаз України» без ПДВ, розмір ПДВ /а.с. 34 Т.1/.

26 травня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укргазпостач» (Постачальник) в особі директора ОСОБА_2 та Слов*янською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов*янська солевидобувна компанія» (Споживач) в особі директора СФ ТОВ «ССВК» ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №4 до договору на постачання природного газу №18/12/08-6 від 18 грудня 2007 року, відповідно до якої було змінено п.5.1, а саме ціна газу, що постачається зв червні 2008 року, цільова надбавка до тарифу на газ без урахування ПДВ, крім того транспортування розподільним та магістральним трубопроводом без урахування ПДВ, витрати на реалізацію газу НАК «Нафтогаз України», без ПДВ, розмір ПДВ та доповнено договір п.5.5./а.с. 35 Т.1/.

Фактичне виконання умов даного договору підтверджено наступними матеріалами справи: актами прийому-передачі та податковими накладними /а.с. 36-46 Т.1/ та податковими накладними /а.с. 47-50 Т.1/.

Суму податку на додану вартість, сплачену у ціні придбаної продукції та зазначену у податкових накладних, виписаних ТОВ «Вторснабгрупп» та ТОВ «Авістапромторг» за наслідками господарських операцій поставки, позивач відніс до складу податкового кредиту, про що вказав у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Як було встановлено у судовому засіданні для перевірки позивачем були надані всі вищезазначені документи.

Крім того, у якості доказу використання у своєї господарської діяльності придбаних будівельних матеріалів у ТОВ «Авістапромторг», ТОВ «Вторснабгрупп» позивачем були надані акти прийомки виконаних підрядних робіт за типовою формою КБ-2 разом з підсумковими відомостями ресурсів.

Як було зазначено представником відповідача в ході перевірки будь яких зауважень щодо наданих позивачем первинних документів у відповідача не було.

Між тим, позивачем було зроблено висновок про нечемність правочинів укладених між позивачем та ТОВ «Вторснабгрупп», ТОВ «Авістапромторг».

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, відповідачем у акті перевірки не зазначив та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та розяснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договорів, укладених позивачем з ТОВ «Вторснабгрупп» та ТОВ «Авістапромторг». Також, вказані правочини не визнані недійсними у судовому порядку.

Крім того, позивачем були надані листи ТОВ «Вторснабгрупп», ТОВ «Авістапромторг» підписані директорами цих підприємств ОСОБА_4 та ОСОБА_5. відповідно до який вони підтверджують факт укладення та підпису угод з позивачем.

В якості доказів нікчемності угоди між позивачем та ТОВ «Вторснабгруп» відповідач посилається на лист ДПІ у Київському районі від 24 червня 2010 року №4465/15-113/35150984 «Про неможливість проведення перевірки платника податку ТОВ «Вторснабгрупп» (ЄДРПОУ 35150984) з питань підтвердження відомостей» на запит ДПІ у Мар*їнському районі, у якому повідомлено, що «у ТОВ «Вторснабгупп» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Також, в якості доказів нікчемності угоди між позивачем та ТОВ «Авістапромторг» відповідач посилається на лист ДПІ у Київському районі від 24 червня 2010 року №4469/15-113/34746873 «Про неможливість проведення перевірки платника податку ТОВ «Авістапромторг» (ЄДРПОУ 34746873) з питань підтвердження відомостей» на запит ДПІ у Мар*їнському районі, у якому повідомлено, що у ТОВ «Авістапромторг» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Враховуючи зазначене, відповідно до частини 1,5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, угоди мають ознаки нікчемності».

На думку суду, вказані у зазначених вище актах обставини не можуть вважатися доказами нікчемності договорів, укладених між ними та позивачем, оскільки документально ці обставини у судовому засіданні представники відповідача не підтвердили.

Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, як доказ нікчемності вищезазначених угод, оскільки позивачем будівельні матеріали не перевозились, угоди про перевезення вантажів позивач не укладав.

З огляду на те, що у позивача є всі необхідні первинні документи, які підтверджують виконання вищезазначених угод з ТОВ «Вторснабгрупп» та ТОВ «Авістапромторг», суд вважає , що тільки відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для визнання угод нікчемними.

Таким чином, відповідач не довів суду обставин, які б свідчили про нікчемність договорів, укладених позивачем з ТОВ «Вторснабгрупп» та ТОВ «Авістапромторг».

Натомість, позивачем надано достатній обєм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про звязок витрат по придбанню товарів та послуг за вказаними договорами із господарською діяльністю ТОВ «Вторснабгрупп» та ТОВ «Авістапромторг», фактичне використання товару у його власній господарській діяльності.

Як зазначалося судом вище, за наслідками господарських операцій поставки по вказаним договорів ТОВ «Вторснабгрупп» та ТОВ «Авістапромторг» були оформлені та видані позивачу податкові накладні. Контрагенти позивача є платниками податку на додану вартість, що не спростовується кожною стороною. Таким чином, вказані підприємства мали право видавати податкові накладні позивачу.

Суми податку на додану вартість за цими податковими накладними позивач відніс до складу податкового кредиту з цього податку, що підтверджено податковими деклараціями з податку на додану вартість за податковий період.

У відповідності до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом вище, оплата за товари, поставлені позивачу є витратами, понесеними у звязку із здійсненням господарської діяльності підприємства, а також діяльність щодо відносин позивача із цими контрагентом, є такою, що повязана з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), у звязку з чим є безпідставним висновок відповідача щодо неправомірності включення позивачем зазначених у податкових накладних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Таким чином, з урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у звязку з чим є необґрунтованим у даному випадку донарахування податковим органом позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням №0046291740/0/1/399 від 04 липня 2011 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов*язання з податку на додану вартість у сумі 77548,98 грн., у тому числі за основним платежем - 62039,18 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15509,80 грн. та №0046281740/0/1/396 від 04 липня 2011 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов*язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 165063,93 грн., у тому числі за основним платежем - 132048,74грн., за штрафними (фінансовими) санкціями-33012,19грн.

Разом із тим, заявляючи вимогу про визнання протиправним спірного податкового повідомлення-рішення та, водночас, про його скасування, позивачем не враховано, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним. Наслідком висновку про протиправність рішення субєкта владних повноважень є його скасування. Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) рішення субєкту владних повноважень виключає вимогу про скасування цього ж рішення, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають.

Враховуючи викладене, а також те, що приписами ст. 55 Податкового кодексу України передбачено можливість скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу, з урахуванням приписів статті 11 КАС України, для повного захисту прав позивача, суд задовольняє позовні вимоги шляхом скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ у Дніпровському районі м. Києва №0000100707 від 19 квітня 2011 року та №0000090707 від 19 квітня 2011 року.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні ” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва не довела у повній мірі правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 8,9,10,11,159,160,161,162,163,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Словянська солевидобувна компанія” до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2011 року №0000100707 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 972503,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2011 року №0000090707 про збільшення суми податкових зобов*язань з податку на додану вартість у розмірі 656215,00 грн. та нарахованих штрафних санкцій у розмірі 328108,00 грн. задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

-№0000100707 від 19 квітня 2011 року, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 972503,00 грн.;

-№0000090707 від 19 квітня 2011 року, відповідно до якого збільшено суму податкових зобов*язань з податку на додану вартість у розмірі 656215,00 грн. та нарахованих штрафних санкцій у розмірі 328108,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 21 вересня 2011 року у присутності представника позивача.

Повний текст постанови виготовлений 26 вересня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.