Рішення № 21777484, 28.02.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" лютого 2012 р. Справа № 5/5007/85/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Ляхевич А.А.

при секретарі Нагорній М.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №63-ЦР від 20.12.2011 р.,

від відповідачів: не з'явились,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства компанії "Райз" (м.Київ)

до

1.Фермерського господарства "Альянс-2007" (с.Лучин, Попільнянський район Житомирська область)

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Агро" (с.Першотравневе, Комінтернівський район, Одеська область)

про стягнення 1609016,82 грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог)

Публічне акціонерне товариство компанія "Райз" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Фермерського господарства "Альянс-2007" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Агро" про стягнення з відповідачів солідарно 1627526,36 грн., з яких 1072800,00 грн. боргу за отриманий товар, 23146,62грн. відсотків за користування товарним кредитом, 20045,19 грн. пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, 472032,00 грн. штрафу, 39502,55 грн. 32% річних за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.12.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5/5007/85/11 та призначено її розгляд на 26.01.2012 р.

26.01.2012 р. повноважним представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.31076/12 від 26.01.2012 р., а.с.34-38), в якій зазначено, що 28.10.2011р. відповідач - ФГ "Альянс-2007" здійснив часткову оплату поставленого товару, а саме, в сумі 14975,00грн. У зв'язку з чим, відповідно до ст.22 ГПК України, позивач зменшив розмір заявлених позовних вимог до 1609016,82 грн. та просить стягнути 1057825,00 грн. заборгованості, 23146,62грн. відсотків за користування товарним кредитом, 19481,70грн. пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, 467240,00 грн. штрафу та 40963,50 грн. 32% річних.

З огляду на те, що зменшення позовних вимог є передбаченим законом правом позивача та не порушує прав і законних інтересів інших сторін у справі, вказана заява прийнята до розгляду господарським судом, розгляд справи здійснюються в межах позовних вимог, зазначених в заяві від 26.01.2012 р.

У зв'язку з неявкою в засідання суду представників відповідачів та невиконанням ними вимог ухвал суду, розгляд справи неодноразово відкладався згідно ухвал господарського суду від 26.01.2012 р. та 14.02.2012 р.

Згідно клопотання представника позивача від 14.02.2012 р. (а.с.73), продовжено строк розгляду спору у відповідності до ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 28.02.2012р. позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підтримав у повному обсязі та просить позов задовольнити.

В засідання суду 28.02.2012 р. представники відповідачів не з'явились.

27.02.2012р. на адресу суду повернулась неврученою кореспонденція господарського суду - ухвала суду від 14.02.2012р. по справі №5/5007/85/11, яка надсилалась відповідачу - ФГ "Альянс-2007" за адресою: Житомирська область, Попільнянський район, с.Лучин, вул.Кірова,20, з довідкою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання" та з приміткою "немає організації".

Водночас, зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.79-80) вбачається, що станом на 16.02.2012 р., зареєстрованим місцезнаходженням Фермерського господарства "Альянс-2007" є: Житомирська область, Попільнянський район, с.Лучин, вул.Кірова,20.

Від другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Агро" на час розгляду справи повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвали господарського суду від 14.02.2012 р. не повернулось.

Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с.77-78) свідчить, що станом на 16.02.2012р. місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Агро": 67541, Одеська область, Комінтернівський район, с.Першотравневе, вул.Миру, буд.1.

Ухвалу суду від 14.02.2012 р. надіслано відповідачу саме за вказаною адресою, що підтверджується реєстром рекомендованої кореспонденції господарського суду Житомирської області за 17.02.2012 р. За цією ж адресою відповідачу надсилались попередні ухвали суду, які отримані відповідачем, про що свідчать повідомлення про вручення (а.с.28,65).

Відповідно до вимог ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно з ч.2 ст.17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, у тому числі її місцезнаходження.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідачів було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому процесі останні не скористались.

Судом також враховується, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обовязковою, а також з врахуванням того, що строк розгляду позовної заяви, з урахуванням продовження строку відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України, майже сплинув (позовна заява надійшла до суду 16.12.2011 р., відповідно до ст.77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу), господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.05.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (постачальник) та Фермерським господарством "Альянс-2007" (покупець) укладено договір поставки насіння с/г культур на умовах товарного кредиту №253/16 (а.с.8-13).

Відповідно до п.1.1. вказаного договору, в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті, порядок та термін оплати вартості товару (в т.ч. тієї вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахованих відсотків, інші умови (в т.ч. щодо надання знижки до вартості (ціни) товару), погоджені сторонами - визначені в договорі та в додатках до нього, які складають невід'ємну частину договору (п.1.2. договору).

Згідно п.1.4. договору, товар постачається на умовах EXW (Інкотермс 2000), місце поставки та отримання товару, вказані в графі "Базис поставки", додатках до договору. Ціна товару визначена в договорі на умовах EXW. Датою переходу права власності на товар до покупця є дата відвантаження товару з базисів поставки постачальника.

У відповідності до п.2.1. договору, вартість (ціна) товару (в т.ч. знижки до вартості (ціни) товару) та відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатках до договору. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатках. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом.

Пунктом 2.3. договору сторони встановили, що товар (його вартість (ціна) в т.ч.ПДВ), отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника відсотки. Строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем повного виконання грошового зобов'язання.

Відсотки за користування товарним кредитом, нараховуються постачальником щомісячно до 5-го числа кожного наступного місяця (починаючи з місяця, в якому здійснена поставка товару), якщо інше не передбачено додатками до договору (п.2.4. договору). Розмір процентів, які покупець сплачує на користь постачальника за користування товарним кредитом, встановлений в додатках до договору (п.2.6. договору).

В додатку №ЗП-10016-00652 від 18.05.2011р. до договору №253/16 від 18.05.2011р. (а.с.14) сторонами узгоджено, зокрема, перелік товару, що купується на умовах товарного кредиту та графік оплати товару покупцем. Згідно зазначеного додатку, покупцю надано товарний кредит в сумі 1332900,00 грн. на умовах сплати 6% річних за користування товарним кредитом та строком оплати до 15.10.2011 р.

Відповідно до п.3.4. договору, покупець зобов'язаний провести оплату за товар в строки та в порядку, відповідно до умов договору.

В пункті 7.5. договору сторони обумовили, що у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплати відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника відсотки за користування коштами в розмірі 32 відсотка річних з простроченої суми.

У відповідності до п.7.3. договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Пунктом 7.4. договору передбачено, що покупець на вимогу постачальника сплачує штраф в розмірі 1 % від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день такого прострочення.

Як зазначено в пункті 9.4., сторони погоджуються, що для цілей цього договору, факт несвоєчасного виконання стороною грошових зобов'язань по договору є фактом, який надає право на стягнення штрафу, розмір якого визначений за один день прострочення.

Відповідно до п.7.6. договору, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється в день виконання винною стороною зобов'язань за договором, забезпечених санкцією.

Згідно п.5.1. договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання. господарські зобов'язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня підписання його тексту представниками сторін, крім зобов'язань покупця по оплаті вартості товару, процентів за користування товарним кредитом та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням.

У відповідності до п.9.4 договору, сторони підтверджують повне розуміння окремих та всіх положень цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання укладеного між сторонами договору, ПАТ "Компанія "Райз" передало, а ФГ "Альянс-2007" прийняло товар за видатковими накладними №ВН-10016-00884 від 27.05.2011 р. на суму 496350,00 грн. (а.с.15) та №ВН-10016-01034 від 16.06.2011 р. на суму 576450,00 грн. (а.с.16).

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту.

Відповідно ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Укладений сторонами договір містить також умови щодо товарного кредиту, які за своєю правовою природою є комерційним кредитом.

Так, у відповідності до ст.1057 Цивільного кодексу України, договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом. До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054-1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.

У даному випадку, в договорі поставки №253/16 від 18.05.2011р. та додатку до нього, сторонами погоджено відстрочення оплати переданого покупцю товару до 15.10.2011 р. на умовах сплати 6% за користування кредитом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ФГ "Альянс-2007" не виконало своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару у встановлений договором строк та у визначеному розмірі, в т.ч. з урахуванням відсотків за користування товарним кредитом.

Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

10.11.2011 р. між ПАТ "Компанія "Райз" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Європа Агро" (поручитель" та Фермерським господарством "Альянс-2007" (боржник) укладено договір поруки №253/16/1 (а.с.70-72), за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, для чого зобов'язується відповідати за порушення (невиконання, неналежне виконання) боржником його боргових зобов'язань перед кредитором, які існують за основним договором в розмірі 1080618,92 грн. (договором поставки насіння на умовах товарного кредиту №253/16) (п.1.1. договору поруки).

Згідно п.1.2. договору поруки, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Відповідно до п.2.1.1. договору поруки, порукою за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати кожного і всіх його боргових зобов'язань за основним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у основному договорі. Загальна сума за основним договором складає 1080618,92 грн. Порукою забезпечується відповідальність боржника передбачена п.п.7.3-7.6 основного договору (п.2.1.2. договору).

У відповідності до п.4.1. договору, договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Порука припиняється після закінчення трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання боржником. Відповідальність поручителя припиняється також після виконання боржником боргових зобов'язань в повному обсязі (п.4.2. договору поруки).

Згідно статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, а саме, встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на невиконання ФГ "Альянс-2007" своїх зобов'язань за договором поставки №253/16 від 18.05.2011 р. та забезпечення виконання вказаних зобов'язань порукою Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Агро" за договором поруки №253/16/1 від 10.11.2011 р., кредитор - ПАТ "Компанія "Райз" звернулась з даним позовом до обох відповідачів, які, враховуючи умови договору поруки та положення чинного законодавства, є солідарними боржниками перед позивачем за зобов'язаннями, що виникли на підставі договору поставки від 18.05.2011 р.

Розглядаючи обгрунтованість заявлених до стягнення сум згідно позовних вимог, господарський суд враховує вищевикладені встановлені обставини справи, а також, наступне.

Як зазначено вище, матеріалами справи підтверджується порушення ФГ "Альянс-2007" своїх зобов"язань за договором поставки насіння на умовах товарного кредиту №253/16 від 18.05.2011 р.

Станом на час прийняття рішення у справі, сума заборгованості за поставлений першому відповідачу товар - насіння кукурудзи, з урахуванням сплати 28.10.2011 р. 14975,00 грн. (а.с.39), становить 1057825,00 грн. та підлягає стягненню з відповідачів.

Крім того, як передбачено вищевикладеними приписами чинного законодавства, а також ч.1 ст.1054 ЦК України, підлягають стягненню на користь позивача відсотки за користування кредитом у передбаченому додатком до договору розмірі - 6% річних. Як встановлено судом, заявлена до стягнення сума відсотків за користування товарним кредитом правомірно нарахована позивачем за періоди з дня передачі товару за видатковими накладними до 15.10.2011р. на існуючі в дані періоди суми наданого товарного кредиту (а.с.36). Загалом, сума відсотків за користування товарним кредитом, що підлягає стягненню з відповідачів, становить 23146,62 грн.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як уже зазначалось, відповідно до п.7.3. договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог позивачем нараховано пеню - 19841,70 грн. - за період з 16.10.2011 р. по 28.11.2011 р. на суму боргу, з урахуванням здійсненої відповідачем проплати, що повністю відповідає обставинам справи, вимогам чинного законодавства та умовам договору. Тому позов в частині стягнення з відповідачів 19841,70 грн. пені підлягає задоволенню.

Водночас, про що уже зазначалось, пунктом 7.4. договору сторони встановили сплату покупцем на вимогу постачальника штрафу в розмірі 1 % від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день такого прострочення.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

В силу ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з правового аналізу наведеної правової норми, господарський суд дійшов висновку, що штраф у розмірі 1% за кожен день прострочення оплати, передбачений пунктом 7.4. договору поставки, за своєю правовою природою є пенею, яка відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, у договорі поставки сторони встановили подвійну відповідальність у вигляді пені, що різниться за розміром, проте, є однаковою за природою відповідальності, водночас, подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення, суперечить ст.61 Конституції України. З огляду на зазначене, правові підстави для стягнення з відповідачів 467240,00 грн. штрафу, що по суті є пенею, яка обрахована позивачем за період з 16.10.2011 р. по 28.11.2011 р. у розмірі 1% від суми простроченої заборгованості, - відсутні. Позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідачів 40963,50 грн. процентів за користування грошовими коштами. Стосовно позовних вимог в цій частині слід зазначити таке.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як уже зазначалось вище, у відповідності до положень ч.1 ст.626, ст.627, ч.1 ст.628 ЦК України, сторони мають право вільно встановити за власною домовленістю визначені на їх розсуд та погоджені ними умови (в межах, що не суперечать закону), які є обов"язковими для сторін відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 536 даного Кодексу, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі, встановленому договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, у договорі сторони вправі вказати розмір процентів, які будуть нараховуватись в разі користування платником чужими грошовими коштами, яке безперечно має місце і у випадку прострочення оплати товару.

Так, частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України прямо встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

В договорі №253/16 від 18.05.2011р. (п.7.5. договору), сторонами встановлено, що у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплати відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника відсотки за користування коштами в розмірі 32 відсотка річних з простроченої суми.

Таким чином, договором передбачено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами в разі прострочення оплати товару - 32% річних, що нараховуються на суму заборгованості за період прострочення. Оскільки на умовах товарного кредиту товар мав бути оплачений до 15.10.2011 р., відповідно, прострочення оплати наступило з 16.10.2011 р.

Згідно розрахунку позивача (а.с.37), правильність якого перевірена судом, стягненню з відповідачів підлягають проценти за користування чужими грошовими коштами, нараховані за період з 16.10.2011 р. по 28.11.2011 р. (з урахуванням зменшення суми боргу внаслідок здійсненої першим відповідачем проплати), в сумі 40963,50 грн. Позовні вимоги в цій частині є законними та обгрунтованими та підлягають задоволенню господарським судом.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідачами не надано жодних доказів у спростування заявлених позовних вимог. Водночас, позивачем підтверджено належними доказами, зібраними в матеріалах справи, обгрунтованість заявленого позову.

З урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню частково; з відповідачів солідарно підлягає стягненню 1057825,00 грн. основного боргу, 23146,62 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 40963,50 грн. 32% річних за користування чужими грошовими коштами та 19841,70 грн. пені. В позові в частині стягнення 467240,00 грн. штрафу слід відмовити. Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Альянс-2007" (13512, Житомирська область, Попільнянський район, с.Лучин, вул.Кірова, буд.20, ідентифікаційний код 35449356) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Агро" (67541, Одеська область, Комінтернівський район, с.Першотравневе, вул.Миру, буд.1, ідентифікаційний код 35990822) солідарно на користь Публічного акціонерного товариства компанії "Райз" (03680, м.Київ, вул.Академіка Заболотного, буд.152, ідентифікаційний код 13980201):

- 1057825,00 грн. основного боргу,

- 23146,62 грн. відсотків за користування товарним кредитом,

- 40963,50 грн. 32% річних за користування чужими грошовими коштами,

- 19841,70 грн. пені,

- 22835,53 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В позові в частині стягнення 467240,00 грн. штрафу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення скаладено 02.03.2012 р.

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2,3 - відповідачам (реком.з пов.)