Рішення № 21780021, 28.02.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 рокуСправа № 04/03/5026/492/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Гури І.І., при секретарі - Мирошниченко Б.В., за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю, ОСОБА_3 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом державного підприємства "Енергоринок " до публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про стягнення 1084819,04 грн., -

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2011 року позивач звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з відповідача 23323128,74 грн., у тому числі: суму основного боргу у розмірі 21314467,52 грн., пеню в розмірі 902527,00 грн., штраф в розмірі 21314, 47 грн., 3% річних в розмірі 183442,01 грн., суму інфляційних нарахувань в розмірі 922692,21 грн., а також судові витрати.

У заяві від 06 квітня 2011 року про уточнення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача суму в розмірі 20436290,23 грн., в тому числі: 18417774,64 грн. основного боргу, 915278,78 грн. пені;18417,77 грн. штрафу, 185353,78 грн. 3% річних; 899465,26 грн. інфляційних нарахувань, судові витрати.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву просив суд в частині стягнення 2896692,88 грн. основної суми боргу припинити провадження у справі у звязку з відсутністю предмету спору, відмовити в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних, з огляду на наступне:

- ДП "Енергоринок" (позивач у справі) є розпорядником коштів оптового ринку електричної енергії, порядок проведення ним розрахунків за закуплену та продану електроенергію визначається алгоритмом, затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики України. ДП "Енергоринок" є відповідальною особою у межах покладених на нього повноважень, у тому числі щодо забезпечення оплати закупленої електричної енергії, оскільки невідплатність поставленої на оптовий ринок електроенергії не передбачено нормами права та порушує законодавчі положення про власність.

- ДП "Енергоринок" (позивач у справі) є відповідальним щодо дотримання покупцями електроенергії з оптового ринку зобовязань з її оплати. Виходячи з покладених на нього повноважень ДП "Енергоринок" є відповідальним за затвердження Національною комісією регулювання електроенергетики України алгоритму розподілу коштів з точки зору забезпечення оплатності поставленої на оптовий ринок електроенергії та рівності усіх учасників оптового ринку.

- ДП "Енергоринок" (позивач у справі) не може впливати ані на перерахування коштів та їх обсяг, ані на встановлення алгоритму, оскільки перерахування коштів здійснюється виключно на підставі алгоритму і лише алгоритмом визначається частка коштів, наявних на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, яка є власністю не ДП "Енергоринок", а енергогенеруючої компанії.

- відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 12.02.2002 № 3-рп/2002 у справі № 1-7/2002. вбачається, що оскільки електроенергія є специфічним товаром, який проводиться і споживається одночасно, її слід розглядати як сумісну власність всіх учасників енергоринку. Кожний з них має право тільки на частину доходу від своєї діяльності по виробництву, розподілу або постачанню електроенергії, тобто акумульовані на розподільних рахунках засоби не є власністю якого-небудь окремого субєкта правовідносин. Правомірність розподілу певною частиною засобів наступає тільки після перерахування їх з розподільного на відповідний поточний рахунок;

- позивач у справі - ДП "Енергоринок" - є спеціальним субєктом з особливим, цільовим статусом, оскільки не є власником коштів, які надходять на розподільчий рахунок, а ст.1 ГПК України містить загальне правило, згідно якого приводом для звернення за судовим захистом є порушення або оспорювання прав і охоронюваних інтересів особи, яка звернулась за таким захистом. Між тим, стягнення на користь позивача пені, штрафу, трьох відсотків річних та інфляційних на думку відповідача обєктивно не може призвести до відновлення прав або захисту законного інтересу позивача, оскільки вказані кошти не є власністю ДП "Енергоринок" (позивача), 3% річних є різновидом штрафних санкцій, а договір не наділяє позивача правом застосування господарських санкцій, не передбачено цього і законом «Про електроенергетику», також позивач не надав доказів на підтвердження факту, що відповідач користувався коштами, які належать або призначалися безпосередньо позивачу та, що належні йому грошові кошти знецінювалися внаслідок інфляційних процесів.

Позивач у письмових запереченнях на письмовий відзив вважав твердження відповідача щодо невизнання вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань та незастосування відповідних положень ЦК України та ГК України хибними, пояснив наступним:

- щодо поняття алгоритму у ст 15-1 ЗУ «Про електроенергетику»та щодо рішення Конституційного Суду України у справі «Про електроенергетику», то зокрема, в даній статті не ставиться в залежність обовязок виконання грошового зобовязання від визначеного постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України алгоритму; ЗУ «Про електроенергетику»спрямований виключно на здійснення своєчасних розрахунків за поставлену електричну енергію, а не на врегулювання грошових зобовязань учасників розрахунків; Закон вказує на договірний характер зобовязань субєктів господарювання у цій сфері;

- Конституційний Суд України від 12.02.2002 № 3-рп/2002 у справі № 1-7/2002 у своєму Рішенні зазначив, що запроваджений порядок грошових взаєморозрахунків на оптовому ринку електричної енергії не порушує правову модель господарських відносин; твердження відповідача про те, що в даному Рішенні вказано, що електроенергія є сумісною власністю всіх учасників енергоринку, не відповідає дійсності, як вбачається з п. 2 цього рішення це думка Голови Верховної Ради України, а не твердження Конституційного Суду України;

- щодо застосування положень ст. 5-1 ЗУ «Про електроенергетику»та алгоритму судами України, то суд виходить з імперативних норм зобовязального права щодо належного виконання договірних зобовязань і не застосовує ст. 15-1 Закону;

- можливість застосування господарських санкцій (пені, штрафу) передбачено п. 7.3.2. договору купівлі-продажу електричної енергії від 15.05.2007 №4071/02;

- щодо твердження відповідача, що кошти, які надходять на рахунки ДП «Енергоринок»є не його власністю, а власністю енергогенеруючих компаній, то ДП «Енергоринок»як оптовий постачальник купує електричну енергію у енергогенеруючих компаній на підстав договорів купівлі-продажу і продає електричну енергію енергопостачальним компаніям теж на підставі договорів купівлі-продажу, згідно ст.. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару; тому помилково стверджувати, що ДП «Енергоринок»продає власну електричну енергію, а кошти, що надходять на рахунки ДП «Енергоринок»за таку електричну енергію є не його власністю, а власністю енергогенеруючих компаній; між ДП «Енергоринок»не існує договорів комісії, за якими він зобовязується продати електричну енергію енергогенеруючих компаній;

- щодо застосування ст. 625 ЦК України, то захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом. До інших засобів захисту цивільних прав і відноситься передбачені ст.. 625 ЦК України індекс інфляції та 3% річних; як вбачається з підписаних позивачем та відповідачем і скріплених їх печатками актів купівлі-продажу електроенергії, довідки про стан розрахунків, листів з проханням про зарахування переплат, відповідач визнає, що існує борг, тобто визнає себе боржником; позивач звертає увагу на Розяснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань»від 29.04.1994 №02-5/293.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 10.05.2011 року у справі № 03/5026/492/2011 частково задоволено позовні вимоги державного підприємства "Енергоринок" до публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго", стягнуто 18 417 744 грн. 64 коп. боргу та 25500 грн. витрат по сплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 року у задоволенні апеляційної скарги ДП "Енергоринок" на рішення господарського суду Черкаської області від 10 травня 2011 року у справі № 03/5026/492/2011 - відмовлено повністю, рішення господарського суду Черкаської області від 10 травня 2011 року у справі № 03/5026/492/2011 - змінено, резолютивну частину викладено у наступній редакції: позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ВАТ "Черкасиобленерго" на користь ДП «Енергоринок»- 18 417 744, 64 грн. боргу та 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 грудня 2011 року касаційну скаргу задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 року та рішення господарського суду Черкаської області від 10.05.2011 року в частині відмови в стягненні 3 % річних в сумі 183 442,01 грн., інфляційних в сумі 922692,21 грн. скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції у іншому складі суддів. У решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 4.10.2011 року та рішення господарського суду Черкаської області від 10.05.2011 року залишено без змін.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду Черкаської області справу №04/03/5026/492/2011 розподілено судді Гурі І.І.

Ухвалою від 28 грудня 2011 року справу прийнято до провадження і присвоєно їй №04/03/5026/492/2011, розгляд справи призначено на 17 січня 2012 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

У письмових поясненнях від 21 лютого 2012 року позивач пояснив, що вимоги щодо стягнення штрафу, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань уточнені заявою від 06.04.2011 №07/71-2801, яка подана до суду 07.04.2011 року.

Суд ухвалив врахувати письмові пояснення позивача, прийняти до розгляду суми три проценти річних та інфляційних, що заявлені у заяві від 06.04.2011 року про уточнення розміру позовних вимог, а саме: 185353,78 грн. три проценти річних та 899465,26 грн. інфляційних.

У судовому засіданні:

- представник позивача пояснив, що згідно постанови Вищого господарського суду України справу направлено на новий розгляд в частині стягненні 3 % річних в сумі 183 442,01 грн., інфляційних в сумі 922692,21 грн. скасовано, однак суми 3% річних та інфляційних були позивачем уточнені у відповідній заві, про що повідомлено нині суд в письмових поясненнях, просив розглядати уточнені суми 3% річних та інфляційних; вважав, що Вищий господарський суд України у постанові від 15.12.2011 року чітко визначає право позивача на стягнення три процента річних та інфляційних; вважав, що дану постанову Вищого господарського суду України не слід тлумачити широко, щодо посилань відповідача на частки, позивач вважав, що вмішуватись в частки не слід, вказав, що судами вже дана оцінка, що таке алгоритм, природа алгоритму вже визначена;

- представники відповідача вважали позовні вимоги безпідставними, на їх думку рішення апеляційного суду скасоване з підстави того, що апеляція оцінила три проценти річних та інфляційні як санкції; звернули увагу на Додаток № 4 до Договору, укладеного між сторонами, отже права позивача, виходячи з усієї суми не порушені, долю свою (розмір долі) позивач не довів, а оскільки право не порушено, то і відповідальність не наступає; алгоритм застосовується, коли кошти надходять на рахунок, тому частку вирахувати на даний момент неможливо; зазначили, що позиція відповідача незмінна та викладена письмово у письмовому відзиві поданому при розгляді справи вперше.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

15 червня 2007 року сторони уклали договір №4071/02, відповідно до умов якого позивач зобовязався продавати, а відповідач зобовязався купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 6.4. даного договору остаточний розрахунок за куплену електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ВАТ «Черкасиобленерго». У цьому випадку ВАТ «Черкасиобленерго» зобовязана обовязково вказати призначення платежу. Відповідно до п.5 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, засади організації та експлуатації енергосистем.

Закон України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 № 575/97-ВР визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, повязані з виробництвом, передачею, постачання і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про електроенергетику" купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється. Всі учасники оптового ринку електричної енергії укладають договори купівлі-продажу електричної енергії з суб'єктом господарської діяльності, який здійснює оптове постачання електричної енергії відповідно до договору, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної енергії.

Згідно п. 3.1. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про електроенергетику" (справа про електроенергетику) від 12 лютого 2002 року N3-рп/2002запроваджений порядок грошових взаєморозрахунків на енергоринку з використанням розподільчих рахунків в установах уповноваженого банку не порушив механізмів функціонування електроенергетики та правову модель господарських відносин. Здійснення банківських операцій у такий спосіб скеровує фінансову схему та правила розрахунків за електроенергію на адресне призначення коштів. При цьому об'єктивно визначені та взаємопогоджені частки доходу кожного суб'єкта відносин не змінюються і не вибувають із володіння власника. Тому Конституційний Суд України вважає, що припис статті 151 Закону України "Про електроенергетику" щодо внесення споживачами плати за продану їм електроенергію виключно на розподільчий рахунок постачальника в уповноваженому банку не суперечить частині четвертій статті 13 та частині першій статті 41 Конституції України.

Загальні умови виконання господарських зобовязань визначені главою 22 Господарського кодексу України (далі - ГК україни). Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, зобов'язання суб'єктів господарювання у цій сфері з приводу купівлі-продажу електричної енергії є договірним. До спірних відносин підлягає застосуванню ст. 625 ЦК України.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 10.05.2011 року у справі № 03/5026/492/2011 стягнуто основний борг, рішення в цій частині залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 року порушено провадження у справі №01/1494 про визнання банкрутом ВАТ «Черкасиобленерго».

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року N 2343-XII (далі - ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до абз. 7 ст. 1 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, зобов'язання боржника - фізичної особи - підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Разом з тим, слід зазначити, що, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, згідно ст. 1 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань.

Заявлені до стягнення 185353,78 грн. три проценти річних та 899465,26 грн. інфляційних нараховані позивачем у відповідності з фактичними обставинами виконання відповідачем грошових зобовязань за договором від 15.06.2007 року №4071/02, умовами цього договору та вимогами законодавства.

З огляду на викладені норми законодавства та встановлені фактичні обставини справи, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 185353,78 грн. три проценти річних та 899465,26 грн. інфляційних.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго", м. Черкаси, вул. Гоголя, 285, ідентифікаційний код 22800735 - на користь ДП "Енергоринок" - 185353,78 грн. три проценти річних та 899465,26 грн. інфляційних на поточний рахунок №26008302861 у ГОУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 300465, код ЄДРПОУ 21515381.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Суддя І.І. Гура

Повне рішення складено 05 березня 2012 року.