Постанова № 21782786, 22.12.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2011 р. Справа № 2а/0270/5253/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,

при секретарі судового засідання: Бурбела О.В.

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю;

відповідача : ОСОБА_2 - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Промжитлосільбуд"

до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0010631520 від 21.09.2011р.

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Відкритого акціонерного товариства "Промжитлосільбуд" (надалі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0010631520 від 21.09.2011р.

Адміністративний позов мотивований тим, що податковим органом проведено камеральну перевірку позивача, результат якої оформлений актом камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 31.08.2011р. № 909/175/15-1/01355768 (надалі-акт від 31.08.2011р.). В ході якої зафіксовано порушення порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток, а саме встановлено факт завищення відємного значення обєкта оподаткування. Дані обставини стали причиною винесення ДПІ у м. Вінниці податкового повідомлення - рішення № 0010631520 від 21.09.2011р. Оскільки відповідачем зроблено хибний висновок, в ході перевірки тому, на думку представника позивача, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні просила позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача, щодо позову заперечувала та посилалась на заперечення, які містяться в матеріалах справи (а.с 54-55).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відкрите акціонерне товариство "Промжитлосільбуд" згідно свідоцтва серії А00 №824006, зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Вінницької міської ради 12 січня 1998 року за №01355768 (а.с.8). Керівником якого є ОСОБА_3, що встановлено довідкою головного управління статистки у Вінницькій області (а.с.9).

Як встановлено в ході судового розгляду, позивачем по справі до податкового органу на виконання свого обов'язку, щодо подання податкової звітності, надано до ДПІ м. Вінниці декларацію з податку на прибуток підприємств за 2 квартал 2011р. (а.с.41-45).

31.08.2011р. державним податковим інспектором відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб Гавриш К.В, в приміщенні Державної податкової інспекції у м. Вінниці, проведено камеральну перевірку, результат якої оформлений актом від 31.08.2011р. (а.с. 22).

В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено порядок заповнення податкової звітності з податку на прибуток, встановлено факт завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток, оскільки він має становити 15782 грн., однак підприємством задекларовано 412718 грн.

В результаті зафіксованих порушень податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення форми "П" № 0010631520 від 21.09.2011р., яким встановлено суму завищення відємного значення обєкта оподаткування податку на прибуток в розмірі 396936 грн. (а.с.24).

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню відповідача, суд виходить з наступного.

Так дійсно, одним із обовязків платника податків є подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, що встановлено п.п 16.1.3. п. 16.1. ст.16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Положення п. 46.1.ст.46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності) відповідно до п. 48.3.ст 48 ПК України.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, що встановлено п. 75.1.ст.75 ПК України

А у відповідності до п. п. 75.1.1.п.75.1 ст.75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до п.76.1.ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України, що визначено ст.134 ПК України

Відповідно до ст. 150 ПК України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Орган державної податкової служби не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, з причин наявності такого від'ємного значення, що зафіксовано у п. 150.2. ст.150 ПК України.

Однак пунктом 1. підрозділу 4 розділу 10 Перехідних положень ПК України, визначено, що Розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

В своїх запереченнях відповідач посилається на той факт, що якщо дослівно тлумачити п.3 підрозділу 4 розділу 10 Перехідних положень ПК України, то позивачем при включенні відємного значення за результатами господарської діяльності лише за 1 квартал 2011р., без врахування відємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011р. з 2010р., однак даний факт не відповідає дійсності оскільки п. 2. підрозділу 4 розділу 10 Перехідних положень ПК України, визначено, що з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.

Водночас п.150.1 ст. 150 ПК України застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Крім того, відповідно п.6.1.ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

А у відповідності до п.22.4 ст.22 Прикінцевих положень вищезазначеного закону визначено, що у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Крім того, відповідно до Листа комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової, митної політики від 10.11.2011р. № 04-39/10-1160 встановлено, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Кодексу не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011р., а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

В даному випадку законодавчі норми мають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, а тому відповідно до пункту 4.1.4 ПКУ визнається презумпція правомірності рішень платника податку, а пункт 56.21 ПКУ вказує, що за умови, коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Фокін проти України" визнано порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, у зв'язку з тим, що: відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим і, таким чином, не відповідало вимозі "якості" закону та не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника (платника податку), коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Відповідно до п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, веденій яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом вищезазначених норм, відповідні витрати вважаються сформованими платником податку правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарських операцій платника податків у податковому обліку фактичним даним, що відповідачем також не було доведено.

З урахуванням вищезазначених норм суд вважає, що в ході проведеної перевірки податковим органом невірно встановлено, що сума відємного значення має дорівнювати 15782грн., а тому самостійне визначення позивачем відємного значення в сумі 412718 грн., є вірним, даний факт в майбутньому став підставою для визнання податкових зобовязань позивача.

З огляду на викладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ВАТ "Промжитлосільбуд" є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення 0010631520 від 21.09.2011р. є такими, що не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, в звязку з чим підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Суд вважає, що відповідачем не надано доказів правомірності проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення рішення по результатам такої перевірки позивача та не доведено суду, в той час як положеннями ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наведені відповідачем аргументи не доводять правомірності його дій по проведенню перевірки платника податків в порядку та спосіб, що суперечать Законом.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, надані позивачем, дають суду підстави для постановлення висновків, які спростовують доводи відповідача, та встановлені у справі обставини підтверджують позиції позивача.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) згідно до положень статті 94 КАС України. Враховуючи вищенаведене наявні підстави для відшкодування з Державного бюджету України на користь ВАТ "Промжитлосільбуд" судові витрати на сплату судового збору в сумі 28 грн.50 коп.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0010631520 від 21.09.2011р.

Стягнути з державного бюджету судові витрати в сумі 28 (двадцять вісім) грн. 50 (п`ятдесят) коп. на користь Відкритого акціонерного товариства "Промжитлосільбуд" (м. Вінниця, вул.Айвазовського,10 р/р 26000070099001 в АКБ Імексбанк в м. Вінниця, МФО 302690, код 01355768).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна