Рішення № 21782108, 20.02.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2012 р. Справа № 5023/098/12

вх. № 098/12

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Лобов Р.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., дов. від 20.01.2012 року; ОСОБА_2, дов від 20.01.2012 р.; відповідач - не з"явився; третя особа -ОСОБА_3

розглянувши справу за позовом Харківського електромеханічного технікуму транспортного будівництва, м. Харків 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - РВ ФДМУ по Харківській області, м. Харків до Приватного підприємства "Баум", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач Харківський ордену “Знак пошани” електромеханічний технікум транспортного будівництва звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача ПП “Баум” на свою користь 32971,06 грн. заборгованості за оренду приміщення, 2307,98 грн. штрафу, 104,24 грн. заборгованості за оренду обладнання, 786,55 грн. заборгованості по відшкодуванню податку та землю, а всього 36169,65 грн.., а також просить суд розірвати договір оренди № 4146-Н від 11.08.2009 року та зобов'язати відповідача звільнити нежитлові приміщення 5-ти поверхового гуртожитку (інв. № 3), розташовані на першому поверсі та підвалі, загальною площею 296,89 кв.м., в тому числі на першому поверсі - 195,1 кв.м., підвалі - 101,79 кв.м., за адресою: м. Харків, пр-т Постишева, 4-а, які знаходяться на балансі позивача та віднести на відповідача свої витрати по оплаті судового збору.

Вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за договором оренди № 4146-Н від 11.08.2009 року та за договором оренди обладнання б/н від 21.04.2008 року та за угодою про відшкодування витрат балансоутримувача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 січня 2012 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23 січня 2012 року об 11:40 год.

Ухвалою господарського суду від 23.01.2012 року залучено до участі у справі, в якості третьої особи,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області .

У призначеному судовому засіданні 20 лютого 2012 року представники позивача позов підтримували та просили суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник третьої особи позов в частині стягнення з відповідача заборгованості підтримував та наполягав на його задоволенні, проте, заперечував проти позовних вимог в частині розірвання договору оренди № № 4146-Н від 11.08.2009 року та зобов'язання відповідача звільнити орендовані приміщення.

У призначене судове засідання представник відповідача не зявився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, витребувані судом документи не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітки про направлення ухвали про відкладення розгляду справи від 14 лютого 2012 року, яка направлялась на адресу відповідача згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами).

Підтвердженням повідомлення представників сторін про дату час та місце розгляду справи є також факт розміщення ухвали суду про відкладення розгляду справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відомості якого відповідно до ст.ст. 2, 5 Закону України “Про доступ до судових рішень” є відкритими та офіційними.

Присутні в судовому засіданні 20 лютого 2012 року позивач та третя особа вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснили, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст.. 75 ГПК України.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

11 серпня 2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (далі орендодавець, третя особа) та ПП «Баум» (далі- відповідач, орендар) укладено договір оренди №4146-Н (далі- договір), відповідно до умов якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення 5 поверхового гуртожитку, розташованого на першому поверсі та підвалі, загальною площею 296,89 кв.м, в т.ч. на першому поверсі 195.1 кв.м, підвалу 101,79 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Харків, пр. Постишева, 4-А, що перебуває на балансі Харківського ордена “Знак пошани” електромеханічного технікуму транспортного будівництва (далі -позивач, балансоутримувач).

Факт передачі орендованих приміщень підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна, підписаним позивачем (балансоутримувачем), відповідачем (орендарем) та орендодавцем 11 серпня 2009 року.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786, або за результатами конкурсу на право оренди державного Майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) липень 2009 р 6510,18 грн. Орендна плата за перший місяць оренди серпень 2009р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за серпень 2009 року.

Відповідно до п.3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно п.3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Меіодики, у співвідношенні: безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами у розмірі 50 %, на рахунок, визначений Балансоутримувачем - у розмірі 50 %.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що його укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 11.08.2009року до 11.07.2012року.

Пунктом 5.3 договору було передбачено, що відповідач зобовязаний своєчасно й в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендодавцем належним чином виконано свої зобовязання по договору, проте, Орендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного внесення позивачу 50% орендної плати на рахунок балансоутримувача за оренду приміщення, внаслідок чого, у відповідача, за період з квітня 2011 року по жовтень 2011 року, перед позивачем виникла заборгованість з орендної плати в сумі 32971,08 грн.

Окрім того, угодою про відшкодування витрат балансоутримувача, укладеною між позивачем (балансоутримувачем) та відповідачем (орендарем), відповідач зобовязався компенсувати витрати балансоутримувача на сплату податку на землю пропорційно до займаної ним площі , які вносяться орендарем не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітнім (п. 1.1, п. 2.2.5 угоди).

Проте, відповідач, в порушення умов вказаної угоди, з червня 2011 року припинив виконувати свої зобовязання щодо відшкодовування позивачу (балансоутримувачу) податку на землю, внаслідок чого, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період з червня по жовтень 2011 року в сумі 786,55 грн.

21 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди обладнання, відповідно до умов якого, позивач передає, а відповідач бере для виробничого використання у тимчасове користування обладнання, перелік якого сторони узгодили в додатку № 1 до договору (п. 1-2 договору).

Факт передачі обладнання в оренду підтверджується актом прийому-передачі обладнання, підписаний та скріплений печатками сторін 21.04.2008 року.

Пунктом 5 договору оренди обладнання, сторони домовились, що орендна плата сплачується у безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця на пізніше 20 числа місяця наступного за звітнім, розмір якої переглядається за згодою сторін.

Проте, як зазначає позивач відповідач перераховував плату за оренду обладнання в розмірі 14,54 грн. на місяць, які приймались позивачем, проте, з 15 липня 2011 року припинив сплачувати оренду обладнання , внаслідок чого, станом на листопад 2011 року у відповідача склалась заборгованість за оренду обладнання у розмірі 104,04 грн.

У звязку із наявністю заборгованості, позивач направив на адресу відповідача претензії від 09.09.2011 року, 07.11.2011 року з вимогою сплатити наявну у нього заборгованість, проте відповідач залишив їх без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна"

Проте, Орендар систематично порушував умови Договорів щодо своєчасного внесення орендної плати та сплати компенсації земельного податку на рахунок балансоутримувача, внаслідок чого, за період з травня по вересень 2011 року, виникла заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати (балансоутримувачем) у сумі 32971,06 грн. та з відшкодування земельного податку в сумі 786,55 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати 50% орендної плати на рахунок балансоутримувача за договором оренди № 4146-Н від 11.08.2009 року та з відшкодування земельного податку за угодою про відшкодування витрат балансоутримувача на сплату податку на землю.

Розглянувши вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за оренду обладнання у розмірі 104,04 грн. за договором оренди обладнання від 21 квітня 2008 року, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди обладнання від 21.04.2008 року, сторони домовились, що орендна плата сплачується у безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця на пізніше 20 числа місяця наступного за звітнім, розмір якої переглядається за згодою сторін.

Таким чином, у сторони вказаного договору не встановили розмір орендної плати за оренду обладнання.

Статею 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, відповідач перераховував плату за оренду обладнання в розмірі 14,54 грн. на місяць, які приймались позивачем, проте, з 15 липня 2011 року припинив сплачувати оренду обладнання, внаслідок чого, станом на листопад 2011 року у відповідача склалась заборгованість за оренду обладнання у розмірі 104,24 грн. Як зазначив представник позивача у судовому засіданні орендоване за договором обладнання знаходиться в орендованому за довго ром № 4146-Н від 11.08.2009 року приміщенні.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно частини 1 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина 1 статті 642 Цивільного кодексу України).

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачений загальний порядок укладання господарських договорів.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1 статті 181 Господарського кодексу України).

Матеріали справи містять рахунки-фактури, які виставлялись позивачем відповідачеві для сплати отриманих останнім орендних послуг, до складу яких увійшли послуги з оренди обладнання в сумі 12,12 грн. (без ПДВ) -14,54 грн. (з ПДВ), а також виписки із банку, які свідчать про здійснення відповідачем оплат послуг з оренди, у тому числі і за оренду обладнання. Також виставлені позивачем рахунки № 5/5 від 06.05.02011 року на суму 4927,47 грн. за отримані відповідачем орендні послуги в квітні 2011 року та № 8/6 від 01.06.2011 року за отримані відповідачем орендні послуги в травні 2011 року на суму 4927,47 грн. до складу яких увійшли послуги з оренди обладнання в сумі 12,12 грн. (без ПДВ) -14,54 грн. (з ПДВ) визнані відповідачем шляхом підписання двостороннього акту звірки розрахунків 15.06.2011 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач (орендар) взяв на себе зобов'язання, сплачувати щомісячно плату за оренду обладнання за договором оренди обладнання від 21.04.2008 року в сумі 14,54 грн. з ПДВ. Підтвердженням прийняття орендодавцем (позивачем) визначеного відповідачем розміру оренди за користування обладнанням є щомісячне отримання позивачем вказаної суми. Тобто позивачем на пропозицію (оферту) відповідача були вчинені так звані конклюдентні дії (акцепт).

Проте, відповідач з 15 липня 2011 року припинив здійснювати оплату за оренду обладнання, внаслідок чого станом на листопад 2011 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 104,24 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати позивачу орендної плати за договором оренди обладнання від 21.04.2008 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 32971,06 грн. заборгованості з орендної плати за оренду приміщення, 104,24 грн. за оренду обладнання та 786,55 грн. відшкодування витрат балансоутримувача з оплати земельного податку належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 2307,98 грн. В обґрунтування цієї вимоги позивач посилається на п. 3.8 договору оренди, у відповідності до умов якого, сторони договору оренди № 4146-Н від 11.08.2009 року, домовились, про те, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, відповідач також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Отже, договором оренди № 4146-Н від 11.08.2009 року, укладеному між РВ ФДМУ по Харківській області та ПП «Баум» не встановлений обовязок орендаря (відповідача) сплачувати зазначений п. 3.8 договору штраф балансоутримувачу (позивачу).

Таким чином, право на звернення до суду з вимогою про стягнення 7 % штрафу, у відповідності до положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, має сторона договору оренди - власник орендованого майна держава в особі Фонду державного майна України по Харківській області.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача 7% штрафу у розмірі 2307,98 грн. є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Розглянувши вимогу позивача щодо розірвання договору оренди та зобовязання відповідача повернути орендовані приміщення, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Ця норма узгоджується з приписом ч. 2 ст. 651 ЦК України, згідно якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 783 ЦК України чітко встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Водночас, орендоване майно за договором оренди № 4146-Н від 11.08.2009 року є комунальним, а тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з ч. 3 ст. 26 якого договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Виходячи із вищезазначених норм діючого законодавства, суд приходить до висновку, що договір оренди може бути розірваний виключно за вимогою однієї із сторін договору оренди.

При цьому, суб'єктами оренди (сторонами в договорі оренди) є орендодавці та орендарі.

Як вбачається із змісту договору оренди № 4146-Н від 11.08.2009 року, сторонами договору оренди є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець, третя особа у справі) та ПП «Баум» (орендар у справі, відповідач).

Отже, право на звернення з позовом про розірвання договору оренди № 4146-Н від 11.08.2009 року мають виключно сторони договору - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області як орендодавець та ПП «Баум» як орендар.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 1 ГПК України передбачає право відповідних осіб звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ч.2 ст.21 Господарського процесуального кодексу України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Враховуючи, що позивач не є стороною договору оренди № 4146-Н від 11.08.2009 року, суд дійшов висновку про відсутність у позивача права вимагати розірвання вказаного договору, що є підставою для відмови у задоволені позовних вимог в частині розірвання договору оренди та зобовязання відповідача повернути орендовані приміщення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Окрім того, судом встановлено, що позивачем не у повному обсязі сплачено судовий збір.

Розмір судового збору згідно п.п.1), 2) п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру та 1 розмір мінімальної заробітної плати за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 вказаного закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позивач звернувся до суду із даною позовною заявою 05.01.2012 року.

Статтею 13 Закону України "Про державний бюджет України на 2012 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2012 року 1073,00 грн.

Таким чином, судовий збір за позовною заявою, яка розглядалась по даній справі № 5023/098/12 необхідно оплачувати в загальному розмірі 2682,50 грн. (1609,50 грн. - за позовну вимогу щодо стягнення заборгованості в загальному розмірі 36169,65 грн. та 1073,00 грн. за позовну заяву про розірвання договору та зобовязання звільнити займані приміщення). Проте, позивачем при звернення до суду з позовом сплачено платіжним дорученням № 691 від 27.12. 2011 року судовий збір в сумі 2352,50 грн.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь держбюджету України розмір недоплаченого судового збору в сумі 330,00 грн.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 525, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 651,762,764,782 Цивільного кодексу України, статтями 179, 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 291, 343, Господарського кодексу України, ст. ст. 18, 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Баум» (61052, м.Харків, пр-т Постишева, 4-а, п/р 26001301813920 в у безбалансовому відділенні № 4 «Відділення Приватбанку» м. Харкова, МФО 351458, код ЄДРПОУ 24484528) на користь Харківського ордену “Знак пошани” електромеханічного технікуму транспортного будівництва (61052, м. Харків, вул. Дмитрівська,26, п/р 35228002000359 ГУГКУ в Харківській обл.. м. Харкова, МФО 351618, код 01393119 в Публічному АТ “АКБ “Базис”м. Харкова, МФО 351760, код ЄДРПОУ 02568325) 32971,06 грн. заборгованості з орендної плати за оренду приміщення, 104,24 грн. заборгованості за оренду обладнання та 786,55 грн. заборгованості з відшкодування земельного податку, а також судовий збір у розмірі 1506,72 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Харківського ордену “Знак пошани” електромеханічного технікуму транспортного будівництва (61052, м. Харків, вул. Дмитрівська,26, п/р 35228002000359 ДУДКУ в Харківській обл.. м. Харкова, МФО 351618, код 01393119) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код одержувача 24134490, рахунок 31215206783003 в Управління державного казначейства у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 330,00 грн.

Суддя Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 27 лютого 2012 року

справа № 5023/098/12