Постанова № 21782052, 08.02.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про визнання боржника банкрутом

"08" лютого 2012 р. Справа № 5023/163/12

вх. № 163/12

Суддя господарського суду Дзюба О.А.

при секретарі судовогозасідання Шаповалов О.В.

За участю представників сторін:

Представник кредитора - не з'явився

Боржника - ФОП ОСОБА_2

Розглянувши справу за заявою

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Боржник - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: 61176, АДРЕСА_1, звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про порушення справи про банкрутство, відповідно до ст. ст. 47-49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 січня 2012 року порушено провадження по справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2; введено мараторій на задоволення вимог кредиторів; призначено засідання суду на 08 лютого 2012року.

До канцелярії суду (вх№ 1373) від боржника надійшли додаткові пояснення до заяви про порушення справи про банкрутство, які судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

До канцелярії суду від арбітражного керуючого Саутенко С.О. надійшла заява (вх№ 2835) на участь у справі в якості ліквідатора боржника.

В судовому засіданні боржник надав усні пояснення по суті справи, підтримав свою заяву про порушення справи про банкрутство, просив відкрити ліквідаційну процедуру, а також заявив, що не має плану погашення боргів та просить призначити ліквідатором для постійного управління майном арбітражного керуючого Саутенко С.О.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення боржника, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

У відповідності до ст. 53 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, повязані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 7 ст. 128 Господарського кодексу України, громадянин-підприємець може бути визнаний судом банкрутом відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів.

Статтями 47-49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлені особливості здійснення провадження у справі про банкрутство субєкта підприємницької діяльності (громадянина - підприємця).

Відповідно до ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України - громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.58 Господарського кодексу України - суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Як свідчать матеріали справи, боржник здійснював підприємницьку діяльність та набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії В02 № НОМЕР_4, місце проведення державної реєстрації Виконавчий комітет Харківської міської ради, дата проведення державної реєстрації 27.02.2003року.

Як свідчать матеріали справи боржник має заборгованість яка пов'язана з його підприємницькою діяльністю та строк сплати яких настав, перед наступними кредиторами:

Перед кредитором ФОП ОСОБА_4 за договором про надання послуг від 12.02.2008 року (далі - договір), відповідно до умов якого Виконавець (Кредитор) зобовязується за завданням Замовника (Боржник) надати послуги (консультації з питань комерційної діяльності), а Замовник зобовязується оплатити зазначені послуги (п.п. 1.1. та 1.2. договору).

Пунктом 2.1. розділу 2 даного договору встановлено, що вартість послуг складає 5600,00 грн. на місяць та відповідно до п. 2.3. розділу 2 договору загальна вартість послуг складає 201600,00 грн.

10 квітня 2011 року між сторонами підписано Акт про надання послуг № 01, відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 має сплатити на користь ФОП ОСОБА_4 201600,00 грн.

28 квітня 2011року ФОП ОСОБА_4 направив боржнику вимогу про сплату 201600,00 грн. за договором про надання послуг від 12.02.2008 року.

Проте, як встановлено судом, Боржник ФОП ОСОБА_2 свої зобовязання за договором не виконав, за надані послуги не розрахувався у звязку з чим виникла заборгованість перед ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 201600,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи ФОП ОСОБА_4 звернувся до банківської установи ПАТ КБ «Приватбанк», де обслуговується боржник з платіжним дорученням №02 від 25.11.11р. про сплату 201600,00 грн., в якому вказано призначення платежу: сплата заборгованості за договором про надання послуг від 12.02.2008 року.

Зазначене підтверджується платіжним дорученням №02 від 25.11.11р. з відміткою банку: «без виконання, у звязку з відсутністю на рахунку боржника грошових коштів».

Вказане зобовязання не забезпечене заставою.

Відповідно до абз.8 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” безспірними вимогами кредитора є, вимоги визнані боржником, інші вимоги кредиторів підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Виходячи з системного аналізу норм Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” безспірність кредиторських вимог підтверджується рішенням юрисдикційного органу або визнана претензіями, що дає змогу кредитору отримати таку заборгованість через банк або державну виконавчу службу.

Постановою Пленуму Верховного суду України №15 від 18 грудня 2009року розяснено, які саме документи можуть підтверджувати безспірність кредиторських вимог, зокрема п.п. 27-30 зазначеної Постанови встановлено, що безспірність вимог кредитора підтверджується:

1) виконачими документами, виключний перелік яких передбачений Законом України «Про виконавче провадження»;

2) платіжними вимогами, за якими здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Заборгованість в сумі 201600,00 грн. перед ФОП ОСОБА_4 повністю визнається боржником та підтверджується розрахунковим документом про списання коштів з банківського рахунку боржника, а саме платіжним дорученням №02, що повернуто без виконання 25 листопада 2011року.

У звязку з зазначеним вимоги ФОП ОСОБА_4 до боржника - ФОП ОСОБА_2 в сумі 201600,00 грн. визнаються судом безспірними.

Крім того, 03 жовтня 2009 року між ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір про надання послуг.

Відповідно до умов договору ціна договору не включає ПДВ, та складається з абонентської плати, яку замовник (ФОП ОСОБА_2.) сплачує виконавцю в розмірі 50000,00 грн.

За даним Договором Виконавцем надані Замовнику послуги консультації з питань комерційної діяльності. В підтвердження факту надання послуг, сторонами договору було складено та підписано Акти про надання послуг № 01, 02 від 28.10.2009 року та 29.11.2009 року.

10 грудня 2009 року ФОП ОСОБА_6 направила боржнику вимогу про сплату 100000,00 грн.за договором про надання послуг від 03 жовтня 2009 року.

Проте, як встановлено судом, Боржник ФОП ОСОБА_2 свої зобовязання за договором не виконав, за надані послуги не розрахувався у звязку з чим виникла заборгованість перед ФОП ОСОБА_6 на загальну суму 100000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи ФОП ОСОБА_6 звернулась до банківської установи ПАТ КБ «Приватбанк», де обслуговується боржник з платіжним дорученням №01 від 23.11.11р. про сплату 100000,00 грн., в якому вказано призначення платежу: сплата заборгованості за договором про надання послуг від 03 жовтня 2009 року.

Зазначене підтверджується платіжним дорученням №01 від 23.11.11р. з відміткою банку: «без виконання, у звязку з відсутністю на рахунку боржника грошових коштів»

Вказане зобовязання не забезпечене заставою.

Заборгованість в сумі 100000,00 грн. перед ФОП ОСОБА_6 повністю визнається боржником та підтверджується розрахунковим документом про списання коштів з банківського рахунку боржника, а саме платіжним дорученням №01, що повернуто без виконання 24 листопада 2011року.

У звязку з заначеним вимоги ФОП ОСОБА_6 до боржника - ФОП ОСОБА_2 в сумі 100000,00 грн. визнаються судом безспірними.

Окрім зазначеного, боржник має заборгованість перед ВАТ «ВТБ Банк».

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ВАТ ВТБ Банк укладено кредитний договір № 21/Ф-ІК-406 від 27.03.2008 року (далі Договір).

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що грошові кошти отримані Позичальником за цим договором використовуються за цільовим призначенням: для придбання однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 37,3 кв. м., житловою площею 21,4 кв. м.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між ОСОБА_2 та ВАТ ВТБ Банк 27.03.2008 року укладено Іпотечний договір № 21/Ф-ІК-406/Z1. Предметом іпотеки є нерухоме майно: однокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 37,3 кв. м., житловою площею 21,4 кв. м.

Пунктом 3.2. Договору зазначено, що Іпотекодавець має право виключно на підставі письмової згоди Іпотекодержателя: зводити, знищувати стіни, здійснювати перебудову, проводити капітальний ремонт Предмета Іпотеки; відчужувати предмет іпотеки, передавати в наступну іпотеку, в оренду/лізинг, в управління, користування, в спільну діяльність; реєструвати будь-яких осіб за адресою Предмету іпотеки, або вчиняти інші дії, наслідком яких є зміна правового статусу предмета іпотеки. У будь-якому випадку, вчинення таких дій не позбавляє Іпотекодержателя права отримати задоволення своїх вимог за рахунок зміненого предмета іпотеки.

В звязку з тим, що боржник не мав фактичної можливості сплачувати чергові внески за договором кредиту № 21/Ф-ІК-406 від 27.03.2008 року 01.05.2011 року ним було укладено договір найму (оренди) квартири з ОСОБА_7.

Пунктом 3.1. Договору найму встановлено, що Наймач ОСОБА_7 за користування орендованим майном сплачує орендну плату. Розмір орендної плати становить 1920,00 грн. за місяць.

В наданих суду додаткових поясненнях (вх№ 1373) боржник зазначає, що грошові кошти, отримані від здачі квартири в найм спрямовувались ФОП ОСОБА_2 на сплату комунальних послуг, проведення поточного ремонту Предмета іпотеки та часткового погашення заборгованості за кредитом.

Отже, беручи до уваги зазначене, судом встановлено, що Предмет Іпотеки - однокімнатна квартира (розташована за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 37,3 кв. м., житловою площею 21,4 кв. м.), використовувалась боржником в підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_2

Згідно наявної в матеріалах справи довідки ВАТ ВТБ Банк від 05.12.11р. та звіту за результатами аналізу фінансового стану ФОП ОСОБА_2 від 14.12.11р. на теперішній час заборгованість ОСОБА_2 перед ВАТ ВТБ Банк за вищевказаним договором приблизно складає 811895,23 грн. (точну суму заборгованості вказати неможливо оскільки кредит валютний, заборгованість розрахована в гривні за курсом 8 грн. за 1 дол. США), яка складається зі строкової та простроченої заборгованості за основним боргом та відсотками, а також штрафних санкцій.

Відповідно до викладеного, загальна сума кредиторських вимог що неоспорюються боржником складає 1113495,23грн.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд зобовязаний всебічно, повно і об'єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності.

На підставі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Але всупереч прийнятих на себе зобов'язань та вимог чинного законодавства України боржник не виконав прийняті на себе зобов'язання за укладеними договорами та не повернув в установлений строк зазначену суму.

Згідно вимог ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Підставою господарсько-правової відповідальності субєкта господарювання є вчинене ним порушення (стаття 218 Господарського кодексу України).

На підставі ст. 222 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив майнові права та законні інтереси інших субєктів, зобовязаний відновити їх, не чекаючи предявлення ним претензії чи звернення до суду. Статтями 224, 226 Господарського кодексу України, статтями 611, 623 Цивільного кодексу України передбачений обовязок учасника господарських відносин, що порушив зобовязання, відшкодувати збитки у добровільному порядку у повному обсязі. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (п. 2 ст. 224 Господарського Кодексу).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що у власності боржника є нерухоме майно, однокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 37,3 кв. м., житловою площею 21,4 кв. м. Дана квартира належить боржнику на підставі договору купівлі-продажу від 27.03.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 Зазначене підтверджується довідкою КП «Харківське бюро технічної інвентаризації» вих. № 74 від 06.10.2011року.

Згідно договору № 01/12/11/03 від 01.12.2011р між ФО-П ОСОБА_2 та суб`єктом оціночної діяльності ПП «Агентство оцінки майна та землі» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, зареєстрований фондом держмайна України за № 9400/10 від 05.03.2010р ) проведена незалежна оцінка належної боржнику квартири.

Відповідно до висновку субєкта незалежної оціночної діяльності ПП «Агенство оцінки майна та землі» вартість обєкту оцінки: однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 37,3 кв. м., житловою площею 21,4 кв. м. склала 287900,00 грн. без ПДВ.

Боржник не має у власності іншого майна, на яке б можна було звернути стягнення, що підтверджується наступними документами:

- Довідка вих. № 216 від 04.10.2011 року в якій повідомляється, що за ОСОБА_2 ніяка техніка в інспекції Держтехнагляду Харківської області не зареєстрована;

- Довідка № 52/8738 від 21 жовтня 2011 року підписана Заст. начальника Управління ДАІ ГУМВС України в Харківській області в якій зазначається, що на автоматизованому обліку інформаційного забезпечення УДАІ ГУМВС України в Харківській області транспортні засоби за ОСОБА_2 не значаться.

- Довідка від 04 жовтня 2011 року підписана начальником міського відділу державного земельного кадастру в якій зазначається, що право власності на землю за ФОП ОСОБА_2 в Управлянні Держкомзему у м. Харкові не обліковуються.

Боржник має відкриті розрахункові рахунки в установах банків, а саме:

- р/р 26004052298283 в Харків. ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк»;

- р/р 26009052200607 в Харків. ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк»;

- р/р 26053052200404 в Харків. ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк»;

що підтверджується довідкою Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 12982/19-016 від 05.10.2011 року.

Станом на 03.10.2011 року на поточному рахунку боржника, згідно з довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» залишок коштів становить 397,00грн.

Боржник на час подачі цієї заяви не має заповіту або спадщини на його користь.

Дебіторська заборгованість у боржника відсутня.

Боржник не має заборгованості із страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інших видів загальнообовязкового державного соціального страхування, по податках і зборах (обовязкових платежах).

Боржник не має заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоровю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди.

Боржник не має найманих працівників.

Боржник знаходиться в шлюбі, сумісно набутого майна не має.

На підставі договору №-2/12-11 від 06 грудня 2011 року, аудитором ОСОБА_9, сертифікат аудитора серії А № 002588, свідоцтво про включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів № 3120, проведено аналіз фінансового стану ФОП ОСОБА_2 станом на 01.12.2012 року. Аудитор узагальнив інформацію надану йому стосовно даних кредиторської, дебіторської заборгованості, можливості їх погашення.

Як вбачається із зазначеного аналізу кредиторська заборгованість боржника приблизно складає 1113495,23 грн., а активи боржника складаються з оціночної вартості квартири 287900грн., та коштів на рахунку 397,00грн.

Згідно висновку аудитора: Приблизна сума перевищення вартості активів над загальною заборгованістю складає 825198,23 грн. Враховуючи все вищенаведене, аудитор пропонує звернутися в місячний термін до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство.

Відповідно до ст.53 Цивільного кодексу України - фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1 ст.128 Господарського кодексу України - громадянин-підприємець може бути визнаний судом банкрутом відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до абз.1 ч.5 ст.7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що боржник зобовязаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин, коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”:

грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України;

неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше як через відновлення платоспроможності;

боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати;

суб'єкт банкрутства (далі - банкрут) - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна;

Згідно п. 4.6. Рекомендації президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 04.06.2004 року №04-5/1193 - справа про банкрутство порушується господарським судом за заявою боржника за наявності хоча б однієї з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Закону.

Ініціювання боржником порушення справи про банкрутство свідчить про відсутність між боржником та його кредиторами спору про наявність і неоплатність (реальну чи потенційну) боргу, оскільки сам боржник визнає ці обставини.

Згідно п. 4.3. Рекомендації президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 04.06.2004 року №04-5/1193 у вирішенні питання про визначення розміру вимог за грошовими зобов'язаннями господарські суди мають враховувати, що ч. 7 ст. 1 Закону визначає грошове зобов'язання як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що боржник неспроможний виконати грошові зобовязання перед кредиторами та відновити свою платоспроможність не інакше як через застосування ліквідаційної процедури з особливостями, що притаманне ст.ст. 47-49 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” - якщо громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Відповідно до п. 8 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню у випадках: передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Цивільного кодексу України - Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення

Судом встановлено, що боржник не спроможний виконати свої зобовязання, повязані зі здійсненням підприємницької діяльності, перед кредиторами, та які складають більше 300 мінімальних заробітних плат, та незадоволені протягом більше ніж три місяці після настання встановленого строку їх сплати.

Судом встановлено, що активів боржника недостатньо для задоволення вимог всіх кредиторів боржника, а задоволення вимог боржником одного з кредиторів приведе до неможливості виконання боржником зобов'язань перед іншими кредиторами.

На підставі вищенаведеного, суд вважає за необхідне визнати боржника банкрутом і застосувати до банкрута процедуру ліквідації передбачену ст.ст. 47-49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Розглянувши заяву арбітражного керуючого Саутенко С.О. на участь у справі в якості ліквідатора боржника, в якій він сповістив суд про те, що порушень законодавства при виконанні обовязків арбітражного керуючого і порушень строків подання інформації за час виконання своїх обовязків не має, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до ст.ст.1, 3-1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, не є особою якій заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади, не має судимості за вчинення корисливих злочинів, суд вважає можливим зазначену заяву задовольнити та призначити ліквідатором боржника арбітражного керуючого Саутенко Сергія Олеговича, код НОМЕР_2 адреса реєстрації: АДРЕСА_3 (ліцензія серії АВ № НОМЕР_3 від 02.04.2010 року).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.1, 3-1, 22 32, 47-49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Визнати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: 61176, АДРЕСА_1, що зареєстрован як субєкт підприємницької діяльності Виконавчим комітетом Харківської міської ради, дата проведення державної реєстрації 27.02.2003року за номером 2 480001 0002 059725, свідоцтво про державнку реєстрацію серії В02 № НОМЕР_4), банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру.

2. З дня прийняття постанови підприємницьку діяльність банкрута припинити, строк виконання всіх грошових зобовязань, та зобовязань щодо сплати податків і обовязкових платежів вважати таким, що настав, припинити нарахування неустойки, відсотків та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості, вимоги за зобовязаннями банкрута, що виникли під час проведення процедур банкрутства, предявляються в межах ліквідаційної процедури.

3. Припинити стягнення з банкрута за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.

4. Встановити строк 60 днів для пред'явлення вимог кредиторів до банкрута.

5. Скасувати арешти, що накладені на майно боржника і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника у тому числі податкові застави. Накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

6. Призначити ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Саутенко Сергія Олеговича, ідентифікаційний код НОМЕР_2, адреса реєстрації: АДРЕСА_3 (ліцензія серії АВ № НОМЕР_3 від 02.04.2010 року), та встановити розмір винагороди ліквідатора у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

7.Зобовязати ліквідатора відповідно до ст.ст. 22-32, 47-49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у термін до 08 серпня 2012 року виконати ліквідаційну процедуру банкрута, у тому числі подати оголошення до офіційних друкованих органів “Голос України” або “Урядовий курєр” про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, відкрити депозитний рахунок в нотаріальній конторі для проведення розрахунків з кредиторами, здійснити продаж майна (звернути стягнення на майно) належного боржнику, зобовязати ліквідатора надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, у тому числі, акти інвентаризації майна, акти оцінки майна, звіт про виплачені кредиторам кошти, договори купівлі-продажу майна банкрута, копії повідомлень органу державної податкової служби, пенсійного фонду, центру зайнятості про закінчення ліквідаційної процедури, докази, що свідчать про стягнення дебіторської заборгованості або докази, що свідчать про неможливість стягнення дебіторської заборгованості, відшкодування витрат ліквідатора, інші документи, що свідчать про виконану ліквідатором роботу з ліквідації банкрута, надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, дані про фінансове становище і майно боржника, використання коштів, отриманих від реалізації майна банкрута, виконати інші дії, передбачені ст.ст. 25-34 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з урахуванням особливостей, встановлених ч. 7 ст. 48, ст. 49, Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

8. Постанову суду надіслати ліквідатору, банкруту, кредиторам, банку, державному органу з питань банкрутства, ВДВС за місцезнаходженням банкрута, державному реєстратору.

Суддя Дзюба О.А.