Постанова № 21761961, 21.02.2012, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/31/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2012 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіТкаченко О.Є.,

за участю секретаря Серкіної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця» до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

05.01.2012 року Комунальне підприємство «Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця» (далі-КП «Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця») звернулось до суду з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області (далі - ДПІ у Ріпкинському районі) та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.11.2011 року №0000381630, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість в розмірі 22652,00 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки від 06.10.2011 року № 347/15-012/30904220 не відповідають дійсності і суперечать чинному законодавству. Позивачем кошти за податок на додану вартість сплачені в строки, передбачені законодавством, а саме: по декларації з ПДВ №8648 від 18.10.2010 року зобовязання в розмірі 6308,00 грн. погашене 29.10.2010 року, по декларації з ПДВ № 9718 від 16.11.2010 року зобовязання в розмірі 6308,00 грн. погашене 30.11.2010 року, по декларації з ПДВ № 10167 від 17.12.2010 року зобовязання в розмірі 9771,00 грн. погашене 30.12.2010 року, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Представник позивача зазначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства належить виключно платнику податків. Тому суми податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань, визначених платником податків. За таких обставин позивач вважає, що податковим органом неправомірно визначено суму штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість в розмірі 22652,00грн., а податкове повідомлення-рішення 04.11.2011 року №0000381630 таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не зявився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що в результаті проведеної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість КП «Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця» встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість, чим порушено абз. 2 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168 та пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181, про що складено акт перевірки від 06.10.2011 року № 347/15-012/30904220. За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 04.11.2011 року № 0000381630, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість в розмірі 22652,00 грн. Представник відповідача зазначає, що сплачені суми ПДВ по податковим деклараціям були зараховані в рахунок погашення податкового боргу, який рахувався у позивача за минулі періоди. Також вказує на те, що на дату застосування штрафних санкцій було враховано норми Податкового кодексу України, оскільки вони містять меншу відповідальність ніж Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За таких обставин представник відповідача вважає застосування штрафних санкцій правомірним, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому не підлягає скасуванню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

КП «Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця» (ідентифікаційний код-30904220) зареєстровано в якості юридичної особи Ріпкинською районною державною адміністрацією Чернігівської області 06.06.2002року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 №731066 (а.с. 12).

Судом встановлено, що КП «Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця» подано до ДПІ у Ріпкинському районі податкові декларації з податку на додану вартість, а саме:

-№ 8648 від 18.10.2010 року (а.с. 31-32);

-№ 9718 від 16.11.2010 року (а.с. 35-36);

-№ 10167 від 17.12.2010 року (а.с. 33-34).

ДПІ у Ріпкинському районі на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України проведена перевірка своєчасності сплати податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 06.10.2011 року № 347/15-012/30904220 (а.с. 81-82).

В акті перевірки від 06.10.2011 року № 347/15-012/30904220 встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість, чим порушено абз. 2 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За результатами перевірки ДПІ у Ріпкинському районі винесено податкове повідомлення-рішення від 04.11.2011 року № 0000381630, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість в розмірі 22652,00грн. (а.с. 6).

Судом встановлено, що за податковою декларацією № 8648 від 18.10.2010 року зобовязання в сумі 6308,00 грн. погашене 29.10.2010 року згідно платіжного доручення № 2447 від 29 жовтня 2010 року, в якому в графі «призначення платежу» вказано «ПДВ за вересень 2010 року згідно податкової декларації з податку на додану вартість вх. 8648 від 18.10.2010 року., перерах. повністю» (а.с. 10).

За податковою декларацією № 9718 від 16.11.2010 року зобовязання в сумі 6573,00грн. погашене 30.11.2010 року частково в розмірі 6308,00 грн. згідно платіжного доручення № 2486 від 30.11.2010року, в якому в графі «призначення платежу» вказано «ПДВ за жовтень 2010року згідно податкової декларації з податку на додану вартість вх.9718 від 16.11.2010 року., перерах. повністю» (а.с. 8).

Іншу частину зобовязання погашено 30.11.2010 року згідно платіжного доручення № 2492 від 30.11.2010 року (а.с. 24).

За податковою декларацією №10167 від 17.12.2010 року зобовязання в сумі 9771,00грн. погашене 30.12.2010 року згідно платіжного доручення № 2527 від 30.12.2010року, в якому в графі «призначення платежу» вказано «ПДВ за листопад 2010року згідно податкової декларації з податку на додану вартість вх. 10167 від 17.12.2010 року., перерах. повністю» (а.с. 9).

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 (далі-Закон України № 2181), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно із пп. 7.1.1 п. 7.7 статті 7 Закону України № 2181 джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999року № 679 Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції). При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Щодо застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181 суд зазначає наступне.

З аналізу норм Закону України № 2181, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом України № 2181 заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, а також наявність платіжних доручень із зазначенням призначення платежу, суд приходить до висновку, що позивачем сплачено податкові зобовязання по податку на додану вартість в повному обсязі та в строки, передбачені законодавством, а тому застосування до КП «Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця» штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість є безпідставним.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.11.2011 року № 0000381630, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість в розмірі 22652,00 грн., прийнято податковим органом не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження, без мети, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, та без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; недобросовісно та нерозсудливо.

Відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішення.

На підставі викладеного, позовні вимоги Комунального підприємства «Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця» до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги Комунального підприємства «Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця» до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.11.2011року № 0000381630.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця» 28,23 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ткаченко О.Є.