Рішення № 21779239, 28.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/19728.02.12 За позовомВідкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

До1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейм-93»;

2) Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»

Простягнення 510 грн. франшизи та 2 6050,21 грн. невиплаченого страхового відшкодування

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Макєєв В.М.

Від відповідача 1. не зявився, 2. Богдан Н.О.

ОБСТАВИНИ ПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейм-93»та Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»13748,79 грн. шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу.

Ухвалою від 12.10.2011р. Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі №2/197.

Від МТСБУ 25.10.11р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на запит згідно ухвали суду від 12.10.2011р. про порушення провадження у справі.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 31.10.11р. в звязку з перебуванням судді Домнічева І.О. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, було вирішено передати дану справу для розгляду судді Самсін Р.І.

Ухвалою від 01.11.11р. розгляд справи було призначено на 06.12.2011р.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 08.11.11р., в звязку з виходом судді Домнічевої І.О. з лікарняного, було вирішено передати дану справу від судді Самсіна Р.І. для розгляду судді Домнічевій І.О.

В судовому засіданні 06.12.2011р. судом розглядалась заява позивача, що 07.11.11р. надійшла через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва, про зменшення суми позову, оскільки відповідач-2 перерахував 10985,71 грн. Позивач зазначає, що оскільки цю суму відповідач-2 перерахував з врахуванням зносу автомобіля, то залишок суми - 2763,08 грн. позивач просить стягнути з відповідача-1.

Судом оголошено, що вказана заява на даний час залишається без розгляду та буде розглянула після надання позивачем відповідних доказів щодо того, що перерахована сума - 10985,71 грн. стосується відшкодування суми шкоди по ДТП, яка наведена ним в позові відбулась 16.09.2008р. між автомобілями Форд Фьюжн д.р.н. НОМЕР_1 та Шевроле Авео д.р.н. НОМЕР_2.

Також, від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.12.2011р. судом було відкладено розгляд справи на 15.12.2011р. о 14:00.

В судовому засіданні 15.12.2011р. представником відповідача-2 подано письмовий відзив по справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.12.11р. судом було відкладено розгляд справи на 10.01.12р.

Через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва 10.01.12р. від позивача надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких позивач уточнює позовні вимоги та просить стягнути з відповідача-1510 грн. франшизи, а з відповідача-2 6050,21 грн. невиплаченого страхового відшкодування.

В судовому засіданні 10.01.12р. судом було оголошено перерву до 24.01.12р.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 24.01.12р. в звязку з перебуванням судді Домнічевої І.О. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, було вирішено передати дану справу для розгляду судді Самсіну Р.І.

Ухвалою від 24.01.2012р. розгляд справи було призначено на 07.02.2012р.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 06.02.12р. в звязку з виходом судді Домнічевої І.О. з лікарняного було вирішено передати дану справу від судді Самсіна Р.І. для розгляду судді Домнічевій І.О.

Ухвалою від 07.02.2012р. судом було оголошено перерву в судовому засіданні на 28.02.2012р. та викликано в судове засідання повноважних представників сторін.

Від позивача 14.02.2012р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли документи по справі.

Представники позивача в судових засіданнях підтримували заявлені позовні вимоги в редакції поданих 10.01.12р. письмових пояснень, відповідно до яких позивач просить стягнути з відповідача-1510 грн. франшизи, а з відповідача-2 6050,21 грн. невиплаченого страхового відшкодування.

Представники відповідачів проти заявлених позовних вимог заперечували та просили в позові відмовити.

В судовому засіданні 28.02.2012р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2008р. між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»був укладений Договір № 376 добровільного страхування транспортних засобів, предметом якого є страхування транспортного засобу «Ford Fusion», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (Застрахований автомобіль).

16.09.2008р. в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю Застрахованого автомобіля та автомобіля «Шевролет»державний реєстраційний номер НОМЕР_2 яким керував водій ОСОБА_2

Відповідно до Постанови від 02.10.2008р. № 3-23610 Солом'янського районного суду м. Києва до рожньо-транспортна пригода сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 правил доро жнього руху.

16 вересня 2008р. ОСОБА_1 звернувся до Позивача з заявою про страхову виплату страхового відшкодування.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до автотоварознавчого дослідження № 12491-НОМЕР_1-23.09-5 від 23.09.2008р. та додаткового дослідження до нього № 12491-НОМЕР_1-23.09-5доп від 25.09.2008р., розмір матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля склав 18246,05 грн.

27 жовтня 2008р. Позивачем був складений Страховий акт № СТО-08-12491 та розрахунок суми страхового відшкодування, виходячи з якого сума страхового відшкодування склала 13748,79 грн. (з розрахунку: розмір матеріального збитку, встановлений дослідженням № 12491-НОМЕР_1-23.09.-5 від 23.09.2008р. за мінусом франшизи).

03 листопада 2008р. Позивач на підставі вищезазначених докуме нтів здійснив виплату страхового відшкодування в розміру 13748,79 грн., що підтверджується платіжним дорученням №18858 та відомістю №317 від 03.11.2008р., що є додатком до платіжного доручен ня.

27 листопада 2008р виходячи з дослідження № 12491-НОМЕР_1-23.09.-5 доп від 25 вересня 2008р., страхового акту № СТО -08-12491/2 від 20 листопада 2008 року та розрахунку відшкодування до нього, заяви ОСОБА_1, було здійснено додаткову виплату страхового відшкодування в розмірі 3797,26 грн. Виплата страхового відшкодування підтверджуєть ся платіжним дорученням № 20931 та відомістю № 333 від 27.11.2008р., що є додат ком до платіжного доручення.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи положення ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно із п. 22.1. ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, якщо вона завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина ОСОБА_2 у вищеописаному в рішенні ДТП встановлена Постановою від 02.10.2008р. № 3-23610 Солом'янського районного суду м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 1171 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У роз'ясненнях, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», зазначається, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 по заподіянню шкоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Відповідачем-2 згідно Полісу № ВВ/4293475 від 22.05.2008 року, оскільки ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сейм-93»(Відповідач-1), який уклав Поліс № ВВ/4293475 від 22.05.2008 року з Відповідачем-2.

Позивач звертався до Відповідача-2 з листом-претензією від 16.09.2008р. та заявою від 25.06.2009р. вих. № 09-06-02/№177 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу та до Відповідача-1 з листом-претензією № 09-06-02 від 25.08.2010р. про виплату франшизи та страхового відшкодування в порядку регресу.

Відповідачем-2 вимоги Позивача були задоволені частково та виплачено Позивачу 10985,71 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

В іншій частині Відповідач-2 суми заявленого страхового відшкодування не визнав, зазначаючи, що у відповідності до п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом МЮУ та ФДМУ від 24.11.2003р. № 142/5/2092 мав застосовуватись експлуатаційний знос автомобіля, оскільки на момент оцінки пробіг транспортного засобу складав 44562 км., при строку експлуатації 2,42 роки та нормативному пробігу 20800 км./рік, і тому Відповідачем-2 було розраховано суму страхового відшкодування з застосуванням коефіцієнту фізичного зносу і виплачено Позивачу 10985,71 грн. страхового відшкодування в порядку регресу з розрахунку: 11495,71 грн. (сума страхового відшкодування з застосуванням коефіцієнту фізичного зносу, розрахована Відповідачем-2) 510 грн. (франшиза за полісом № ВВ/4293475 від 22.05.2008 року).

З такими твердженнями Відповідача-2 суд не погоджується, оскільки в наявних в матеріалах справи автотоварознавчих дослідженнях № 12491-НОМЕР_1-23.09-5 від 23.09.2008р. та № 12491-НОМЕР_1-23.09-5доп від 25.09.2008р. також застосовано: загальний пробіг транспортного засобу - 44562 км., при строку експлуатації 2,42 роки та нормативному пробігу 20800 км./рік, і вирахувано, що за 2,42 роки фактичний середньорічний пробіг склав 18,41 тис. км., тобто є меншим за нормативний, а тому коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю і розрахунки розміру матеріального збитку в автотоварознавчих дослідженнях № 12491-НОМЕР_1-23.09-5 від 23.09.2008р. та № 12491-НОМЕР_1-23.09-5доп від 25.09.2008р. зроблені вірно.

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

За таких обставин, не відшкодованими Позивачу Відповідачем-2 залишаються 6050,34 грн. з розрахунку:

18246,05 грн. - 710 грн. = 17546,05 грн.

17546,05 грн. 10985,71 грн. - 510 грн. = 6050,34 грн., де

18246,05 грн. - розмір матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля виходячи з автотоварознавчого дослідження № 12491-НОМЕР_1-23.09-5 від 23.09.2008р. та додаткового дослідження до нього № 12491-НОМЕР_1-23.09-5доп від 25.09.2008р.;

710 грн. франшиза за Договором № 376 від 15 травня 2008р. добровільного страхування транспортних засобів;

17546,05 грн. - сума виплаченого Позивачем страхового відшкодування, обрахована: 18246,05 грн. 710 грн. = 17546,05 грн.

10985,71 грн. сума страхового відшкодування, перерахована Відповідачем-2 Позивачу, в порядку регресу;

510 грн. франшиза згідно Полісу № ВВ/4293475 від 22.05.2008 року.

Разом з тим, Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Відповідача-2 трохи меншої суми, а саме не 6050,34 грн., а 6050,21 грн. невиплаченого страхового відшкодування.

Пунктом 5 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»встановлено обов'язок особи, відповідальність якої застрахована (Відповідач-1), сплатити франшизу, розмір якої передбачено полісом, одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Враховуючи все вищенаведене, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача-2 решти не виплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 6050,21 грн. та з Відповідача-1510 грн. франшизи згідно Полісу № ВВ/4293475 від 22.05.2008 року, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України стягуються з відповідачів на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог по відношенню до кожного з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейм-93»(м. Київ, пров. Новопечерський, 5 А; ідентифікаційний код 31867122) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код 00034186) 510 (пятсот десять) грн. франшизи, 11 (одинадцять) грн. 63 коп. державного мита та 19 (девятнадцять) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 25965081) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код 00034186) 6050 (шість тисяч пятдесят) грн. 21 коп. страхового відшкодування, 126 (сто двадцять шість) грн. 37 коп. державного мита та 216 (двісті шістнадцять) грн. 11 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 03.03.12р.