Постанова № 21777389, 01.03.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" березня 2012 р. Справа № 10/10"НА"

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Маріщенко Л.О.

при секретарі Коваль В.А.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 ( довіреність від 07.04.11р.)

від відповідача ОСОБА_2. ( довіреність від 04.11.11р.)

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирський завод продовольчих товарів" (м.Житомир)

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (м. Житомир)

про визнання недійсним рішення Житомирської об'єднаної податкової інспекції №273/23-0/00377609/4802

Позивачем пред'явлено позов про визнання рішення № 273/23-0/00377609 заступника начальника Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування стягнення донарахованих сум податків, зборів ( обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства недійсним.

27.03.02р. відповідач надав суду відзив ( т.1 а.с. 136), в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що спірне рішення було прийняте на підставі акту перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ВАТ "Житомирський завод продовольчих товарів" від 11.01.02р. № 1/26-20.

23.04.02р. позивач надав заперечення на відзив відповідача ( т. 2 а.с. 2), в яких не погоджується з наведеними в ньому обставинами.

09.09.02р. позивач надав суду уточнення позовних вимог ( т. 2 а.с. 82-93), в яких позивач вказує , що висновки акту перевірки ДПА області не ґрунтуються на первинних бухгалтерських документах, не підтверджуються регістрами бухгалтерського обліку та сформовані перевіряючими без врахування суті господарських операцій.

Позивач не згоден із твердженням відповідача про використання підприємством власної сировини для виготовлення продукції з давальницької сировини без послідуючої компенсації замовником на загальну суму 698668грн.02 коп., в тому числі:

269647 грн.62 коп. в 2 кв. 2000 року

257753 грн.02 коп. в 3 кв. 2000 року

50680 грн.02 коп. в 4 кв. 2000 року 1330 грн.31 коп. в 1 кв. 2001 року, оскільки це твердження не ґрунтується на даних первинних бухгалтерських документів. Позивач відмічає, що в 2 кварталі 2000 року сировина із рахунку 05/07 (сировина і матеріали для давальницької переробки) дійсно списана на рахунок 20/3 (собівартість переробки давальницької сировини), але перевіряючи не врахували факту оприбуткування продукції власного виробництва - халви в кількості 113 т на суму 226000 грн. на баланс підприємства, яка була реалізована на експорт і врахована в складі валових доходів.

Таким чином, на думку позивача, вартість використання власної сировини для виготовлення продукції з давальницької сировини буде становити не 698668 грн.02 коп., а 130911 грн.14 коп. та 7468 грн.33 коп. відповідно за 3 та 4 квартали 2000 року.

Позивач вказує, що зазначені операції передбачені договором на виготовлення продукції з давальницької сировини від 1 грудня 1999 року з 2 доповненнями до нього, і відповідно з його умовами враховані при кінцевих розрахунках за результатами 2000 року. В п.6.2 договору від 01.12.1999 року зазначено, вид розрахунків - безготівковий або готівкою, а в п.6.3 договору вказана форма розрахункових документів - платіжне доручення та касовий ордер.

Позивач не погоджується із висновком перевіряючих про наявність бартерних операцій між підприємством та ТОВ КУБЦ "Марбін" і донарахуванням внаслідок цього валових доходів на 421024 грн.48 коп., оскільки податківцями не були враховані договірні стосунки між зазначеними суб'єктами ВАТ "ЖЗПТ", як продавцем, і КУБЦ "Марбін", як покупцем, по договору №1 від 1 листопада 1999 року з доповненнями від 29 грудня 1999 року, від 1 грудня 1999 року і від 4 січня 2000 року; договір купівлі-продажу між продавцем ТОВ КУБЦ "Марбін" та покупцем ТОВ "ЖЗПТ" №1/1 від 21.12.1999р. з доповненням від 29.12.2000 року; договір переробки давальницької сировини.

Позивач зазначає, що у всіх вказаних договорах та доповненнях до них передбачаються грошові розрахунки, тому проведення сторонами частковим? зарахування однорідних вимог відповідає вимогам ст.217 ЦК України і не змінює форму договорів купівлі-продажу, а лише частково зменшує суму взаємних вимог по договорах. За первинними документами відповідачем, на думку позивача, не встановлено жодного факту продажу пов'язаним особам. ТОВ КУБЦ "Марбін", якому відпускалась готова продукція і послуги, не являлось пов'язаною особою, так як не контролювалось ВАТ "ЖЗПТ" і не перебувало під спільним контролем з боку третього платника податків.

Позивач вважає, що віднесення до бартерних операцій договору по переробці давальницької сировини та договорів купівлі-продажу матеріальних активів суперечить ст.1.19 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки зазначені договори не співпадають як за предметом, так і за часом їх укладання, здійснювались не в межах однієї господарської операції (договору), а тому взаємовідносини сторін не засновані на бартері.

Також позивач зазначає, що в порушення п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Порядку ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів", затвердженого наказом Мінфіну України від 11 червня 1998 року №124, перевіряючими допущені методологічні та арифметичні помилки при визначенні приросту (убутку) матеріальних активів.

В результаті чого безпідставно донараховано оподаткований прибуток на 53,2 тис. грн. Так, розрахований в додатку №6 убуток матеріальних активів за 3 квартал 2000 року в сумі 13 тис. грн. перенесено в зменшення валових витрат на 13,3 тис. грн. замість їх збільшення на 13тис.грн. по рядку 13 додатку №2, що призвело до заниження валових витрат на 26,3 тис. грн.

Таким чином, позивач вказує, що за деклараціями підприємства відсутнє будь-яке зменшення оподаткованого прибутку.

Позивач зазначає, що донарахування податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 84180 грн. від збитків по товарообмінних операціях та пов'язаним особам є неправомірним через відсутність самих бартерних операцій, а також відсутності законодавчого виникнення податкових зобов'язань на суму від'ємного фінансового результату виконавця договору.

Також позивач вважає, що висновок податківців про безпідставність податкового кредиту в сумі 33600 грн. "по поверненій попередній оплаті за надані послуги по переробці давальницької сировини без понесених фактичних витрат, які відносяться до валових витрат" - не підтверджується первинними документами і здійснені поверхово за формальною ознакою без аналізу змісту господарської операції. Наведене стверджується наступним: ЗО грудня 2000 року ВАТ "ЖЗПТ" була виписана податкова накладна №502 на загальну суму 250400 грн., в тому числі ПДВ - 38400 грн. в підтвердження отриманої від ТОВ КУБЦ "Марбін" попередньої оплати на цю суму.

Позивач стверджує, що послуги по переробці давальницької сировини в грудні 2000 року на суму 230400 грн. не надавались, регістрами бухгалтерського обліку, первинними документами позивача та КУБЦ "Марбін" надання послуг на цю суму не підтверджується.

В акті перевірки помилково ототожнена податкова накладна №502 із актом виконаних робіт, про що свідчить включення цієї суми в графу "вартість виконаних робіт" додатку 7 до акту.

Бухгалтерією підприємства ВАТ "ЖЗПТ" після 30.12.2000р. на всі подальші продажі послуг та товарів виписувалися в повних сумах податкові накладні, що призвело до завищення податкових зобов'язань з ПДВ на 38400грн.

Таким чином, позивач зазначає, що замість зменшення податкових зобов'язань, ВАТ "ЖЗПТ" відобразило в податковому обліку збільшення податкового кредиту, що не вплинуло на правильність обчислення зобов'язань з ПДВ по розрахунках з бюджетом.

Позивач вважає неправомірним висновок в акті перевірки про зменшення податкового кредиту в сумі 3379 грн. по податковій накладній №425 від 23.08.01р. за ознакою "фіктивність" контрагента, оскільки не може бути зменшеним податковий кредит підприємства з тієї причини, що державна реєстрація ТОВ "Аякс" м. Київ скасована рішенням арбітражного суду м. Києва №3 від 01.02.2000 року і воно не є платником податку.

Позивач вказує, що на підприємство не покладено обов'язок проводити перевірку суб'єктів підприємництва на предмет його фіктивності чи наявності державної реєстрації і відповідно до п. 10.1 Закону України "Про податок на додану вартість", п.1 ст.29 Закону України "Про підприємства в Україні" відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення, а також сплату податку в бюджет несе платник податку, а в даному випадку ВАТ "ЖЗПТ" не є платником зазначеного податку і відповідальність за його несплату фіктивним контрагентом нести не може.

Позивач вважає неправомірним донарахування прибуткового податку з громадян в сумі 4911 гри.46 коп. та застосування фінансової санкції в сумі 9822 грн.92 коп. з наступних підстав.

В ст.ст. 11,12 Декрету КМ України "Про прибутковий податок з громадян" зазначається, що підприємства повинні стягувати податок чи оформляти довідку Ф.2. тільки у випадку коли доходи підлягають обліку і оподаткуванню.

Проте податковим органом не встановлено, що доходи громадян при реалізації ТМЦ на ринку підлягали оподаткуванню. П.12 ч.6 "Інструкції про прибутковий податок з громадян" (наказ ГДПІ України від 21.04.93р. №12) передбачено, що підприємства, які виплачують кошти громадянам за реалізацію належних їм товарів зобов'язані в установлений законом строк після виплати надіслати до податкових органів, у випадку якщо такий доход підлягає обліку і оподаткуванню, за їх місцем проживання довідку форми №2. Про обов'язок утримання прибуткового податку тут не йдеться.

Також позивач вважає безпідставними посилання відповідача в акті та рішенні на ст. 19 Декрету КМ України "Про прибутковий податок з громадян" як на норму, за якою необхідно донарахувати прибутковий податок від плати за придбані матеріальні активи у фізичних осіб, бо ця стаття є загальною нормою, а не спеціальною, і в ній не визначено об'єктів, ставок оподаткування, порядку нарахування і стягнення податку з підприємства, яке купувало матеріальні активи.

Крім того, позивач вказує на невірне нарахування штрафних санкцій за порушення ведення касових операцій в національній валюті України, оскільки в акті безпідставно зазначено, що перевірка проводилась на підставі первинних бухгалтерських документів. Всі первинні документи були вилучені органом досудового слідства ще до початку перевірки готівкового обігу товариства і податківцями не досліджувались.

Позивач вказує, що за підзвітною особою ОСОБА_3 станом на 19.05.2001р. значилась заборгованість в розмірі 198 грн., проте з врахуванням поданих раніше суду його авансових звітів №377 і №24 заборгованості на цю дату у нього не було. Не було також і несвоєчасного відзвітування за одержані в підзвіт кошти.

Таким чином, позивач просить суд визнати рішення № 273/23-0/00377609 заступника начальника Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування та стягнення донарахованих сум податків, зборів ( обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства недійсним в частині донарахованого податку на додану вартість в сумі 121158 грн. та фінансову санкцію по податку на додану вартість в сумі 60579 грн.; прибуткового податку з громадян в сумі 4911, 46 грн. та фінансову санкцію по прибутковому податку з громадян в сумі 9822,92 грн.; штрафу за перевищення встановлених термінів використання видаткової готівки під звіт в в сумі 245,41 грн.; штрафу за видачу готівкових коштів підзвітним особам без повного звіту щодо попередньо одержаних ними суми в підзвіт в сумі 11684,5 грн.

17.10.02р. відповідач надав відзив на уточнену позовну заяву ( т. 2 а.с. 108-117) в якому зазначив, що перевіркою правомірно встановлено, що підприємством зменшено суму податку на додану вартість на 121158 грн., в тому складі за 2000 рік - 107806 грн., за 10 місяців 2001 року - на 13352 грн.

Ухвалою суду від 15.11.02р. провадження у справі було зупинено та призначено по справі судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено ОСОБА_4

На вирішення експерта були запропоновані наступні питання:

1) Чи підтверджується первинними бухгалтерськими документами та документами податкового обліку використання власної сировини для виготовлення продукції з давальницької сировини за період II півріччя 2000р. та 4 місяці (січень - квітень) 2001 року?

2) Яка фактична собівартість наданих послуг по переробці давальницької сировини ТОВ КУБЦ "Марбін" ?

3) Чи підтверджується даними бухгалтерського і податкового обліку бартерні операції між ТОВ КУБЦ "Марбін" та ВАТ "ЖЗПТ" на суму 421024 грн.48 коп. ?

4) Чи відбувалась безоплатна передача товарів (робіт, послуг) при наданні ВАТ "ЖЗПТ" послуг по переробці давальницької сировини ТОВ КУБЦ "Марбін" ?

5) Чи підлягають зменшенню валові витрати на 13,3 тис. грн. за III кв. 2000р. по рядку 13 Декларації про прибуток за 9 місяців 2000 року ?

6) Чи підлягає застосуванню звичайна ціна по бартерних операціях з ТОВ КУБЦ "Марбін" в сумі 421024 грн.48 коп. ?

7) Чи підлягає зменшенню податковий кредит в сумі 3379 грн. по податковій накладній №425 від 23.08.2001р. ?

8) Чи підлягає донарахуванню прибутковий податок з громадян в сумі 4911 грн.46 коп. за фактами закупки ТМЦ на ринку у громадян ?

9) В якому податковому періоді підлягає коригуванню ПДВ в сумі 33600грн. по поверненні попередньої оплати за надані послуги ?

Ухвалою суду від 09.12.05р. провадження у справі поновлено.

27.02.06р. позивач надав суду уточнену позовну заяву ( т. 3 а.с. 16-27) в якій просить суд визнати рішення № 273/23-0/00377609 заступника начальника Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування та стягнення донарахованих сум податків, зборів ( обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства недійсним в частині:

- донарахованого податку на додану вартість в сумі 121158 грн. та фінансову санкцію по податку на додану вартість в сумі 60579 грн.;

- прибуткового податку з громадян в сумі 4911,46 грн. та фінансову санкцію по прибутковому податку з громадян в сумі 9822,92 грн.;

- штрафу за перевищення встановлених термінів використання готівкових коштів підзвітним особам без повного звіту щодо попередньо одержаних ними суми в підзвіт в сумі 11684,5 грн.

Ухвалою суду від 11.05.06р. ( т. 3 а.с. 51-52) зупинено провадження у справі та призначено по справі судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено АФ "Актив-Плюс" експерту ОСОБА_4

На вирішення експерта запропоновані слідуючі питання:

1) Чи підтверджується первинними бухгалтерськими документами та документами податкового обліку і якими використання власної сировини та понесення інших витрат для виготовлення продукції з давальницької сировини за період 2 півріччя 2000 року та 4 місяці (січень-квітень) 2001 року?

2) Чи підтверджується даними бухгалтерського обліку сума фактичних витрат по переробці давальницької сировини визначених в додатку № 7 до акту перевірки від 11 січня 2002 року (графа 14) в частині вартості сировини списаної на собівартість виробництва з рахунку 05/7 і якщо не підтверджується то в якій сумі та які витрати податковим органом не враховані?

3) Якщо не підтверджується первинними бухгалтерськими документами сума фактичних витрат по переробці давальницької сировини, розрахованих податковим органом (додаток № 7 до акту перевірки) то як це впливає на визначені податкові зобовязання товариства по ПДВ в рішенні № 273/23-0/00377609?

4) Чи не включають в себе фактичні витрати по переробці давальницької сировини за графою 12 додатку № 7 до акту перевірки від 11 січня 2002 року (рахунок 20.3) частину витрат із рахунків 23, 24, 25, 26 відображених в графі 13 додатку № 7 за липень-серпень 2000 року і якщо так, то як це впливає на визначені податкові зобовязання товариства по ПДВ в рішенні № 273/23-0/00377609?

5) Чи обґрунтовано товариством розподілялися загально-виробничі витрати (рахунки 23, 24, 25, 26) на собівартість послуг з переробки давальницької сировини, собівартість реалізації готової продукції власного виробництва та на збитки товариства в частині нерозподілених загально-виробничих витрат відповідно з показником фактичного використання нормальної потужності підприємства?

6) Чи правильно поступив податковий орган віднісши всі загально господарські витрати за січень-березень 2001 року на собівартість послуг з переробки давальницької сировини і якщо неправильно то як це впливає на визначення податку з ПДВ в рішенні № 273/23-0/00377609?

7) Чи малися, виходячи з первинних бухгалтерських документів, суті господарських відносин між товариством та ТОВ КУБЦ „Марбін”, підстави до застосування податковим органом звичайної ціни і якщо так то які?

8) Чи визначено в акті перевірки від 11 січня 2002 року на підставі яких даних, підтверджених документально, розмір звичайної ціни відповідно до рекомендованих методик?

9) Чи правильно перенесено податковим органом в рядок 13 додатку № 2 до акту перевірки від 11 січня 2002 року розрахований в додатку № 6 до акту перевірки убуток запасів за 3 квартал 2000 року в сумі 13 тис. грн. і чи не завищено валовий дохід в звязку з цим і якщо так то на яку суму та як це впливає на донарахований податок на прибуток?

10) Чи підтверджується даними первинного бухгалтерського обліку та фактично здійсненим господарським операціям податкові зобовязання з ПДВ за податковою накладною № 502 від 30 грудня 2000 року і якщо ні то на яку суму товариство завищило свої податкові зобовязання за грудень 2000 року? Чи враховано це податковим органом? Якщо ні, то як це впливає на визначене податкове зобовязання з ПДВ в рішенні № 273/23-0/00377609?

11) Чи підтверджується первинними бухгалтерськими документами та документами податкового обліку використання власної сировини для виготовлення продукції з давальницької сировини за період ІІ півріччя 2000 року та 4 місяці /січень-квітень/ 2004 року?

12) Яка фактична собівартість наданих послуг по переробці давальницької сировини ТОВ КУБЦ "Марбін"?

13) Чи підтверджується даними бухгалтерського та податкового обліку бартерні операції між ТОВ "Марбін" та ВАТ "Житомирський завод продтоварів" на суму 421024 грн. 48 коп.?

14) Чи відбувалась безоплатна передача товарів (робіт, послуг) при наданні ВАТ "Житомирський завод продтоварів" послуг по переробці давальницької сировини ТОВ "Марбін"?

15) Чи підлягає зменшенню податковий кредит в сумі 3379,00 грн. по податковій накладній №425 від 23.08.01.?

16) Чи підлягає застосуванню звичайна ціна по бартерних операціях з ТОВ "Марбін" в сумі 421024,48 грн.?

17) Чи підлягають зменшенню валові витрати на 13,3 тис. грн. за ІІІ кв. 2000 р. по рядку 13 декларації про прибуток за 9 місяців 2000 року.?

18) Чи підлягає декларуванню прибутковий податок з громадян в сумі 4911,46 грн. за фактами закупки ТМЦ на ринку з громадян?

19) В якому податковому періоді підлягає коригуванню ПДВ в сумі 33600,00 грн. по поверненні попередньої оплати за надані послуги?

Ухвалою суду від 24.06.08р. провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 26.08.08р. ( т. 3 а.с. 62-63) провадження у справі зупинено та призначено судово-бухгалтерську експертизу проведення якої доручено АФ "Актив-Плюс" експерту ОСОБА_4

21.12.09р. провадження у справі поновлено.

29.07.10р. позивач надав пояснення по справі ( т.4 а.с. 30-31) в яких пояснив, що дані позовні вимоги ґрунтуються виключно на даних отримання коштів у підзвіт та звітування про їх використання підзвітною особою ОСОБА_3

Згідно до додатку № 10 до акту перевірки за підзвітною особою ОСОБА_3 станом на 19 травня 2001року малася не відзвітована сума у 18 грн. і при не відзвітованій сумі він 20.05.01р. одержав у підзвіт 140 грн. З незрозумілих причин податковий орган констатує заборгованість за підзвітною особою 198 грн.

Також, в цьому додатку податковий орган відмічає, що з 19.05.01р. і по 30 жовтня 2001 року одержав у підзвіт 47318 грн. За цей період за ОСОБА_3 ніби малася постійна заборгованість по підзвіту внаслідок не звітування за попередньо одержані кошти. Податковий орган визначає, як своєчасно невідзвітовану суму за ОСОБА_3 в 46738 грн.

Всього ж фактично авансованих звітів ОСОБА_3 малося 55 на суму 46759 грн. за даними картки рахунку 37.2. З врахуванням авансового звіту № 377 від 26.08.01р. на суму 840,22 грн. ( проведений по бухгалтерському обліку 02.01.02р.) їх малося фактично 56 на суму 47599,22 грн., що більше суми отриманої ОСОБА_3 у підзвіт 47318 грн.

Податковий орган допустив дану помилку тому, що в ході перевірки не були прийняті до уваги авансові звіти, які були вилучені 13.12.01р. на підставі постанови слідчого СВ УМВС в Житомирській області.

В своїх запереченнях на позов товариства податковий орган жодним чином не спростовує ці доводи позивача.

Як з додатку № 10 так і додатку № 11 не слідує, що всі авансові звіти підзвітної особи ОСОБА_3. були враховані.

Відсутні будь-які дані щодо цього і в запереченнях податкового органу.

Внаслідок цього не можуть бути поставлені в вину товариству своєчасно не відзвітовані по виданих під звіт сумах 981,63 грн. по підзвітній особі ОСОБА_3. згідно додатку № 11.

Ухвалою суду від 10.08.10р. ( т. 4 а.с. 42) провадження у справі зупинено та призначено судово-економічна експертиза.

На вирішення експерта запропоновані слідуючи питання:

1) Чи підтверджується документально встановлена в акті перевірки Житомирської ОДПІ №1/26-20 від 11 січня 2002р. та додатку до нього №10 видача готівкових коштів підзвітним особам ВАТ "Житомирський завод продовольчих товарів" без повного звіту, щодо попередньо одержаних ними під звіт сум і зокрема по підзвітній особі ОСОБА_3.?

2) Чи наявні в акті перевірки Житомирської ОДПІ №1/26-20 від 11 січня 2002р. та додатках до нього достатні дані про видачу готівкових коштів підзвітним особам ВАТ "Житомирський завод продовольчих товарів" без повного звіту, щодо попередньо одержаних ними під звіт сум і зокрема по підзвітній особі ОСОБА_3.?

3) На яку суму допущені порушення за фактами видачі готівкових коштів підзвітним особам ВАТ "Житомирський завод продовольчих товарів" без повного звіту, щодо попередньо одержаних ними під звіт сум і зокрема по підзвітній особі ОСОБА_3.?

4) Чи правильним є висновок податкового органу про виявлення порушень по підзвітним особам на 184 515 грн., і якщо так, то на яку суму мається таких порушень по підзвітній особі ОСОБА_3.?

5) Чи підтверджується документально встановлена в акті перевірки Житомирської ОДПІ №1/26-20 від 11 січня 2002р. та додатку до нього №11 допущення перевищень встановлених термінів використання виданої під звіт готівки на суму 15 554 грн. 96 коп. і зокрема по підзвітній особі ОСОБА_3.?

6) Чи наявні в акті перевірки Житомирської ОДПІ №1/26-20 від 11 січня 2002р. та додатках до нього достатні дані про допущення перевищень встановлених термінів використання виданої підзвіт готівки на суму 15 554 грн. 96 коп. і зокрема по підзвітній особі ОСОБА_3.?

7) На яку суму допущені порушення за фактами допущення перевищень встановлених термінів використання виданої під звіт готівки і зокрема по підзвітній особі ОСОБА_3.?

8) Чи правильним є висновок податкового органу про виявлення порушень по підзвітним особам на 15 554 грн. 96 коп. і якщо так, то на яку суму мається таких порушень по підзвітній особі ОСОБА_3.?

25.10.10р. провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 21.12.10р. ( т. 4 а.с. 55) провадження у справі зупинено та призначено по справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту ОСОБА_5

На вирішення експерта поставлені наступні питання:

1) Чи підтверджується документально встановлена в акті перевірки Житомирської ОДПІ №1/26-20 від 11 січня 2002р. та додатку до нього №10 видача готівкових коштів підзвітним особам ВАТ "Житомирський завод продовольчих товарів" без повного звіту, щодо попередньо одержаних ними під звіт сум і зокрема по підзвітній особі ОСОБА_3.?

2) Чи наявні в акті перевірки Житомирської ОДПІ №1/26-20 від 11 січня 2002р. та додатках до нього достатні дані про видачу готівкових коштів підзвітним особам ВАТ "Житомирський завод продовольчих товарів" без повного звіту, щодо попередньо одержаних ними під звіт сум і зокрема по підзвітній особі ОСОБА_3.?

3) На яку суму допущені порушення за фактами видачі готівкових коштів підзвітним особам ВАТ "Житомирський завод продовольчих товарів" без повного звіту, щодо попередньо одержаних ними під звіт сум і зокрема по підзвітній особі ОСОБА_3.?

4) Чи правильним є висновок податкового органу про виявлення порушень по підзвітним особам на 184 515 грн., і якщо так, то на яку суму мається таких порушень по підзвітній особі ОСОБА_3.?

5) Чи підтверджується документально встановлена в акті перевірки Житомирської ОДПІ №1/26-20 від 11 січня 2002р. та додатку до нього №11 допущення перевищень встановлених термінів використання виданої під звіт готівки на суму 15 554 грн. 96 коп. і зокрема по підзвітній особі ОСОБА_3.?

6) Чи наявні в акті перевірки Житомирської ОДПІ №1/26-20 від 11 січня 2002р. та додатках до нього достатні дані про допущення перевищень встановлених термінів використання виданої підзвіт готівки на суму 15 554 грн. 96 коп. і зокрема по підзвітній особі ОСОБА_3.?

7) На яку суму допущені порушення за фактами допущення перевищень встановлених термінів використання виданої під звіт готівки і зокрема по підзвітній особі ОСОБА_3.?

8) Чи правильним є висновок податкового органу про виявлення порушень по підзвітним особам на 15 554 грн. 96 коп. і якщо так, то на яку суму мається таких порушень по підзвітній особі ОСОБА_3.?

23.09.11р. провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 20.10.11р. ( т. 4 а.с. 94) було замінено позивача по справі ВАТ "Житомирський завод продовольчих товарів" на його правонаступника Товариство з додатковою відповідальністю "Житомирський завод продовольчих товарів".

24.11.11р. в судовому засіданні представник позивача надав заяву про відмову від частини позовних вимог, в якій зазначив, що згідно до уточнення позовних вимог товариство просило визнати рішення № 273/23-0/00377609 заступника начальника Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування та стягнення донарахованих сум податків, зборів ( обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства недійсним в частині штрафу за перевищення встановлених термінів використання виданої готівки під звіт в сумі 245,41 грн. та штрафу за видачу готівкових коштів підзвітним особам без повного звіту щодо попередньо одержаних ними суми в підзвіт в сумі 11684,5 грн.

Товариство відмовляється від позову в частині визнання рішення № 273/23-0/00377609 заступника начальника Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування донарахованих сум податків, зборів ( обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства недійсним в частині штрафу за перевищення встановлених термінів використання виданої готівки під звіт та штрафу за видачу готівкових коштів підзвітним особам без повного звіту щодо попередньо одержаних ними сум в підзвіт ( т. 4 а.с. 102).

Відповідно до п.ч.1ст. 157 КАС України відмову прийнято судом.

В судовому засідання представник позивача позов підтримав згідно заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідач позов не визнає.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

В позовній заяві позивач зазначив, що не погоджується з рішенням № 273/23-0/00377609 заступника начальника Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування та стягнення донарахованих сум податків, зборів ( обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства та просить суд визнати його недійсним.

27.02.06р. позивачем були надані уточнення позовних вимог, згідно яких він просить суд визнати недійсним рішення № 273/23-0/00377609 заступника начальника Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування та стягнення донарахованих сум податків, зборів ( обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства в частині:

- донарахованого податку на додану вартість в сумі 121158 грн. та фінансову санкцію по податку на додану вартість в сумі 60579 грн.;

- прибуткового податку з громадян в сумі 4911,46 грн. та фінансову санкцію по прибутковому податку з громадян в сумі 9822,92 грн.;

- штрафу за перевищення встановлених термінів використання видаткової готівки під звіт в сумі 245 грн. 41 коп.; штрафу за видачу готівкових коштів підзвітним особам без повного звіту щодо попередньо одержаних ними суми в підзвіт в сумі 11684,5 грн.

24.11.11р. позивачем була подана суду заява про відмову від частини позовних вимог, згідно якої позивач відмовляється від позову в частині визнання рішення № 273/23-0/00377609 заступника начальника Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування та стягнення донарахованих сум податків , зборів ( обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства недійсним в частині штрафу за перевищення встановлених термінів використання виданої готівки під звіт та штрафу за видачу готівкових коштів підзвітним особам без повного звіту щодо попередньо одержаних ними сум в підзвіт.

Дана відмова була прийнята судом.

Таким чином, суд розглядає позов в частині заявлених позовних вимог, а саме визнання недійсним рішення № 273/23-0/00377609 заступника начальника Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування та стягнення донарахованих сум податків, зборів ( обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства в частині:

- донарахованого податку на додану вартість в сумі 121158 грн. та фінансову санкцію по податку на додану вартість в сумі 60579 грн.;

- прибуткового податку з громадян в сумі 4911,46 грн. та фінансову санкцію по прибутковому податку з громадян в сумі 9822,92 грн.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, суд прийшов до висновку що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З 15.11.01 по 11.01.02р. проводилась перевірка ВАТ "Житомирський завод продтоварів" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.00 по 30.09.01 у відповідності з програмою перевірки.

За результатами перевірки був складений акт № 1/26-20.

В п. 2.2 вказаного акту, зазначено, що за період з 01.10.99р. по 01.07.00р. правильність справляння ПДВ перевірено. У зв'язку з непредставленням підприємством податкових накладних за листопад 2001р. в ході перевірки зазначений період не перевірявся.

Перевіркою правильності визначення податку на додану вартість встановлено наступне:

За період з 01.07.00р. по 01.11.01р. чиста сума зобов'язань по податку на додану вартість відображена в рядку 18 Податкової декларації по податку на додану вартість , затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97р. № 166 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054 поданої в державний податковий орган, в сумі 60462 грн., в тому складі за 2000 рік - 25358 грн., за 10 місяців 2001 року - 35104 грн.

Перевіркою правильності визначення податку на додану вартість встановлена фактична сума зазначеного податку в сумі 124003,5 грн. , в тому складі за 2000 рік - 132008 грн., за 10 місяців 2001 року - 8004,5 грн.

Перевіркою встановлено, що підприємством зменшено суму податку на додану вартість на 121158 грн., в тому складі за 2000 рік - на 68906 грн., за 10 місяців 2001 року - на суму 15273 грн.

В порушення п. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 і п. 4.2., 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97 - ВР занижено базу оподаткування ПДВ на вартість матеріалів, товарів, сировини, отриманих послуг, природного газу, електроенергії, та інших понесених витрат по переробці давальницької сировини згідно договору від 01.12.99р. не включених при визначенні валових доходів по проведених бартерних операціях і операціях з пов'язаними особами безоплатно переданих ТОВ КУБЦ "Марбін", так як в виставлених рахунках і актах виконаних робіт не включені всі понесені витрати з урахуванням вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.1.1 пункту 7.1 ст. 7 та з лютого 2001 року підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.97р. № 283/97-ВР про те, що при здійсненні бартерних товарообмінних операцій, доходи і витрати визначаються платником податків виходячи з договірної ціни, але не нижче за звичайні ціни, тобто не нижче собівартості. В результаті донараховано ПДВ в сумі 84179 грн. в тому числі : за липень 2000р. - 15553 грн., за серпень 2000 р. - 57946 грн., за вересень 2000 р. - 6700 грн., за жовтень 2000р. - 16424 грн., за листопад 2000р. - 15576 грн., за грудень 2000 р. - 43293 грн., за січень 2001р. - 2545 грн., за лютий 2001р. - 13517 грн., березень 2001 р. - 2211 грн. , квітень 2001р. - 3000 грн.

В порушення п. 9.5 ст. 9 , п.п. 7.2.4, п. 7.2 ст. 7 згаданого Закону підприємством віднесено до податкового кредиту суму ПДВ в сумі 3379 грн. по отриманому насінню соняшника від ТОВ "Аякс" м. Київ по податковій накладній № 425 від 23.08.01р., яке має ознаки фіктивності та якому скасовано реєстрація за рішенням Арбітражного суду м. Києва № 3 від 01.02.00р. , тобто не є платником ПДВ.

В порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 згаданого Закону підприємством безпідставно віднесено ПДВ до податкового кредиту в сумі 33600 грн. по поверненій попередній оплаті за надані послуги по переробці давальницької сировини без понесених фактичних витрат, які відносяться до валових витрат.

За перевірений період донараховано - 121158 грн. податку на додану вартість.

Пеня за несвоєчасну сплату податку на додану вартість буде нарахована по особовому рахунку ВАТ "Житомирський завод Продтоварів" відповідно до п. 10.2 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97р. та п. 20.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств № 283/97 - ВР від 22.05.97р. з розрахунку 120% облікової ставки НБУ після граничного строку сплати податкового зобов'язання визначеного Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 221.12.00р. № 218- ІІІ.

В п. 2.4 вказаного вище акту було зазначено, що перевірку правильності справляння прибуткового податку з громадян за період з 01.06.00р. по 24.11.01р. проведено старшим державним податковим інспектором відділу документальних перевірок фізичних осіб, інспектором податкової служби ІІ рангу Папушиним В.П. ( акт від 10.02.02р.).

Перевіркою встановлено порушення п. 2а і п.2б ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.92р., не в повному обсязі утримувався прибутковий податок з громадян та несвоєчасно подавались податковим органом відомості за встановленою формою про виплачені громадянам доходи. За що підприємству донараховано податку в сумі 4911,46 грн.

За результатами розгляду зазначеного акту заступником начальника Житомирської об'єднаної податкової інспекції було винесено рішення № 273/23-0/00377609 без дати за січень 2002року про застосування та стягнення сум штрафних ( фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів ( обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства.

За даним рішенням підлягає сплаті податок на додану вартість в сумі 121158 грн. та фінансова санкція по цьому податку в сумі 60579 грн. , прибуткового податку з громадян в сумі 4911,46 грн. та фінансова санкція в сумі 9822,92 грн.

За результатами розгляду акту перевірки ДПА в Житомирській області від 11.01.2002 р. Житомирською об'єднаною - державною податковою інспекцією рішенням № 273/23-0/00377609 донараховано податок на додану вартість в сумі 121 158 грн.

Даний донарахований податок на додану вартість складається:

- 84 179 грн. - донараховане податкове зобов'язання з застосуванням договірної ціни не нижче за звичайні ціни, яка повинна бути не нижче собівартості послуг по переробці давальницької сировини;

- 33 600 грн. - донараховане податкове зобов'язання в наслідок завищення податкового кредиту по поверненій попередній оплаті, що не підтверджується фактом повернення;

- З379 грн. - донараховане податкове зобов'язання в наслідок не врахування податкового кредиту по отриманому насінню соняшника від ТОВ "Аякс", яке має ознаку фіктивності.

Відносини між позивачем і ТОВ КУБЦ «Марбін» з переробки давальницької сировини мали місце в період з липня 2000 року по квітень 2001 року.

Донарахування відповідачем податку на додану вартість виходячи з рівня звичайної ціни здійснено на порушення вимог п. п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Так, згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

П. 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». ,

Відповідно до підпункту 1.20.10. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон про прибуток) донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Податковий орган наділений правом застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Відповідно до підпункту 4.3.3. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального податкового органу, погодженим з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику, і є загальною для всіх платників податків.

Методика визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами була затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 27. 05. 2002р. № 697, тобто на дату підписання акту перевірки була відсутня будь-яка методика.

З акту перевірки слідує, що перевірка в товаристві податковим органом проводилася за період з 01. 07. 2000 р. по 30. 09. 2001 року і акт перевірки було складено 11. 01. 2002 року.

Рішення про застосування та стягнення донарахованих сум податків податковим органом було винесене в січні 2002 року.

Таким чином, на час складання акту перевірки і постановляння рішення була відсутня методика визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, тобто нарахування проведені за відсутності відповідного законодавства.

Як зазначено в акті перевірки, донарахування податку на додану вартість через застосування звичайних цін становили 84 179 грн., тобто занижена база оподаткування на 420 895 грн. (84 179 х 5).

Згідно висновку експертизи № 63 від 19.11.09р. на поставлені судом питання при відповіді на 7, 8, 13, 16 питання експертом зазначено, що документально не підтверджено висновки перевірки стосовно застосування звичайної ціни та відповідно донарахованого валового доходу на загальну суму 421 024, 48 грн. за період з липня 2000 р. по квітень 2001 року.

Відмічено, що в період з липня 2000 року по квітень 2001 року відсутні затверджені методики стосовно визначення розміру звичайної ціни.

Не підтверджуються документально висновки про застосування звичайної ціни та відповідно донарахованого валового доходу на 421 024, 48 грн.

Висновок податкового органу про те, що товариством в розрахунках з ТОВ КУБЦ "Марбін" не враховано вартість наданих послуг по переробці давальницької сировини на суму 230 400 грн. в грудні 2000 року, в т.ч. ПДВ 38 400 грн. не ґрунтується на документальних даних товариства.

Проведеним документальним дослідженням судово-економічною експертизою встановлено правильність доводів позивача, що послуги по переробці давальницької сировини в грудні 2000 року на суму 230 400 грн. не надавалися.

При проведені експертизи по даній справі експертом встановлено, що дані первинного бухгалтерського обліку, які б вказували на здійснення господарської операції між позивачем і ТОВ КУБЦ "Марбін" в сумі 230 400 грн. в грудні 2000 року, по якій виникали б податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 38 400 грн. за податковою накладною № 502 від 30 грудня 2000 рок, відсутні.

Крім того, за даними головної книги за 2000 рік в грудні 2000 року відсутні бухгалтерські записи, які б вказували на реалізацію продукції (товарів, робіт, послуг) чи отримання попередньої оплати в сумі 230 400 грн.

Зазначене викладене експертом у висновку при відповіді на 10 запитання, поставлене на його вирішення.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних - фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як випливає з матеріалів податкової перевірки, наявність податкової накладної № 425 від 23.08.01р. не заперечується відповідачем.

Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість", не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Саме такої позиції дотримується Верховний Суд України (постанова Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 11.10.2006р. № 06/47). Постанова суду надана і приєднана до матеріалів справи.

В ході перевірки податковим органом не встановлено, що товариству було відомо про наявність фіктивних ознак в діяльності ТОВ «Аякс» та що така господарська операція не мала місце.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позов в частині позову визнання недійсним рішення № 273/23-0/00377609 в частині донарахованого податку на додану вартість в сумі 121158 грн. та фінансову санкцію по податку на додану вартість в сумі 60579 грн.

Також позивач просить визнати недійсним рішення № 273/23-0/00377609 в частині прибуткового податку з громадян в сумі 4911,46 грн. та фінансову санкцію по прибутковому податку з громадян в сумі 9822,92 грн.

В своїй вимозі позивач посилається на те, що посилання на п. 2а та 26 статті 19 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" як на норму, за якою необхідно донараховувати прибутковий податок від плати за придбані матеріальні цінності у фізичних осіб є неправомірним та суперечним п. З статті 19 цього ж Декрету, якою прямо визначено, що при укладанні договорів та інших угод забороняється включення податкових застережень, відповідно до яких підприємства, установи, організації, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що виплачують доходи, беруть на себе зобов'язання нести витрати по сплаті податку за громадян.

Виходячи з приписів статті 12 названого Декрету (розділ III) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані ними від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності не за місцем основної роботи, в тому числі за сумісництвом, за виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового характеру, та доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи (служби, навчання) одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності. Доход від продажу продукції, хоча і отримується на підставі цивільно-правової угоди, не пов'язаний, однак, із виконанням робіт, тобто із здійсненням громадянами робочої функції, у зв'язку з чим правові підстави для включення його до об'єкту оподаткування, передбаченого статтею 11 Декрету, та поширення на нього порядку оподаткування, встановленого статтею 12 Декрету, відсутні.

Оскільки доход від продажу продукції непередбачений як об'єкт оподаткування у розділах II і III Декрету, він відповідно до статті 13 цього Декрету підлягає оподаткуванню за правилами статей розділу IV Декрету, зокрема, з дотриманням порядку обчислення і сплати, встановленому статтею 14.

Порівняльний аналіз статті 14 та статті 10 Декрету дає підстави для висновку про відсутність у підприємств, установ, організацій при виплаті громадянам доходів, зазначених у розділі IV Декрету, законодавчо встановленого обов'язку утримати у джерела виплати прибутковий податок і перерахувати його до бюджету.

Відсутність такого обов'язку виключає можливість стягнення з підприємств, установ, організацій не утримані та не перераховані до бюджету суми податку, як це передбачено частиною 3 статті 20 Декрету.

Однак, суд прийшов до висновку що дана вимога позивача задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.92 р. № 13-92 (із змінами та доповненнями), п. 2 Інструкції "Про прибутковий податок з громадян" затверджено наказом ГДПІ України від 21.04.93 р. № 12 (із змінами і доповненнями) та зареєстровано в Мін'юсті України 09.06.93 р. № 64, об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел, як на території України, так і за її межами.

Згідно з п.п. 2.1 зазначеної Інструкції до сукупного місячного (одержаного протягом календарного місяця) оподатковуваного доходу включаються доходи, одержані громадянами в будь-якій формі і за будь-яких умов незалежно від джерела.

Відповідно до ст. 11 Декрету оподаткуванню піддягають доходи громадян, одержувані ними від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності не за місцем основної роботи, в тому числі за сумісництвом, за виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового характеру, а згідно ст. 12, з зазначених доходів податок обчислюється і утримується у джерела виплати і перераховується до бюджету в порядку, встановленому Декретом.

Згідно п.п.5.7 Інструкції, доходи громадян від продажу вирощеної в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній і садовій ділянці продукції рослинництва і бджільництва, худоби, кролів, нутрій, птиці як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки.

Про суми виплат громадянам, які мають постійне місце проживання в Україні, від продажу підприємствам, установам, організаціям і фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності зазначеної продукції надсилається довідка Ф. N 2 податковим інспекціям за місцем проживання громадян, яка товариством до податкових інспекцій не подавалася.

Довідка за формою №2 не надсилається у разі купівлі зазначеної продукції безпосередньо за місцем її вирощування (виробництва) утримання податку покупцем не провадиться. Угоди купівлі-продажу можуть оформлятися двосторонніми закупівельними актами у письмовій формі або закупівельними відомостями і вони повинні містити такі дані: місце укладання угоди, прізвище, ім'я та по батькові продавця, його ідентифікаційний номер (за відсутності ідентифікаційного номера - відомості з паспорта продавця), назва продукції, ціна одиниці продукції, обсяг проданої продукції, сума виплачених продавцю коштів, підпис продавця про отримання коштів.

З громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, з доходів від продажу зазначеної продукції в Україні підприємства, установи і організації утримують прибутковий податок відповідно до пункту 15 цієї Інструкції за ставкою 20 відсотків.

При проведені по справі судово-економічної ( бухгалтерської ) експертизи, експерт, при відповіді на питання "Чи підтверджується документально донарахування прибуткового податку з громадян відповідно до Акту перевірки № 1/26-20 від 11.01.02р. в сумі 4215,40 грн. за період з червня 2000 року по листопад 2001 року за фактами закупки ТМЦ на ринку у громадян", зазначив, що закупівлю товарно-матеріальних цінностей у фізичних осіб ВАТ "Житомирський завод продтоварів" оформляло Актами закупок. В Актах закупок відсутні: прізвище, ім'я та по батькові продавця, його ідентифікаційний номер або паспортні дані, за виключенням Акту б/н від 03.04.01р. на суму 80 грн. В таких актах вказувалось: "Комісія в составе: председателя __ и членов __ составила настоящий акт о том, что ОАО "ЖЗПТ", действующего на основании Устава, далее именуемое "Предприятие", приобрело на рынке г. Житомира у частного продавца товары согласно таблицы".

Дані відображені в Актах закупок співставлялись з Розрахунком правильності обчислення суми прибуткового податку з доходів громадян.

Таким чином, в результаті такого співставлення виявлено , що Актами закупок підтверджується донарахування прибуткового податку з громадян за період з червня 2000р. по серпень 2001р. ( крім грудня 2000р., березня 2001р.) в сумі 1944,98 грн.

На дослідження не надано Акти закупок за грудень 2000 р., березень 2001р., вересень 2001р., жовтень 20001р., листопад 2001р.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позову в частині визнання недійсним рішення № 273/23-0/00377609 заступника начальника Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування та стягнення донарахованих сум податків, зборів ( обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства недійсним в частині донарахованого прибуткового податку з громадян в сумі 4911,46 грн. та фінансову санкцію по прибутковому податку з громадян в сумі 9822,92 грн.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. 86, ст. 94, п. 2 ч. 1 ст. 157, ст.159, ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині визнання недійсним рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування та стягнення донарахованих сум податків, зборів ( обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства, зареєстроване 01.02.2002 р. за № 273/23-0/00377609, в частині штрафу за перевищення встановлених термінів використання виданої готівки під звіт в сумі 245,41 грн.; штрафу за видачу готівкових коштів підзвітним особам без повного звіту щодо попередньо одержаних ними суми в підзвіт в сумі 11684,5 грн.

3.Визнати недійсним рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування та стягнення донарахованих сум податків, зборів ( обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства, зареєстроване 01.02.2002 р. за № 273/23-0/00377609, в частині донарахованого податку на додану вартість в сумі 121158 грн. та фінансову санкцію по податку на додану вартість в сумі 60579 грн.

4. Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Житомирі ( 10014, м. Житомир, майдан Перемоги, 2, код 25839023) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирський завод продовольчих товарів" ( 10029, м. Житомир, вул. Котовського, 91, код 00377609) - 77 грн. судових витрат.

5. В іншій частині позову відмовити.

Постанова господарського суду Житомирської області набирає законної сили в строки, встановлені ст.254 КАСУ.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст.186 КАСУ.

Суддя Маріщенко Л.О.

Дата підписання 05.03.2012 р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу ( рек. з повід)

3 - відповідачу ( рек. з повід.);