Постанова № 21780448, 29.02.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.12 Справа № 5008/1841/2011

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії,

Головуючого судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Юрченко Я.О.

При секретарі: Явна Г.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м. Київ), від 01.02.2012 р. № 31/10-854 (вх. № 77 від 07.02.2012 р.),

на рішення господарського суду Закарпатської області

від 24 січня 2012 року

у справі № 5008/1841/2011 (суддя С.Б. Швед)

порушеній за позовом

Позивача: Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м. Київ),

до відповідача: Комунального підприємства «Уж-тепло»(м. Ужгород, Закарпатської обл.),

про стягнення 7 253 526,76 грн., в т. ч. 6 368 591,15 грн. - основного боргу за поставлений природній газ, 494 151,72 грн. - пені, 242 006,22 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 148 777,67 грн., стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від скаржника/позивача: ОСОБА_1 п/к за довіреністю № 134/10 від 26.12.2011 р. (довіреність дійсна до 29.02.2012 р.),

від відповідача: не прибув

Представник, який прибув у судове засідання, з правами та обовязками сторін, які визначені у ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України ознайомлений та йому зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів не надходило.

Апелянтом подано письмове клопотання про відмову від здійсненні технічної фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів»від 07.02.2012 р., дану справу передано на розгляд колегії суддів, у складі: Данко Л.С. (суддя-доповідач), судді Давид Л.Л., Юрченко Я.О.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2012р., апеляційну скаргу прийнято до провадження та судовий розгляд призначено на 29.02.2012р., про що сторони були належним чином повідомлені: Апелянт/позивач - 13.02.2012р., рекомендованою кореспонденцією за № 5910407(вх. № 3311 від 16.02.2012 р.), Відповідач 13.02.2012 р. рекомендованою кореспонденцією за № 5910962 (вх. № 3147 від 15.02.2012 р.) (оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).

Представник апелянта/позивача в судове засідання прибув, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, додав, що місцевий суд не врахував фінансове становище двох сторін, а тільки Відповідача, відтак зменшив розмір пені необґрунтовано, зазначив, що Позивач є імпортером природного газу, а відтак змушений завчасно розраховуватись за природній газ, хоч кошти отримує від споживачів, а від так зменшення пені вагомо впливає на фінансова становища Дочірньої компанії «Газ України»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м. Київ).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, відзиву (заперечення) на апеляційну скаргу не подав (не надіслав), про причини не прибуття суд не повідомив, хоч належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (докази в матеріалах справи).

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представника Відповідача, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною другою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 5008/1841/2011.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області від 24.01.2012р. по справі № 5008/1841/2011, в частині стягнення з Комунального підприємства «Уж-тепло»(м. Ужгород), на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м. Київ) 5624,96 грн. пені слід скасувати і в цій частині прийняти нове рішення про стягнення з Комунального підприємства «Уж-тепло»(м. Ужгород), на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м. Київ) 494151,72 грн. пені. В іншій частині рішення господарського суду Закарпатської області залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено колегією суддів, рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.01.2012р. у справі № 5008/1841/2011 (суддя С.Б. Швед) позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м. Київ) задоволено частково (п. 1 резолютивної частини рішення), присуджено стягнути з Комунального підприємства «Уж-тепло», (88000, м. Ужгород, вул. Белінського,17, код ЄДРПОУ 03054098) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) суму 6765000,00 грн., в т.ч. 6368591,15 грн. основного боргу, 242006,22 грн. інфляційних нарахувань, 148 777,67 грн. 3% річних, 5624,96 грн. пені, 56460,00 грн. - судового збору (п. 2 резолютивної частини рішення). В частині стягнення 494151,72 грн. пені позовні вимоги позивача задоволено частково, місцевий суд присудив стягнути з відповідача на користь позивача лише 5624,96 грн. пені, що є предметом апеляційного оскарження.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду в частині зменшення розміру пені, позивач: Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (м. Київ) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення господарського суду Закарпатської області в частині зменшення розміру пені скасувати, прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 494151,72 грн., в іншій частині рішення місцевого суду - залишити без змін.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, щодо часткового задоволення позивних вимог в частині стягнення пені та її зменшення, прийнято з порушенням норм матеріального, ст. 233 ГК України, 549-552 ЦК України та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи. Зокрема, позивач стверджує, що відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Оскільки вказана норма не містить переліку таких випадків, вважає, що це випадки невиконання або неналежного виконання зобов'язання з вини обох сторін, або якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, а так як відповідачем не надано жодного доказу, який би вказував на наявність виняткових обставин, вважає, що є відсутні підстави для зменшення розміру пені.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено місцевим судом, 20.12.2010р. між позивачем (Постачальником за договором) Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” та Комунальним підприємством „Уж-тепло” (Покупець за договором) 20 грудня 2010 року укладено Договір № 06/10-2241БО-12 про закупівлю природного газу за державні кошти (а.с. 9-13) з додатком до нього за № 1 від 20.12.2010р. ( а.с.14-16), Додаткову угоду № 1 від 28.01.2011р. (а.с. 17), Додаткову угоду № 2 від 28.01.2011р. (а.с. 18) та Додаткову угоду № 3 від 11.07.2011р. (а.с. 19) (далі за текстом Договір).

Зазначений Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статей 207, 208 ЦК України.

Предметом даного договору є поставка позивачем відповідачу імпортованого природного газу на умовах даного Договору (п. 1.1. Договору), а відповідач зобовязується прийняти поставлений позивачем природній газ та оплатити в повному обсязі, відповідно до п. 1.2. Договору.

Пунктом 1.2. зазначеного Договору, сторони визначили вартість природного газу, який поставлятиметься за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. з урахуванням вартості його транспортування в обсязі 7333,600 тис. куб. м., в т.ч. по місяцях.

Розділом ІІ Договору передбачено якість природного газу, який поставлятиметься, розділом ІІІ ціну договору; розділом ІУ порядок розрахунків.

Так, частиною 2 п. 4.1. Договору, сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У розділі У стони передбачили порядок поставки товару (природного газу), права та обовязки сторін визначено у розділі УІ Договору.

Відповідно до п. 6.1.1. покупець зобовязувався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ, підписувати акт приймання-передачі газу (п. 6.1.2.).

Відповідальність сторін за невиконання та/або за неналежне виконання умов цього Договору передбачена у розділі УІІ Договору.

Так, п. 7.3.1. Договору визначено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. Договору, він зобовязаний (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла а період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

20.12.2010 р. між сторонами було укладено Додаток № 1 до Договору № 06/10-2241БО-12 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010р.

28.01.2011р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 06/10-2241БО-12 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010р.

04.04.2011р. сторонами, укладено Додаткову угоду № 2 та 11.07.2011р. про внесення змін до п. 3.1. Договору щодо ціни за 1000 куб.м. природного газу, який позивач зобовязувався поставляти відповідачу з 01.04.2011р. Решта умов договору залишено без змін.

11 липня 2011р. між тими самими сторонами було укладено Додаткову угоду № 3 до вищевказаного Договору, якою внесено зміни до п. 3.1. Договору, щодо зміни ціни вартості газу з 01.07.2011р. Решта умов Договору залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно умов вказаного Договору, на підставі підписаних двома сторонами Актів передачі приймання природного газу: від 31.01.2011р. (а.с. 20) позивач поставив відповідачу природній газ на суму 2 954 169,31 грн., в т. ч. ПДВ 492361,55 грн., від 28.02.2011р. (а.с. 21) позивач поставив відповідачу природній газ на суму 3 017 539,16 грн., в т. ч. ПДВ 502923,19 грн., та від 31.03.2011р. (а.с. 22) позивачем було поставлено відповідачу природній газ на суму 2 096 882,68 грн., в т. ч. ПДВ 349480,45 грн.

Отже, місцевим судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивачем на виконання умов вищевказаного Договору, було поставлено відповідачу товар: природній газ на загальну суму 8 068 591,15 грн. (2 954 169,31 грн. + 3017 539,16 грн. + 3017 539,16 грн.).

За отриманий імпортований природній газ відповідач, в порушення умов Договору, розрахувався з позивачем частково, сплативши позивачу 1 700 000,00 грн.

Відтак, основна сума боргу за поставлений позивачем відповідачу природній газ складає 6368591,15 грн. (8068591,15 грн. 1700000,00 грн. = 6368591,14 грн.).

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами частини першої ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 494151,72 грн., яка нарахована відповідно до п. 7.3.1. Договору, за період з 21.06.2011р. по 21.12.2011р. (183 дні прострочення) від суми основного боргу, який складає 6368591,15 грн., при ставці НБУ, яка діяла у період за який стягується пеня 7,75%.

Пунктом 7.3.1 Договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього Договору, він сплачує (крім основного боргу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

Пунктом 9.3. Договору сторони передбачили, що строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Пунктом 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оглянувши та дослідивши подані докази щодо розрахунку розміру пені, судом встановлено, що позивачем нарахована пеня в сумі 494151,72 грн. відповідно до імперативних норм статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, вимог визначених у частині другій статті 343 Господарського кодексу України, та вимог частини 6 статті 232 ГК України, в межах строків спеціальної позовної давності, яка передбачена п. 1 ч. 2 статті 258 ЦК України.

Перевіривши розрахунок розміру пені (6368591,15 грн. основний борг * 15,5% (7,75% - облікова ставка НБУ *2=15,5% - подвійна ставка НБУ) / 365 середньостатистична кількість днів у році * 183 дні прострочення = 494 918,02 грн.) колегією суддів встановлено, що розмір пені складає 494918,02 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 494151,72 грн., тобто у розмірі меншому від перерахованої суми, позивач в цій частині вимог відповідно до ст. 22 ГПК України, позовних вимог не збільшував, відтак до стягнення належить пеня у розмірі 494151,72 грн., тобто в межах позовних вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 242006,22 грн. інфляційних втрат, за період з лютого 2011р. по червень 2011р., з урахуванням того, що оплата мала були проведена відповідачем до 10 числа наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1. Договору), тобто до 10.02.2011р., включно, відтак інфляційні втрати нараховуються за лютий 2011р. як за повний місяць, виходячи з офіційного курсу інфляції у період за який нараховуються інфляційні втрати (за лютий 2011р. 100,9%, за березень 11р. 101,4%, за квітень 11р. 101,3%, за травень 11р. 100,8%, за червень 2011р. 100,4%), від сум боргу з урахуванням проплат (а.с. 3) та 148777,67 грн. три відсотки річних, за період з 11.02.2011р. по 21.12.2011р., від суми боргу, який склався у відповідні періоди, з урахуванням проплат за поставлений газ (а.с. 4), які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України.

У відповідності до п. 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Правильність розрахунку трьох відсотків річних була перевірена в судовому засіданні, відповідає розрахунку наведеному позивачем у тексті позовної заяви ( а.с. 4), відтак позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних у розмірі 148 777,67 грн. підлягає до задоволення.

Розмір інфляційних витрат, нарахований позивачем на відповідача в сумі 242006,22 грн. був перевірений в судовому засіданні, відповідає розрахунку приведеному у тексті позовної заяви (а.с. 3).

Колегією суддів встановлено, що господарський суд Закарпатської області прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково, а саме: до задоволення підлягає сума 6368591,15 грн. основного боргу, 242006,22 грн. інфляційних втрат, 148 777,67 грн. 3% річних.

В частині вимог позивача щодо стягнення заявленого позивачем 494151,72 грн. розміру пені (п. 2 прохальної частини позову), місцевий суд прийшов до висновку стягнути з відповідача на користь позивача лише 5624,96 грн. пені, застосувавши при цьому, ст. 233 ГК України, ст. 511 ЦК України, та п. 3 статті 83 ГПК України.

Однак, колегія суддів, з висновком господарського суду Закарпатської області в частині часткового стягнення з відповідача на користь позивача 5624,96 грн. пені погодитися не може, виходячи з такого.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За несвоєчасне виконання умов спірного договору ДК «Газ України»в порядку статті 549 Цивільного кодексу України та п.п. 7.3.1., 9.3. Договору було нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки за шість місяців, що передували моменту звернення з позовом.

Відповідно до п. 7.3.1. даного Договору передбачено, у разі порушення Покупцем умов, п. 4.1 Договору, Покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно п. 9.3 Договору, строк позовної давності про стягнення неустойки встановлюється тривалістю 3 (три) роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

У ст. 551 ЦК України та у ст. 233 ГК України зазначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції великі порівняно із збитками кредитора та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд має право зменшити розмір неустойки. Дана норма стосується саме збитків.

Відповідно до ст. 224 ГК України, під збитками розуміють витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В даному ж випадку, предметом спору є прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, а не збитки.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що місцевий суд, зменшуючи розмір пені, дійшов до висновку про необхідність застосування ст. 551 ЦК України, то в даному випадку повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. Оскільки, в оскаржуваному рішенні обґрунтування щодо наявності збитків надано не було, стягнення збитків не було предметом спору у даній справі, позивач не заявляв позову щодо стягнення збитків (а.с. 2-4), відтак місцевий суд, безпідставно, застосував до спірних правовідносин статтю 551 ЦК України.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1.1 Договору № 06/10-2241 БО-12 від 20.12.2010р., Постачальник зобов'язується передати Покупцеві природний газ, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (п.п. 1.1., 6.1.1. Договору).

В зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, безпідставно, порушив умови Договору № 06/10-2241 БО-12 від 20.12.2010р., позивач, правомірно, відповідно до умов вказаного Договору (п. 7.3.1,, п. 9.3.) нарахував пеню у розмірі 494 151,72 грн. (Розрахунок розміру пені наведено у тексті позовної заяви та її розрахунок перевірено у судовому засіданні, про що зазначено вище у цій постанові).

Стаття 233 ГК України передбачає зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, судом. Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, місцевим судом не взято до уваги той факт, що позивач забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, як державне підприємство є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. За спірним договором постачався імпортований природний газ отриманий позивачем за договором поставки природного газу від НАК "Нафтогаз України", відтак позивач, для безперервного постачання газу споживачам, повинен постійно проводити розрахунки за отриманий газ з іноземними постачальниками природного газу, що нерозривно пов'язано з оплатою вартості газу вітчизняними споживачами на користь позивача (докази у справі).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не є газовидобувною компанією, а є загальноукраїнським постачальником природного газу для всіх категорій споживачів, постачає природний газ отриманий за договорами з НАК «Нафтогаз України», яка в свою чергу даний природний газ закуповує за зовнішньоекономічними контрактами у іноземних імпортерів.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

На думку колегії суддів, місцевий суд, зменшуючи розмір пені з 494151,72 грн. до 5624,96 грн., зобовязаний був встановити всі істотні для справи обставини, правильно застосувати ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, врахувати інтереси двох сторін, які заслуговують на увагу, та прийти до юридично вірного висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій (пені).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до клопотання про зменшення пені до 5000,00 грн. (а.с. 40-43) не було надано жодного доказу в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, які б вказували на наявність виняткових обставин, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Посилання відповідача на те, що воно є комунальним підприємством не є винятковою обставиною.

Обґрунтування відповідачем свого клопотання в частині зменшення розміру пені, іншими судовими рішеннями, то належить зазначити, що цивільно-господарське судочинство в Україні не передбачає аналогії права.

Як випливає із зазначених судових рішень (рішення від 26.05.2011р. та постанова ВГСУ від 25.10.2011р. у справі № 5008/451/2011; рішення від 18.08.2011р. та постанова ВГСУ від 07.12.2011р. у справі № 17/77; рішення від 17.08.2011р., постанова ЛАГС від 15.09.11р. та постанова ВГСУ від 14.12.2011р. у справі № 17/78 (а.с. 46-70) предметами спору за якими було стягнення заборгованості за інші періоди, відповідно до інших договорів поставки природного газу, як от: № 06/09-1519 ТЕ-12 від 23.09.2009р., № 06/08-1917 БО-12 від 29.09.2008р., № 06/08-1916 ТЕ-12 від 29.09.2008р. Вказані договори не є предметом спору у даній справі.

Як вбачається із судових рішень, на які посилається відповідач, суди при зменшенні розміру пені, оперували відповідними доказами про ступінь виконання відповідачем зобовязань щодо оплати відповідачем за спожитий газ; незначність прострочення виконання; невідповідність розміру стягуваної неустойки таким наслідкам; тяжкий фінансовий стан відповідача внаслідок великої дебіторської заборгованості, про що чітко зазначено у відповідних судових рішеннях (а.с. 46-70). Такі докази у даній справі - відсутні.

Оскільки, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували виняткові обставини у відповідача, місцевий суд, передчасно, прийшов до висновку про наявність обставин, що слугують підставою для зменшення розміру нарахованої пені.

Як вбачається із рішення місцевого суду в частині обґрунтування підстав зменшення розміру пені, суд посилається на доказ, який знаходиться на а.с. 9 (рядок 21-й зверху мотивувальної частини рішення /а.с. 16/).

Оглянувши та дослідивши доказ, який знаходиться на а.с. 9, колегією суддів встановлено, що а.с. 9 даної справи є першою (титульною) сторінкою Договору № 06/10-2241/БО-12 від 20.12.2010р., яка не підтверджує організаційно-правового статусу відповідача, як комунального підприємства по централізованому теплопостачанню державних установ, закладів освіти, охорони здоровя тощо міста Ужгорода, фінансування проекту по закупівлі обсягів природного газу за договором за державні кошти., тому висновки місцевого суду в цій частині рішення з посиланням на а.с. 9 не відповідають дійсності.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, також було подано клопотання про відстрочення виконання рішення (а.с. 37 - 39) до 31.12.2012р., яке, як вбачається із змісту рішення місцевого господарського суду, не вирішено.

З огляду на ту обставину, що відповідачем до зазначеного клопотання не додано належних та допустимих доказів, які підтверджують викладені у цьому клопотанні обставини, клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення до 31.12.2012р. слід відхилити.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, Львівський апеляційний господарський суд приходить до висновку, рішення господарського суду Закарпатської області від 24.01.2012 року у справі № 5008/1841/2011, в частині стягнення з відповідача 5624,96 грн. пені скасувати і в цій частині прийняти нове рішення.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м. Київ) задовольнити.

2.Рішення господарського суду Закарпатської області від 24.01.2012 року у справі № 5008/1841/2011 в частині стягнення 5624,96 грн. пені скасувати і в цій частині прийняти нове рішення.

3. Стягнути з боржника: Комунального підприємства «Уж-тепло», (88000, м. Ужгород, вул. Белінського,17, код ЄДРПОУ 03054098) на користь стягувача: Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 494 151,72 грн. пені.

4. В іншій частині рішення господарського суду Закарпатської області від 24.01.2012р. по справі № 5008/1841/2011 залишити без змін.

5.Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на відповідача.

6.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

7.Матеріали справи повернути Господарському суду Закарпатської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.