Постанова № 21780179, 06.03.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.03.2012 р. справа №38/297

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:

суддівТатенко В.М.

Бойко І.А., Марченко О.А.

За участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 довіреність

від відповідача:не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Октябрська ЦЗФ», м. Білицьке

на рішення

господарського суду Донецької області

від27.12.2011 р.

у справі№ 38/297 (суддя: Лейба М.О.),

порушеній за позовом:Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ в особі філії «Донецьквуглезбуд», м. Донецьк

до відповідача:Відкритого акціонерного товариства Центральна збагачувальна фабрика «Октябрська», м. Білицьке

про:стягнення 2145,72 грн. збитків встановив:

Державне підприємство «Вугілля України»(далі «Підприємство») звернулось з позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Центральна збагачувальна фабрика «Октябрська»(далі «Фабрика») 2145,72 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.12.2011р. у справі № 38/297 позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.

Фабрика не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 27.12.2011р. у справі № 38/297 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заявник скарги не погоджується із висновком господарського суду посилаючись на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, наполягає на тому, що судом не в повній мірі дослідженні наявні у справі докази та невірно зроблені висновки.

Сторони були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому та під час судового засідання просив оскаржуване рішення залишити без зміни, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу безпідставними, у звязку з чим апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 10.01.2006р. між Фабрикою (під час розгляду скарги було зясовано вірну назву Відповідача, якою є Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Октябрська ЦЗФ») та Державним підприємством “Антрацитвуглезбут” був укладений договір на переробку вугілля № 100106/О, відповідно до умов якого замовник зобовязується передати рядове вугілля виконавцю на умовах DDP станції призначення (в редакції Інкотермс - 2000) при доставці залізничним транспортом.

Після виконання робіт по переробці рядового вугілля Фабрика зобовязується здати вугільний концентрат і промпродукт станції відправлення Донецької залізниці згідно відвантажувальним документам.

Правонаступником прав та обовязків Державного підприємства “Антрацитвуглезбут” згідно договору є Підприємство.

Відповідно до п.п.2.3.3 п.2 договору, Фабрика зобовязана: відвантажити продукти збагачення отримувачу з дотриманням технічних вимог, що предявляються до збереження вантажу у належному вигляді згідно умовам цього договору. Мінімальна норма відвантаження продуктів збагачення 4 піввагони.

Проводити завантаження продуктів збагачення однорідної якості по всієї глибині і у всіх вагонах партії, очищених від залишків попереднього вантажу, сміття та ін., відповідно з технічними нормами навантаження вагонів і контейнерів (п.п.2.3.13 п.2).

Розділом 5 договору сторони визначили відповідальність сторін, який зокрема, передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання умов договору, сторони відшкодовують одна одній збитки, що зазнали у звязку з цим; у разі надходження вагонів з вугільною продукцією, вага якої не відповідає вантажопідйомності вагону, виконавець повністю відшкодовує збитки замовника.

В свою чергу, між ВАТ „Західенерго” (далі «Товариство») та Підприємством був укладений договір постачання вугільної продукції № 02-ЕН/08 від 20.07.2007р. згідно умов якого, Підприємство зобовязувався поставляти на Бурштинську ТЕС, що є структурним підрозділом Товариства вугільну продукцію.

На виконання умов договору на переробку вугілля № 100106/О від 10.01.2006р., Фабрика у січні 2008р. відвантажила за залізничною накладною № 50409830вугілля камяне у 8ми вагонах.

Вантажоотримувачем зазначеної продукції була Бурштинська ТЕС ВАТ “Західенерго”. Вантажовідправником вказаної вугільної продукції Фабрика.

На станції Здолбунів Львівської залізниці, було виявлено, що маса вантажу у вагоні № 67868760 перевищує масу, зазначену у залізничній накладній № 50409830на 5800,00 кг., у звязку з чим був складений комерційний акт № 827227/16 від 30.02.2008р. Вагон був відчеплений від групи вагонів та затриманий, про що працівниками станції був складений акт загальної форми № 16 від 01.02.2008р.

через що залізницею було нараховано:

·350,28 грн. плата за користування вагоном (з ПДВ);;

·960,96грн. плата зберігання вантажу у вагоні (з ПДВ);;

·499,20 грн. плата за маневрову роботу з вагоном (з ПДВ);;

·90,72грн. збір за телеграфне повідомлення (з ПДВ);;

·62,40грн. плата за вантажно-розвантажувальні роботи (з ПДВ);

· 182,16 грн. збір за зважування вантажу.

Нараховані суми за згодою Товариства були списані залізницею з особового рахунку Товариства, що підтверджується відповідними переліками (а.с. 25)

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.02.2009р. по справі № 41/4, з Підприємства на користь Товариства було стягнуто на відшкодування збитків 9089,04 грн., у тому числі:

·350,28 грн. плата за користування вагоном (з ПДВ);;

·960,96грн. плата зберігання вантажу у вагоні (з ПДВ);;

·499,20 грн. плата за маневрову роботу з вагоном (з ПДВ);;

·90,72грн. збір за телеграфне повідомлення (з ПДВ);;

·62,40грн. плата за вантажно-розвантажувальні роботи (з ПДВ);

·182,16 грн. збір за зважування вантажу.

Рішення м. Києва від 26.02.2009р. по справі № 41/4 набрало законної сили. Сума, стягнута за цим рішенням, була 01.06.2009р. сплачена Підприємством Товариству шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Посилаючись, у тому числі, на викладені у згаданому рішенні висновки про порушення вантажовідправником Фабрикою, вимог щодо завантаження вантажу у вагон, відповідно до його вантажопідйомності та без додержання Правил розміщення вантажу у вагоні № 67868760 Підприємство звернувся з позовом до Фабрики, як відправника вантажу у вагоні № 67868760 про стягнення з останнього збитків; які були завдані саме через невиконання Відповідачем умов укладеного сторонами договору №100106/О.

Однак, рішення господарського суду м. Києва від 26.02.2009р. по справі № 41/4, у даному випадку, не має приюдиційного значення у розумінні приписів ст. 35 ГПК України, адже склад сторін у справі № 41/4 не є таким-самим, що й у справі господарського суду м. Донецька № 38/297. Відтак, зазначене рішення має оцінюватися судом як загальний письмовий доказ поряд з іншими наявними у матеріалах справи доказами за загальними правилами статей 33, 34, 43 ГПК України.

Колегія апеляційного суду критично ставиться до висновків, викладених у рішенні господарського суду м. Києва від 26.02.2009р. у справі № 41/4, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є завдання майнової шкоди (матеріальної) збитків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу («ГК») України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписи статті 610 ЦК України встановлюють, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із наслідків порушення зобов'язання є відшкодування збитків.

Частина 1 ст. 225 ГК України зазначає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Обовязковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного звязку між діями особи та збитками, які складають обєктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Виходячи з приписів ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодувати збитки має лише та особа, яка порушила зобов'язання. За ч. 2 цієї статті розмір завданих збитків доказується кредитором (у даному випадку Підприємством).

Як зазначено раніше к звязку із затримання вагону № 67868760 залізницею було нараховані:

·350,28 грн. плата за користування вагоном (з ПДВ);;

·960,96грн. плата зберігання вантажу у вагоні (з ПДВ);;

·499,20 грн. плата за маневрову роботу з вагоном (з ПДВ);;

·90,72грн. збір за телеграфне повідомлення (з ПДВ);;

·62,40грн. плата за вантажно-розвантажувальні роботи (з ПДВ);

·182,16 грн. збір за зважування вантажу.

які були добровільно сплачені Товариством, а згодом відшкодовані останньому Підприємством.

Виходячи з п. 3 «Правил користування вагонами і контейнерами»затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року N 113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 р. за N 165/3458 (далі «Правила користування») облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46.

Пунктом 8 Правил користування визначено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника.

За п. 10 Правил користування облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією.

У матеріалах справи відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 та акт про затримку вагонів відсутні. З відповідним клопотанням про витребування цього доказу в порядку приписів ст. 38 ГПК України сторони до суду не звертались.

Як вбачається з матеріалів справи плата за користування згаданим вагоном була нарахована на підставі лише накопичувальної картки, що суперечить як вимогам Правил користування, так і приписам абз 2 п. 2.6 (в редакції, яка діяла на час затримки вагону) «Правил розрахунків за перевезення вантажів», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за N 864/5085 (далі «Правила розрахунків»)

Стосовно нарахованих станцією Здолбунів збору за маневрові роботи та телеграфного збору слід зазначити наступне.

Виходячи з приписів п. 1.8 розділу 2 діючого на час нарахування та списання «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України», затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15 листопада 1999 року N 551, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 1 грудня 1999 р. за N 828/4121 (далі «Тарифне керівництво № 1») збір за маневрову роботу стосується робот які виконуються на залізничній підїзній колії та лише за окремою вимогою власника підїзної колії. Маневрові ж роботи з вагоном № 68499482 виконувались на проміжній залізничній станції Здолбунів, а не на станції призначення Бурштин.

Передбачений п.14 табл. 4 п. 9 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 збір за телеграфне повідомлення справляється лише при наявності вимоги вантажовласників про таке повідомлення. Наявність такої вимоги матеріалами справи не підтверджується.

Виходячи з п. 4.2. Тарифного керівництва № 1 збір за зважування вантажу не справляється, зокрема за контрольні перевірки маси вантажу, визначеної відправником (ст. 24 Статуту залізниць), що й мало місце у даному випадку.

За таких обставин рішення господарського суду про задоволення позову в частині вимог про стягнення з Фабрики:

·350,28 грн. плати за користування вагоном,

·499,20 грн. плати за маневрову роботу з вагоном (з ПДВ);

·90,72 грн. збору за телеграфне повідомлення (з ПДВ);

·182,16 грн. збору за зважування вантажу

колегія апеляційного господарського суду вважає не обґрунтованим, у звязку з чим рішення у цій частині підлягає скасуванню, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню

Судові витрати за подачу апеляційної скарги мають бути розподілені між сторонами відповідно до приписів ст.. 49 ГПК України

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Октябрська ЦЗФ»задовольнити частково

Рішення господарського суду Донецької області від 27.12.2011 року у справі № 38/297 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Октябрська ЦЗФ»на користь Державного підприємства „Вугілля України” збитків у сумі 1122,36 грн., витрат на оплату державного мита у сумі 53,35 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 123,45 грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову у цій частині відмовити

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 27.12.2011 року у справі № 38/297 залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства „Вугілля України” (код ЄДРПОУ 32709929) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Октябрська ЦЗФ»(код ЄДРПОУ 00176549) 421,46 грн. на відшкодування витрат по сплаченому судовому збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Донецької області видати наказ про примусове виконання Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 05.03.2012р. у справі № 38/297, оформивши його у відповідності до приписів ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

Головуючий суддя:В.М. Татенко

Судді:І.А. Бойко

О.А. Марченко Надруковано примірників: 1 позивачу; 1 відповідачу, 1 до справи, 1 ГСДО, 1 ДАГС.