Постанова № 21779151, 29.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.2012м.Київ№ 11/356-А За позовомДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

до1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Іл-Торг»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтехсервіс ЛТД»

Провизнання угоди недійсною та стягнення коштів

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар с/з Мостовенко М.В.

Представники

від позивача

від відповідачів Гучок В.В. - представник

1) не зявились; 2) Гончарук М.П. - представник ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва звернулась з позовом про визнання угоди на суму 15685,72 грн., укладеної між відповідачами шляхом обміну документами, недійсною на підставі ст. 49 ЦК УРСР, а також зобовязання відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Іл-Торг»повернути відповідачу-2 Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтехсервіс ЛТД»грошові кошти в сумі 15685,72 грн. та стягнення з відповідача-2 в доход бюджету вартості отриманого за спірною угодою товару у розмірі 15685,72 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.02.2012 у даній справі провадження у справі по відношенню до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Іл-Торг»закрито на підставі п.5 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Обґрунтовуючи позов позивач вказує, що спірна угода укладена відповідачами з метою, завідомо суперечною інтересам держави за наявності умислу у відповідача-1, оскільки установчі документи відповідача-1, свідоцтво про реєстрацію в якості платника ПДВ, всі первинні бухгалтерські документи визнані недійсними рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24.05.2004 у справі №2-1719/2004; по спірній угоді відповідачем-2 незаконно сформовано податковий кредит та занижено податкові зобовязання по податку на додану вартість.

Відповідач-2 проти позову заперечує, посилаючись на те, що зобовязання за угодою виконав в повному обсязі і при укладенні угоди не мав мети, завідомо суперечної інтересам держави.

Відповідач-1 заперечень проти позову не надав, явку повноважних представників у судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ч.6 ст. 71 КАС України справа вирішується на основі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтехсервіс ЛТД»при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Іл-Торг», про що складено акт перевірки від 01.02.2006 №37/23-2/24918903.

За результатами перевірки відповідачу-2 по господарським операціям з відповідачем -1 донараховані податкові зобовязання по податку на додану вартість за квітень 2003р. на суму 2707,50 грн. та зменшено бюджетне відшкодування за червень 2003р. на 15596,74 грн. Підставою для донарахування податкових зобовязань в акті визначено відсутність у відповідача-1 статусу платника податку на додану вартість, а також недійсність статутних документів та документів бухгалтерської звітності відповідно до рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24.05.2004 у справі №2-1719/2004.

До справи позивачем надані копії рахунку від 26.06.2003 №РФ-053, накладної від 07.07.2003 №489/07 та податкової накладної від 27.06.2003 №489, відповідно до яких відповідач-1 поставив відповідачу-2 товар (ротанг горіх) вартістю 15685,72 грн., в тому числі податок на додану вартість 2614,29 грн. Розрахунки за придбаний товар здійснено підприємствами у безготівковій формі.

Зазначену угоду між відповідачами позивач вважає такою, що укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави. Позов заявлений позивачем на підставі ст. 49 ЦК УРСРС.

Відповідно до вказаної норми ЦК УРСР якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною на підставі ст. 49 ЦК УРСР є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства; для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Таким чином, розглядаючи такий спір, суд повинен визначити наявність наступних ознак:

а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

В обґрунтування позовних вимог про недійсність спірного договору, а також про наявність умислу у відповідача-1 на укладення договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави, позивач посилається на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24.05.2004 у справі №2-1719/2004, яким визнано недійсними установчий договір Товариства з обмеженою відповідальністю «Іл-Торг»від 01.07.2002 із моменту його укладення, статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Іл-Торг»від 01.07.2002 з моменту його реєстрації, протокол №1 від 19.06.2002, №2 від 18.10.2002 загальних зборів учасників товариства з моменту їх складання, свідоцтво про реєстрацію товариства як платника податку на додану вартість від 06.08.2002 з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість, всі первинні бухгалтерські документи, які підписані ОСОБА_1 як директором товариства, а також визнано непричетність до фінансово-господарської діяльності товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Однак, вказане рішення суду скасовано. Під час нового розгляду справи за позовом Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва до ОСОБА_2., ОСОБА_1, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Кронос-ЛТД»про визнання недійсними установчих, бухгалтерських документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Іл-Торг», а також свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість провадження у справі закрито (ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 19.05.2006). Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21.09.2006 ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 19.05.2006 залишено без змін.

У звязку з цим, рішення, на яке посилається позивач в обґрунтування позову, доказової сили не має. Інших належних доказів того, що відповідач-1 зареєстрований та здійснював діяльність з порушенням встановленого законодавством порядку позивач суду не надав.

Позивач вказує, що укладена відповідачами угода суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки укладена з метою приховування доходів від оподаткування.

Інтерес держави і суспільства у сплаті субєктами оподаткування податків випливає з обовязку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому у ст. 67 Конституції України.

Мета є субєктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління, і, як наслідок, через фізичних осіб, що входять до складу таких органів управління.

Отже, для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи, необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи, на укладення угоди з метою, завідомо суперечної інтересам держави.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ухилення від сплати податків є окремим складом злочину (ст. 212 Кримінального кодексу України) і, відповідно, потребує окремої кваліфікації судом за наявності відповідних і доведених у суді обставин.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Іл-Торг» встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку.

Таким чином, наслідком заниження Товариством з обмеженою відповідальністю «Іл-Торг»податкових зобовязань можуть бути відповідні донарахування сум податків та застосування штрафних санкцій, а не визнання недійсними угод.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Своїх вимог позивач суду не довів, належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог не надав.

Враховуючи викладене, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 72, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Господарський суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.М. Смирнова Дата підписання постанови: 01.03.2012