Рішення № 21777369, 05.03.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" березня 2012 р.

Справа № 5004/128/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінайті", м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЕО-ЗАХІД", м. Луцьк

про стягнення 201 123 грн. 29 коп.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник (дов. від 20.02.2012р.)

від відповідача: ОСОБА_2., ОСОБА_3. представники (дов. від 24.02.2012р.)

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінайті" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЕО-ЗАХІД" 201123,29 грн., в тому числі грошових коштів в розмірі 200 000 грн., як безпідставно отриманих, на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, а також 400 грн. суми інфляційних нарахувань та 723,29 грн. трьох процентів річних, нарахованих згідно Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995р. №227/95 та у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 10.02.2012р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

Ухвалою від 23.02.2012р. у звязку з невиконанням відповідачем вимог суду (неподання витребуваних документів та ненаправлення в судове засідання повноважного представника) розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні представник позивача, надавши витребувані судом документи, предявлені до відповідача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити останні в повному обємі поклавши при цьому на товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДЕО-ЗАХІД" обовязок відшкодування товариству "Фінайті" понесених у звязку з поданням позову до суду судових витрат.

Відповідач у письмовому поясненні від 02.03.2012р. (а.с. 39) та представники ТзОВ "МЕДЕО-ЗАХІД" в судовому засіданні з приводу предявлених товариством "Фінайті" позовних вимог повідомили, що товариством дійсно було отримано на розрахунковий рахунок грошові кошти в розмірі 400 тис. грн. Про те, що дані кошти були помилково перераховані на рахунок товариства директор дізнався із листа ТзОВ "Фінайті", котрий надійшов 23.12.2011р. Відповідно до зазначеного листа директором була дана вказівка негайно повернути кошти. Так як на підприємстві відсутня посада головного бухгалтера, то особа, котра виконувала посадові обовязки бухгалтера за цивільно-правовою угодою, не знала і не могла знати про відсутність на підприємстві такого контрагента як ТзОВ "Фінайті", а тому при надходженні зазначених коштів частину з них використала на погашення зобовязань з іншими контрагентами. 27 грудня 2011 року директором всі наявні кошти на розрахункових рахунках, а саме 200 тис. грн., були повернуті ТзОВ "Фінайті".

При цьому відповідачем було зазначено на неможливості надати суду інформацію відносно існування ділових та договірних стосунків між сторонами-товариствами, що повязане із перебуванням компютерної техніки ТзОВ "МЕДЕО-ЗАХІД" у ремонті та вилученням первинних документів на паперових носіях Луцькою ОДПІ у звязку із проведенням податкової перевірки товариства-відповідача.

У звязку з тим що помилковість перерахування коштів позивачем відповідачу не перевірена особисто директором товариства "МЕДЕО-ЗАХІД", а позивачем у встановленому порядку не доведена, відповідач не погоджується з позовними вимогами товариства "Фінайті".

Поруч з цим представником ТзОВ "МЕДЕО-ЗАХІД" в судовому засіданні посилаючись на заперечення товариства та невизнання останнім предявлених позовних вимог, було заявлене клопотання (а.с. 38) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, акціонерного товариства "Сведбанк" банківської установи, котрою було проведено фінансову операцію по перерахуванню з рахунку ТзОВ "Фінайті" на рахунок ТзОВ "МЕДЕО-ЗАХІД" грошових коштів в розмірі 400 тис. грн.

Зазначене клопотання відповідача, з приводу задоволення котрого були висловлені заперечення з боку представника позивача, було розглянуте господарським судом в судовому засіданні та відхилене, зокрема, з тих підстав, що зазначене клопотання є безпідставним та необґрунтованим відповідними доказами, а сама необхідність залучення банківської установи до участі у справі в якості третьої особи повністю спростовується наявними в матеріалах справи документами.

При цьому судом було взято до уваги також відсутність обставин, котрі б свідчили про те, що рішення господарського суду у даній справі може вплинути на права та обовязки особи, в даному випадку АТ "Сведбанк", що не є стороною у справі щодо однієї із сторін спору.

В судовому засіданні представником ТзОВ "МЕДЕО-ЗАХІД" було заявлене усне клопотання про відкладення розгляду справи, що повязувалось із можливим врегулюванням між сторонами господарського спору та поверненням відповідачем позивачу залишку коштів в сумі 200000 грн. у випадку визнання товариством "МЕДЕО-ЗАХІД" відповідних зобовязань перед ТзОВ "Фінайті".

Зазначене клопотання відповідача було розглянуте в судовому засіданні та відхилене. При цьому суд виходив з тих обставин, що у товариства "МЕДЕО-ЗАХІД" існувало достатньо часу для врегулювання спірних питань із позивачем, погодження із останнім термінів та порядку повернення безпідставно отриманих коштів, узгодження між сторонами мирової угоди і т.п. Таких висновків суд дійшов з огляду на певні строки та конкретні дати, з котрими повязані позовні вимоги ТзОВ "Фінайті" та тривалість провадження у даній справі, а саме момент отримання відповідачем письмової вимоги від позивача, дата проведення відповідачем часткового повернення отриманих коштів, день отримання примірника позовної заяви з долученими до останньої документами, дати отримання ТзОВ "МЕДЕО-ЗАХІД" ухвал господарського суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, дата проведення даного судового засідання.

При цьому судом була врахована і висловлена в судовому засіданні з даного приводу позиція представника ТзОВ "Фінайті", котрий своїми поясненнями заперечив з приводу можливого врегулювання між сторонами господарського спору, а також відкладення у звязку з цим розгляду справи та засвідчив на тому, що відповідні дії відповідача спрямовані на свідоме затягування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ: платіжним дорученням №16423 від 19.12.2011р. (а.с. 9) банківською установою АТ "Сведбанк" (публічне) із рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Фінайті" (м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6, код ЄДРПОУ 36081550) №26003003368001, відкритого товариством у АТ "Сведбанк" (публічне), МФО 300164 на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЕО-ЗАХІД" (м. Луцьк, вул. 8-го Березня, 1, кімната 4/1, код ЄДРПОУ 35594018) за №26001310044201 у філії АБ "Південний" у м. Львів, МФО 385532, було перераховано грошові кошти в розмірі 400 000 грн. із призначенням платежу: "М00014-02 Передоплата за електронні ваучери згідно договору доручення М00014-02 від 01.02.2010р. у тому числі ПДВ 20% - 66666,67 грн."

Окрім платіжного доручення №16423 від 19.12.2011р. перерахування банківською установою відповідачу коштів із призначенням платежу "М00014-02 Передоплата за електронні ваучери згідно договору доручення М00014-02 від 01.02.2010р. у тому числі ПДВ 20% - 66666,67 грн." підтверджується банківською випискою обслуговуючої кредитної установи про рух коштів на особовому рахунку ТзОВ "Фінайті" за період 19.12.2011р. (а.с. 21-23) та повідомленням начальника Управління великих корпоративних клієнтів АТ "Сведбанк" (публічне) №9994 від 28.12.2011р. (а.с. 24-25).

Отримання грошових коштів в розмірі 400 000 грн. товариством "МЕДЕО-ЗАХІД" не заперечується, та підтверджується наданими суду письмовими поясненнями директора товариства-відповідача (а.с. 39).

21 грудня 2011 року товариством "Фінайті" на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЕО-ЗАХІД" було направлено лист за №27 (а.с. 10) з вимогою повернення товариством безпідставно отриманих згідно платіжного доручення №16423 від 19.12.2011р. коштів в розмірі 400 000 грн.

Зазначену вимогу було залишено ТзОВ "МЕДЕО-ЗАХІД" без належного реагування та повного задоволення.

Разом з тим в матеріалах справи наявне платіжне доручення за №114 від 27.12.2011р. на суму платежу 200 000 грн. у відповідності та на підставі котрого товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДЕО-ЗАХІД" було частково повернуто товариству з обмеженою відповідальністю "Фінайті" безпідставно перераховані кошти. Підтвердженням цього є визначення у названому платіжному дорученні наступного призначення платежу: "Повернення помилково перерахованих коштів згідно листа №27 від 21.12.2011р., у тому числі ПДВ 33333,33 грн."

Згідно банківської відмітки вказаний платіж на суму 200 000 грн. було проведено філією АБ "Південний" у м. Львів 27 грудня 2011 року.

Невиконання відповідачем своїх зобовязань в частині повернення усієї суми безпідставно отриманих коштів позивача виступили підставою для звернення товариства "Фінайті" до суду з позовом про примусове стягнення з товариства "МЕДЕО-ЗАХІД" на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України грошових коштів в розмірі 200 000 грн., як безпідставно отриманих. При цьому позивачем до розміру позовних вимог було включено вимоги відносно стягнення з відповідача нарахованих останньому у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України та згідно положень Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995р. №227/95 сум інфляційних 400 грн. (за період січня місяця 2012 року), а також трьох процентів річних в розмірі 723,29 грн. за період з 26.12.2011р. по 07.02.2012р.

Розглянувши матеріали справи та додатково представлені документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність предявленого позивачем до відповідача позову та необхідність задоволення останнього в повному обємі.

Викладена позиція суду повязана з наступними обставинами:

Позивачем на підставі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України було документально доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особо (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно.

Згідно із ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобовязаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.

Відповідно п. 1.23 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004р. №22 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за №377/8976) неналежний отримувач особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Судом встановлено, що в даному випадку відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДЕО-ЗАХІД" є неналежним отримувачем грошових коштів в розмірі 400 000 грн., перерахованих останньому банківською установою, обслуговуючою товариство з обмеженою відповідальністю "Фінайті", згідно платіжного доручення №16423 від 19.12.2011р.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004р. №22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Виходячи із наданого суду платіжного доручення №16423 від 19.12.2011р., а також відповідного письмового повідомлення АТ "Сведбанк" (публічне) від 28.12.2011р. №9994 (а.с. 24-25) та банківської виписки про рух коштів на рахунку платника 19.12.2011р. (а.с. 21-23), платником в графі платіжного доручення "Призначення платежу" спрямування коштів в сумі 400 000 грн. було визначено як: "М00014-02 Передоплата за електронні ваучери згідно договору доручення М00014-02 від 01.02.2010р. у тому числі ПДВ 20% - 66666,67 грн."

Із наданих позивачем пояснень судом було зясовано, що у період лютого місяця 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінайті" та товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДЕО-ЗАХІД" договір доручення №М00014-02 від 01.02.2010р. не укладався, товариством "МЕДЕО-ЗАХІД" будь-які рахунки-фактури на оплату відповідних товарно-матеріальних цінностей (електронні ваучери) не виставлявся, відповідачем електронні ваучери товариству "Фінайті" не відпускались.

При цьому судом було взято до уваги недоведеність відповідачем встановленим способом належними та допустимими доказами протилежного, а саме факту укладення між сторонами в лютому місяці 2010 року (01.02.2010р.) договору доручення, відпуску товарів та ін.

Одночасно з цим з наявного в матеріалах справи повідомлення АТ "Сведбанк" (публічне) від 28.12.2011р. №9994 (а.с. 24-25) вбачається те, що помилкове перерахування банківською установою з рахунку ТзОВ "Фінайті" на рахунок ТзОВ "МЕДЕО-ЗАХІД" грошових коштів в розмірі 400000 грн. було здійснено за дорученням самого платника (позивача).

Так банком за письмовим зверненням ТзОВ "Фінайті" було ініційовано проведення детальної перевірки по факту перерахування коштів в розмірі 400 тис. грн. за результатами котрої було встановлено, що платіжне доручення №16423 від 19.12.2011р. було створене засобами Комплексу "Клієнт-Банк" згідно та у відповідності до Пропозиції на розрахункове обслуговування рахунків за допомогою системи дистанційного обслуговування засобами комплексу "Клієнт-Банк" та Правил використання Комплексу Клієнтом.

19 грудня 2011 року за період з 10 год. 11 хв. по 11 год. 21 хв. підключення до Комплексу здійснювалось під обліковими даними, які належать директору ТзОВ "Фінайті" Степаненку А.В., з ІР-адреси 213.154.211.69 та виключно через он-лайн зєднання (Internet-банкінг). Платіжне доручення №16423 на суму 400 000 грн. надійшло до банку 19.12.2011р. об 11 год. 12 хв. з ІР-адреси 213.154.211.69 під час відповідної сесії та з чинним електронно-цифровим підписом директора ТзОВ "Фінайті" Степаненка А.В. Зазначене платіжне доручення було оброблене банком у відповідності до встановленого регламенту, враховуючи умови обслуговування Комплексу, а також те, що відповідно до Заяви на приєднання до пропозиції від 26.01.2011р., ТзОВ "Фінайті" отримало додатковий захист роботи в Комплексі, а саме персональний апаратний ключ електронно-цифрового підпису USB-токен, а вхід до Комплексу можливий виключно із використанням зазначеного USB-токену.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22 передбачено, що кошти, які помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

В процесі розгляду даної справи товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДЕО-ЗАХІД" (окрім часткового повернення коштів на суму 200 000 грн.) не було надано суду жодних доказів в підтвердження здійснення перерахування (повернення) на рахунок товариства-позивача залишку безпідставно отриманих коштів в сумі 200 000 грн., як і не надано суду документів в підтвердження укладення між сторонами договору доручення №М00014-02 від 01.02.2010р., а також здійснення відпуску товарно-матеріальних цінностей електронних ваучерів.

Повернення відповідачем коштів позивачу у розмірі 200 000 грн. із призначенням платежу "Повернення помилково перерахованих коштів згідно листа №27 від 21.12.2011р., у т.ч. ПДВ 33333,33 грн." підтверджується також банківською випискою обслуговуючої товариство "Фінайті" кредитної установи за період 27.12.2011р. (а.с. 26-30).

Поруч з цим судом було взято до уваги і письмові пояснення відповідача від 02.03.2012р. котрими ТзОВ "МЕДЕО-ЗАХІД" засвідчує, що товариством дійсно було отримано на розрахунковий рахунок грошові кошти в розмірі 400 тис. грн., про те, що дані кошти були помилково перераховані на рахунок товариства директор товариства дізнався із листа ТзОВ "Фінайті", котрий надійшов 23.12.2011р., відповідно до зазначеного листа директором була дана вказівка негайно повернути кошти, так як на підприємстві відсутня посада головного бухгалтера, то особа, котра виконувала посадові обовязки бухгалтера за цивільно-правовою угодою, не знала і не могла знати про відсутність на підприємстві такого контрагента як ТзОВ "Фінайті", а тому при надходженні зазначених коштів частину з них використала на погашення зобовязань з іншими контрагентами, 27 грудня 2011 року директором всі наявні кошти на розрахункових рахунках, а саме 200 тис. грн., були повернуті ТзОВ "Фінайті".

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Як встановлено ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання зобовязання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями статті 6 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995р. №227/95 (з наступними змінами та доповненнями) визначається, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у пятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Із вищевикладеного вбачається, що відповідач був зобовязаний у пятиденний строк від дня помилкового зарахування на його рахунок коштів в сумі 400 000 грн., а саме в строк з 19.12.2011р. по 23.12.2011р., повернути грошові кошти платнику в повному обємі, проте фактично 27.12.2011р. повернув лише 200 000 грн., невиконавши при цьому грошове зобовязання на суму 200 000 грн.

При цьому судом було враховано те, що відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В даному випадку суд враховуючи вищевикладені встановлені обставини вважає, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами відповідно до положень статей 33, 34 ГПК України підставність обставин, котрі було покладено в основу заперечень товариства "МЕДЕО-ЗАХІД" на предявлений позов, не наведено аргументів на спростування обставин, викладених позивачем.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками (а.с. 4) позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та згідно положень Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995р. №227/95 було нараховано відповідачу 400 грн. інфляційних (за період січня місяця 2012 року), а також 723,29 грн. трьох процентів річних за період з 26.12.2011р. по 07.02.2012р.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення сум інфляційних та трьох процентів річних, перевіривши методику їх обчислення, суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням положень чинного законодавства України, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до повного задоволення.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, повязані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України в повному обємі за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЕО-ЗАХІД".

Одночасно з цим позивачу у відповідності до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню з Державного бюджету України 2,53 грн. судового збору, надмірно сплаченого останнім згідно платіжного доручення №1000360788 від 03.02.2012р. при поданні позовної заяви до господарського суду (оригінал зазначеного платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи а.с. 8).

Враховуючи вищевикладене, керуючись Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Законом України "Про судовий збір", Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004р. №22, Указом Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України", ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЕО-ЗАХІД" (м. Луцьк, вул. 8-го Березня, 1, кімната 4/1, код ЄДРПОУ 35594018) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінайті" (м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6, офіс 314, код ЄДРПОУ 36081550) 200 000 грн. в повернення безпідставно отриманих коштів, 400 грн. суми інфляційних нарахувань та 723,29 грн. трьох процентів річних, а всього 201 123,29 грн., 4022,47 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінайті" (м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6, офіс 314, код ЄДРПОУ 36081550) повернути з Державного бюджету України 2,53 грн. надмірно сплаченого згідно платіжного доручення №1000360788 від 03.02.2012р. при поданні позовної заяви до господарського суду судового збору.

Суддя В. А. Войціховський

Повний текст рішення

складено та підписано

05.03.12