Постанова № 21780392, 23.02.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.12 Справа № 5015/17/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

при секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Трускавецьінвест” від 08.02.2012 р.

на рішення господарського суду Львівської області

від 30.01.2012 р. у справі № 5015/17/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-продукти”, м.Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Трускавецьінвест”, м.Трускавець

про стягнення заборгованості в сумі 10 915,47 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Ткаченко С.І.

від відповідача не з?явився

Права і обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз’яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.01.2012р. у справі №5015/17/12 (суддя Гулик Г.С.) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) “Євро-продукти”, присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Трускавецьінвест” на користь позивача 8 344,15грн. основного боргу, 1 869,08грн. інфляційних втрат, 702,24грн. 3% річних за користування чужими коштами, 1 411,50грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар підтверджена матеріалами справи і підлягає до стягнення з врахуванням положень ст.ст. 526, 530, 692 ЦК України, ст.ст.193,198 ГК України.

Дане рішення в частині стягнення річних та інфляційних втрат оскаржується відповідачем у справі, оскільки, на його думку, таке прийнято за невідповідності висновків суду матеріалам та обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить рішення в цій частині скасувати і прийняти нове, яким в позові в цій частині відмовити. Зокрема, скаржник зазначає, що оскільки в накладній не визначено строк оплати поставленого товару, а претензія з вимогою оплатити вартість поставленого товару протягом 7 днів з дня отримання такої претензії, отримана відповідачем 06.10.2011р., відтак, обов’язок відповідача по оплаті товару вважається простроченим лише з 14.10.2011р., а тому інфляційні та річні повинні розраховуватись за період з 14.10.2011р. по 15.12.2011р., що за розрахунками скаржника становить 43,21грн. 3%річних та 8,34грн. інфляційних втрат.

Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні, заперечив доводи апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що факт поставки відповідачу товарів підтверджується первинними документами, відтак, за відсутності доказів їх оплати відповідачем, позов підставно задоволено.

Відповідач явку представника в судове засідання апеляційної інстанції не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2012р. адресату (а.с.71-72).

Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обов?язковою, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Позивач згідно накладної № 142 від 24.02.2009р. поставив відповідачу товар на загальну суму 10 007,05грн.( а.с.5).

Вартість отриманого товару відповідачем оплачено частково.

Згідно акту звіряння взаємних розрахунків станом на 30.06.2011р., заборгованість відповідача складає 8411,15грн. (а.с.7).

Направлена на адресу відповідача претензія від 30.09.2011р. з вимогою провести оплату 8 344,15грн. заборгованості за продукцію, отриману згідно накладної №142 від 24.02.2009р. протягом 7 днів з дня отримання даної претензії (а.с.8-9), яка направлена на адресу боржника 03.10.2011р. та отримана ТзОВ «Трускавецьінвест»06.10.2011р. (згідно доводів апеляційної скарги), залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення ТзОВ «Євро-Продукти»з позовом про стягнення з ТзОВ «Трускавецьінвест»даної суми боргу в судовому порядку. Окрім основної заборгованості, позивачем заявлено до стягнення 1869,08грн. інфляційних збитків та 702,24грн. 3% річних за користування чужими коштами, обчислених за період з 25.02.2009р. по 15.12.2011р. згідно ст.625 ЦК України.

Відповідач не заперечує факт отримання товариством товарно-матеріальних цінностей по вищезазначеній накладній та наявність заявленої до стягнення основної заборгованості, однак, заперечує стягнення інфляційних збитків та 3% річних.

Судова колегія, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду –відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 181 ГК України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачені загальні умови виконання зобов’язання, а саме, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно накладної відповідачем отримано продукції на суму 10 007,05грн. (а.с.5), що підтверджується відтиском печатки товариства на накладній та не заперечується відповідачем. Оригінал видаткової накладної оглянуто колегією в судовому засіданні.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні», первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Видаткові накладні містять інформацію про найменування, кількість, ціну, вартість товару, осіб, які повноважні передати товар та отримати, підписи зазначених осіб, а також відтиски печаток сторін.

Отже, накладною підтверджено факт здійснення господарської операції - поставки товару, який прийнятий відповідачем по кількості та якості.

Окрім того, факт здійснення поставки позивачем та наявність заборгованості відповідача по вищезазначеній накладній підтверджується актом звірки розрахунків від 30.06.2011р., який підписаний представниками сторін, підписи яких скріплені відтиском круглої печатки товариств (а.с.7). Даний акт звірки розрахунків не являється первинним документом, а оцінюється в сукупності з первинними документами, відтак, є додатковим доказом у підтвердження факту здійснення господарської операції та наявності заборгованості відповідача станом на 30.06.2011р.

Колегія суддів вважає, що господарський суд дав правильну оцінку первинним документам і фактичним обставинам справи, які свідчать про факт поставки позивачем продукції та, відповідно, виникнення зобов?язання відповідача по оплаті вартості отриманої продукції в розмірі 8344,15грн.

Кожна сторона зобов?язання повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та для забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлено строк здійснення платежу покупцем, то в силу ч. I ст.692 ЦК України, покупець повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами не було визначено та погоджено порядку та строку оплати вартості поставленого товару, зокрема, накладна не містить ні реквізитів позивача на оплату вартості поставленого товару, ні строків здійснення оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимога позивача від 30.09.2011р. про оплату вартості поставленого товару згідно ч.2 ст.530 ЦК України, протягом семи днів з моменту отримання даної претензії, отримана відповідачем 06.10.2011р., однак, залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що претензія позивача з вимогою оплатити поставлений товар протягом семи днів з моменту отримання даної претензії, отримана відповідачем 06.10.2011р., про що зазначено скаржником в апеляційній скарзі, то відповідач вважається таким, що прострочив обов’язок по оплаті вартості товару з 14.10.2011р., відтак, саме з цієї дати є правомірним нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Судова колегія, зважаючи на приписи ст. 625 ЦК України, прийшла до висновку про обгрунтованість стягнення 41,72грн. інфляційних збитків та 43,21грн. 3% річних, обчислених за період з 14.10.2011р. по 15.12.2011р., оскільки чинне законодавство прямо передбачає право кредитора, в разі прострочення виконання грошового зобов?язання, на заявлення до стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та річних за весь час прострочення.

Таким чином, з'ясувавши зміст та природу взаємних зобов'язань сторін за кредитним договором, ступінь їх виконання та правові наслідки порушення зобов'язань, судова колегія прийшла до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині основного боргу, а також 41,72грн. інфляційних збитків та 43,21грн. 3% річних, відтак, рішення господарського суду Львівської області в цій частині слід залишити без змін, в решті рішення суду слід скасувати та відмовити в позові в цій частині.

При частковому скасування рішення суду, слід провести новий розподіл судових витрат відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Трускавецьінвест” задоволити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 30.01.2012р. у справі №5015/17/12 скасувати в частині стягнення 1827,36грн. інфляційних збитків та 659,03грн. 3% річних, в цій частині в позові відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-продукти” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Трускавецьінвест” 23,31грн. судових витрат за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Львівської області видати накази на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.