Постанова № 21782871, 27.12.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2011 р. Справа № 2а-16339/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потолової Г.В.

судді Дєєва М.В.

судді Кальника В.В.

при секретарі Тимцунік Ю.В.

за участю: представника позивача Гармаш Л.М.

представника відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Євраз-ДМЗ ім. Петровського»до Державного агентства резерву України про визнання дій протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Євраз-ДМЗ ім.Петровського»звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання дії Державного комітету України з державного матеріального резерву протиправними, визнання протиправним та скасування рішення від 24.11.2010р. №51 про застосування штрафних санкцій в розмірі 16622128грн. 20коп.

26.01.2011р. позивач до матеріалів справи надав заяву про зміну позовних вимог, за змістом якої просить визнати протиправними Державного комітету України з державного матеріального резерву щодо винесення рішення про застосування штрафних санкцій, а також визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 24.11.2010р. №51 про застосування штрафних санкцій у розмірі 16622128грн.20коп.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просить суд задовольнити їх повністю.

Представник відповідача, будучи присутнім у судовому засіданні 11.04.2011р. та 22.07.2011р., надав пояснення, аналогічні письмовим поясненням, що надійшли 23.05.2011 р. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані представником відповідача пояснення, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Євраз-ДМЗ ім.Петровського»листом № 4371 від 21.10.2010 р. звернулось до Державного комітету України з державного матеріального резерву з проханням повідомити платіжні реквізити для здійснення добровільної сплати вартості відсутніх матеріальних цінностей державного резерву.

Проте, Державним комітетом України з державного матеріального резерву 24.11.2010 р. прийнято рішення № 51 про застосування до Публічного акціонерного товариства «Євраз-ДМЗ ім.Петровського»на підставі акту перевірки від 08.05.2001 року штрафних санкцій у розмірі 16622128грн. 20коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ПАТ «Євраз-ДМЗ ім.Петровського»звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду. В обґрунтування позовних вимог посилається на наступне.

На позабалансовому рахунку 002 «Активи на відповідальному зберіганні»відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»обліковується заборгованість перед Держкомрезервом на загальну суму 1646720грн.00коп., а саме за:

- феромарганець доменний 45% у кількості 1620,55 т на суму 994758грн.40коп.;

- феросиліцій 45% у кількості 1024,740 т па суму 445249грн.53коп.;

- силікомарганець 82% у кількості 223,500 т на суму 147463грн.10коп.;

- феррохром 60% у кількості 4,781т на суму 7907грн.77коп.;

- алюміній вторинний у кількості 19,894 т на суму 50347грн.73коп.;

- канат сталевий (трос) у кількості 2,532 т на суму 993грн.47коп.

Вказана заборгованість виникла в період 1998-1999 роки, що підтверджується заявою Державного агентства з управління державним матеріальним резервом (правопопередник Державного комітету України з державного матеріального резерву) до Арбітражного суду Дніпропетровської області (вих. № юр/5659 від 01.06.2001 року).

Вказані цінності були використані ВАТ «ДМЗ ім. Петровського»у зазначений період для потреб заводу на виготовлення сталі, що підтверджується ухвалою Верховного суду України від 12.11.2002 року про залишення в силі виправдувального вироку щодо ОСОБА_2, який на той час займав посаду директора ВАТ «ДМЗ ім. Петровського»та був притягнутий до кримінальної відповідальності за самовільне вилучення цих цінностей.

Таким чином, вказані цінності у підприємства на цей час відсутні.

Ухвалою господарського суду Дніпроптеровської області від 19.03.2001р. відносно ВАТ «ДМЗ ім.Петровського» було порушено провадження у справі про банкрутство №Б26/15/118/01 і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно, 04.05.2001 року в газеті «Голос України 378 та 05.05.2001 року в газеті «Урядовий кур'єр»№79, газеті «Заря»№47 опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ «ДМЗ ім. Петровського».

Оскільки, у відповідності до ч.1 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, станом на 05.04.2001 року) кредитори у місячний строк з дня опублікування в офіційному друкованому оголошенні про порушення справи про банкрутство подають в арбітражний суд письмові заяви про грошові вимоги до боржника.

Отже, Державне агентство з управління державним матеріальним резервом (яке виступає правопопередником Державного комітету України з державного матеріального резерву та потім Державного агентства резерву України) тільки 08.06.2001 року подало до господарського суду Дніпропетровської області заяву про визнання Державного агентства з управління державним матеріальним резервом кредитором у зв'язку з порушенням справи про банкрутство №15/118/01 ВАТ «ДМЗ ім. Петровського»та визнання грошових вимог до ВАТ «ДМЗ ім. Петровського»в сумі - 10 160 074,98 грн. (в основу даної заяви було покладено те, що згідно з актом контрольної перевірки Дніпропетровської міжобласної інспекції від 08.05.2001 року встановлено, що з лютого 1998 року і по грудень 1999 року здійснювався самовільний відпуск матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, а саме: сілікомарганцю 223,4 тонн, феромарганцю 1620,55 тонн, феросиліцію 1024,74тони, ферохром 4,781тонн, алюміній вторинний 19,894 тонн, канати сталеві 2,532тонн.).

Заява Державним агентством з управління державним матеріальним резервом була подана до суду з пропущенням місячного терміну, встановленого частиною першою статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Правові наслідки заявлення кредиторських вимог після закінчення строку, встановленого для їх подання, передбачені ч.5 ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у відповідності до якої такі вимоги кваліфікуються як погашені.

Крім того, позивач звертає увагу, що 30.10.2001 року господарський суд Дніпропетровської області ухвалу по справі №Б 26/15/118-2001, якою Державному агентству з управління державним матеріальним резервом у визнанні грошових вимог відмовив через те, що кредитором не було представлено рішень про застосування фінансових санкцій до боржника у відповідності до Закону України «Про Державний матеріальний резерв», а акти щодо виявлених порушень не є підставою для заявлення грошових вимог до боржника. Крім того, в ухвалі було вказано, що у період з 2000 до 2001 року стосовно боржника діяв мораторій згідно зі статтею 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протягом якого фінансові санкції не нараховуються.

Проте, Державним агентством з управління державним матеріальним резервом було подано апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного господарського суду на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області по справі №Б26/15/118-2001, за результатами розгляду якої 29.12.2001 року Дніпропетровський апеляційний господарський суд виніс ухвалу, якою відмовив у відновленні строку подання апеляційної скарги та повернув апеляційну скаргу скаржнику.

Враховуючи вище наведене, на думку позивача вбачається, що з приводу стягнення штрафних санкцій з ПАТ «Євраз-ДМЗ ім.Петровського»в розмірі 100% вартості матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та пені судом винесені рішення, якими відмовлено у визнанні кредиторських вимог. Більше того, вимоги, заявлені з порушенням строку, передбаченого для їх заявлення, вважаються погашеними, і, як наслідок, будь-які намагання Відповідача стягнути їх в іншому порядку є безпідставними.

Також, позивач зазначає, що наявність ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2001 року дає підстави при розгляді справи по суті застосувати ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, позивач вважає, що рішенням про застосування штрафних санкцій від 24.11.2010р. №51 Державного комітету України з державного матеріального резерву в порушення абз.2 п.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»нараховано позивачу пеню в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Крім того, позивач звертає увагу, що відповідач оскаржуваним рішенням нарахував позивачу пеню за період після винесення рішення про застосування штрафних фінансових санкцій від 24.11.2010р., а саме за період з 25.11.2010р. по 01.12.2010р., що свідчить про перевищення відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення повноважень, оскільки на ммент прийняття оскаржуваного рішення відповідач не міг знати про неповернення позивачем матеріальних цінностей державного резерву після прийняття рішення.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на законодавчі підстави своїх дій та діяльність в межах закону та наданих повноважень.

В обґрунтування заперечень посилається на те, що дійсно на звернення позивача з листом від 21.10.2010р. №4271 щодо погашення заборгованості за незабезпечення збереження матцінностей держрезерву встановленого актом перевірки від 08.05.2001р. у добровільному порядку посилаючись на абз.2 п.10 ст.14 Закону України «Про державний матеріальний резерв»повідомив про сплату пені згідно рішення №51 від 24.11.2010р.

Проте, відповідач посилається, що законодавством України не передбачено форми рішення Держкомрезерву України, згідно з яким останній має право застосовувати штрафні санкції, не передбачено також механізму застосування на підставі такого рішення штрафних санкцій.

Крім того, відповідач у пояснення стверджує, що відповідно до п.2 прикінцевих положень Закону України «Про банки та банківську діяльність», абз. 2 п. 19.3.1. ст. 19 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»Держкомрезерв взагалі не має права застосовувати фінансові санкції в безспірному порядку, оскільки Закон України «Про банки та банківську діяльність»та Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»забороняють застосовувати безспірне списання коштів.

Представник відповідача надав письмові пояснення, які за своїм змістом є запереченнями проти позову.

Відповідно до пояснень представника відповідача, заборгованість позивача виникла в період 1998-1999 років.

У відповідності до п. 10 ст. 14 Закону України „Про державний матеріальний резерв" у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100% від їх вартості, виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

У разі недоцільності закладення і зберігання зазначених матеріальних цінностей або виключення їх з номенклатури, скасування мобілізаційного чи іншого спеціального завдання зазначені юридичні особи за рішенням центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, відшкодовують вартість відсутніх матеріальних цінностей державного резерву виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження) із сплатою пені до повного відшкодування вартості матеріальних цінностей.

Так, листом № 7981/0/4-10 від 24.11.2010р. відповідач повідомив ВАТ «ДМЗ ім. Петровського»про необхідність отримання погодження від Міністерством фінансів Держрезервом України.

Але оскільки абз. 2 п.10 ст.14 Закону України «Про державний матеріальний резерв»передбачено крім відшкодування вартості матеріальних цінностей державного резерву також і сплату пені відповідний розрахунок штрафних санкцій було оформлено у вигляді рішення №51 від 24.11.2010р. про стягнення з позивача 16622128грн.20коп. (а.с.10).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно до ст.1 Закону України «Про державний матеріальний резерв»встановлено, що державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

Статтею 4 Закону України «Про державний матеріальний резерв»передбачено, що державний резерв створює Кабінет Міністрів України. Організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву, соціальний розвиток забезпечуються уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України (далі - система державного резерву)

Пункт 10 статті 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», положень якої у разі недоцільності закладення і зберігання зазначених матеріальних цінностей або виключення їх з номенклатури, скасування мобілізаційного чи іншого спеціального завдання зазначені юридичні особи за рішенням центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, відшкодовують вартість відсутніх матеріальних цінностей державного резерву виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження) із сплатою пені до повного відшкодування вартості матеріальних цінностей.

Пунктом 4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно приписів ч.5 ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»якими чітко визначено, що заявлення кредиторських вимог після закінчення строку, встановленого для їх подання призводить до визнання їх в якості погашених.

Постановою Верховної Ради України від 20.02.1996 № 57/96-ВР «Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)»передбачено, що перевірки підприємств відповідальних зберігачів проводяться уповноваженими представниками Держрезерву України або його територіальними органами та за результатами перевірки складаються акти, з якими обов'язково ознайомлюються керівник і головний бухгалтер відповідального зберігача, підписи яких скріплюються печаткою.

Також, п. 2 Постанови Верховної Ради України «Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання реалізації)»встановлено, що за виявленими фактами самовільного відчуження (використання реалізації) матеріальних ресурсів до відповідальних зберігачів застосовуються фінансові санкції в судовому порядку.

У відповідності до п. 6 ст. 59 та п. 2 прикінцевих положень Закону України «Про банки та банківську діяльність», абз. 2 п. 19.3.1. ст. 19 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», ст. З Закону України «Про виконавче провадження», п. 2 Постанови Верховної Ради України «Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання реалізації)»примусове списання коштів з рахунків підприємств, організацій, установ може бути здійснено лише за виконавчими документами, передбаченими законом.

В свою чергу, ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»наведено перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню. Відповідні рішення повинні оформлятися в передбаченій законодавством формі. Законодавством України не передбачено форми рішення Держкомрезерву України, згідно з яким останній має право застосовувати штрафні санкції, не передбачено також механізму застосування на підставі такого рішення штрафних санкцій.

Відповідно до п.2 прикінцевих положень Закону України «Про банки та банківську діяльність», абз. 2 п. 19.3.1. ст. 19 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»Держкомрезерв взагалі не має права застосовувати фінансові санкції в безспірному порядку, оскільки Закон України «Про банки та банківську діяльність»та Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»забороняють застосовувати безспірне списання коштів.

Отже, посилання відповідача на рішення № 51 від 24.11.2010 року про застосування штрафних санкцій, як на розрахунок штрафних санкцій, не відповідає дійсності.

Рішення відповідача № 51 від 24.11.2010 року фактично є рішенням субєкта владних повноважень.

Проте, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2001 р. по справі за № Б15/118-2001 вже розглянуті вимоги відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Що стосується решти визначеної відповідачем у рішенні суми, суд виходить з наступного. Останній приймав рішення на підставі акту перевірки від 08.05.2001 р., тоді як станом на 24.11.2010 року сума порівняно збільшена. Представниками сторін підтверджено, що будь-яких інших актів перевірок позивача або розрахунків штрафних санкцій відповідачем не складалося.

Таким чином, вимоги позивача знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відповідачем не додержано встановленого законодавством порядку здійснення перевірки, що свідчить про протиправність дій щодо прийняття рішення про застосування штрафних фінансових санкцій.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що спірні висновки відповідача не відповідають нормам законодавства України, що є підставою для задоволення позову.

Отже, стаття 19 Конституції України зобовязує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З матеріалів справи та наданих представником позивача у судовому засіданні пояснень вбачається, що субєкт владних повноважень (відповідач) діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність дій та рішення відповідача, а також те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету позивачу Публічному акціонерному товариству «Євраз-ДМЗ ім.Петровського»судові витрати у розмірі 3грн.40коп., сплачені квитанцією №32268.98.1 від 08.12.2010р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Євраз-ДМЗ ім.Петровського»до Державного агентства резерву України про визнання дій протиправними та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправними дії Державного агентства резерву України щодо винесення рішення від 24.11.2010р. №51 про застосування штрафних санкцій у розмірі 16622128грн.20коп.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного комітету України з державного матеріального резерву від 24.11.2010р. №51 про застосування штрафних санкцій у розмірі 16622128грн.20коп.

Стягнути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства «Євраз-ДМЗ ім.Петровського» (49064, м.Дніпропетровськ, вул.Маяковського, 3, п/р 26008301141890, філія відділення ПАТ Промінвестбанк у м.Дніпропетровську, МФО 305437, код ЄДРПОУ 05393056) 3грн.40коп. (три грн. 40коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений відповідно до ст.160 КАС України.

Головуючий суддя Г.В. Потолова

Суддя М.В.Дєєв

Суддя В.В.Кальник