Рішення № 21777501, 01.03.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" березня 2012 р.Справа № 8/5007/1/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Давидюка В.К.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - договір про надання адвокатських послуг №4/2011 від 28.04.11р.

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Полісся" (м. Житомир)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Коростень)

про стягнення 18550,28 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 18550,28 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки №1446к від 04.05.11р., з яких 9922,33 грн. - сума основного боргу, 267,10 грн. - пеня, 2073,35 грн. - штраф та 6287,50 грн. - відсотки за користування чужими грошовими коштами, а також про стягнення з відповідача судові витрати, в тому числі витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1200,00 грн.

01.03.12р. позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог №254 від 01.03.12р., відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 8922,33 грн. основного боргу, 264,52 грн. пені, 2073,35 грн. штрафу та 6227,40 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, а всього на суму 17487,60 грн.

Суд відповідно до вимог ст. 22 ГПК України приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні надав заяву, в якій зазначає, що відповідач під час розгляду справи в суді сплатив позивачеві частину суми основного боргу в розмірі 3501,76 грн. В підтвердження надав копії фіскальних чеків. Просив суд припинити провадження у справі в цій частині на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору. Позовні вимоги підтримав в частині стягнення 5420,57 грн. основного боргу, 264,52 грн. пені, 2073,35 грн. штрафу та 6227,40 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, оскільки ухвали суду направлялись на адресу, зазначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Отже, суд вжив всі необхідні заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи.

Проте, відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, а тому неявка відповідача належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір поставки №1446к від 04.05.11р., розрахунки суми боргу, видаткові накладні, договір про надання адвокатських послуг, додаткові угоди, платіжне доручення, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, заяву про зменшення розміру позовних вимог, фіскальні чеки, свідоцтва про державну реєстрацію, довідки про включення до ЄДРПОУ та інші.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04.05.11р. між сторонами був укладений договір поставки №1446к (а.с.10-11), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язується передати у власність відповідача (покупця) продовольчі товари, а відповідач зобов'язаний прийняти даний товар в асортименті, кількості та по ціні згідно накладних та оплатити його вартість на умовах даного договору (п.п.1.1.1, 1.1.2 договору).

Згідно з п. 1.2 договору, ціни на товари, які поставляються на підставі цього договору, визначаються постачальником на кожну окрему партію товару і вказуються в накладній, яка одночасно є рахунком для оплати товару.

Як передбачено п. 3.1 даного договору, розрахунки з постачальником здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника з зазначенням номера і дати видаткової накладної.

Покупець оплачує товар отриманий на підставі даного договору на умовах відстрочки платежу в строки, вказані в п. 3.3 даного договору (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору, термін відстрочки платежу за товар, поставлений покупцю на підставі даного договору, становить 14 календарних днів від дати поставки товару по кожній окремій накладній.

Пунктом 2.7 договору поставки передбачено, що датою поставки товару покупцю є дата прийому-передачі товару, що має вказуватись представником покупця на видатковій накладній постачальника, у випадку не зазначення повноважним представником покупця дати прийому-передачі товару, датою поставки вважається дата видаткової накладної, згідно якої передавався товар.

На виконання умов даного договору, позивач поставив відповідачеві товар на суму 13822,33 грн., що підтверджується видатковими накладними №КР-00024171 від 29.10.11р. та №КР-00022742 від 15.10.11р. (а.с.12-13).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати товару виконав частково, сплативши позивачеві 4900,00 грн., про що свідчать фіскальні чеки.

Тому, станом на день звернення з позовом до суду за відповідачем рахувалась заборгованість перед позивачем в сумі 8922,33 грн. (13822,33 грн. - 4900,00 грн.), яку позивач і просив суд стягнути згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Разом з тим, під час розгляду справи в суді відповідач сплатив позивачеві 3501,76 грн., що підтверджується фіскальними чеками від 18.01.12р., 24.01.12р. та від 07.02.12р.

Відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 3501,76 грн. основного боргу на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 5420,57 грн. (8922,33 грн. - 3501,76 грн.) основного боргу обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач в заяві про зменшення розміру позовних вимог просить суд стягнути з відповідача на свою користь 264,52 грн. пені та 2073,35 грн. штрафу.

Відповідно до п.5.2 договору, в разі прострочення покупцем строку оплати за товар, що вказаний в п.3.3 даного договору, він зобов'язується виплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки платежу, а також в разі прострочення покупцем строку оплати товару більш ніж на 20 календарних днів покупець повинен додатково сплатити постачальнику штраф в розмірі 15% від суми боргу.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Перевіривши розрахунки вказаних зобов'язань, суд вважає, що пеня та штраф нараховані правильно і відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Позивачем також в заяві про уточнення розміру позовних вимог заявлено вимогу про стягнення з відповідача 6227,40 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

За змістом ч.1 ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

При цьому, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Тобто, ст.536 ЦК України сама по собі не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами, віддаючи це на вирішення на рівні договору або закону.

Пунктом 6.8 договору поставки сторони визначили, що у випадку прострочення покупцем строку оплати товару більш ніж за 30 календарних днів, що встановлений п.3.3 договору, покупець зобов'язаний, крім пені та штрафу, сплатити постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення. Такі відсотки починають нараховуватися з першого дня виникнення заборгованості, але на суму заборгованості, яка прострочена більш ніж 30 днів.

Перевіривши уточнений розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд вважає, що вказане зобов'язання нараховане правильно і підлягає задоволенню в сумі 6227,40 грн.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів повного розрахунку з позивачем суду не надав, в судове засідання не з'явився.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 5420,57 грн. основного боргу, 264,52 грн. пені, 2073,35 грн. штрафу та 6227,40 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню. А в частині стягнення 3501,76 грн. основного боргу суд припиняє провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору, про що зазначав вище.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1200,00грн. витрат за оплату послуг адвоката, що виникли внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань, на підставі Договору про надання адвокатських послуг №4/2011 від 28.04.2011р. (а.с.14-16).

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат, крім судового збору, входить зокрема оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи договір про надання адвокатських послуг №4/2011 від 28.04.2011р. та додаткові угоди до даного договору, укладені між ТОВ "Міжнародний правовий консалтинг" та ТОВ "Рошен-Полісся", копію Свідоцтва за №568, виданого 10.03.2011р. гр. ОСОБА_1 про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.26), платіжне доручення №1998 від 04.01.2012р. про сплату позивачем ТОВ "Міжнародний правовий консалтинг" гонорару в сумі 1200,00грн.

З наданого представником позивача протоколу №1 загальних зборів учасників ТОВ "Міжнародний правовий консалтинг" вбачається, що ОСОБА_1 є головою товариства "Міжнародний правовий консалтинг" (а.с.25).

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Полісся", 10001, м.Житомир, вул.Ватутіна, 188, код ЄДРПОУ 37390603)

- 5420,57 грн. - основного боргу;

- 264,52 грн. - пені;

- 2073,35 грн. - штрафу;

- 6227,40 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами;

- 1200,00 грн. - витрат на оплату послуг адвоката;

- 1609,50 грн. - судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 3501,76 грн. основного боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 05.03.12р.

СуддяДавидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек. з пов. про вручення)