Рішення № 21780806, 02.03.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.02.12р.Справа № 37/5005/17180/2011 За позовомКомунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Житлово-будівельного кооперативу № 241, м. Дніпропетровськ

про стягнення 17 655 грн. 76 коп.

Суддя Кеся Н.Б.

При секретарі судового засідання Задорожна К.С.

Представники:

Від позивача - ОСОБА_1, дов. № 10/28-06

Від відповідача - ОСОБА_2, представник дов. б/н від 20.02.12р.

- Сокуренко Б.Ф. голова правління, виписка пост. № 2 від 18.01.11р.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (далі - Позивач) звернулося із позовом до Житлово-будівельного кооперативу № 241 (далі - Відповідач), в якому просить господарський суд стягнути з відповідача, на свою користь заборгованість в розмірі 17 655 грн. 76 коп., з якої 16812 грн. 85 коп. сума основного боргу, 579 грн. 34 коп. індекс інфляції, 263 грн. 57 коп. три проценти річних від простроченої суми та судові витрати по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушені грошові зобовязання за договором № 7789 від 26.03.2003р. про надання послуг водопостачання та водовідведення.

Відповідач позов не визнав, позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки відповідно до договору №7789 від 26.03.03р., Відповідач з 25 по 30 число кожного місяця надає Позивачу заяву, в якій вказує дані по спожитій води мешканцями ЖБК №241. Згідно із заявою Позивач нараховує Відповідачу рахунок послуг наданих за місяць, але Позивач нараховує Відповідачу зовсім іншу суму. Крім того, Позивач нарахував Відповідачу три проценти річних та інфляційні збільшення, але це не можливо тому, що Відповідач є неприбутковою організацією та відповідно до законодавства не має право нараховувати мешканцям пеню, інфляційні збільшення та інше. Водночас, у відзиві на позов від 27.02.2012року Відповідач просить суд застосувати у спорі позовну давність.

В поясненні від 28.02.12р. Позивач зазначив, що при зарахуванні сплачених Відповадачем коштів, враховано те, що в його платіжних документах не вказаний період, за який ним була проведена оплата, тому зарахування відбувалося в рахунок погашення боргу, що виник раніше. Що стосується обов'язку Позивача щодо направлення йому рахунків, умовами Договору не встановлено обов'язку Позивача на направлення рахунків Відповідачу. Проте п. 4.2.1 та п.5.3 Договору встановлений обов'язок Відповідача провести оплату до 10 числа наступного за розрахунковим за надані послуги.

В судовому засіданні 10.01.2012 року представником Позивача заявлений відвід судді Кеся Н.Б., в задоволенні якого ухвалою суду від 10.01.2012 року відмовлено, а розгляд справи було продовжено в незмінному складі.

В судовому засіданні 28.02.12р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення в порядку ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд

встановив:

Між Державним комунальним виробничим управлінням водопроводно-каналізаційного господарства м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, та Житлово-будівельним кооперативом № 241 був укладений договір № 7789 від 26.03.2003р. про надання послуг водопостачання та водовідведення, у відповідності з умовами якого Позивач зобовязався надавати послуги по водопостачанню та водовідведенню Відповідачу, а останній, в свою чергу, у відповідності до п. 5.3 Договору зобовязався проводити оплату за надані послуги до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п.п. 1.1, 5.3 Договору).

Відповідно до умов вказаного Договору, Позивач надав Відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, що не заперечується Відповідачем. Вартість наданих послуг за період з травня 2007р. по вересень 2011р. становить загальну суму 48417 грн. 46 коп., за які Відповідач розрахувався частково на суму 31604 грн. 61 коп.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із встановлених обставин між Позивачем та Відповідачем був укладений договір, згідно з яким у Відповідача виник обовязок здійснювати оплату за надані йому Позивачем послуги водопостачання і водовідведення.

Із аналізу відомості сплачених вимог, наданих Позивачем, копій платіжних доручень про оплату послуг, наданих Відповідачем, а також їх звірянні вбачається, що Позивач зараховував сплачені Відповідачем кошти з урахуванням їх призначення, а у випадку невизначеності призначення платежу зараховував в рахунок погашення боргу, який виник раніше. Суд вважає, що зазначені дії Позивача не суперечать нормам чинного законодавства та умовам укладеного між ст оронами договору.

Водночас суд зазначає, що Відповідач не надав власних розрахунків, які б обгрунтовували його твердження про відсутність боргу, що є його обов'язком відповідно до ст.33 ГПК України.

Отже, за матеріалами справи, заборгованість Відповідача за послуги по водопостачанню та водовідведенню складає 16812 грн. 85 коп. основного боргу.

Позовні вимоги про стягнення зазначеної суми підлягають задоволенню частково на суму 8949,40грн., а в частині вимог про стягнення основного боргу на суму 7863,45грн., а також про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат слід відмовити на підставі ч.4 ст.267 ЦК України у зв'язку із заявою Відповідача про застосування строку позовної давності. Так, за матеріалами справи, на борг, який виник за період з травня 2007року по серпень 2008року і заявлений до стягнення 31.10.2011року за позовом, поширюється загальний строк позовної давності тривалістю у три роки згідно зі ст.257 ЦК України. Слід зазначити, що наданий Позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат не доводить того, що на ці вимоги повністю або частково строк позовної давності не поширюється.

Судові витрати у справі покладаються на Відповідача згідно зі ст. 49 ГПК України, оскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 4, 32-33, 36, 43-45, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 241 (49108, м. Дніпропетровськ, вул. Янтарна, 81, корп. 5, п/р 26008092401201 в ДОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 305017, код ЄДРПОУ 23076052) на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Червона, 21 а, п/р 26009301156601 в філії АБ "Південний" в м. Дніпропетровськ, МФО 306458, код ЄДРПОУ 03341305) суму 8949,40 грн.основного боргу, 176 грн. 56 коп. витрат на держмито, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині позовних вимог про стягнення основного боргу на суму 8949,40грн., 579 грн. 34 коп. індексу інфляції та 263 грн. 57 коп. трьох процентів річних відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяН.Б. Кеся Повне рішення складено 05.03.12р.