Постанова № 21780352, 23.02.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

23.02.12 Справа № 14/126

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс»№ 178 від 03.02.2012 року

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 31.01.2012 року

у справі № 14/126

за скаргою (стягувача): КП Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс», м. Миколаїв, Миколаївська область

до боржника: Закритого акціонерного товариства «Завод комунального транспорту», м. Львів

за участю: підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів

Скарга на постанову головного державного виконавця ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу від 13.12.2011 року)

за участю представників:

від скаржника (стягувача): Значок В.М. –представник

від боржника: не з’явився

від ВДВС: не з’явився

Права та обов’язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.01.2012 року у справі № 14/126 (суддя Кітаєва С.Б.) у задоволенні скарги КП Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс»про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівської області про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 13.12.2012 року та зобов’язання суб’єкта оскарження відкрити виконавче провадження та вжити заходи щодо примусового виконання судового рішення –відмовлено.

Приймаючи у справі ухвалу, місцевий господарський суд, дійшов висновку, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. Оскільки, такою обставиною, що виключає здійснення виконавчого провадження є закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду від 13.01.2009 року на підставі наказу від 02.11.2009 року у справі № 14/126 згідно постанови ДВС від 20.05.2010 року, постанова суб’єкта оскарження від 13.12.2011 року (ВП №30331316) про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) не суперечить нормам чинного законодавства, не є протиправною, а відтак не підлягає скасуванню в силу доводів, які вказує скаржник у скарзі.

Також, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що вимога стягувача у скарзі про зобов’язання суб’єкта оскарження відкрити виконавче провадження та вжити заходи щодо примусового виконання судового рішення, не підлягає до задоволення, оскільки суд не вправі зобов’язувати державного виконавця чи іншу посадову особу державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження»можуть здійснюватись тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

КП Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс», не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, подало апеляційну скаргу № 178 від 03.02.2012 року, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 31.01.2012 року та скаргу стягувача задоволити. Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що листом № 2154 від 30.11.2011 року, апелянт звернувся до державної виконавчої служби з проханням виконати рішення суду та надав йому оригінал наказу суду, який останній отримав 05.12.2011 року.

На підставі ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець державної виконавчої служби зобов’язаний на протязі трьох днів відкрити виконавче провадження або відмовити в цьому, тобто до 09.12.2011 року.

Порушуючи вище наведені вимоги чинного законодавства лише 13.12.2011 року державним виконавцем державної виконавчої служби ухвалена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмова в прийнятті до провадження виконавчого документу), посилаючись на ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову.

В цьому випадку державна виконавча служба і господарський суд Львівської області неправильно тлумачать ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в даній статті мова йде про закінчене виконавче провадження, тобто коли рішення суду виконано, але в даному випадку рішення суду не виконано, відповідно провадження не може бути закрито і посилання на цю норму є незаконним.

Крім цього, апелянт вважає, що місцевим господарським судом і державною виконавчою службою порушено ст.124 Конституції України та ст.115 ГПК України, відповідно до яких судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Жодним законом, в тому числі і Законом України «Про виконавче провадження»не може бути обмежена конституційна норма про обов'язковість виконання судових рішень на всій території України.

У поясненнях до апеляційної скарги № 254 від 21.02.2012 року апелянт зазначає, що посилання у постанові державної виконавчої служби від 20.05.2010 року, на ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з неможливістю виконати рішення суду без участі боржника, безпідставне та необґрунтоване, оскільки боржник знаходиться на місці, він нікуди не зникав, а тому такі дії державного виконавця державної виконавчої служби свідчать про умисне невиконанню судового рішення. Крім цього, скаржник вважає, що господарський суд Львівської області повторно надавши стягувачу наказ, тим самим визнав, що рішення суду фактично не виконано і наказ підлягає виконанню, оскільки в іншому випадку на підставі ст. 117 ГПК України господарський суд повинен був визнати наказ таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, суб'єкт оскарження в другий раз отримуючи від апелянта наказ господарського суду Львівської області від 02.11.2009 року, не має ніякого права не приймати його до виконання.

На виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від 13.02.2012 року представником скаржника подано платіжне доручення № 299 від 20.02.2012 року про сплату судового збору в розмірі 536,50 грн., у відповідності до п. 8 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Божник та державна виконавча служба, в судове засідання явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (долучені до матеріалів справи).

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в них докази, заслухавши доводи представника скаржника, колегія суддів вважає, що ухвалу господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Львівської області від 13.10.2009 року у справі № 14/126 задоволено позовні вимоги Прокурора м. Миколаєва, в інтересах держави в особі КП Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс»до ЗАТ «Завод Комунального транспорту», за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТзОВ «Українські комерційні автомобілі»та зобов’язано ЗАТ «Завод комунального транспорту»передати власнику –КП Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс»тролейбуси марки Е183D-01р з номерами кузовів Y8FТ183D180100120 та Y8FТ183D180100128 ( п.2 резолютивної частини рішення). Рішення від 13.10.2009 року у справі № 14/126 не оскаржувалось і набрало законної сили.

02.11.2009 року на виконання п. 2 резолютивної частини рішення від 13.10.2009 року у справі №14/126, господарським судом видано стягувачу (позивачу) наказ (том І, а.с. 138).

Постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 17.11.2009 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу від 02.11.2009 року №14/126, виданого господарським судом Львівської області про зобов’язання ЗАТ «Завод комунального транспорту»передати власнику –КП «Миколаївелектротранс»витребуване майно, а саме тролейбуси марки Е183D-01 р з номерами кузовів Y8FТ183D180100120 та Y8FТ183D180100128 (том І, а.с. 141). У постанові встановлений строк для добровільного виконання –до 24.11.2009 року.

20.05.2010 року підрозділом примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Львівській області винесено постанову, якою виконавчий документ, а саме наказ господарського суду Львівської області від 02.11.2009 року №14/126 повернуто останньому, оскільки боржником рішення у встановлений строк не виконано (том І, а.с. 143).

Крім цього, 20.05.2010 року підрозділом примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Львівській області, у відповідності до п. 11 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Львівської області від 02.11.2009 року №14/126 (том І, а.с. 144).

25.08.2011 року КП «Миколаївелектротранс»звернулось до господарського суду Львівської області із заявою № 1623, у якій стягувач просив направити на його адресу наказ суду № 14/126 від 02.11.2009 року, який знаходився на виконанні в підрозділі примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Львівській області та був повернутий до суду згідно постанови про повернення від 20.05.2010 року пояснюючи прохання тим, що підприємство має намір звернутися до виконавчої служби для виконання рішення суду з метою повернути майно підприємства (том І, а.с. 147).

03.10.2011 року господарський суд Львівської області листом № 5015/14/126/2/11, направив КП «Миколаївелектротранс»оригінал наказу № 14/126 від 02.11.2009 року (том І, а.с. 151).

01.12.2011 року КП «Миколаївелектротранс»скерував Начальнику підрозділу примусового виконання судових рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області заяву від 30.11.2011 року № 2154 (том І, а.с. 164) про відкриття виконавчого провадження разом з оригіналом наказу суду від 02.11.2009 року по справі № 14/126, які отримані виконавчою службою 05.12.2011 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (том І, а.с. 165).

Листом від 05.12.2011 року №09-01-45/934/В4/17822, підрозділ примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Львівській області керуючись п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», повернув скаржнику наказ № 14/126 виданий 02.11.2009 року господарським судом Львівської області та направив копію постанови головного державного виконавця від 13.12.2011 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа), яка є предметом оскарження (том І, а.с. 166-167). Як вбачається з оскаржуваної постанови державної виконавчої служби, підставою для відмови у прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження, став той факт, що постановою державного виконавця від 20.05.2010 року виконавче провадження було закінчено на підставі ч. 3 статті 76, п. 11 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції, чинній до 08.03.2011р.), а тому згідно ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції чинній до 08.03.2011р.) та статті 50 чинного Закону України «Про виконавче провадження», завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

КП Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс»не погодившись з винесеною постановою державної виконавчої служби звернулось до господарського суду Львівської області із скаргою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівської області про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 13.12.2012 року та зобов’язати суб’єкта оскарження відкрити виконавче провадження та вжити заходи щодо примусового виконання судового рішення.

Стаття 115 ГПК України встановлює обов'язковість рішень, ухвал, постанов господарського суду, що набрали законної сили - обов'язковість судових рішень. Судові рішення є обов'язковими на всій території України. Ця норма є відтворенням норми ст. 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення, ухвалені іменем України, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду (судові рішення), що набрали законної сили, виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»(із змінами і доповненнями), який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх в добровільному порядку.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції Закону від 16.04.2009 р. № 1276-VI, чинної на момент пред’явлення стягувачем виконавчого документу до виконання), примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі документи, зокрема виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось вище, 02.11.2009 року на виконання п. 2 резолютивної частини рішення від 13.10.2009 року у справі №14/126, господарським судом видано стягувачу (позивачу) наказ (том І, а.с. 138).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції Закону від 16.04.2009 р. № 1276-VI), державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції Закону від 16.04.2009 р. № 1276-VI), державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

17.11.2009 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Львівській області винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу від 02.11.2009 року №14/126, виданого господарським судом Львівської області про зобов’язання ЗАТ «Завод комунального транспорту»передати власнику –КП «Миколаївелектротранс»витребуване майно, а саме тролейбуси марки Е183D-01 р з номерами кузовів У8FТ183D180100120 та Y8FТ183D180100128 (том І, а.с. 141) та встановлено строк для добровільного виконання –до 24.11.2009 року.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції Закону від 16.04.2009 р. № 1276-VI), державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру –у двомісячний строк.

20.05.2010 року державною виконавчою службою винесено постанову про повернення виконавчого документу органу, що його видав (том І, а.с. 143) та постанову про закінчення виконавчого провадження, відповідно до п. 11 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»(том І, а.с. 144). Як встановлено судом першої інстанції та зазначено представником скаржника в судовому засіданні, дані постанови державного виконавця не оскаржувались та в судовому порядку не скасовані, а від так є чинними.

Відповідно до п. 11 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції Закону від 21.01.2010 року № 1837-VI) виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону.

Статтею 38 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції Закону від 21.01.2010 року № 1837-VI), передбачено наслідки завершення виконавчого провадження, зокрема –у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

КП «Миколаївелектротранс»звернулось до суб’єкта оскарження із заявою № 2154 від 30.11.2011 року про відкриття виконавчого провадження.

Оскільки наказ №14/126 від 02.11.2009 року пред’явлений до виконання повторно, суб’єкт оскарження, керуючись п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 08.07.2011 р. №3674-VI, чинної на момент прийняття державною виконавчою службою оскаржуваної постанови) постановою від 13.12.2011 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) відмовив скаржнику в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду № 14/126, виданого господарським судом Львівської області 02.11.2009 року.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції Закону від 08.07.2011 р. №3674-VI), державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження при наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції Закону від 08.07.2011 р. №3674-VI), у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як вбачається з постанови державного виконавця від 13.12.2011 року, останній зазначив, що постановою від 20.05.2010 року виконавче провадження було закінчено на підставі ч. 3 ст. 76, п.11 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції Закону, чинній до 08.03.2011 року), а тому закінчене виконавче провадження не може бути розпочате знову.

Таким чином судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що постанова державної виконавчої служби від 13.12.2011 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) прийнята у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження»та не суперечить нормам чинного законодавства.

Щодо вимоги у скарзі КП «Миколаївелектротранс»про зобов’язання державну виконавчу службу відкрити виконавче провадження та вжити заходів щодо примусового виконання судового рішення, судова колегія погоджується з місцевим господарським судом, що така не підлягає задоволенню, оскільки дана вимога є похідною від вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 13.12.2011 року, однак постанова від 13.12.2011 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) не суперечить нормам чинного законодавства, як встановив суд, не є протиправною, відтак не підлягає скасуванню в силу доводів, які вказує скаржник у скарзі.

Окрім цього, пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»передбачено, що заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються загальним і господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 232-234 ЦПК України та статей 86,1212 ГПК України. Виходячи зі змісту ст. 24824 ЦПК України у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов’язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов’язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження»можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Ухвалу господарського суду Львівської області від 31.01.2012 року у справі залишити без змін, апеляційну скаргу Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс»–без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т..

суддя Гриців В.М.

суддя Мурська Х.В.