Постанова № 21783178, 08.08.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2011 р. справа № 2а/0570/12285/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зінченка О.В.

при секретаріГончар О.О.

з участю представників:

позивача Іпатової Л.С., Галінської Ю.М.,

відповідача Скакун С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом обласного комунального підприємства «Донецьккіновідеопрокат» до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька про визнання нечинним та скасування рішення управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька № 672/02-62/2/02404121 від 04.05.2011 року про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, -

в с т а н о в и в :

20.07.201 року обласне комунальне підприємство «Донецьккіновідеопрокат» (далі позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання нечинним та скасування акту Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька № 03-18/141 від 26.04.2011 року та рішення № 672/02-62/02404121 від 04.05.2011 року (а.с.3-12).

29.07.2011 року представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить визнати нечинним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька № 672/02-62/2/02404121 від 04.05.2011 року про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей (а.с. 83-88).

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що відповідачем 04.05.2011 року на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» прийняте рішення про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікаційного обліку № 672/02-62/02404121, яким відповідач неправомірно застосував до обласного комунального підприємства «Донецьккіновідеопрокат» фінансові санкції, оскільки дана норма втратила чинність з набранням чинності 01.01.2011 року Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.06.2010 року.

Представники позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити уточнені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала, у судовому засіданні пояснила, що відповідно до п.п. 6 п. 7 Прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Отже, вказала, що відповідачем правомірно було винесено оскаржуване рішення. Зважаючи на повідомлені обставини, представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обласне комунальне підприємство «Донецьккіновідеопрокат» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 02404121, як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька (а.с. 24-25).

Відповідач - управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.

У відповідності до п. 12 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно п. 1, 3 «Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011 (далі - Положення), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

04.05.2011 року управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька прийнято рішення №672/02-62/02404121 про застосування фінансових санкцій до обласного комунального підприємства «Донецьккіновідеопрокат» за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, згідно якого відповідачем до позивача застосовані фінансові санкції у розмірі 5990,41 грн. (а.с. 56).

Відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яке є правовим актом індивідуальної дії, правомірність винесення якого перевіряється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене рішення, як спосіб реалізації владних управлінських функцій прийняті управлінням Пенсійного фонду у Ворошиловському районі м. Донецька на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV.

Наведену частину дев'яту статті 106 виключено на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-17 від 8 липня 2010 року, з 1 січня 2011 року (розділ 8 «Прикінцеві та Перехідні положення»).

Відповідно до частини четвертої статті 150 Конституції України передбачено, що з питань, передбачених цією статтею, зокрема офіційне тлумачення Конституції України, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обовязковими до виконання на території України.

Даючи оцінку спірним відносинам, необхідно виходити з позиції Конституційного Суду України наведеній у пункті 2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1-7/99, викладеної стосовно дії загально - правового принципу норми права у часі. Позиція Конституційного Суду України за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним, чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як зазначено абзацом першим даного Рішення в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Виходячи з аналізу норми покладеної в основу застосування фінансової санкцій вона діяла з 01 січня 2004 року до 01 січня 2011 року, саме цей проміжок часу норма визначала склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Як зазначено абзацом четвертим вказаного Рішення, відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Відповідно до пункту 22 статті 99 Конституції України виключно законами України визначаються зокрема діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них. Зазначені норми найшли своє відображення щодо їх офіційного тлумачення у Рішенні Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001, у справі №1-22/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб). Абзацом сьомим мотивувальної частини даного Рішення передбачено, що системний аналіз викладених конституційних положень дає підстави дійти висновку, що за своїм змістом пункт 22 частини першої статті 92 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності, ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. Пунктом п'ятим мотивувальної частини зазначеного Рішення передбачено, що закони України, які встановлюють відповідальність юридичних осіб у публічних сферах, процесуальні норми стали органічною частиною законодавства про юридичну відповідальність.

На момент прийняття оскаржуваного рішення норм, які встановлюють відповідальність за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, не існувало.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зокрема органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 КАС України.

З огляду на зазначене, відповідач помилково застосував норми матеріального закону, що були чинними на момент вчинення позивачем, як страхувальником правопорушення, без врахування того, що ця сама норма передбачає не тільки засади юридичної відповідальності, але й саму відповідальність за правопорушення.

Таким чином, відповідачем на момент застосування фінансової санкції застосована неіснуюча норма Закону, що доводить безпідставність прийняття спірного рішення відповідно до пункту 1 частини 3 статті 2 КАС України.

При цьому, судом доводи представника відповідача про правомірність винесення оскаржуваного рішення з посиланням на абзац 6 пункту 7 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” визначено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Згідно зазначеної норми, законодавцем за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування залишені повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності вказаним Законом, однак застосування фінансових санкцій за законодавством, яке втратило чинність, ним не передбачено.

Зважаючи на встановлені обставини у справі, виходячи із вказаних норм Конституції України та загальновизнаних принципів права, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, в якому як підставою для його прийняття керувався пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який на момент прийняття цих рішень втратив чинність, діяв не на підставі, та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищезазначене, оскільки відповідачем при застосуванні фінансової санкції до позивача всупереч Конституції України застосовано норму, яка втратила чинність, суд вважає, що позовні вимоги позивача до відповідача про визнання нечинним та скасування рішення управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька № 672/02-62/2/02404121 від 04.05.2011 року про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Позовні вимоги обласного комунального підприємства «Донецьккіновідеопрокат» до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька про визнання нечинним та скасування рішення управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька № 672/02-62/2/02404121 про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, задовольнити повністю.

Скасувати рішення управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька № 672/02-62/2/02404121 від 04.05.2011 року про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей.

Стягнути з Державного бюджету України на користь обласного комунального підприємства «Донецьккіновідеопрокат» судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 08 серпня 2011 року в присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі складена 12 серпня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.