Рішення № 21781620, 01.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.12 Справа№ 5015/233/12

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Космонава Україна», м. Рівне

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоконтракт-Центр», м. Львів

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «АКВАВІНТЕКС», смт. Великодолинське, Овідіопольський район, Одеська область

про:

стягнення 247703, 51 грн.

Суддя Артимович В.М.

При секретарі Савчин І.О.

За участю представників:

від позивача: Вершинін А.Г. - представник;

від відповідача-1: не з»явився;

від відповідача-2: не з»явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Космонава Україна», м. Рівне, надалі –позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоконтракт-Центр», м. Львів, надалі –відповідач-1, та Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «АКВАВІНТЕКС», смт. Великодолинське, Овідіопольський район, Одеська область, надалі –відповідач-2, про стягнення коштів в сумі 247703, 51 грн.

Ухвалою суду від 23.01.2012 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 30.01.2012 р. З підстав, викладених в ухвалі суду від 30.01.2012 р. розгляд справи відкладено на 15.02.2012 р.

14.02.2012 р. на розгляд суду надійшов письмовий відзив ТЗОВ «Енергоконтракт-Центр»у даній справі з якого вбачається, що відповідач-1 позов в частині заявлених до нього вимог вважає необґрунтованим і таким, в задоволенні якого слід відмовити за безпідставністю. При цьому відповідач-1 зазначає, що оскільки позивачем не було надано документів в підтвердження невиконання відповідачем-2 основного договору, у нього немає правових підстав перераховувати на рахунок позивача відповідну грошову суму.

15.02.2012 р. позивач подав через канцелярію на розгляд суду заяву про уточнення позовних вимог. Із поданої заяви вбачається, що відповідач–2 провів часткову оплату за поставлений товар в сумі 15000,00 грн., а саме: 29.11.2011 р. в сумі 5000,00 грн. та 02.02.2012 р. в сумі 10000,00 грн. Відповідно станом на 15.02.2012 р. сума основного боргу, яку позивач просить стягнути із відповідача-2, становить 223999,71 грн.

Ухвалою суду від 15.02.0212 р. розгляд справи відкладено на 01.03.2012 р.

01.03.2012 р. через канцелярію на розгляд суду надійшло письмове пояснення позивача у даній справі, яким суд повідомлено про те, що 14.02.2012 р. відповідач-2 в рахунок оплати за поставлений товар додатково сплатив 5000,00 грн. До пояснення долучено копію банківської виписки та ряд документів, витребуваних ухвалою суду від 15.02.2012 р.

В судове засідання 01.03.2012 р. представник позивача з»явився, надав пояснення по суті справи, підтримав уточнені позовні вимоги. В судове засідання 01.03.2012 р. представники відповідачів не з’явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Спір розглядається судом згідно вимог ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 01.03.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 06.03.2012 р.

Вислухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем-2 19.01.2011 р. укладено договір постачання № 190111.

Згідно розділу 1 договору продавець зобов”язується поставити у власність покупця продукцію, а покупець зобов”язується прийняти продукцію у власність та оплатити на умовах даного договору.

На виконання даного договору в період із 19.01.2011 р. по 28.10.2011 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 382027,71 грн.

Відповідно до розділу 2 договору покупець зобов”язується оплатити продукцію відповідно до порядку та в терміни, вказані у доданій до договору специфікації (додатку).

Як вбачається із позовної заяви і доданих до справи матеріалів позивач свої зобов”язання перед відповідачем по поставці продукції відповідно до вищевказаного договору виконав. На підтвердження цього суду надано належним чином оформлені видаткові накладні за спірний період.

Відповідач-2 взяті на себе зобов”язання щодо оплати продукції виконав частково на загальну суму 163028,00 грн. Станом на час слухання справи в суді сума основного боргу відповідача-2 перед позивачем складає 218999,71 грн.

Окрім вищенаведеного, 26.09.2011 р. між позивачем та відповідачем-1 був укладений договір поруки. Відповідно до цього договору відповідач-1 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-2 зобов”язання на суму 1000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору поруки поручитель зобов»язаний у разі порушення боржником обов»язку за основним договором самостійно виконати в межах визначеної даним договором суми зазначений обов»язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк сім календарних днів з моменту отримання вимоги шляхом перерахування належної кредитору суми на розрахунковий рахунок останнього.

У зв”язку з невиконанням відповідачем-2 свого обов”язку по оплаті за отриманий товар позивач направив відповідачу-1 вимогу № 01/12-11 від 01.12.2011 р. щодо виконання умов договору поруки, яка залишена без відповіді та задоволення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази у справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, вихоядчи з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків (господарських зобов’язань).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов”язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов”язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Норма ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Отже, господарське зобов’язання, яке виникло між позивачем та відповідачем за договором постачання, в силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України має бути належним чином виконано відповідно до вказівок закону та договору.

Таким чином, до стягнення з відповідача-2 на користь позивача правомірно підлягає 217999,71 грн. основного боргу.

Стаття 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб’єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до розділу 3 договору, кожна сторона за день протермінування виконання своїх зобов»язань по постачанні або оплаті продукції сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом усього часу такого протермінування.

Суд, перевіривши розрахунок суми пені, поданий позивачем, прийшов до висновку, що стягненню з відповідача-2 підлягає пеня в сумі 6459,87 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунками, наведеними у заяві про уточнення позовних вимог, сума трьох процентів річних становить 1250,28 грн., а сума інфляційних нарахувань –750,16 грн., які нараховані позивачем правомірно і підлягають стягненню з відповідача-2 на користь позивача.

У відповідності до ст. 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов»язання частково або у повному обсязі.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Враховуючи те, що поручитель в порушення п. 3.1 договору не виконав перед кредитором свого обов»язку як поручителя в межах визначеної даним договором суми, позовна вимога в частині стягнення 1000,00 грн. солідарно з відповідача -1 та відповідача-2 правомірно підлягає до стягнення на користь позивача.

Зважаючи на сплачу відповідачем-2 заборгованості в сумі 5000,00 грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до часткового задоволення.

Заперечення відповідача-1, викладені в письмовому відзиві на позов не беруться судом до уваги як безпідставні.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Космонава Україна”, м. Рівне, задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоконтракт-Центр” (79035, м. Львів, вул. Зелена, 204; код ЄДРПОУ 35286829) та Товариства з обмеженою відповідальністю „СП „Аквавінтекс” (67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126; код ЄДРПОУ 25040503) солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Космонава Україна” (33028, м. Рівне, вул. Поштова, 2, офіс 8; код ЄДРПОУ 37079233) 1000,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „СП „Аквавінтекс” (67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126; код ЄДРПОУ 25040503) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Космонава Україна” (33028, м. Рівне, вул. Поштова, 2, офіс 8; код ЄДРПОУ 37079233) 217999,71 грн. основного боргу, 6459,87 грн. пені, 1250,28 три відсотки річних, 750,16 грн. збитків від інфляції, 4945,09 грн. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоконтракт-Центр” (79035, м. Львів, вул. Зелена, 204; код ЄДРПОУ 35286829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Космонава Україна” (33028, м. Рівне, вул. Поштова, 2, офіс 8; код ЄДРПОУ 37079233) 9,91 грн. судового збору.

5. Провадження у справі № 5015/233/12 в частині стягнення 5000,00 грн. основного боргу з відповідача-2 припинити.

6. Накази видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя Артимович В.М.