Постанова № 2176323, 16.10.2008, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2008 р. Справа № 56/160-08

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Бондаренко В.П., судді Камишева Л.М., судді Лакізи В.В.

при секретарі Сємєровій М.С.

за участю представників сторін:

позивача –Чурсіна В.В. довіреність № 11 від 14.01.08 року.

відповідача –Борисов П.П. довіреність від 13.10.2008 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№2205Х/1-10) на рішення господарського суду Харківської області від 12.08.08 р. по справі № 56/160-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал", м. Харків

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат", смт. Новопокровка

про стягнення 11307,79 грн.

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12 серпня 2008 року (суддя Кухар Н.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал" спричинені збитки в розмірі 11307,79 грн.

Відповідач не погодився з вказаним рішенням та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 12 серпня 2008 року скасувати та прийняти нове рішення.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом зроблений висновок про те, що з 15.08.2006 року по 15.11.2006 року, позивач сплачував орендну плату за земельну ділянку, якою не користувався, замість відповідача, чим йому було спричинені збитки. Відповідач вважає такий висновок суду неправомірним, оскільки за вказаний період позивач сплачував орендні платежі, які він і повинен був сплачувати. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про плату за землю»землекористувачі сплачують орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права користування земельною ділянкою. Таким чином, за період, за який нараховано позивачем збитки за плату орендної плати, саме позивач був користувачем земельної ділянки.

Відповідач також вказує, що судом зроблений висновок про спричинення збитків відповідачем позивачу, але не пояснюється, якими саме діями чи бездіяльністю відповідача такі збитки були спричинені, яким чином відповідач заважав позивачу реалізувати своє право розірвати договір оренди з Шевченківською селищною радою в більш сприятливі для позивача строки.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що на час переоформлення існуючого договору оренди на спірну земельну ділянку на нового землекористувача орендна плата за землю відповідно до п. п. З, 4 ст. 415 Цивільного кодексу України повинна сплачуватись новим власником в тих розмірах та на тих же умовах, що і попереднім землекористувачем. Такому положенню відповідають норми п. 2 ст. 120 Земельного кодексу України в редакції від 19.12.2006р., що діяла на момент укладання договору купівлі-продажу, в якій вказано, що при відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці (тобто вже є договір оренди на цю земельну ділянку), право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки. Фактично при відчуженні Шевченківської нафтобази щодо земельної ділянки, на якій розміщена нафтобаза, діяв договір оренди землі від 25.04.2005р., укладений позивачем з Шевченківською селищною радою.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про відшкодування збитків в розмірі 11307,79 грн., завданих відповідачем позивачу внаслідок несплати орендних платежів за користування земельною ділянкою за адресою: Харківська область, смт. Шевченкове, вул. Шевченка, 58, на якій розташована належна відповідачу на праві власності нафтова база.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, за яким у власність до відповідача (покупця) від позивача (продавця) перейшла нафтобаза, що знаходиться за адресою: Харківська область, смт. Шевченкове, вул. Шевченка, 58.

Земельна ділянка, на якій розташована нафтобаза, знаходилась у користуванні позивача відповідно до договору оренди землі від 25.04.2005р., укладеного між позивачем та Шевченківською селищною радою.

У зв'язку з переходом права власності на майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці, позивач листом (вих. № 151 від 23.08.2006р.) звернувся до Шевченківської селищної ради з проханням розірвати договір оренди на земельну ділянку від 25.04.2005р.

Рішенням Шевченківської селищної ради VI сесії V скликання від 29.09.2006р. було вирішено розірвати Договір оренди на земельну ділянку від 25.04.2005р.

Угода про розірвання договору оренди земельної ділянки була укладена між позивачем та Шевченківською селищною радою 14.11.2006р. та зареєстрована в Шевченківському відділенні ХРФ ДП "Центр ДКЗ при Державному комітеті України по земельних ресурсах" - 15.11.2006р.

19.09.2006р. відповідач звернувся до Шевченківської селищної ради (лист за вх. № 1896) з проханням надати в оренду земельну ділянку в смт. Шевченкове по вул. Шевченка, 58.

Рішенням Шевченківської селищної ради VI сесії V скликання від 29.09.2006р. відповідачу було надано дозвіл на виготовлення технічної документації на спірну земельну ділянку.

Згідно з рішенням Шевченківської селищної ради 12 сесії 5 скликання від 22.02.07 р. ТОВ "Карат" надано в оренду спірну земельну ділянку.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

У відповідності до статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

На підставі частини 2 статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Стаття 141 Земельного кодексу України визначає підстави припинення права користування земельною ділянкою. Так, підставами припинення права користування земельною ділянкою, серед іншого, є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Судова колегія вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції, як на підставу задоволення позовних вимог, на статті 377,415 Цивільного кодексу України та статтю 120 Земельного кодексу України

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Однак, відповідно чинного законодавства право користування земельною ділянкою повинно бути оформлене у встановленому законом порядку, і про перехід цього права де-юре можна стверджувати тільки після відповідної державної реєстрації цього права. Таким чином, суд першої інстанції також невірно визначив, що з 15.08.2006р. по 15.11.2006р. позивач сплачував орендну плату за земельну ділянку, якою не користувався, замість відповідача, чим йому було спричинено збитки в розмірі 11307,79 грн., оскільки у вказаному періоді землекористувачем відповідно норм земельного законодавства був саме позивач.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 5 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Таким чином, відповідно до п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України обов’язком позивача є визначення в позовній заяві законодавства, на підставі якого подається позов, а судом розглядаються позовні вимоги та досліджуються обставини справи в межах предмета та підстав позову.

Як вбачається з позовної заяви, правовою підставою стягнення збитків з відповідача в сумі11307,79 грн. позивач зазначив саме ст.1166 Цивільного Кодексу України.

Однак судова колегія вважає необґрунтованими зазначені доводи позивача.

Статтею 1166 Цивільного Кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування , якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, відшкодування майнової шкоди відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу необхідно застосовувати за наявності вини особи, протиправними діями якої юридичній особі завдана майнова шкода.

Як вже зазначалось, договір оренди земельної ділянки між позивачем та селищною радою було розірвано лише 14.11.2006р., тому відповідач не мав можливості укласти договір оренди раніше. Відповідно до діючого законодавства розірвання договору оренди земельної ділянки передбачає проведення певного порядку, зокрема винесення рішення селищної ради, реєстрація у ДП "Центрі ДКЗ при Державному комітеті України по земельних ресурсах" , що потребує багато додаткового часу, у зв'язку з цим додаткова угода про розірвання договору оренди була підписана 14.11.2006р., але вина позивача при цьому відсутня.

За таких обставин судова колегія вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, у зв’язку з чим в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 12.08.08 по справі №56/160-08 прийняте при невірному застосуванні норм матеріального права, у зв’язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 101, п.2 ст. 103, п. 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 12 серпня 2008 року у справі 56/260-08 скасувати та прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 92-а, корп. В, к. 1608, код ЄДРПОУ: 32562659; р/р 26007139019500 в АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат" (63523, Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопокровка, вул. Будядіна,10; код ЄДРПОУ: 25181114; р/р 260051563 в ХОД "Райффайзен банк Аваль" м. Харкова, МФО 351629) –57 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Зобов’язати господарський суд Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

суддя Лакіза В.В.

суддя Камишева Л.М.

Постанову підписано 16.10.2008 р.