Постанова № 21780454, 29.02.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.12 Справа № 5015/6065/11

місто Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Процика Т.С.

при секретарі судового засідання Гуньці О.П.

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства «Архітектурна проектна творча майстерня «Марко»б/н і б/д (вх. №2772 від 27.12.2012р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 28.11.2011 року

у справі № 5015/6065/11

за позовом Публічного акціонерного товариства (надалі - ПАТ) «Львівобленерго», м.Львів

до Приватного підприємства «Архітектурна проектна творча майстерня (надалі - ПП АПТМ) «Марко», м. Львів

про стягнення 28586,63 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність в матеріалах справи).

Судом розяснено присутнім представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 року, яке знаходиться в матеріалах справи, змінено склад колегії суддів, що розглядає дану апеляційну скаргу.

Відводів складу суду учасниками судового процесу в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось.

Фіксування технічного процесу здійснювалося за допомогою програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.11.2011 року у цій справі (суддя Синчук М.М.) задоволено позовні вимоги ПАТ «Львівобленерго» та стягнуто з ПП АПТМ «Марко»на користь ПАТ «Львівобленерго»28586,63 грн. заборгованості за понад договірне споживання електричної енергії, 285,87 грн. витрат на оплату державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, задоволено клопотання відповідача та розстрочено стягнення заборгованості в сумі 28586,63 грн. рівними частинами по 2382,22 грн. на дванадцять місяців, починаючи з 01.12.2011 року.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду в цій справі, ПП АПТМ «Марко»оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач вважає, що рішення прийнято місцевим господарським судом за неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, та за неповного зясування фактичних обставин справи, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування вказаних підстав для скасування оскарженого рішення, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що позивачем не доведено точного розміру понадлімітного використання електричної енергії відповідачем. Також зазначає про те, що відповідно до п.4.4 Договору №51590 про постачання електричної енергії (надалі - Договір) передбачено, що у разі виявлення однією із сторін договору порушень умов договору іншою стороною, за які законодавством передбачено застосування санкцій, на місці оформляється двосторонній акт порушень. Акт складається у присутності представників обох сторін у двох примірниках. Апелянт зазначає про те, що у матеріалах справи відсутній акт про порушення умов Договору, а вимоги позивача ґрунтуються на акті контрольного зйому показників лічильника від 18.02.201 року, що не відповідає умовам Договору, оскільки фіксація показників лічильника відбулась в односторонньому порядку представниками позивача. Окрім цього, відповідач вказує на те, що жодних відміток про ухилення відповідача від складання такого акта в ньому немає. Також, апелянт зазначає, що наявні в матеріалах справи докази відправлення кореспонденції не підтверджують факт отримання її ПП АПТМ «Марко», а додаткових рахунків та повідомлень відповідач не отримував. Також відповідач зазначає, що судом не взято до уваги лист від 18.12.2010 року, в якому ПП АПТМ «Марко»повідомляє позивача про закінчення договору на реконструкцію дитячого садка та про те, що позивач має узгодити обсяги запланованої електроенергії на 2011 рік із Стрілковицькою сільською радою.

ПАТ «Львівобленерго»у відзиві на апеляційну скаргу від 22.02.2012 року зазначило про те, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши обставини справи, за правильного застосування норм матеріального права, зробив правильний висновок про задоволення поданого ПАТ «Львівобленерго»позову. Зокрема, зазначає про те, що за розрахунковий період лютого 2011 року відповідачем спожито 38598 кВт/год. на суму 34031,91 грн. про що видано рахунок на сплату за спожиту активну електричну енергію, та який направлений рекомендованим листом 22.02.2011 року. У подальшому відповідач звернувся до ПАТ «Львівобленерго»щодо укладення договору про переведення боргу, який підписаний та скріплений печатками 15.03.2011 року між відповідачем (первісний боржник), Стрілковицькою сільською радою (новий боржник) та ПАТ «Львівобленерго»(кредитор). Позивач зазначає, що у п.1 договору про переведення боргу від 15.03.2011 року вказано, що первісний боржник визнає, що станом на день укладення договору у нього існує невиконане грошове зобовязання перед кредитором на суму 34031,91 грн. за спожиту активну електричну енергію по Договору. Відповідно до умов договору про переведення боргу від 15.3.2011 року заборгованість відповідача взяла на себе Стрілковицька сільська рада, яка повністю погасила частину заборгованості перед ПАТ «Львівобленерго». Позивач вказує, що договором про переведення боргу від 15.03.2011 року та здійсненими оплатами по ньому, та довідками про споживання повністю підтверджено кількість кіловат годин електричної енергії (38598 кВт/год.) за розрахунковий період лютого 2011 року. Окрім цього, ПАТ «Львівобленерго»зазначає, що в рішенні місцевого господарського суду вірно встановлено, що відповідачем 28.11.2011 року подано клопотання, погоджене з представником позивача, в якому ПП АПТМ «Марко»повністю визнало заборгованість в сумі 28586,63 грн. понад договірного споживання електричної енергії та просило розстрочити виконання даного рішення. Також позивач, зазначає, що апелянт в апеляційній скарзі покликається на п.4.4 Договору, хоча це положення Договору регулює відносини між постачальником та споживачем у разі порушення останнім Правил користування електричною енергією та Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією, що до вирішення даного спору відношення немає. Просить апеляційний суд залишити без змін оскаржене рішення місцевого господарського суду в цій справі.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ «Львівобленерго»просить стягнути з ПП АПТМ «Марко»28586,63 грн. заборгованості, двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною споживання електричної енергії згідно договору № 51590 про постачання електричної енергії, укладеного 04.01.2008 року між ВАТ «Львівобленерго»та ПП АПТМ «Марко».

Відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 777369 від 19.04.2011 року Відкрите акціонерне товариство «Львівобленерго»змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго».

Згідно п.п. 1, 2 Договору, як підставно встановлено судом першої інстанції - чинного на час виникнення спірних правовідносини, оскільки доказів протилежного сторонами не подано, позивач - електропостачальна організація зобовязувався продати електричну енергію відповідачу - споживачу у відповідності з установленими договором величинами постачання електричної енергії та потужності.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що під час виконання умов Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені Договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Відповідно до п. 2.3.2. Договору споживач зобовязаний дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору та режиму роботи електроустановки (години роботи), зазначеного в додатку №9 до Договору.

Відповідно до п.2.3.3. Договору споживач зобовязаний оплачувати позивачу постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 та №9 Договору.

Відповідно до п.4.2.2. Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 Договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

Відповідно до п.5.1. Договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік, споживач не пізніше 15 листопада поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток №1). П.5.2. Договору передбачено, що договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях, заявлених споживачем згідно з п.5.1. Договору.

Відповідно до додатку №1 до Договору між сторонами на лютий місяць 2011 року визначено обсяг споживання електричної енергії - 800 кВт/год.

Відповідно до п.7 додатку № 2 до Договору тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Статтею 3 Закону України «Про електроенергетику»передбачено, що відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Частиною 6 цієї ж статті Закону України “Про електроенергетику” передбачено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до 6.16 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЄ від 31.07.1996 року № 28 ((зі змінами) зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 р. за N 417/1442), обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору. Визначені відповідно до законодавства України вартість різниці між обсягом фактично спожитої величини і обсягом договірної величини електричної енергії, а також вартість різниці між найбільшою величиною споживаної електричної потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження, та договірною граничною величиною електричної потужності зараховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Як встановлено судом, відповідач своїх зобовязань по Договору належним чином не виконав, внаслідок чого, у нього виник борг перед позивачем за спожиту активну електроенергію за лютий 2011 року у розмірі 28586,63 грн. - двократна вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною споживання електричної енергії, що підтверджується розрахунком позивача, копією акта контрольного зняття показників приладів обліку від 18.02.2011 року, копією платіжного рахунку для оплати спожитої енергії, копією додатку №1 до Договору №51590 “Обсяги споживання електричної енергії споживачу та субспоживачу”. Також судом встановлено, що прилад обліку електричної енергії станом на лютий 2011 року був зареєстрований за відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не подано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів погашення боргу за лютий 2011 року (28586,63 грн.). При цьому, не подавши апеляційному суду доказів у спростування вказаної заборгованості, відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що позивачем точний розмір понад договірної заборгованості не доведено. Однак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду з таким твердженням апелянта погодитись не може, оскільки із розрахунку заборгованості за лютий 2011 року вбачається, що відповідачем фактично спожито 38598 кВт/год., що на 37798 кВт/год. більше ніж встановлена сторонами договірна величина. Відповідно до договору про переведення боргу від 15.03.2011 року, укладеного між ПАТ «Львівобленерго», ПП АПТМ «Марко»та Стрілковицькою сільською радою, відповідач визнав використану ним кількість кіловат годин, вказану позивачем. Також, відповідно до договору про переведення боргу від 15.03.2011 року Стрілковицька сільська рада взяла на себе зобовязання по оплаті частини суми заборгованості, яка виникла внаслідок понад договірного споживання електричної енергії. Отже, відповідач повинен сплатити позивачу недоплачену суму заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов Договору

Окрім цього, апелянт зазначає, що відповідно до п.4.4 Договору у разі виявлення однією із сторін порушень умов Договору іншою стороною, за які законодавством передбачено застосування санкцій на місці оформляється двосторонній акт порушень. Однак, у матеріалах справи такий акт відсутній.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не погоджується із вказаним твердженням відповідача, оскільки відповідно до п. 4.4 Договору акт порушень складається у випадку порушень умов Договору, за які законодавством передбачене застосування санкцій чи які тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду тощо. Правове регулювання даних правовідносин передбачене ст.27 Закону України «Про електроенергетику». Однак, спірні правовідносини виникли у звязку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору, правове регулювання яких здійснюється відповідно до ст.26 Закону України «Про електроенергетику».

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що 18.12.2011 року ним скеровано лист до начальника Самбірського РЕМ про визнання договору таким, що втратив силу та покликається на те, що з січня 2011 року енергопостачання відповідачу, повинно було припинитися. Також відповідач зазначає, що з січня 2011 року оплату за постачання електричної енергії повинна здійснювати Стрілковицька сільська рада.

Однак, у матеріалах справи, наявна заява директора ПП АПТМ «Марко», зареєстрована у ПАТ «Львівобленерго»23.03.2011 року про припинення Договору. Тому, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що протягом лютого місяця 2011 року Договір був чинним, а отже позивачем підставно заявлено вимогу про стягнення 28586,63 грн. заборгованості за понад договірне споживання електричної енергії.

Наявна у справі довіреність відповідача на представника ОСОБА_3 не обмежувала його права на визнання позову в порядку ст.78 ГПК України, про що стверджує апелянт. Місцевий господарський суд, не дивлячись на визнання відповідачем позову, дослідивши докази в справі, зробив висновок, що така заява не суперечить законодавству та не порушує права та охоронювані інтереси інших осіб. Оскаржуване судове рішення не мотивоване лише однією заявою відповідача про визнання позову.

За таких обставин, безпідставними є доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не досліджено всіх обставин справи, а рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, рішення Господарського суду Львівської області від 28.11.2011 року у цій справі є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Архітектурна проектна творча майстерня «Марко»без задоволення.

Аналогічну позицію займає Вищий господарський суд України та Верховний Суд України, про що свідчать їх постанови: від 29.09.2010 року у справі №6/75 та від 06.12.2010 року у справі №6/75.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 28.11.2011 року у цій справі без змін.

Судові витрати покласти на Приватне підприємство «Архітектурна проектна творча майстерня «Марко».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Головуючий - суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Процик Т.С.

Повне рішення складено

02.03.2012 року