Рішення № 21779346, 29.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/57429.02.12 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «А.В.К. Київ»

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

простягнення 7 399,32 грн.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_2 представник за довіреністю;

від відповідача:не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «А.В.К. Київ»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 7 399,32 грн., з яких 5875, 72 грн. основного боргу, 734,48 грн. індексу інфляції, 538,70 грн. пені та 250,42 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором поставки № 5258 р від 22.02.10 р.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань від відповідача через відділ діловодства суду не надходило.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про доту, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 29.09.12 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.02.10 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «А.В.К. Київ»(надалі позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 258 р (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобовязався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобовязався без затримки прийняти товар та оплатити його у строк, розмірі, порядку та на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

Пунктами 3.2.2., 3.2.3. договору встановлено обовязок покупця оплатити поставлений товар протягом 14 календарних днів з моменту передачі товару.

Зобовязанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обовязковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними № РНк-016200 від 18.03.10 р., № РНк-017876 від 24.03.10 р., № РНк-019318 від 27.03.10 р., № РНк-025073 від 17.04.10 р. на загальну суму 5902,44 грн.

Відповідачем зобовязання по оплаті товару, поставленого позивачем, на час розгляду справи не виконані, у звязку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 5875,72 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 08.02.12 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Пунктом 4.2. договору сторони встановили, що у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець зобовязаний сплатити на користь постачальника пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»).

За розрахунком позивача, який відповідачем у встановленому порядку не спростовано, розмір нарахованої відповідачу пені становить 538,70 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, та не спростованого у встановленому порядку відповідачем, останній має сплатити 734,48 грн. індексу інфляції та 250,42 грн. 3 % річних.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір відшкодовується йому за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.К. Київ»(02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код 21512394) 5 875 (пять тисяч вісімсот сімдесят пять) грн. 72 коп. основного боргу, 538 (пятсот тридцять вісім) грн. 70 коп. пені, 734 (сімсот тридцять чотири) грн. 48 коп. інфляційних втрат, 250 (двісті пятдесят) грн. 42 коп. 3 % річних, 1 411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя С.М. Мельник

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02.03.12 р.