Рішення № 21781440, 06.03.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Ужгород

06.03.2012 Справа № 5008/1834/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Дукат-Ужгород”, м. Ужгород

до відповідача Ужгородської міської ради, м. Ужгород

треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача:

1)Головне управління Держкомзему України у Закарпатській області, м. Ужгород;

2) Управління освіти Ужгородської міської ради, м. Ужгород

про визнання нечинним та скасування п. 10 Рішення Ужгородської міської ради VI сесії VI скликання від 03.06.2011р. №179 „Про регулювання земельних відносин”,

Головуючий: Суддя С.Б. Швед

секретар судового засідання Орсаг О.В.;

у розгляді справи прийняли участь:

від позивача ОСОБА_1, представник по довіреності від 27.12.2011;

від відповідача ОСОБА_2, представник по довіреності від 03.01.2012 № 1/02-11);

представники третіх осіб: (1) ОСОБА_3, представник по довіреності від 16.02.12 №02/02/584; (2) ОСОБА_4, представник по довіреності від 03.10.11;

прокурор Тацюн С.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Дукат-Ужгород” звернулося до суду з позовом до Ужгородської міської Ради про визнання нечинним та скасування п.10 Рішення Ужгородської міської ради VI сесії VI скликання від 03.06.2011р. №179 „Про регулювання земельних відносин”в частині припису щодо втрати чинності пунктом 2.11 рішення XXXV сесії III скликання від 27.12.2001 року про надання земельної ділянки КВТП „Дукат”.

Як на підставу для задоволення позовних вимог, позивач посилається на те, що законним чином отримав у постійне користування земельну ділянку площею 1,4 га, яка розташована у м. Ужгороді (Слов”янська набережна) для будівництва спортивно оздоровчого комплексу. Згодом приступив до її освоєння, підтвердженням чого є висновок до матеріалів проекту відводу земельної ділянки, проведення проектно вишукувальних робіт з отриманням відповідних погоджень від субєктів дозвільної системи, а також фактична реалізація проекту з прокладенням мереж та роботи з буріння свердловини.

За доводами позивача, оспорюваний пункт рішення Ужгородської міської ради порушує його права як законного користувача земельної ділянки з урахуванням приписів ст. 5 Цивільного кодексу України та окремих положень Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року №561-XII та Закону України „Про власність”.

Відповідач позовних вимог не визнав з посиланням на те, що оспорюваний пункт Рішення Ужгородської міської ради VI сесії VI скликання від 03.06.2011р. №179 прийнятий за наявності достатніх повноважень та компетенції органу місцевого самоврядування з метою впорядкування земельних відносин на території міста Ужгорода для будівництва на неосвоєній земельній ділянці школи та дитячого садка.

Представники третіх осіб в межах своєї компетенції вказали на відсутність матеріальних результатів з освоєння земельної ділянки та підтвердили необхідність у будівництві школи та дитячого садка в мікрорайоні „Боздош” м. Ужгорода.

Прокурор, прийнявши участь у судовому розгляді справи на підставі заяви від 18.01.12 №13-43, вказав на безпідставність позовних вимог позивача щодо скасування оспорюваного пункту Рішення Ужгородської міської ради від 03.06.2011р. №179, оскільки прийнятий органом місцевого самоврядування акт відповідає вимогам закону та спрямований на впорядкування земельних та суспільно освітніх правовідносин на території м. Ужгорода.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне:

Згідно з пунктом 2.11. Рішення Ужгородської міської ради XXXV сесії III скликання від 27.12.2001 року „Про надання та приватизацію земельних ділянок” (далі Рішення від 27.12.01) колективному виробничо торгівельному підприємству „Дукат” (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю „Дукат - Ужгород”, копія статуту, а.с. 13-14) було надано в постійне користування з правом викупу земельну ділянку площею 1,4 га для будівництва спортивно оздоровчого комплексу в м. Ужгороді (Словянська набережна)(а.с.12).

Пунктом 10 Рішення Ужгородської міської ради VI сесії VI скликання від 03.06.2011р. №179 „Про регулювання земельних відносин” (далі Рішення від 03.06.11) вищевказаний пункт втратив свою чинність на підставі ст. 92 та пункту 1 розділу X Земельного кодексу України 25.10.2001 року №2768-III(а.с.43-45).

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд дослідив подані сторонами докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також заслухав пояснення учасників судового процесу щодо обставин справи у відповідності із вимогами чинного законодавства та прийшов до висновку про відсутність правових підстав для скасування оспорюваного пункту Рішення від 03.06.11.

Відповідно до статей 116, 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, форми яких затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором який реєструється відповідно до закону ( ст.126 Земельного кодексу України)

Здійснення відповідних дій по оформленню права користування або права власності на надану у 2001 році для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу земельну ділянку позивач на протязі майже 10 років не забезпечив, у зв”язку з чим не набув відповідного права на використання ділянки за цільовим призначенням.

У грудні 2010 року у звязку з інтенсивною розбудовою мікрорайону „Боздош” та прилеглих територій (де знаходиться спірна земельна ділянка) територіальною громадою в особі Ужгородської міської ради прийнято рішення про будівництво дитячого садка та загальноосвітньої школи для забезпечення потреб населення (рішення Ужгородської міської ради III сесії VI скликання від 21.12.10 №№57, 58 та рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 22.12.10 №№418, 419, які стосувалися питань надання дозволів на розробку проектів (дані щодо фінансування зазначених обєктів підтверджуються також Додатком 6 до Рішення Ужгородської міської ради XI сесії VI скликання від 30.12.11 №416 „Про бюджет міста на 2012 рік”,а.с.115-118,124-125 ).

В свою чергу, Управління освіти Ужгородської міської ради звернулося до міського голови з відношенням від 17.05.11 №01-6/491 про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для будівництва школи та НВК в районі Словянської набережної м. Ужгорода на підставі вказаних вище рішень органу місцевого самоврядування(а.с.119).

03.06.11 Головне управління Держкомзему у Закарпатській області звернулося до Голови Ужгородської міської ради з клопотанням (з урахуванням акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 03.06.11), в якому містилася інформація про те, що спірна земельна ділянка не використовується, будівництво спортивно оздоровчого комплексу не розпочато, а право постійного користування земельною ділянкою не посвідчено. В цьому ж клопотанні Головним управлінням Держкомзему у Закарпатській області було вказано на доцільність скасування п. 2.11 Рішення від 27.12.01(а.с.121,122).

Приймаючи до уваги наведені вище обставини справи та приписи чинного законодавства суд констатує факт відсутності у позивача правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, тому право позивача на неї відсутнє, а відтак не може вважатися порушеним, оскільки останній не є законним землекористувачем вказаної вище земельної ділянки.

Аналогічно і прийняте органом місцевого самоврядування в межах повноважень та компетенції у галузі земельних відносин, передбачених ст.12 Земельного кодексу України та ст.25 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” відносно права розпоряджатися землями територіальних громад, координації діяльності місцевих органів земельних ресурсів, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства та обмеження використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства, оспорюване рішення за предметом позову не порушує прав відповідача , прийняте органом місцевого самоврядування законно на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені законами України, що повністю узгоджується з висновками рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).

При вирішені спору суд також приймає до уваги аргументи відповідача, третіх осіб та прокурора щодо мотивів прийняття оспорюваного пункту Рішення від 03.06.11: неосвоєння земельної ділянки на протязі тривалого часу, необхідність будівництва обєктів соціальної інфраструктури в густонаселеному мікрорайоні м. Ужгорода для задоволення освітніх та виховних потреб населення тощо.

За таких обставин справи позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4, 33, 34, 43, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обовязковим до виконання на території України.

Суддя С. Швед