Постанова № 21780560, 28.02.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2012 р.Справа № 5024/2013/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.

суддів Лавренюк О.Т., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Будному В.О.

представники сторін в судове засідання від 28.02.2012 року не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Фірма „ІВІТОС”

на рішення господарського суду Херсонської області від 08.12.2011 року

по справі № 5024/2013/2011

за позовом Приватного підприємства „Фірма „ІВІТОС”

до відповідачів: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

про стягнення 56621,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року Приватне підприємство „Фірма „ІВІТОС” (далі позивач, ПП „Фірма „ІВІТОС”) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач, ФОП ОСОБА_1) про: - стягнення 47000,00 грн. заборгованості з орендної плати, 5391,00 грн. інфляційних втрат, 4230,00 грн. 3% річних; - вилучення у ФОП ОСОБА_1 майна приміщень літ. „А, Б, В, Г, Д, З, К, Л, М, Ж, П, О, Р, С, Т” та літ. „І”, „Н” вівцеферми, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, з зобовязанням відповідача передати вказане майно позивачу.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 16, 387, 611, 625, 785 Цивільного кодексу України, ст. ст. 174, 179, 193, 283, 286 Господарського кодексу України та мотивовані несплатою відповідачем орендної плати, передбаченої умовами п. 2.1 договору № 1-А оренди вівцеферми, укладеного 26.11.2007 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством „Фірма „ІВІТОС”, у звязку з чим у ФОП ОСОБА_1 виник борг в сумі 47000,00 грн. за період з 26.11.2007 року по 14.10.2011 року, що стало підставою для нарахування інфляційних втрат в сумі 5391,00 грн. та 3% річних в сумі 4230,00 грн., відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України. Також, посилаючись на надіслані на адресу ФОП ОСОБА_1 листи від 14.09.2011 року та 20.09.2011 року про відмову від договору оренди від 26.11.2007 року, позивачем заявлена вимога про вилучення у ФОП ОСОБА_1 орендованих приміщень з передачею останніх позивачу.

17.11.2011 року позивач заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача фізичну особу підприємця ОСОБА_2, посилаючись на те, що останнім спільно з ФОП ОСОБА_1 використовуються приміщення вівцеферми, позначені на плані під літ. „А, Б, В, Г, Д, З, К, Л, М, Ж, П, О, Р, С, Т” та літ. „І, „Н”.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 17.11.2011 року по справі № 5024/2013/2011 залучено до участі у справі в якості іншого відповідача фізичну особу підприємця ОСОБА_2.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 08.12.2011 року по справі № 5024/2013/2011 (суддя Людоговська В.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства „Фірма „ІВІТОС” 13000,00 грн. заборгованості з орендної плати, 215,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового засідання. Вилучено у фізичної особи підприємця ОСОБА_1 майно приміщення під літ. „І” та „Н” вівцеферми, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з передачею майна Приватному підприємству „Фірма „ІВІТОС”. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Приватного підприємства „Фірма „ІВІТОС” до Державного бюджету України 85,00 грн. судового збору. Припинено провадження у справі щодо вимог до фізичної особи підприємця ОСОБА_2.

Рішення суду обґрунтовано ст. ст. 525, 526, 530, 759, 785 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та мотивовано тим, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткову сплату ФОП ОСОБА_1 орендної плати за договором оренди від 26.11.2007 року, що зумовило задоволення позову в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1 боргу по орендній платі в сумі 13000,00 грн. Судом відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1 інфляційних втрат в сумі 5391,00 грн. та 3% річних в сумі 4230,00 грн. за обставин їх необґрунтованості та недоведеності позивачем. Також, судом задоволена як доведена вимога позивача щодо вилучення у ФОП ОСОБА_1 орендованих приміщень під літ. „І”, „Н” вівцеферми, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Крім цього, за обставин відсутності позовних вимог до ФОП ОСОБА_2, судом провадження у справі щодо ФОП ОСОБА_2 припинено на підставі п.п. 1-1 п. 1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду, ПП „Фірма „ІВІТОС” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник наводить наступні доводи: - судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, чим порушено вимоги ст. ст. 4-3, 22, 43 Господарського процесуального кодексу України; - судом безпідставно не надано юридичної оцінки додатковим угодам № 2 від 11.11.2009 року, № 3 від 01.09.2010 року, повідомленню від 20.09.2011 року та листу від 15.09.2011 року; - судом не звернуто уваги, що надані відповідачами документальні докази не відповідають приписам ст. 36 Господарського процесуального кодексу України; - суд дійшов до хибного висновку про сплату ФОП ОСОБА_1 орендної плати за договором оренди в розмірі 10000,00 грн., оскільки судом не були досліджені оригінали таких документальних доказів;- суд в порушення вимог ст. 625 Цивільного кодексу України безпідставно відмовив в задоволенні позову в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1 3% річних та інфляційних втрат.

В засідання суду апеляційної інстанції від 28.02.2012 року уповноважені представники сторін, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду апеляційної скарги, не зявились, тим самим не скористались своїм процесуальним правом брати участь в засіданні суду апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, 26.11.2007 року між Приватним підприємством „Фірма „ІВІТОС” та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 1-А оренди вівцеферми, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду приміщення під літ. „І”, „Н” вівцеферми, що належить орендодавцю на праві приватної власності, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, для здійснення підприємницької діяльності.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що за користування обєктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 1000,00 грн. щомісяця.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата сплачується щомісяця до 28-го числа поточного місяця за наступний місяць.

Згідно п. 4.2.3 договору орендар зобовязаний вчасно вносити щомісячну орендну плату.

Відповідно до п. 4.2.4 договору орендар зобовязаний повернути за актом приймання передачі обєкт оренди не пізніш ніж за два тижня після припинення договору.

Згідно п. 6.2 договору у випадку систематичного порушення орендарем умов договору орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це орендаря за один тиждень до його розірвання.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з 26.11.2007 року та діє до 24.11.2008 року включно.

З матеріалів справи вбачається, що 26.11.2007 року за актом приймання передачі, відповідно до умов договору № 1-А оренди вівцеферми від 26.11.2007 року, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове користування приміщення під літ. „І”, „Н” вівцеферми, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

11.11.2008 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди вівцеферми № 1-А від 26.11.2007 року, якою строк дії договору пролонговано на тих же умовах до 11.11.2009 року. В іншій частині вказаний договір залишено без змін.

Додатковою угодою № 2 від 11.11.2009 року до договору оренди вівцеферми № 1-А від 26.11.2007 року сторонами пролонговано дію договору на тих же умовах строком до 01.09.2010 року. В іншій частині вказаний договір залишено без змін.

Додатковою угодою № 3 від 01.09.2010 року до договору оренди вівцеферми № 1-А від 26.11.2007 року сторонами пролонговано дію договору на тих же умовах строком до 11.10.2011 року. В іншій частині вказаний договір залишено без змін.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

З позовної заяви вбачається, що ПП „Фірма „ІВІТОС” заявлена майнова вимога до ФОП ОСОБА_1 про стягнення боргу з орендної плати за договором № 1-А від 26.11.2007 року оренди вівцеферми за період з 26.11.2007 року по 11.10.2011 року з нарахуванням на прострочену суму грошового зобовязання інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи визначення позивачем відповідного періоду заборгованості, колегія суддів вважає за необхідне надати правову оцінку питанню строку дії договору оренди № 1-А від 26.11.2007 року.

Згідно ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як вже вказувалось, додатковою угодою № 3 від 01.09.2010 року між ПП „Фірма „ІВІТОС” та ФОП ОСОБА_1 пролонговано дію договору № 1-А від 26.11.2007 року оренди вівцеферми до 11.10.2011 року.

Колегія суддів не приймає до уваги наявні в матеріалах справи письмові заперечення ФОП ОСОБА_1 щодо непідписання нею додаткових угод № 2 від 11.11.2009 року, № 3 від 01.09.2010 року, оскільки зазначені заперечення ФОП ОСОБА_1 не доведені допустимими доказами.

Крім того, з листа ФОП ОСОБА_1 від 15.09.2011, року надісланого на адресу директора ПП „Фірма „ІВІТОС”, вбачається, що відповідач, з посиланням на договір оренди № 1-А від 26.11.2007 року та додаткову угоду до нього від 01.09.2010 року № 3, вказує про збільшення орендованої площі та пропонує укласти додаткову угоду щодо збільшення площі (а.с. 29-30).

В матеріалах справи містяться листи ПП „Фірма „ІВІТОС”, надіслані на адресу ФОП ОСОБА_1, які за твердженням позивача, свідчать про відмову від договору оренди № 1-А від 26.11.2007 року.

Втім, колегія суддів зазначає, що лист № 26 від 14.03.2011 року (а.с. 21) за своїм змістом не свідчить про відмову ПП „Фірма „ІВІТОС” від договору найму.

Згідно ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

З листа від 20.09.2011 року, надісланого на адресу ФОП ОСОБА_1 рекомендованою поштою, вбачається, що ПП „Фірма „ІВІТОС” відмовляється від договору оренди № 1-А від 26.11.2007 року з підстави наявності заборгованості протягом більш ніж три місяці.

Втім, матеріали справи не містять доказів моменту одержання ФОП ОСОБА_1 вказаного повідомлення, тому підстави для визнання договору оренди № 1-А від 26.11.2007 року розірваним внаслідок відмови ПП „Фірма „ІВІТОС” від вказаного договору відсутні.

Згідно ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Враховуючи, що строк дії договору оренди № 1-А від 26.11.2007 року закінчився 11.10.2011 року, будь яких змін або доповнень до нього в письмовому вигляді сторонами не укладено (пункт 8.2 договору), колегія суддів встановлює, що договір № 1-А від 26.11.2007 року оренди вівцеферми, укладений між ПП „Фірма „ІВІТОС” та ФОП ОСОБА_1, припинився 11.10.2011 року внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Як вже зазначалось раніше, позивачем визначено період заборгованості ФОП ОСОБА_1 з орендної плати з 26.11.2007 року по 11.10.2011 року, основний борг складає 47000,00 грн.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи заяви про застосування позовної давності (ч. 3 ст. 267 ЦК України), колегія суддів не застосовує до вимог про стягнення боргу позовної давності та відмічає, що основний борг ФОП ОСОБА_1 з орендної плати складає 41000,00 грн., (заявлено до стягнення 47000,00 грн., сплачено ФОП ОСОБА_1 орендної плати відповідно до матеріалів справи в сумі 6000,00 грн.: травень червень 2008 року 2000,00 грн.; липень вересень 2008 року 3000,00 грн.; жовтень 2008 року 1000,00 грн. (а.с. 53).

Приймаючи до уваги викладене, стягненню з ФОП ОСОБА_1 на користь ПП „Фірма „ІВІТОС” підлягає заборгованість з орендної плати в розмірі 41000,00 грн.

Щодо позовних вимог ПП „Фірма „ІВІТОС” про стягнення з ФОП ОСОБА_1 інфляційних втрат та трьох процентів річних, то колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо недоведеності вимог в цій їх частині, оскільки розрахунок позивача зроблено без врахування сплачених ФОП ОСОБА_1 коштів за оренду майна, що тягне за собою зміну розміру боргу та періоду нарахувань інфляційних втрат і трьох процентів річних.

Задовольнивши позовну вимогу ПП „Фірма „ІВІТОС” та вирішивши вилучити у ФОП ОСОБА_1 майно - приміщення під літ „І” та „Н” вівцеферми, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, місцевий господарський суд не врахував, що в цій частині позову вимога ПП „Фірма „ІВІТОС” не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, встановлених ст. 16 Цивільного кодексу України.

Частина 2 ст. 16 Цивільного кодексу України містить перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. В цій частині ст. 16 Цивільного кодексу України також вказано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.2.4 договору № 1-А від 26.11.2007 року оренди вівцеферми орендар (ФОП ОСОБА_1) зобовязана повернути обєкт оренди не пізніше, чим через два тижня після припинення договору за актом приймання передачі.

Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Матеріали справи не містять доказів повернення ФОП ОСОБА_1 орендованих приміщень за актом приймання передачі, які і не містять доказів передачі позивачем фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 приміщень вівцеферми під літерами „А, Б, В, Г, Д, З, К, Л, М, Ж, П, О, Р, С, Т”, відтак, позовні вимоги ПП „Фірма „ІВІТОС” про вилучення у ФОП ОСОБА_1 орендованих приміщень та передачу приміщень позивачу підлягають задоволенню в частині зобовязання ФОП ОСОБА_1 передати ПП „Фірма „ІВІТОС” приміщення літ „І” та „Н” вівцеферми, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Припиняючи провадження у справі в частині позовних вимог до ФОП ОСОБА_2, місцевий господарський суд послався на п.п. 1-1 п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та вказав, що дійшов такого висновку виходячи з того, що позивач не сформував до ФОП ОСОБА_2 позовних вимог.

Колегія суддів вважає таку правову позицію суду хибною, оскільки задовольняючи клопотання ПП „Фірма „ІВІТОС”, суд залучив ФОП ОСОБА_2 до участі у справі в якості іншого відповідача, виходячи з тверджень ПП „Фірма „ІВІТОС” про безпідставне знаходження ФОП ОСОБА_2 в орендованих приміщеннях, що позивачем при розгляді справи не доведено, тому в позові до ФОП ОСОБА_2 слід відмовити.

Вищевикладене зумовлює зміну оскаржуваного рішення суду з підстави неправильного застосування судом норми процесуального права п.п. 1-1 п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та норм матеріального права ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, покладених в основу оскаржуваного судового акту.

Керуючись ст. ст. 99, 101 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 08.12.2011 року по справі № 5024/2013/2011 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства „Фірма „ІВІТОС” заборгованість з орендної плати в сумі 41000,00 грн.

3. Зобовязати фізичну особу підприємця ОСОБА_1 передати Приватному підприємству „Фірма „ІВІТОС” майно - приміщення під літ. „І” та „Н” вівцеферми, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

4. В іншій частині позову до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, фізичної особи підприємця ОСОБА_2 відмовити.

5. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства „Фірма „ІВІТОС” державне мито в сумі 495,00 грн. та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

6. Стягнути з Приватного підприємства „Фірма „ІВІТОС” до Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита, недоплаченого при подачі позовної заяви.”

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства „Фірма „ІВІТОС” судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 566,21 грн.

Стягнути з Приватного підприємства „Фірма „ІВІТОС” до спеціального фонду Державного бюджету України недоплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 610,04 грн.

Зобовязати господарський суд Херсонської області видати накази з зазначенням відповідних реквізитів сторін та спеціального фонду Державного бюджету України для зарахування судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя:О.Т. Лавренюк