Рішення № 21782218, 28.02.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2012 р. Справа № 5023/057/12

вх. № 057/12

Суддя господарського суду Жиляєв Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєва К.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства виробничого об'єднання "Автотранспортник", м. Фастів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСВ", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення 2643,50 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором про надання транспортних послуг при організації перевезень вантажів автомобільним транспортом на митній території України та іноземних держав № 199 від 27 жовтня 2009 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 2000,00 грн. та пеню в розмірі 643,50 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 січня 2012 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/057/12 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 06 лютого 2012 року об 11:00. Розгляд справи відкладався з 06 лютого 2012 року на 20 лютого 2012 року о 12:30; з 20 лютого 2012 року на 28 лютого 2012 року о 12:45.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Також від позивача надійшла заява (арк.с.64) про збільшення позовних вимог. Збільшення позовних вимог позивач обґрунтовує тим, що позивач поніс витрати на поштові відправлення у сумі 56,24 грн., та для прибуття представника позивача підприємство понесло збитки на придбання залізничних квитків вартістю 254,23 грн.

Відповідач, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить відмітка про направлення кореспонденції суду за належною адресою, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 19 січня 2012 року: 61080, м. Харків, проспект Гагаріна, б. 316, кв. 30 (арк.с. 47-48).

Кореспонденція суду, направлена на зазначену адресу відповідача, повернулась на адресу господарського суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ст. 64 ГПК України у разі відсутності сторін за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

27 жовтня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 199 про надання транспортних послуг при організації перевезень вантажів автомобільним транспортом на митній території України та іноземних держав, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу транспортно-експедиційні послуги, а саме: доставка вантажу до пункту призначення, а відповідач (експедитор) зобов'язався сплатити вартість перевезення вантажів на території України та інших країн (п. 4 спірного договору від 27.10.09р.).

Відповідно до п. 9 вищезазначеного договору, строк дії договору діє до 31 грудня 2009 року.

02 листопада 2009 року сторони дійшли згоди на здійснення перевезення вантажу, оформивши відносини у вигляді Заявки на перевезення вантажу, відповідно до умов якої позивач (перевізник) зобов'язується доставити довірений йому кредитором (відповідачем) вантаж до пункту призначення, а кредитор (експедитор) в свою чергу зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до Заявки на перевезення вантажу від 02.11.2009 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "АКСВ" замовило у позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортник" послугу з перевезення вантажу - побутової техніки об'ємом 86 м3, вагою до 20 тн. за маршрутом м. Ліпєцк (Росія) - м. Дніпропетровськ (Україна).

Перевезення здійснювалось автомобілем Позивача марки Камаз АІ 7891 АО з причепом АІ 6466 ХХ за міжнародною товарно-транспортною накладною № 10109040/051109/0004258 (021520). Замовлення за погодженими з замовником умовами перевезення було позивачем виконано, вантаж доставлений 13 листопада 2009 року отримувачу - ТОВ "АКСВ", про що свідчить наявний в матеріалах справи акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000875 від 13.11.2009 року, скріпленими підписами та печатками отримувача (замовника) вантажу та виконавця.

Відповідно до п. 5.5 спірного договору від 27.10.2009 року, робота вважається виконаною, якщо виконавець, згідно заявки експедитора виконав роботу в повному обсязі, вантаж доставлено до місяця призначення, сторони не мають претензій, що підтверджується актом виконаних робіт.

Вартість перевезення згідно умов вищевказаного замовлення склала 4300,00 грн. (відповідно до п. 8 Заявки).

Відповідно до п. 5.8 спірного договору від 27.10.09р., термін оплати за фактично виконану роботу складає 10 (десять) банківських днів з моменту отримання від виконавця (позивача) документів, що вказані в п. 5.4 даного договору (оригінали: CMR, рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, ліцензії, свідоцтва про реєстрацію, свідоцтва платника податку на додану вартість, квитанції про оплату прибуткового або єдиного податку "завірені мокрою печаткою", а також договору експедиції або оренди - при залученні автотранспорту інших перевізників), якщо інше не обумовлюється в транспортному замовленні.

За фактом виконання перевезення вантажу у міжнародному сполучення позивач надіслав відповідачу вищезазначений пакет документів, про що свідчить наявний в матеріалах справи лист-відповідь начальника ЦПЗ № 5 КОД УДППЗ "Укрпошта" на заяву-запит позивача (вих. № 142 від 21.04.11р.) щодо запису поштових переказів та рекомендованих поштових відправлень.

Всупереч вимогам п. 5.8 спірного договору від 27.10.09р., відповідач свої зобов'язання з оплати наданих послуг виконав частково, сплативши 15.12.2009 року 2300,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром вхідних коштів за 15.12.2009 року (арк. справи 24).

Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 2000,00 грн.

У зв’язку з існуючою заборгованістю позивач направив на адресу відповідача претензії за вих. № 1 від 25 серпня 2010 року та за вих. № 1043 від 21 грудня 2010 року, в яких просить відповідача провести оплату за надані послуги, однак відповідач відповіді на вимогу не надав та суму боргу позивачу не сплатив, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 908 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 34 ГПК України, суд вважає, що позивач надав належні докази для підтвердження своїх вимог стосовно суми боргу в розмірі 2000,00 грн.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасну оплату наданих послуг в розмірі 643,50 грн.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.7 спірного договору від 27.10.09р. зазначено, що у випадках прострочення оплати вартості за надані послуги експедитор (відповідач) сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування пені за несвоєчасну оплату наданих позивачем послуг у розмірі 643,50 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований за невірно зазначений період, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума пені в розмірі 203,31 грн., в частині стягнення 440,19 грн. суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Крім того, позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача витрати пов'язані з проїздом представника підприємства у судове засідання, а саме з придбанням проїзних документів Укрзалізниці в сумі 254,23 грн., витрати на поштові відправлення претензій відповідачу, а також позовної заяви відповідачу та в господарський суд в сумі 56,24 грн.

Суд, розглянувши вищезазначену вимогу позивача, вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, частинами першою і другою якої визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

З огляду на викладене суд зазначає, що позивачем не доведено наявності усіх зазначених умов для відшкодування заявлених збитків.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6, 231,232, 509, 598, 624-626,908, 920, ЦК України, ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСВ", 61080, м. Харків, проспект Гагаріна, 316, кв. 30 (р/р 2600206140009 в АКБ "Правексбанк", МФО 321983, ІПН 362251820380, код платника ПДВ 100163786, код ЄДРПОУ 30225180) на користь Публічного акціонерного товариства виробничого об'єднання "Автотранспортник", 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Транспортна, 2 (р/р 26002105555001 в ПАТ "Банк "Київська Русь", МФО 319092, код ЗКПО 20572715) - 2000,00 грн. основного боргу, 203,31 грн. пені, 1052,81 судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог позивача в розмірі 440,19 грн. пені, 254,23 грн. витрат пов'язаних з проїздом, 56,24 грн. витрат на поштові відправлення - відмовити.

Суддя Жиляєв Є.М.

Повний текст судового рішення по справі № 5023/057/12 підписано 03 березня 2012 року.