Ухвала суду № 21764527, 14.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13395/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П.

Суддів: Твердохліб В.А., Троян Н.М.

за участю секретаря: Павленко Т.А.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2011 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В

Позивач ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 07 вересня 2010 року №0000872202/0, від 07 вересня 2010 року №0000432201/0, а також про визнання протиправними дій відповідача щодо безпідставного визнання наявності фактів завищення товариством від»ємного значення об»єкта оподаткування податком на прибуток та завищення ( з урахуванням заниження) від»ємного значення різниці між сумою податкових зобов»язань та податкового кредиту з податку на додану вартістю.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2011 року позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.09.2010 року № 0000872202/0 та податкове повідомлення-рішення від 07.09.2010 року № 0000432201/0. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ДПІ у Голосіївському районі міста Києва подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2011 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва у період з 30.06.2010 року по 17.08.2010 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року.

Результатами перевірки встановлено наступні порушення, а саме порушення п.5.1 пп.5.3.9 ст. 5; пп. 8.1.1 п.8.1, пп.8.2.2 п.8.2, пп. 8.3.2 п. 8.3, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР в результаті чого встановлено завищення від»ємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 293664грн;

підпункту 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6, п.7.2, пп.7.4.1 п. 7.4, пп.7.4.3 п.7.4, п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР та розпорядження КМ України «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість»від 09 вересня 2009 року № 1120-р, в результаті чого було встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 251930 грн. та завищення ( з урахуванням заниження) від»ємного значення різниці між сумою податкових зобов»язанань та податкового кредиту на загальну суму 155395 грн.;

пункту 13.2 ст. 13 з урахуванням вимог п.16.13 ст. 16 Закону України № 334, внаслідок чого було встановлено факт несвоєчасної сплати податкового зобов»язання з податку на доходи нерезидентів на загальну суму 359354 грн.

07 вересня 2010 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000872202/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 718719 грн. внаслідок порушення п.13.2 ст. 13 Закону України № 334 та податкове повідомлення рішення від 07 вересня 2010 року № 0000432201/0 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 251930 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 125965 грн.

Як зазначено в акті перевірки позивач неправомірно включив до податкового кредиту за січень та лютий 2009 року податкові накладні минулих періодів, отримані від ТОВ з П «Цепелін Україна ТОВ»в сумі 2295933,43 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 382655,57 грн., а саме податкову накладну від 30 вересня 2008 року № 4357 на суму 229442,69 грн. ( в т.ч. ПДВ 38240,45 грн.) включено до складу податкового кредиту у січні 2009 року; податкову накладну від 15 вересня 2008 року № 4253 на суму 144686,32 грн. ( в т.ч. ПДВ 24114,39 грн.) включено до податкового кредиту у січні 2009 року; податкову накладну від 09 вересня 2008 року № 4157 на суму 1017754,30 грн. (в т.ч. ПДВ 169625,72 грн.) включено до податкового кредиту у січні 2009 року; податкову накладну від 30 вересня 2008 року № 4359 на суму 133107,29 грн. ( в т.ч. ПДВ 22184,55 грн.) включено до податкового кредиту у лютому 2009 року; податкову накладну від 03 вересня 2008 року № 4097 на суму 719996,76 грн. ( в т.ч. 119999,46 грн.) включено до податкового кредиту у лютому 2009 року; податкову накладну від 15 вересня 2008 року № 42 47 включено на суму 50946 грн. ( в т. ч. ПДВ 8491 грн.) включено до податкового кредиту у лютому 2009 року.

Неправомірність такого включення відповідач зазначає є те, що позивач на дату виникнення права на податковий кредит таким правом не скористався та з поданням декларацій на ПДВ не подавав скарг на контрагента-постачальника щодо відмови у наданні податкових накладних або наданні їх з порушенням встановленого порядку, а також тим, що актом попередньої перевірки від 22 травня 2009 року № 394/1-23-05-35431993 не встановлено факту заниження податкового кредиту у періоді, що перевірявся.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов»язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-111 визначено, що якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше податної декларації, такий платник податків має право надавати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступник податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Судом першої інстанції встановлено, що причинами допущення помилки і не включення отриманих податкових накладних з ПДВ стала відсутність у товариства такого працівника як бухгалтер, що призвело до того, що при складанні звітності не всі документи в т.ч. і податкові накладні були опрацьовані та їх показники внесені до податкової декларації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що оскільки контрагент ТОВ з ІІ «Цепелін Україна ТОВ» не відмовляв товариству у наданні податкових накладних, а самі податкові накладні були заповнені у встановленому законом порядку, підстав для оскарження дій контрагента-постачальника не було.

Крім того, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що Законом № 168, який є спеціальним законодавчим актом з питань оподаткування податком на додану вартість, не передбачено такої підстави для втрати платником податку права на формування податкового кредиту як не виявлення податковим органом під час минулих перевірок заниження податкового кредиту .

Відповідно до пп. 7.4.3 пункту 7.4 статі 7 Закону України №168 у разі коли товари (роботи, послуги) виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподаткованих операціях а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) які будуть використані в оподатковуваних операціях звітного періоду.

У разі придбання товарів (послуг), які будуть використані в оподатковуваних періодах, звільнених від оподаткування, в тих, що не є обєктом оподаткування, або в тих, на які поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений ст.8-1 закону № 168, підприємство повинно здійснювати відповідний розподіл сум вхідного податку на додану вартість, виходячи із частки їх використання в таких операціях кожного поточного періоду.

Судом встановлено, і дана обставина підтверджується матеріалами справи, що позивач здійснював розподіл сум вхідного податку на додану вартість по спірних господарських операціях відповідно до вимог Закону України №168.

Із матеріалів справи вбачається, що у 2008-2009 роках товариством укладено два договори позики з компанією «Caterpillar International Finance Luxembourg S.A.R.L, (Люксембург) від 01.09.2008 року та від 26.06.2009 року. На виконання умов договору, товариство здійснило за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року виплату доходу компанії-нерезиденту у вигляді відсотків за користування позикою на суму 2404820 грн.

Результатами перевірки за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року податковим органом встановлено, що при виплаті позивачем компанії «Caterpillar International Finance Luxembourg S.A.R.L»(Люксембург) доходу у вигляді відсотків за користування позикою, позивачем несвоєчасно сплачено податок на доходи нерезидента на суму 359354 грн., саме - із затримкою на 1 календарний день 261 88 грн., із затримкою на 6 календарних днів 27349 грн., із затримкою на 5 календарних днів 35956 грн., із затримкою на 1 календарний день 34168 грн.

Із довідки ІНГ банку від 16 вересня 2010 року вбачається, що дохід нерезидента на суму 135523 євро було перераховано 10.02.2010 року Цього ж дня позивачем було сплачено податок з вказаного доходу у сумі 261882 грн., що підтверджується випискою банку № 22 з рахунку № 26006003108100 від 10.02.2010 року.

Крім того, у довідці банку зазначено, що дохід нерезидента на суму 17364,65 євро перераховано 4.02.2010 року і цього ж дня позич сплатив податок з вказаної суми, що становить 34168 грн. і підтверджується випискою банку № 18 з рахунку № 26006003108100 від 04 лютого 2010 року.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість висновків податкового органу про несвоєчасну сплату позивачем податку на доходи нерезидента на суму 261882 грн. та 34168 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що за договором позики з компанією «Caterpillar International Finance Luxembourg S.A.R.L, (Люксембург) від 26 червня 2009 року позивач здійснив виплату відсотків 06 листопада 2009 року та 03 грудня 2009 року, що підтверджується виписками із банку № 13 з рахунку 26001213108100 від 06.11.2009 року та випискою банку №15 з рахунку 26001213108100 від 03 грудня 2009 року. Податок з виплачених відсотків також був нарахований у вищезазначені дати. Сплата податку з відсотків, виплачений позивачем 06 листопада 2009 року та 03 грудня 2009 року була здійснена до бюджету 12 листопада 2009 року та 08 грудня 2009 року, тобто із затримкою відповідно у 6 та 5 днів, що також підтверджується виписками із банку.

Згідно з пп. 17.1.9 п.17.1 ст. 17 Закону України 2181 у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору ( обовязкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обовязковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобовязання з такого податку, збору ( обовязкового платежу)

Таким чином, оскільки позивач податок на доходи компанії-нерезидента нарахував у бухгалтерському обліку своєчасно та відповідно до вимог законодавства, до позивача не може бути застосовано штраф, визначений пп.17.1.9 п.17.1 ст. 17 Закону № 2181, оскільки не виконується одна з двох обовязкових умов для його застосування.

Крім того, судом встановлено, що юридичні послуги відповідно до договору про надання юридичних послуг від 01.10.2008 року, Умов співробітництва, мали місце між позивачем та юридичними компаніями і факт їх надання підтверджується актами прийняття наданих послуг від 30 квітня 2009 року на суму 16863,48 грн., 09 липня 2009 року на суму 8371, 44 грн., 09 липня 2009 року на суму 9766,68 грн., 19 серпня 2009 року на суму 1170,59 грн., 19 серпня 2009 року на суму 9766,68 грн., тощо.

З актів про надання юридичних послуг та звітів до цих актів, вбачається, що АК «Коннов і Созановський»були надані позивачу юридичні послуги з вивчення, перевірки, коригування та складання господарських договорів позивача, а також їх проектів зі складання позовних заяв, для аналізу судової практики, представництва в судах, тощо.

Колегія суддів погоджується із доводами суду про те, що позивач придбавав юридичні послуги у компанії для належної організації правових відносин з контрагентами, попередження ризиків невиконання останніми договірних відносин та захисту своїх прав і інтересів у судах, а отже такі послуги безпосередньо повязані з господарською діяльністю товариства.

Під час перевірки позивачем було надано позивачу договір про надання юридичних послуг від 06 квітня 2009 року, укладений з представництвом «Бейкер і Макензі-СІ Ай Ес, Лімітед», а також акт про надання та отримання юридичних послуг від 30 квітня 2009 року, платіжні документи, що підтверджують оплату вартості наданих представництвом послуг.

Судом першої інстанції встановлено, що представництво надавало позивачу послуги щодо його реєстрації та взаємодії з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, а також з юридичного аналізу Положення про порядок надання послуг фінансового лізингу.

Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем п.5.1, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону № 334 та завищення від»ємного значення обєкта оподаткування на суму сплачених коштів АК «Коннов і Созановський»та представництву «Бейкер і Макензі-СІ Ай ЕС, Лімітед»за надання юридичних послуг на суму 271557 грн. є необгрунтованими.

Відповідно до пп. 8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України № 334, під терміном основні фонди слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв»язку з фізичним або моральним зносом.

Маршрутизатори Voice Bundlt w|PDVM2-48 FL-CCN та Catalyst 10|199 PoE +2SFP відповідають наведеному визначенню основних фондів, що підтверджується договором № ES/OR 06.07 від 26 грудня 2007 року, видатковою накладною № 03-92 від 28 березня 2008 року, актом приймання-передачі продукції від 28 березня 2008 року згідно договору № ES/OR 06.07 від 26.12.2007 року, актом приймання-передачі основних засобів №00000000054 від 28 березня 2008 року, актом приймання-передачі основних засобів №00000000057 від 29 березня 2008 року.

Згідно з пп.8.2.2 п.8.2 ст. 8 Закону, основні фонди підлягають розподілу на 4 групи. До складу основних фондів 1 групи включаються будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в т.ч. житлові будинки та їх частини і місця загального користування, вартість капітального поліпшення землі.

До складу основних фондів 4 групи входять електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов»язані з ними засобами зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, компютерні програми, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що вищезазначені маршрутизатори є програмно-апаратним комплексом, використовуються для автоматичної обробки інформації, є частиною інформаційної системи, працюють як компютери під управління операційної системи, а отже є додатковими компактними пристроями до компютерного обладнання, мають невеликий строк служби, не можуть самостійно використовуватися як окремо функціонуючий пристрій, не належать до земельних поліпшень, не призводять до якісних характеристик земельної ділянки та її вартості, є мобільними пристроями, віддільними як від землі, так і від будівлі і не можуть розглядатися як передавальні пристрої в розумінні наведеної норми та не є передавальними пристроями в розумінні пп.8.22 п.8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»та постанови КМ України №1442 від 28.10.2004 року, а отже такі пристрої у податковому обліку повинні враховуватись до складу четвертої групи основних фондів, до яких застосовується ставка амортизації 15% у квартал.

Погоджується судова колегія і з доводами суду щодо безпідставності заявлених позивачем вимог щодо визнання протиправними дій відповідача про безпідставність визнання наявності фактів завищення позивачем від»ємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток та завищення від»ємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту у податку на додану вартість, як те зазначено в акті перевірки.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2011 року законною і обґрунтованою, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198, 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М. Твердохліб В.А. Повний текст виготовлено: 17 лютого 2012 року