Рішення № 21780714, 07.03.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "06" березня 2012 р.по справі № 5004/56/12

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Приватного підприємства "Лєтранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Склоцентр"

про стягнення 52 235,34 грн.

Суддя: Філатова С.Т.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: ОСОБА_1., дов. №4 від 01.02.2012р.

від відповідача: н/в

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача розяснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу розяснено процесуальні права та обовязки.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Лєтранс" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Склоцентр" про стягнення 52 235,34 грн., в т.ч. 49 000,00 грн. попередньої оплати, перерахованої відповідачу згідно платіжних доручень №590 від 04.07.2011р., №624 від 20.07.2011р., №634 від 25.07.2011р., №636 від 27.07.2011р. по договору поставки №17/07/11 від 01.07.2011р., 2 538,60грн. пені за період з 21.09.2011р. по 20.01.2012р. згідно п. 7.5. договору, 696,74 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 01.08.2011р. по 20.01.2012р. згідно ст.ст. 536, 625, 693 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог посилається на договір поставки №17/07/11 від 01.07.2011р., рахунок-фактуру №29 від 25.06.2011р., платіжні доручення №590 від 04.07.2011р., №624 від 20.07.2011р., №634 від 25.07.2011р., №636 від 27.07.2011р. про перерахування сум попередньої оплати.

Розгляд спору відкладався згідно ст.77 ГПК України у звязку з неподанням сторонами витребуваних судом доказів.

Ухвалою суду від 21.02.2012р. сторони було зобовязано надати суду: позивача - докази надіслання (отримання) вимоги про повернення сум попередньої оплати; відповідача - довідку про включення до ЄДРПОУ, пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог.

Позивач на виконання вимог суду долучив до матеріалів справи належним чином завірену копію вимоги №183 від 15.09.2011р. з відміткою про отримання відповідачем 15.09.2011р.

Відповідач вдруге в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив. Поштове повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно спеціального витягу з ЄДРПОУ №13112913 від 21.02.2012р. відповідач зареєстрований за адресою: м.Луцьк, вул.Рівненська, 76А, куди і надсилалась ухвала суду.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами звязку з позначкою "за закінченням терміну зберігання" з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, а тому, визнавши зібрані по справі матеріали достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами згідно зі ст.75 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

01.07.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Склоцентр" (постачальник) та Приватним підприємством "Лєтранс" (покупець) укладено договір поставки №17/07/11, згідно з яким постачальник зобовязувався в порядку та на умовах, визначених у договорі, поставити (передати у власність) покупцеві скляні вироби, а покупець - прийняти і оплатити товар по цінам, в кількості і асортименті згідно рахунків.

Пунктом 4.4.1 договору обумовлено, що покупець здійснює передоплату в розмірі 85% від загальної вартості товару протягом 1 календарного місяця від дати виставлення рахунку-фактури.

25.06.2011р. відповідачем був виставлений рахунок-фактура №29 від 25.06.2011р. на загальну суму 56 385грн.

На виконання п.4.4.1 договору позивачем було здійснено авансову проплату по платіжних дорученнях №590 від 04.07.2011р. на суму 14 000грн., №624 від 20.07.2011р. на суму 15 000грн., №634 від 25.07.2011р. на суму 10 000грн., №636 від 27.07.2011р. на суму 10 000грн. Всього було сплачено авансових платежів на суму 49 000грн.

Пунктом 5.2 договору обумовлено, що постачальник зобовязаний передати покупцю товар протягом 3 днів з моменту надходження на рахунок постачальника попередньої оплати.

Згідно п.п. 7.3., 7.4. договору у випадку прострочення поставки товару, постачальник зобов'язаний на письмову вимогу покупця, за кожен день невиконання зобов'язання, сплатити останньому неустойку в розмірі 2%, по якій прострочено строк поставки, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання письмової вимоги покупця. Сторони погодили, що у випадку прострочення зобов'язання по поставці товару більш як на 3 календарних днів, покупець може частково або в повному обсязі відмовитися від договору і вимагати від постачальника повернення оплачених коштів по даному договору. В цьому випадку постачальник зобов'язаний протягом трьох банківських днів, з моменту отримання письмової та/або факсової вимоги покупця про повернення коштів, повернути покупцю всі оплачені кошти по даному договору, а також сплатити покупцю штраф в розмірі ___% (___) від вартості непоставленого у строк товару.

Відповідач свої зобовязання щодо поставки товару не виконав, що спричинило звернення позивача до нього з листом-вимогою №183 від 15.09.2011р. про повернення коштів в сумі 49 000грн., сплачених в якості авансової оплати за товар, протягом 3 банківських днів до 20.09.2011р.

Вимогу №183 від 15.09.2011р. отримано відповідачем 15.09.2011р., що стверджується його відміткою на вимозі.

Відповідач вимогу залишив без відповіді, кошти в зазначений строк не повернув, що спричинило звернення кредитора з позовом до суду.

Згідно ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зважаючи на викладене, вимоги позивача щодо повернення суми попередньої оплати є підставними згідно ч.2 ст. 693 ЦК України.

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 7.5. договору обумовлено, що у випадку порушення постачальником строку повернення оплачених коштів по даному договору, що передбачено в п.7.4 договору, постачальник зобов'язаний на письмову вимогу покупця сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки повернення коштів від суми неповернених коштів.

Лист-вимога №183 від 15.09.2011р. про повернення коштів до 20.09.2011р. отримана відповідачем 15.09.2011р., що стверджується його відміткою на вимозі.

Зважаючи на викладене, підставні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2538,60грн. пені за період з 21.09.2011р. по 20.01.2012р. згідно п.7.5 договору та ст.ст. 230-232 ГК України.

В частині стягнення 696,74грн. процентів за користування чужими коштами за період з 01.08.2011р. по 20.01.2012р. у позові слід відмовити, виходячи із наступного:

Позивач позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами обґрунтовує, посилаючись на норми ст.ст. 536, 625, 693 ЦК України.

Однак, згідно ч.3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У договорі розмір проценту за користування чужими грошовими коштами не обумовлено, а тому позивач нараховує їх виходячи зі 3% з посилкою на ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ч.2 ст.625 ЦК України передбачає правові наслідки порушення боржником виконання грошового зобовязання, тоді як у даній справі зобовязання відповідача полягало у передачі/поставці товарів у визначений строк. Відповідно відсутні правові підстави для покладення на відповідача відповідальності за порушення грошового зобовязання у вигляді стягнення боргу з урахуванням трьох відсотків річних на підставі ст.625 ЦК України.

Неможливо також застосовувати одночасно норми ст.536 і ст.625 ЦК України, на які посилається позивач в своїй позовній заяві, оскільки за своєю правовою природою такі проценти не є ідентичними: норми ст.536 ЦК України регламентують одержання плати за користування чужими грошовими коштами, тоді як відсотки річних за ст.625 ЦК України є забезпеченням виконання грошового зобовязання.

Оскільки умовами договору поставки сторони не визначили нарахування процентів на суму попередньої оплати (розмір, період нарахування), як це передбачено ч.3 ст.693 ЦК України, - відсутні підстави для стягнення відсотків з суми попередньої оплати у розмірі 3% річних.

Оскільки спір до суду в частині задоволених вимог доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору 1 588,01грн. слід віднести на нього (пропорційно сумі задоволених вимог) відповідно до ст. 49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 536, 625, 693 ЦК України, ст.ст. 230-232, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Склоцентр", м.Луцьк, вул.Рівненська, 76А, код ЄДРПОУ 32035474

на користь Приватного підприємства "Лєтранс", с.Липини Луцького району, вул.Заньковецької, 20, код ЄДРПОУ 36407516

49 000грн. боргу, 2 538,60грн. пені, 1 588,01грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 696,74грн. процентів за користування чужими коштами у позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Філатова С. Т.

Повний текст рішення складено

07.03.2012р.