Рішення № 21781984, 21.02.2012, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

21.02.2012р.Справа № 18/551/11

За позовом Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", 03680, м. Київ, вул. Машинобудівна, 44

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан", 39252, Полтавська область, Кобеляцький район, с.Шенгури

третя особа -1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Закрите акціонерне товариство "РодАн-Капітал", 02002, м. Київ, вул. Марини Раскової,11

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національний банк України, 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9

про визнання недійсним правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.

Суддя Тимченко Б.П.

В судовому засіданні 21.02.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов.№ Л-70 від 21.09.11р., ОСОБА_1., дов. № Л-65 від 15.06.11р.

від відповідача: ОСОБА_3, дов. № 17/7 від 14.02.12р.

від третьої особи 1: відсутні

від третьої особи 2: ОСОБА_4., дов. № ВМІ-280629 від 01.07.09р.

СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява про визнання недійсним вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" односторонній правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме вимог АБ "Банк регіонального розвитку" по нарахованим штрафним санкціям за укладеними з ТОВ "Агрофірма "Лан" кредитними договорами № 14/1-1-128 від 06.08.2008р., №14/1-1-15 від 29.01.2008р., №14/10-33 від 15.03.2007р. та № 14/10-66 від 26.05.2005р. на суму 245 000грн. з одного боку та вимог ТОВ "Агрофірма "Лан" за договором про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу № 6-2003 від 18.11.2003р. на суму 245 000грн. з іншого боку, у вигляді поданих ТОВ "Агрофірма "Лан" заяв № 1-06/82 від 23.06.2010р. та № 07/6 від 24.06.2010р. про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Представники позивача на задоволенні позовних вимог наполягають.

Представник відповідача проти позову заперечує в повному обсязі.

Представник третьої особи-2 підтримує заявлені позивачем вимоги в повному обсязі.

Третя особа-1 надала суду клопотання про розгляд справи без участі її уповноваженого представника, покладаючись на розсуд суду у вирішенні даного спору. Вказане клопотання суд задовольнив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи суд встановив:

Справа розглядалась судами неодноразово. Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.05.11р. у справі № 18/551/11, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2011р. у задоволенні позову відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2011р. касаційну скаргу позивача задоволено частково: рішення господарського суду Полтавської області від 05.05.2011р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2011р. скасовані, справа № 18/551/11 передана на новий розгляд до господарського суду Полтавської області. При автоматичному розподілі справи призначено суддю Тимченка Б.П.

Між позивачем та відповідачем були укладені наступні правочини (надалі кредитні договори):

1. Кредитний договір № 14/1-1-128 від 06.08.2008р.,за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 250000грн. із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 17% річних, строком користування до 05.08.2011р.

2. Кредитний договір № 14/1-1-15 від 29.01.2008р., за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 5000000грн. із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 17% річних, строком користування до 01.04.2010р.

3. Кредитний договір № 14/10-33 від 15.03.2007р., за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 500000грн. із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 17% річних, строком користування до 14.03.2010р.

4. Кредитний договір № 14/10-66 від 26.05.2005р., за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 2 810 000грн. із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 16% річних, строком користування до 01.07.2010р.

Факт надання кредитів підтверджується виписками по рахунку для обліку кредиту.

В грудні 2010р. Правлінням Національного банку України було прийняте рішення (оформлене постановою правління № 713 від 02.12.2010р.), яким Правління відкликало у позивача банківську ліцензію, запровадило процедуру ліквідації та призначило ліквідатора.

Надалі відповідач в червні місяці 2010р. уклав з одним із кредиторів банку - Закритим акціонерним товариством "РодАн-Капітал" договір про відступлення права вимоги (цесії) №3 від 23.06.21010р., за умовами якого цедент (ЗАТ «РодАн-Капітал») відступив, а відповідач набув право вимоги, належне цедентові, і став кредитором позивача на загальну суму 245000грн. за наступним правочином:

- договором про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу № 6-2003 від 18.11.2003р. (далі-договор субординованого боргу № 6-2003), укладеним між цедентом та позивачем, згідно якого позивач залучив у цедента на умовах субординованого боргу грошові кошти в сумі 2500000грн., із сплатою 7% річних, строком користування до 18.11.2010р.

Набувши право вимоги за вказаним вище договором, відповідач 23.06.2010р. подав позивачу заяву № 1-06/82 від 23.06.2010р., в якій просив за взаємною згодою провести залік зустрічних однорідних вимог, тобто вимог позивача по нарахованим штрафним санкціям за кредитними договорами № 128, №15, №33, №66 на суму 245000грн. та вимог відповідача по договору субординованого боргу № 6-2003 на суму 245 000грн. Після цього 24.06.2010р. заявою № 07/6 від 24.06.2010р. відповідач припинив зобов'язання за вказаними вище вимогами, повідомивши позивача про їх зарахування в односторонньому порядку.

На думку позивача, односторонній правочин, вчинений відповідачем є незаконним та таким, що підлягає визнанню недійсним.

Заперечуючи проти позову відповідач вказав, що його пропозиція про зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом підписання договору відступлення права вимоги (цесії) не суперечить повноваженням ліквідатора та забезпечує здійснення ліквідаційної процедури.

Однак з вказаним твердженням відповідача погодитись не можна з огляду на наступне:

Вимогами п.5 ч.1 ст. 602 ЦК України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог у випадках, установлених зокрема законом.

Положеннями статті 30 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що субординований борг - це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше 5 років, а у випадках банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів.

Постановою Правління НБУ № 713 від 02.12.2009р. щодо позивача порушено процедуру його ліквідації.

Відповідно до вимог ч.4 ст.110 ЦК України особливості ліквідації банків установлюються законом про банки і банківську діяльність.

Статтею 87 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що ліквідація банку з ініціативи НБУ здійснюється відповідно до цього закону та нормативно-правових актів НБУ.

Відповідно до вимог ст.96 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у визначеній цією статтею черговості, а саме вимоги за субординованим боргом задовольняються після погашення претензій усіх інших кредиторів-у восьму чергу.

Отже, положеннями Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено чіткий порядок задоволення вимог кредиторів, що визнані ліквідатором, який не передбачає можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора, у тому числі і шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до п.14 ч.1 ст. 92 та ч.1 ст.96 Закону України «Про банки і банківську діяльність»ліквідатор задовольняє тільки вимоги кредиторів, які ним акцептовані та внесені до переліку (реєстру) вимог кредиторів цього банку. Тому, якщо вимоги нового кредитора не внесено до переліку (реєстру) вимог кредиторів банку, проведення зарахування зустрічних однорідних вимог є неможливим, оскільки відсутня одна із основних умов щодо припинення зобов'язання, а саме зустрічність вимог (боржник банку не виступає одночасно його кредитором).

Окрім того, відповідно до ч.1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з умовами укладеного між третьою особою-1 та відповідачем договору цесії від 23.06.2010р. № 3 цедент (третя особа-1) відступив, а відповідач набув право вимоги, належне цедентові, і став кредитором позивача на загальну суму 245 000грн. за:

- договором про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу № 6-2003 від 18.11.2003р.

Умовами договору цесії визначено, що до цесіонарія (відповідача) переходить належне цеденту (третя особа-1) право вимоги за договором субборгу № 6-2003 в обсязі та на умовах, що існували на момент укладання цього договору.

Отже, уклавши договір цесії відповідач набув право вимагати від позивача повернення сплаченої третьою особою-1 інвестиції (коштів) в порядку та на умовах, визначених договором субборгу № 69-2003.

Поряд з тим, п.4.3 договору субборгу № 6-2003 передбачено, що інвестор не має права вимагати від банку дострокового погашення субординованого боргу та не може проводити взаємозалік за ним.

Відповідно до ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог:

1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

2) про стягнення аліментів;

3) щодо довічного утримання (догляду);

4) у разі спливу позовної давності;

5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами. За таких умов, у відповідача відсутні правові підстави для проведення взаємозаліку за договором субборгу № 6-2003, оскільки дана заборона також прямо передбачена умовами даного договору.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" односторонній правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме вимог АБ "Банк регіонального розвитку" по нарахованим штрафним санкціям за укладеними з ТОВ "Агрофірма "Лан" кредитними договорами № 14/1-1-128 від 06.08.2008р., №14/1-1-15 від 29.01.2008р., №14/10-33 від 15.03.2007р. та № 14/10-66 від 26.05.2005р. на суму 245 000грн. з одного боку та вимог ТОВ "Агрофірма "Лан" за договором про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу № 6-2003 від 18.11.2003р. на суму 245 000грн. з іншого боку, у вигляді поданих ТОВ "Агрофірма "Лан" заяв № 1-06/82 від 23.06.2010р. та № 07/6 від 24.06.2010р. про зарахування зустрічних однорідних вимог.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" (39252, Полтавська область, Кобеляцький район, с.Шенгури, код ЄДРПОУ 31374188, інші реквізити не відомі) на користь Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" (03680, м. Київ, вул. Машинобудівна, 44, код ЄДРПОУ 19338316, інші реквізити не відомі) 85грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯТимченко Б.П.

Повне рішення складено 27.02.2012р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.