Постанова № 21761636, 13.02.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2012 року Справа № 2а/2370/87/2012

13.02.12

16 год. 00 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кульчицького С.О.,

при секретарі Поліщук О.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго” до Уманської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Енерго” звернулось до суду з адміністративним позовом до Уманської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

В адміністративному позові позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення Уманської ОДПІ від 24.10.2011 року № 0000892310 та № 0000912310.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Грицаєнко О.Л. від 11.01.2012 року було відкрито провадження в адміністративній справі №2а/2370/87/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго” до Уманської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Розпорядженням голови Черкаського окружного адміністративного суду від 06.02.2012 року, у звязку з тимчасовою непрацездатністю судді Грицаєнко О.Л. з 01.02.2012 року адміністративні справи, які перебували у неї на розгляді та по яких існує загроза порушення строку розгляду, передані іншим суддям шляхом повторного автоматичного перерозподілу.

Автоматизованою системою розподілу справи між суддями Черкаського окружного адміністративного суду справа №2а/2370/87/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго” до Уманської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень передана судді Кульчицькому С.О.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити частково, а саме, наполягав на скасуванні податкового повідомлення-рішення №0000892310 від 24.10.2011 року про збільшення суми грошового зобовязання товариству з обмеженою відповідальністю “Енерго” по податку на додану вартість в розмірі 49619 грн., з них за основним платежем 39695 грн., за штрафними санкціями 9924 грн. та податкового повідомлення-рішення №0000912310 від 24.10.2011 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій до товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго” в розмірі 1360 грн. в частині невиконання щоденного друку фіскальних звітних чеків 29.12.2010 року та 12.01.2011 року.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Енерго” зареєстроване Уманською районною державною адміністрацією Черкаської області 20.10.1997 року, ідентифікаційний код 24413907.

Працівниками Уманської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області на підставі направлень від 15.09.2011 року №458, №459, №460, №461, згідно статті 77 Податкового кодексу України від 02.12.2011 року №2756-VІ та відповідно плану-графіка проведення документальних перевірок субєктів господарювання проведена документальна планова перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 10.10.2011 року №873/23/24413907 та встановлені наступні порушення:

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижений податок на додану вартість за квітень 2010 року на 35130 грн., за травень 2010 року на 4565 грн.;

- п. 9 ст. З Закону України від 06.07.1995 року № 265/95 - ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (зі змінами та доповненнями) в частині невиконання друку 25 щоденних фіскальних звітних чеків.

На підставі встановленого порушення Уманською обєднаною державною податковою інспекцією Черкаської області прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.10.2011 року №0000892310 та 0000912310.

Скориставшись правом, передбаченим ст. 56 Податкового кодексу України, 03.11.2011 року позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до ДПА в Черкаській області.

Рішенням ДПА в Черкаській області від 12.12.2011 року №29309/25-010 про результати розгляду скарги, податкові повідомлення-рішення Уманської ОДПІ залишено без змін, а скаргу без задоволення.

В акті перевірки від 10.10.2011 року встановлено, що на формування показника податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2010 року вплинула операція по наданню фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 робіт (послуг) з улаштування асфальтобетонного покриття та послуг з вахтовки (перевезення) на загальну суму 238171 грн. 88 коп., в тому числі ПДВ 39695 грн.

Підставою для зазначеного висновку в акті перевірки слугувало те, що 15.09.2011 року державною податковою інспекцією у Христинівському районі Черкаської області проведена перевірка контрагента позивача ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 21.05.2011 року та пояснення ФОП ОСОБА_3 від 15.09.2011 року.

В поясненні ФОП ОСОБА_3 вказав, що ніякої діяльності він не здійснював, не наймав працівників та техніки, за допомогою яких би міг виконати роботи для позивача. Також він повідомив, що наскільки йому відомо, кошти за роботи (послуги, товари) для позивача перераховувалися на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3 та в подальшому переводилися в готівку, особисто даних коштів він не отримував.

З акту перевірки вбачається, що відповідач зробив висновок про те, що правочин укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_3 є нікчемним, відповідно до ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Підставою для висновку про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_3 стала та обставина, що у контрагента - ФОП ОСОБА_3, згідно даних акта перевірки ДПІ у Христинівському районі Черкаської області, відсутні необхідні умови для відповідної господарської, економічної діяльності, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення і транспортні засоби, у зв`язку з чим усі угоди, що укладались або виконувались ФОП ОСОБА_3 протягом перевіреного періоду (з 01.01.2010 року по 21.05.2011 року) є нікчемними.

Суд не може погодитись з наведеними висновками, викладеними в акті перевірки, з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи, між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладений договір про виконання будівельних робіт №10/04/15-01 від 15.04.2010 року з улаштування асфальтобетонного покриття території АЗС, яка розташована за адресою: Черкаська обл., смт. Бабанка, вул. Пролетарська, 2, та договір вахтовки (перевезення) від 01.04.2010 року №10/04/01-01.

Відповідно до п. 6.1 договору №10/04/15-01 ТОВ “Енерго” (замовник) оплачує виконавцю загальну вартість виконаних робіт на протязі 30 (тридцяти робочих днів) з дня підписання акта здачі-приймання робіт.

Крім того, між сторонами даного договору підписана договірна ціна на улаштування асфальтобетонного покриття на АЗС, яка здійснена у відповідності з ДБН Д.1.1-1-2000 та у відповідності з тарифами станом на 15.04.2010 року.

На виконання умов договору 27.04.2010 року між сторонами підписаний акт прийняття виконаних будівельних робіт та відповідно ТОВ “Енерго” здійснило оплату виконаних робіт по даному договору, що підтверджується платіжним дорученням від 28.04.2010 року №145, від 29.04.2010 року №150, від 25.05.2010 року №155 та від 27.05.2010 року №489 на загальну суму 220802 грн.

Разом з цим, на підтвердження оплати умов вищезазначеного договору, ФОП ОСОБА_3 видана податкова накладна від 27.04.2010 року №27/01, яка має всі необхідні реквізити, що ще раз підтверджує дійсність даного правочину.

В свою чергу, сторони в судовому засіданні не заперечували, що асфальтобетонне покриття улаштоване на території АЗС, яка розташована за адресою: Черкаська обл., смт. Бабанка, вул. Пролетарська, 2.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, визначено, що згідно статті 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, судом встановлено, що умови укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_3 договору про виконання будівельних робіт №10/04/15-01 від 15.04.2010 року з улаштування асфальтобетонного покриття виконані, про що свідчать всі первинні документи.

Відповідно до пп. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, чинного на момент здійснення спірних господарських операцій, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, та згідно із пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрований як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Крім того, пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 року № 165 передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 даного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 зазначеного пункту встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг),- дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відносно твердження відповідача про те, що згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2010 року №ПП-04/30-01, №ПП-04/30-02, №ПП-04/30-02 позивачем прийняті роботи з вахтовки, які виконувались протягом січня, лютого, березня та квітня 2010 року, однак сам договір вахтовки №10/04/01-01 укладений між сторонами лише 01 квітня 2010 року, тобто після частини вже виконаних робіт, то суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, нормою даного Закону визначено право особи (ФОП ОСОБА_3.) виконати роботи - вахтовку (перевезення працівників з місця проживання до місця роботи та в зворотному напрямку), а вже після виконання даних робіт (послуг) укласти договір.

Щодо висновків податкового органу про нікчемність правочинів між позивачем та ФОП ОСОБА_3, то суд зазначає наступне.

Питання нікчемності правочинів регулюється Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, основним критерієм для того, щоб вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (абз. 1 ч. 2 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним.

Згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Взаємовідносини позивача з контрагентом ФОП ОСОБА_3 мають реальний характер та підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, які є дійсними, їх дійсність податковим органом не оскаржувалась.

Посилання на відсутність у ФОП ОСОБА_3 умов для здійснення основного виду діяльності, а також на відсутність трудових ресурсів та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладеного договору, також є необґрунтованими, оскільки зазначена обставина не є підставою для визнання правочину нікчемним.

Як вже відмічалося раніше, фактичні обставини справи свідчать про те, що спірний договір має реальний характер.

Згідно ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавство.

Чинним законодавством не передбачено обовязок позивача перевіряти своїх контрагентів за угодами (правочинами, договорами) на предмет їх фактичного та адміністративного-майнового стану.

Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", адже правочин між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладений в цивільних (господарських) правовідносинах.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9, "Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК)".

Суд, дослідивши зміст акту перевірки, наголошує на тому, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч. 1 ст. 228 ЦК України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ № 9 правових позицій) як ознак нікчемності спірних правочинів.

Суд критично оцінює пояснення ФОП ОСОБА_3 від 15.09.2011 року, у звязку з тим, що під час надання пояснень ФОП ОСОБА_3 не попереджався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення і за відмову від давання показань відповідно до статтей 384, 385 Кримінального кодексу України.

Отже, доводи відповідача про нікчемність договору №10/04/15-01 від 15.04.2010 року та договору вахтовки (перевезення) від 01.04.2010 року №10/04/01-01 є помилковими.

За таких обставин, висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України за взаємовідносинами із ФОП ОСОБА_3 є необґрунтованим.

Окрім цього, суд звертає увагу, що позивач та його контрагент (ФОП ОСОБА_3) є належними субєктами господарювання України, що набули правоздатності та внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичниз осіб-підприємців.

У відповідності до п. 184.1. ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Отже, враховуючі положення п. 184.1 ст. 184 ПК України, судом встановлено, що під час укладання договорів та в момент їх виконання (квітень 2010 року) сторони за спірними договороми були зареєстрованими у встановленому законом порядку платниками податку на додану вартість і це не заперечується відповідачем.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000912310 від 24.10.2011 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій до товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго” в розмірі 8500 грн., то суд зазначає наступне.

Під час перевірки позивача податковим органом встановлено порушення п. 9 ст. З Закону України від 06.07.1995 року № 265/95 - ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (зі змінами та доповненнями) в частині невиконання друку 25 щоденних фіскальних звітних чеків.

В книзі обліку розрахункових операцій №2350001928/4 від 02.04.2010 року визначено невиконання щоденного друку фіскальних звітних чеків за 24.04.2010 року, 27.04.2010 року, 30.04.2010 року, 03.05.2010 року, 07.05.2010 року, 09.05.2010 року, 12.05.2010 року, 15.05.2010 року, 17.05.2010 року, 20.05.2010 року, 14.06.2010 року, 13.07.2010 року, 25.07.2010 року, 14.09.2010 року, 27.09.2010 року, 29.12.2010 року, 12.01.2011 року та 08.02.2011 року, що підтверджується даними контрольної стрічки.

В книзі обліку розрахункових операцій №2305002302/1 від 29.11.2010 року визначено невиконання щоденного друку фіскальних звітних чеків за 13.12.2010 року, 29.12.2010 року, 31.12.2010 року, 03.01.2011 року, 07.01.2011 року, 12.01.2011 року 11.03.2011 року, що підтверджується даними контрольної стрічки.

Таким чином, перевіркою встановлено невиконання щоденного друку 25 фіскальних звітних чеків, за що і нараховано позивачу фінансові санкції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року №265/95-ВР.

В матеріалах справи міститься довідка Уманських енергетичних мереж ПАТ «Черкасиобленерго», про те, що з 23 год. 22 хв. 29.12.2010 по 07 год. 35 хв. 30.12.2010 року та з 20 год. 48 хв. 12.01.2011 року по 08 год. 40 хв. 13.01.2011 року призупинено електропостачання ТОВ «Енерго»(смт. Бабанка, вул. Пролетарська, 2), у звязку з аварійним відключенням ПЛ-10кВ Л-8 «Бабанка».

Відповідно до п. 9 ст. 3 Закону від 06.07.1995 року, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно з п. 4 ст. 17 Закону №265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання.

Таким чином, Уманська ОДПІ неправомірно застосувала до позивача фінансові санкції за період призупинення електропостачання на ТОВ «Енерго»в сумі 1360 грн. (340 (за 29.12.2010р.) + 340 (за 12.01.2011р.) х 2 (два реєстратора розрахункових операцій)).

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне скасувати податкове повідомлення-рішення №0000912310 від 24.10.2011 року лише в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій до товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго” в розмірі 1360 грн. в частині невиконання щоденного друку фіскальних звітних чеків 29.12.2010 року та 12.01.2011 року, так як в цей період відбулося призупинено електропостачання ТОВ «Енерго».

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно п. 2. ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, 122, 128, ст. ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000892310 від 24.10.2011 року про збільшення суми грошового зобовязання товариству з обмеженою відповідальністю “Енерго” по податку на додану вартість в розмірі 49619 грн., з них за основним платежем 39695 грн., за штрафними санкціями 9924 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000912310 від 24.10.2011 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій до товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго” в розмірі 1360 грн. в частині невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку 29.12.2010 року та 12.01.2011 року.

В задоволенні решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України судовий збір, сплачений товариством з обмеженою відповідальністю “Енерго” в сумі 16 (шістнадцять) грн. 10 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий С.О.Кульчицький