Рішення № 21779280, 21.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/35721.02.12 За позовомДержавного підприємства «Державне Київське конструкторське бюро «Луч»;

доДержавної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»;

простягнення матеріальних збитків та штрафних санкцій у розмірі 21836088,45

грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача:ОСОБА_1, представник, довіреність № б/н від 01.12.2011 р.;

ОСОБА_2., представник, довіреність № б/н від 01.12.2011 р.;

ОСОБА_3., представник, довіреність № б/н від 01.12.2011 р.;

ОСОБА_4, представник, довіреність № б/н від 01.12.2011 р.;

Від відповідача:ОСОБА_5, представник, довіреність №Д-094/2012 від 31.01.2012

р.;

ОСОБА_6, представник, довіреність №Д-752/2011 від 15.06.2011

р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2011 р. порушено провадження у справі № 18/357; розгляд справи призначено на 20.12.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2011 р. відкладено розгляд справи до 19.01.2012 р.

В судовому засіданні 19.01.2012 р. було оголошено перерву до 31.01.2012 р.

В судовому засіданні 31.01.2012 р. було оголошено перерву до 14.02.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2012 р. продовжено термін вирішення спору.

В судовому засіданні 14.02.2012 р. було оголошено перерву до 21.02.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 21407929,85 грн. заборгованості по договору комісії №USE-20.3-333-D/K-07, укладеного між позивачем та відповідачем 23 листопада 2007 року, а також штрафні санкції (пеня) за несвоєчасне виконання умов договору комісії в розмірі 428158,60 грн., а також 56460,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити повністю.

Відповідач Державна компанія з експорту та імпорту майна і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт», у своєму відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Державне Київське конструкторське бюро «Луч»виходячи з наступного:

- 23.11.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір комісії №USE-20.3-333-D/K-07;

- пунктом 8.6. договору комісії передбачено, що платежі комітенту здійснюється у строк не більше 5 банківських днів з дати надходження коштів від покупця на рахунок комісіонера;

- на виконання доручення позивача відповідач вчинив відповідний правочин, уклавши 23.11.2007 року з нерезидентом додаткову угоду №32 до зовнішньоекономічного контракту комісії №USE-20.1-17-К/КЕ-07 від 24.04.2007 р. на поставку майна позивача відповідно до умов, передбачених договором комісії;

- після проведення технічних інспекцій було здійснено експортні поставки майна позивача покупцю за контрактом;

- відповідач отримав від покупця за контрактом кошти у загальній сумі 8838325,00 дол. США;

- відповідач перерахував позивачу належні йому кошти на загальну суму 8317029,34 дол. США, що підтверджується банківськими виписками та відображено у звітах комісіонера;

- у зв'язку з неналежною якістю поставленого майна покупцем було заявлено 8 рекламаційних актів щодо майна позивача загальною вартістю 2158750,00 дол. США;

- претензійні вимоги покупця, спричинені неналежною якістю поставленого майна, які підтверджуються рекламаційними актами, позивач визнав обґрунтованими та підписав усі наведені вище рекламаційні акти;

- 08.04.2010 року відповідач отримав від покупця лист №88 від 06.04.2010 року, у якому покупець повідомив про призупинення ним платежів за контрактом до задоволення рекламацій на майно, поставлене за контрактом;

- відповідач не отримав від Державної служби експертного контролю України ніяких дозвільних документів за своїми заявами про надання дозвільних документів на тимчасове ввезення шести приладів та на експорт послуг з їх гарантійного ремонту, що спричинило неможливість здійснення міжнародних передач за рекламованого покупцем майна позивача;

- оскільки позивач не доводить у своїй позовній заяві відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що вказана ним сума 2681924,99 дол. США є вартістю втраченого, пошкодженого або знищеного майна чи витратами, які понесені позивачем, вимога про стягнення матеріальних збитків є безпідставною;

- пунктом 6.8. договору комісії передбачено, що платежі комітенту здійснюються у строк не більше 5 банківських днів з дати надходження коштів від покупця на рахунок комісіонера, тобто твердження позивача про заборгованість відповідача за договором комісії в розмірі 2681924,99 дол. США є таким, що не відповідає умовам договору та фактичним об ставникам справи;

- відповідно до п. 6.4. договору, право комісіонера на комісійну плату виникає з моменту укладення контракту. На підставі ст. 1020 Цивільного кодексу України, комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, які надійшли до нього для комітента. Тобто, позивач не має підстав стверджувати про невиплачену частку за договором комісії у сумі 2681924,99 дол. США;

- у позивача відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені, адже пунктом 10.5. договору комісії передбачена відповідальність комісіонера у вигляді пені за порушення строку перерахування отриманих грошових коштів від покупця, а не за порушення строку перерахування комітенту власних грошових коштів комісіонера;

- відповідач належним чином виконав узяте на себе зобовязання за договором комісії, не вчинив господарське правопорушення, у його діях відсутня вина, а, отже, відповідач не може нести відповідальність перед позивачем за те, що покупець ще не завершив розрахунки за контрактом.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

23.11.2007 р. між Державним підприємством «Державне Київське конструкторське бюро «Луч»(комітент) та Державною компанією з експорту та імпорту майна і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»(комісіонер) укладено договір комісії №USE-20.3-333-D/K-07, відповідно до умов якого, комісіонер зобовязався за дорученням комітента за плату вчинити від свого імені та за рахунок комітента правочин з продажу на експорт майна комітента по номенклатурі та кількості згідно додатку №1 до цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно вчиняє зовнішньоекономічну угоду з третьою особою на умовах, які не суперечать умовам даного договору комісії.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що погоджена комітентом ціна продажу майна складає 11520000,00 доларів США.

У погоджену комітентом ціну продажу майна включено:

- вартість майна;

- вартість експлуатаційно-технічної документації, тари, пакування, маркування;

- вартість транспортування майна до місця передачі на комісію;

- вартість страхування майна відповідно до п. 4.2.9. даного договору;

- вартість гарантійно-технічного обслуговування;

- витрати комісіонера відповідно до п. 4.2.7. даного договору;

- комісійна винагорода комісіонера (п. 2.2. договору).

Згідно з п. 3.2. договору, якість майна повинна відповідати технічній документації та вимогам (умовам) і державним стандартам, що діють в Україні на даний вид майна. Майно, що передається за даним договором, поточного виробництва, у відмінному технічному стані та виготовляється згідно конструкторської документації головного конструктора, однією контрольованою партією.

Відповідно до розділу 4 договору, комісіонер зобов'язався:

- знайти покупця на майно комітента, виконати переддоговірну роботу та укласти з покупцем контракт купівлі-продажу у відповідності до доручення комітента та на найбільш вигідних для нього умовах. В разі необхідності вчинити інші правочини, спрямовані на забезпечення виконання наданого комітентом доручення;

- вжити заходів щодо одержання дозволу ДСЕК на реалізацію майна покупцю та передбачити в графі №17 дозволу наявність посилання на даний договір з зазначенням реквізитів комітента. Копію цього дозволу надати комітенту;

- вжити заходів щодо надання комітенту 5-го примірника ВМД з підписом, який засвідчується гербовою печаткою митниці оформлення, про підтвердження факту вивезення майна за межі митної території України;

- прийняти в комітента майно в місці передачі на комісію;

- у випадку виявлення прихованих недоліків у майна комітента, негайно повідомити комітента про виявлені недоліки;

- в 30-денний термін після виконання доручення комітента представити йому «Звіт комісіонера», в якому мають бути відображені усі витрати комісіонера, здійснені за рахунок комітента. Якщо комітент має заперечення по звіту, він зобовязаний повідомити про них комісіонера протягом 30 днів з дня одержання звіту. При відсутності таких заперечень звіт вважається прийнятим.

Комітент зобов'язався відшкодувати витрати, які здійснив комісіонер при виконанні цього договору на умовах, визначених статтею 6 даного договору, а саме:

- витрати згідно з п. 4.1.1. даного договору;

- банківські витрати;

- витрати на декларування та митне оформлення, а також витрати повязані із наданням послуг вантажними митними терміналами;

- витрати на відрядження спеціалістів комісіонера;

- витрати на завантаження, перевантаження, транспортування і складське зберігання майна;

- витрати на оформлення відповідних дозволів державних органів влади;

- витрати на легалізацію документів;

- поштово-телеграфні витрати (п. 4.2.7. договору).

Відповідно до п. 4.2.8. договору, комітент зобов'язався сплатити комісіонеру комісійну винагороду на умовах, визначених розділом 6 даного договору.

Згідно з п. 5.4. договору, датою передачі майна на комісію вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі майна на комісію. Акт приймання-передачі майна на комісію є підтвердженням виконання комітентом зобов'язань за даним договором, у частині, що стосується передачі майна комісіонеру для реалізації покупцю.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за виконання доручення, зазначеного в даному договорі, комісіонер отримує комісійну плату у розмірі 5% від ціни продажу майна, та складає 576000,00 доларів США.

Обсяг витрат комісіонера, повязаних з реалізацією майна, які комісіонер вправі відшкодувати відповідно до п. 4.2.7. даного договору без додаткового погодження з комітентом, не перевищить 43200,00 доларів США.

Кошти, зазначені в попередньому абзаці, які залишилися невикористаними після виконання доручення комісіонером, вважатимуться додатковою комісійною платою останньому.

Відповідно до п. 6.3. договору, комісіонер має переважне право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, отриманих ним за реалізоване за дорученням комітента майно.

Згідно з п. 6.5. договору, усі витрати комісіонера відображаються в його звіті, який складається та подається комітенту в письмовій формі з дотриманням режиму таємності та конфіденційності у термін згідно з п. 4.1.7. даного договору та обовязковим додаванням завірених копій всіх необхідних документів, що підтверджують ці витрати.

Гарантія комітента діє протягом 12 місяців з дати підписання актів остаточного приймання майна на кожну партію майна (п. 7.1. договору).

Пунктом 7.2. договору передбачено, що комітент підтверджує, що усе майно, яке передається на комісію, згідно додатку №1 до даного договору поставляється у відповідності до технічних вимог, визначених технічною документацією і що за поетапний технічний контроль всіх компонентів/складових вузлів обладнання будуть нести відповідальність фахівців комітента по забезпеченню якості майна комітента.

Відповідно до п. 7.6. договору, після постачання майна і виконання робіт, при невідповідності їх якості та кількості технічній документації, покупець має право предявити через комісіонера претензії.

Комітент зобовязаний розглянути предявлену претензію на протязі 10 днів з дати її надходження. У випадку, якщо рекламація буде визнана обґрунтованою, комітент зобовязаний своїми силами і за свій рахунок до поставити відсутнє майно або замінити його новим або відремонтувати його на протязі 60-ти днів з дати отримання рекламаційного акту. Всі витрати, повязані з поверненням майна, що вийшло з ладу, відправленням в ремонт і поверненням покупцю відремонтованого майна, сплачуються комітентом (п. 7.10. договору).

Пунктом 10.5. договору передбачено, що за порушення термінів перерахувань отриманих грошових коштів, визначених п.п. 6.6.-6.8. даного договору, комісіонер сплачує комітенту пеню у розмірі 0,02% суми невчасно перерахованих грошових коштів за кожний день затримки перерахування, але не більше 2% від невчасно перерахованих грошових коштів. Оплата здійснюється на підставі претензії комітента шляхом прямого переведення коштів комісіонером на рахунок комітента.

Пунктом 10.6. договору передбачено, що за порушення термінів передачі майна комітент сплачує комісіонеру пеню у розмірі 0,02% погодженої комітентом вартості поставної партії майна за кожний день затримки, але не більше 2% від вартості поставної партії майна. Оплата здійснюється на підставі претензії комісіонера шляхом прямого переведення коштів комітентом на рахунок комісіонера.

Відповідно до п. 11.1. договору, він набирає чинності після підписання його сторонами та діє до 30.09.2009 року при умові повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Неотримання комісіонером дозволу Державної служби експортного контролю України на здійснення міжнародної передачі майна, що є предметом даного договору, є підставою для припинення зобов'язань сторін за договором.

Відповідно до специфікації до договору, предметом договору є 2 комплекси-215, 10 виробів РК-2С, 30 виробів РК-2С, 10 комплексів-215, 120 виробів РК-2С, 13 комплексів-215, 240 виробів РК-2С на загальну суму 11520000,00 доларів США.

29.07.2009 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору комісії №USE-20.3-333-D/K-07, відповідно до якої:

1. сторони дійшли згоди знищити в країні кінцевого користувача 8 одиниць виробів РК-2С, що були передані на комісію згідно умов договору комісії №USE-20.3-333-D/K-07 від 23.11.2007 року;

2. сторони дійшли згоди замінити майно, знищене відповідно до даної додаткової угоди, новим, у кількості 8 одиниць. Товар буде постачатися за рахунок комітента.

3. сторони домовилися встановити строк дії договору комісії до 31.12.2011 р.

Додатковою угодою №2 від 08.12.2009 року до договору комісії №USE-20.3-333-D/K-07 від 23.11.2007 року сторонами погоджено, що п. 7.10. і п. 7.11. даного договору будуть викладені в наступній редакції:

7.10. Комітент зобовязаний розглянути предявлену претензію на протязі 10 днів з дати її надходження. У випадку, якщо рекламація буде визнана обґрунтованою, комітент зобовязаний своїми силами і за свій рахунок допоставити відсутнє майно або замінити його новим, або відремонтувати його. Заміна або допоставка за рекламованого майна здійснюється на підставі додаткової угоди до цього договору. Ремонт за рекламованого майна здійснюється на підставі рекламаційного акту впродовж 90 днів, починаючи з дати митного оформлення ввозу майна на митну територію України. Всі витрати, повязані із до поставкою, заміною і поверненням майна, що вийшло з ладу, відправленням в ремонт і поверненням відремонтованого майна покупцеві, сплачуються комітентом.

7.11. З моменту прийняття комітентом рекламаційного акту, гарантійний термін зарекламованого майна продовжується на строк перебування майна в несправному стані. Відремонтоване майно повинно мати технічний ресурс і гарантійний термін не менш, ніж невикористаний технічний ресурс та гарантійний термін зарекламованого майна.

Акти прийому-передачі майна на комісію від 25.03.2008 р., від 10.04.2008 р., від 19.05.2009 р., від 17.06.2008 р., від 27.06.2008 р., від 19.05.2009 р., від 24.12.2009 р. підтверджують факт передачі майна, переліченого у специфікації до договору комісії №USE-20.3-333-D/K-07 від 23.11.2007 року від комітента комісіонеру.

Відповідачем було отримано у Державній службі експортного контролю України наступні дозвільні документи на здійснення експорту майна позивача:

- дозвіл №26244928 від 25.12.2007 р. строком дії до 06.12.2008 р. на здійснення експорту 25 од. комплексів-215 та 400 од. виробів РК-2С;

- дозвіл №26244968 від 09.04.2009 р. строком дії до 30.09.2009 р. на здійснення експорту 13 од. комплексів-215 та 340 од. виробів РК-2С;

- дозвіл №26244975 від 03.12.2009 р. строком дії до 15.10.2010 р. на здійснення експорту 250 од. виробів РК-2С (отримано для передачі решти майна за контрактом у зв'язку із закінченням строку дії попереднього дозволу).

На підставі цих дозволів було здійснено експортні поставки майна позивача покупцеві за контрактом.

Відповідно до виписок з банківської установи, які знаходяться в матеріалах справи, відповідач отримав від покупця кошти у загальній сумі 8838325,00 доларів США: 05.12.2007 р. було отримано 1000000,00 доларів США, 26.03.2008 р. 700700,00 доларів США, 13.05.2008 р. 880000,00 доларів США, 27.05.2008 р. 635375,00 доларів США, 30.05.2008 р. 962000,00 доларів США, 30.04.2009 р. 500000,00 доларів США, 29.05.2009 р. 1290000,00 доларів США, 19.10.2009 р. 1070000,00 доларів США, 08.12.2009 р. 300000,00 доларів США, 16.12.2009 р. 1000000,00 доларів США, 03.02.2010 р. 500000,00 доларів США, 08.06.2010 р. 250,00 доларів США.

Згідно з платіжними дорученнями №704 від 07.12.2007 р., №172 від 28.03.2008 р., №245 від 16.05.2008 р., №279 від 30.05.2008 р., №294 від 03.06.2008 р., №103 від 07.05.2009 р., №119 від 02.06.2009 р., №232 від 21.10.2009 р., №280 від 09.12.2009 р, №306 від 21.12.2009 р., №22 від 09.02.2010 р. відповідачем на користь позивача перераховано 8317029,34 долари США.

Покупцем було виявлено невідповідність частини поставленого майна умовам контракту, у зв'язку з чим було складено наступні рекламаційні акти, які підписані представниками комісіонера, комітента і покупця:

1.рекламаційний акт №11 від 15.07.2008 р.

2.рекламаційний акт №17 від 15.07.2008 р.

3.рекламаційний акт №18 від 15.07.2008 р.

4.рекламаційний акт №5 від 20.07.2009 р.

5.рекламаційний акт №9 від 23.09.2009 р.

6.рекламаційний акт №2 від 03.02.2010 р.

7.рекламаційний акт №3 від 03.02.2010 р.

8.рекламаційний акт №4 від 15.02.2010 р.

Відповідачем було отримано наступні дозвільні документи:

- дозвіл №26244966 від 05.12.2008 р. строком дії до 22.08.2009 р. на здійснення експорту послуг з ремонту приладу ПН-С №87180003 зі складу комплексу-215 №2612150802070;

- висновок №26244965 від 05.12.2008 р. строком дії до 22.08.2009 р. на здійснення тимчасового ввезення приладу ПН-С №87180003;

- дозвіл №26244973 від 03.09.2009 р. строком дії до 03.09.2010 р. на здійснення експорту послуг з гарантійного ремонту 50 од. виробів РК-2С;

- висновок №26244972 від 03.09.2009 р. строком дії до 03.09.2010 р. на здійснення тимчасового ввезення 50 од. виробів РК-2С.

На підставі даних дозвільних документів прилад ПН-С №87180003 та 50 од. виробів РК-2С було ввезено в Україну, передано позивачу для проведення ремонту та після його проведення повернуто покупцеві. Покупцем повторно було виявлено дефекти, у зв'язку з чим було заявлено рекламаційний акт №2 від 03.02.2010 р.

Покупцем на адресу відповідача було направлено лист вих. №88 від 06.04.2010 р., у якому покупець повідомив про призупинення ним платежів за контрактом до задоволення рекламацій на майно, поставлене за контрактом.

Відповідач звернувся до Державної служби експортного контролю України з листом №USE-34/2841 від 17.03.2010 р. та заявами №4615 від 16.03.2010 року та №4616 від 16.03.2010 року про надання дозвільних документів на тимчасове ввезення шести приладів ПН-С зі складу комплексів-215 та на експорт послуг з їх гарантійного ремонту.

Згідно з ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобовязання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобовязується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Статтею 1020 Цивільного кодексу України передбачено, що комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента.

Згідно з ч. 3 ст. 1016 Цивільного кодексу України, комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Відповідач на виконання умов договору комісії №USE-20.3-333-D/K-07 уклав 23.11.2007 р. з покупцем (компанією «Bel Trading and Consalting Ltd») контракт на постаку майна позивача відповідно до умов, передбачених договором комісії, поставив покупцеві 2 комплекси-215, 10 виробів РК-2С, 30 виробів РК-2С, 10 комплексів-215, 120 виробів РК-2С, 13 комплексів-215, 240 виробів РК-2С на загальну суму 11520000,00 доларів США.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що комітент підтверджує, що усе майно, яке передається на комісію, згідно додатку №1 до даного договору поставляється у відповідності до технічних вимог, визначених технічною документацією і що за поетапний технічний контроль всіх компонентів/складових вузлів обладнання будуть нести відповідальність фахівців комітента по забезпеченню якості майна комітента.

Відповідно до п. 7.6. договору, після постачання майна і виконання робіт, при невідповідності їх якості та кількості технічній документації, покупець має право предявити через комісіонера претензії.

Покупцем було виявлено невідповідність частини поставленого майна умовам контракту, у зв'язку з чим було складено рекламаційні акти, які підписані представниками комісіонера, комітента і покупця.

Покупцем на адресу відповідача було направлено лист вих. №88 від 06.04.2010 р., у якому покупець повідомив про призупинення ним платежів за контрактом до задоволення рекламацій на майно, поставлене за контрактом.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за виконання доручення, зазначеного в даному договорі, комісіонер отримує комісійну плату у розмірі 5% від ціни продажу майна, та складає 576000,00 доларів США.

Обсяг витрат комісіонера, повязаних з реалізацією майна, які комісіонер вправі відшкодувати відповідно до п. 4.2.7. даного договору без додаткового погодження з комітентом, не перевищить 43200,00 доларів США.

Кошти, зазначені в попередньому абзаці, які залишилися невикористаними після виконання доручення комісіонером, вважатимуться додатковою комісійною платою останньому.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з матеріалів справи, відповідачем від покупця отримано 8838325,00 доларів США, позивачеві перераховано 8317029,34 доларів США.

Відповідно до п. 6.3. договору, комісіонер має переважне право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, отриманих ним за реалізоване за дорученням комітента майно.

З врахуванням вищевикладеного положення, комісіонер відрахував з отриманих коштів суму в розмірі 441903,75 доларів США в якості комісійної плати і 79141,92 доларів США в якості погашення витрат комісіонера, які погоджені комітентом.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобовязується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Комісіонер не вважається представником комітента, хоч і діє за дорученням останнього. Внаслідок того, що комісіонер виступає від свого імені, то він є стороною правочинів, вчинених за дорученням комітента з третіми особами.

Предметом договору комісії є надання посередницької послуги, яка полягає у вчиненні комісіонером одного або кількох правочинів в інтересах комітента та за його рахунок.

Згідно з ч. 3 ст. 1016 Цивільного кодексу України, комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

Також, необхідно зазначити, що умовами договору комісії комітентом комісіонеру не було надано повноважень щодо стягнення заборгованості, останній лише перерахував кошти, отримані від замовника.

Тобто, відповідачем було вчинено всі дії передбачені договором комісії №USE-20.3-333-D/K-07 від 23.11.2007 р., і враховуючи той факт, що від покупця не надходило решти грошових коштів, які підлягають сплаті за продукцію, у відповідача не виникає обовязку перед позивачем по сплаті всієї суми, передбаченої договором комісії.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. Мандриченко

Дата складання рішення 28.02.2012 р.