Постанова № 21761869, 22.02.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 р. м. Чернівці Справа №2а/2470/65/12

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ватаманюка Р.В.;

секретар судового засідання Антонюк О.В.;

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 12.12.2011р. №926) ;

представника відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 10.01.2012р. №187/10-012);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор»відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України»до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.02.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України, -

ВСТАНОВИВ :

В поданому до суду адміністративному позові дочірнє підприємство «Чернівецький облавтодор»відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України»(далі - позивач) просило суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.12.2011р. №0000940233.

В обґрунтування вимог зазначив, що ним не порушено вимог п.198.1.,198.2 ст.198, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість, а податкове повідомлення - рішення від 28.12.2011р. №0000940233 прийняте з порушення чинного законодавства. (а.с. 3-8 ).

Відповідач не погоджуючись з заявленим позовом 31.01.2012 року подав суду заперечення в яких зазначив, що згідно представлених для перевірки документів (за даними платника), на виконання умов договору купівлі-продажу №36 від 16.08.2011 року позивач отримав у ТОВ «Контакт-К»бітум дорожній в кількості 58,4 тон на загальну суму 448 108,88 грн., в т.ч. ПДВ -74 684,81грн. (дана сума включає витрати на доставку вантажу залізничним транспортом).

Отримання вищевказаного товару за даними платника підтверджується наступними первинними документами, які надані на перевірку: видаткова накладна від 22.08.2011 р. №РН-0000281 на суму 448108,88 грн., в т.ч. ПДВ 74684,81 грн.; податкова накладна від 22.08.2011 р. №32 на суму 448108,88 грн., в т.ч. ПДВ 74684,81 грн.; залізнична накладна №51524049 від 11.05.2011 року. Згідно залізничної накладної №51524049 від 11.05.2011 року бітум в кількості 58,4 тонн поставлений на філію «Новоселицький РАД»ДП «Чернівецький облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України».

Перевезення товару залізницею оформляється комплектом перевізних документів, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 19.11.98р. №460, до якого належать: накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Відправнику видається квитанція про приймання вантажу.

Відповідно до пп. 1.1, 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000р. за N863/5084 на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.98р. №460 «Про затвердження бланків перевізних документів».

Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом.

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику.

Фактично, в ході проведення перевірки встановлено, що згідно залізничної накладної №51524049 від 11.05.2011 року «Власником»товару (бітуму), поставленого на філію «Новоселицький РАД»ДП «Чернівецький облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»в кількості 58,4 тонн є ТОВ «ТНК-ВР КОММЕРС»відправником вантажу є ПАТ «ЛИНІК».

У наданій для перевірки видатковій накладній від 22.08.2011 р. №РН-0000281, згідно якої постачальник - ТОВ «Контакт-К»на виконання договору №36 від 16.08.2011 року поставив на адресу покупця - ДП «Чернівецький облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»бітум в кількості 58,4 тони, вказано номер залізничної цистерни (вагона) 51281434, який відповідає номеру вагона, відображеному в залізничній накладній №51524049 від 11.05.2011 року.

Як зазначалося вище, пунктом 5.1. Договору №36 від 06.08.2011 року передбачено, що строк (термін) поставки (передачі) товарів за договором: липень-грудень 2011 року.

Згідно представленої для перевірки податкової накладної від 22.08.2011 року №32, виписаної ТОВ «Контакт-К»також відображено поставку бітума БНД 60/90 в кількості 58.4 тони. В колонці 2 податкової накладної «Дата відвантаження (виконання, постачання (оплати) товарів послуг»відображено дату 22.08.2011 року.

Виходячи з вище викладеного, отримання ДП «Чернівецький облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» бітуму в кількості 58,4 тон згідно залізничної накладної №51524049 від 11.05.2011 року не може вважатися поставкою згідно умов Договору №26 від 6.08.2011 року.

Згідно представленої для перевірки оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Контакт-К»за серпень 2011 року встановлено, що розрахунки по договору №36 від 06.08.2011 року не проведено.

Інших документів, які б підтверджували факт придбання (отримання) бітуму згідно договору №36 від 06.08.2011 року від ТОВ «Контакт-К»та документів на його транспортування для перевірки не представлено.

Таким чином в порушення п.198.1, 198.2 ст.198, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 74 685 грн. за серпень 2011 року по контрагенту ТОВ «Контакт-К». (а.с. 74-75).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача позов не визнав посилаючись на обставини викладені в запереченні.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

3 січня 2012 року позивач отримав податкове повідомлення - рішення від 28.12.2011 р. № 0000940233, яке прийнято за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин із ТОВ «Контакт-К» за серпень 2011 року, виявлено порушення п.198.1, 198.2 ст. 198, п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 74 685,0 грн. за серпень 2011 року по контрагенту ТОВ «Контакт-К».(акт від 13.12.2011 року № 3915/23-3/31963989). (а.с. 12-24).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 28.12.2011 р. № 0000940233 позивач порушив п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України, п.198.1, 198.2 ст. 198, п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах/ послугах), 3014010100 - за основним платежем 74 685 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 18 671,25 грн. (а.с. 9).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно Правил перевезень вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення.

Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України, вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначена у документах на перевезення вантажу (накладних) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж; залізниці для його перевезення.

Виходячи із змісту наведених норм, вантажовідправником може бути як власник вантажу так і інша особа.

При перевезенні вантажу залізничним транспортом оформляється накладна , яка є формою договору на перевезення вантажу, а не договором поставки товару. Особи, зазначені як відправники вантажу не означає, що вони на момент отримання товару є його власниками чи постачальниками.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Згідно п. 198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

У відповідності до п.14.1.191 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно п. 14.1.202 ПК України, продаж (реалізація) товарів будь - які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі - продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу права власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважається продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії, поруки, схову (відповідальне зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Судом встановлено, що у травні місяці 2011р. позивачем проведена господарська операція з отриманням бітуму на відповідальне зберігання. Відповідно до ст. 196.1.2 ст.196 ПК України передача майна у схов (відповідальне зберігання) не є об'єктом оподаткування а отже, відповідно суму ПДВ -74 684,81 грн. правомірно не віднесено до податкового кредиту у травні місяці.

У серпні 2011р. з моменту переходу права власності на бітум в кількості 58,4 тони на підставі договору купівлі продажу №36 від 16.08.2011р.; видаткової накладної від 22.08.2011р. № РН-0000281 на суму 448108,88 грн., в т.ч. ПДВ-74684,81грн.; податкової накладної від 22.08.2011р. №32 на суму 448108,88 грн., в т.ч. ПДВ- 74684,81 грн. у позивача згідно п.198.1 ст.198 Кодексу виникло право на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 74684,81 грн.

Відповідно висновки відповідача за результатами проведеної перевірки є безпідставними, а прийняте на підставі них спірне рішення не відповідає вимогам ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, і як протиправне підлягає скасуванню.

При цьому суд зазначає, що належним способом захисту порушеного права в даних правовідносинах, буде визнання спірного рішення протиправним та його скасування, а не визнання нечинним, що відповідає суті позовних вимог та повноваженням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням встановлених обставин, аналізу вимог законів та підзаконних актів, що регулюють спірні правовідносини суд вважає за доведенні обставини на які посилається позивач, в той час як відповідач не надав достатніх та належних доказів правомірності прийнятого рішення, тому суд вважає, що приймаючи спірне рішення він діяв в порушення вимог ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід присудити на користь позивача понесені ним судові витрати судовий збір в сумі 32.19 грн. з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.12.2011р. №0000940233.

3.Присудити на користь приватного підприємства дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор»відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України»витрати у розмірі 32.19 грн. (судовий збір), які підлягають обовязковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції (Вінницького апеляційного адміністративного суду) через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову складено в повному обсязі 27 лютого 2012 року.

Суддя Р.В. Ватаманюк