Постанова № 21761592, 31.01.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 січня 2012 р. № 2-а- 17314/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чалого І,С.,

при секретарі судового засідання Елоян Ж.Г.,

за участю представників сторін:

позивача - Ващенко Р.М.,

відповідача - Кірсанов Д.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової компанії "Глотекс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.12.2011 р. № 0006172305, № 0006162305.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення рішення ґрунтуються на помилкових судженнях субєкта владних повноважень, що викладені в акті №5770/23-05/30496066 від 05.12.2011р., а відтак, суперечить ч.3 ст.2 КАС України.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги і доводи заявленого позову, надав аналогічні обставинам справи пояснення та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що згідно з актом №5770/23-05/30496066 від 05.12.2011р. ТОВ вчинено порушення ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, а саме: укладено правочини з ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс», ТОВ «Промтехноопт», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків; порушення п.198.1, ст.198, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, п.п.5.1,пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»а саме: до складу податкового кредиту з ПДВ за лютий, квітень, травень,червень,липень безпідставно віднесені податкові накладні, що були виписані ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс», ТОВ «Промтехноопт», в межах нікчемних правочинів, за яким не відбувалось фактичного здійснення господарських операцій, необґрунтовано завищено валові витрати від операцій з придбання вовни від ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс», ТОВ «Промтехноопт».

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги і доводи заперечень проти позову, просив суд прийняти рішення про залишення позову без задоволення.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової компанії "Глотекс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платниками податків-контрагентами ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс»за період лютий-липень 2011 року, ТОВ «Промтехноопт»за період лютий 2011 року.

За результатами перевірки було складено акт № 5770/23-05/30496066 від 05.12.2011р.

Згідно з висновками акту перевірки в діяльності ТОВ ТК «Глотекс»податковим органом виявлено порушення ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, а саме: укладено правочини з ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс», ТОВ «Промтехноопт», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків; порушення п.198.1, ст.198, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, п.п.5.1,пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»а саме: до складу податкового кредиту з ПДВ за лютий, квітень, травень,червень,липень безпідставно віднесені податкові накладні, що були виписані ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс», ТОВ «Промтехноопт», в межах нікчемних правочинів, за яким не відбувалось фактичного здійснення господарських операцій, необґрунтовано завищено валові витрати від операцій з придбання вовни від ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс», ТОВ «Промтехноопт».

За результатами проведеної перевірки на підставі акту перевірки податковим органом було складено спірні податкові повідомлення - рішення №№0006172305 від 12.12.2011р., 0006162305 від 12.12.2011 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток з врахуванням штрафних санкцій на загальну суму 730 395,50 грн. та збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі з врахуванням штрафних санкцій 632 476 грн. були винесені відповідачем з посиланням на акт перевірки №5770/23-05/30496066 від 05.12.2011р.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень рішень та відображених в акті №5770/23-05/30496066 від 05.12.2011р. суджень субєкта владних повноважень, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Як вбачається з наявних у справі документів між ТОВ ТК “Глотекс” як покупцем та ТОВ “Промтехноопт” як продавцем, укладено договір на постачання вовни, а саме № 47/2010 від 01.12.2010 р., згідно якого продавець передає, а покупець отримує вовну.

Згідно з умовами вказаного договору ТОВ “Промтехноопт” передало, а ТОВ ТК “Глотекс” прийняло вовну на загальну суму 2196686,53 грн., крім того ПДВ 20 % у розмірі 439337,31 грн., що підтверджується видатковими накладними б/н від 20/12/2010 р., б/н від 01/02/2011 р.

На виконання умов договору ТОВ ТК “Глотекс” прийняло товар (вовну), сплативши її вартість. ТОВ “Промтехноопт” виписані податкові накладні за № 170 від 20/12/2010 р., № 47 від 01/02/2011 р., які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціну переданого ним товару.

Також позивачем на підтвердження факту сплати отриманого від ТОВ “Промтехноопт” товару надано акти приймання-передачі векселів, копії векселів,емітованих позивачем.

Як вбачається з пояснень представника позивача та наданих позивачем доказів, отримання товару за договором № 47/2010 від 01/12/2010 р. було необхідно ТОВ ТК “Глотекс” для виконання зобовязань за договором № 34 від 25/09/2009 р., який укладено між позивачем як виконавцем та ПрАТ КСК “Чексіл” як замовником. ТОВ ТК “Глотекс” свої обов'язки перед ПрАТ КСК “Чексіл” виконав у повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними за № 506 від 20/12/2010 р., № 507 від 21/12/2010 р., № 510 від 05/01/2011 р., № 530 від 03/02/2011 р. та податковими накладними № 1329 від 20/12/2010 р., № 1330 від 21/12/2010 р., № 1339 від 05/01/2011 р., № 2 від 03/02/2011 р.

Свої зобов'язання сторони за вказаними договорами виконали, що підтверджується видатковими накладними, довіреностями, податковими накладними. Вищезазначене підтверджує подальше використання оприбуткованого в бухгалтерському обліку товару, придбаного у ТОВ “Промтехноопт”.

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ ТК “Глотекс”, як покупцем та ТОВ “Бізнес-Консалтінг плюс” як продавцем, укладено договір на постачання вовни, а саме № 54/2011 від 05/01/2011 р., згідно якого продавець передає, а покупець отримує вовну.

Згідно з умовами вказаного договору ТОВ “Бізнес-Консалтінг плюс” передало, а ТОВ ТК “Глотекс” прийняло вовну , на загальну суму 2669545,63 грн., крім того ПДВ 20 % у розмірі 533909,13 грн, що підтверджується видатковими накладними б/н від 13/04/2011 р., б/н від 04/05/2011 р., б/н від 01/06/2011 р., б/н від 07/01/2011 р., б/н від 07/01/2011 р., б/н від 07/01/2011 р., б/н від 07/01/2011 р., б/н від 26/07/2011 р.

На виконання умов договору ТОВ ТК “Глотекс” прийняло товар (вовну) , сплативши її вартість. ТОВ “Бізнес-Консалтінг плюс” виписані податкові накладні за № 57 від 13/04/2011 р., № 10 від 04/05/2011 р., № 16 від 01/06/2011 р., № 12 від 01/07/2011 р., № 10 від 01/07/2011 р., № 9 від 01/07/2011 р., № 11 від 01/07/2011 р., № 124 від 26/07/2011 р., які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціну переданого ним товару.

Також позивачем на підтвердження факту сплати отриманого від ТОВ “Бізнес-Консалтінг плюс” товару надано акти приймання-передачі векселів, копії векселів, емітованих позивачем.

Як вбачається з пояснень представника позивача та наданих позивачем доказів, отримання товару за договором № 54/2011 від 05/01/2011 р. було необхідно ТОВ ТК “Глотекс” для виконання зобовязань за договорами № 280311 від 28/03/2011р., № 049800 від 26/05/2011 р., які укладено між позивачем як виконавцем та ПрАТ КСК “Чексіл” як замовником.

ТОВ ТК “Глотекс” свої обов'язки виконав у повному обсязі,що підтверджується видатковими накладними за № 563 від 22/04/2011 р., № 579 від 08/06/2011 р., № 566 від 05/05/2011 р. та податковими накладними № 8 від 24/04/2011 р., № 2 від 08/06/2011 р., № 2 від 05/05/2011 р., № 2 від 03/02/2011 р.

Свої зобов'язання сторони за вказаними договорами виконали, що підтверджується видатковими накладними, довіреностями, податковими накладними. Наведене підтверджує подальше використання оприбуткованого в бухгалтерському обліку товару, придбаного у ТОВ “Бізнес-Консалтінг плюс”

У ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами згаданих правочинів, до правового статусу сторін спірного договору як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Оскільки спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, предметом правочинів не є речі, обмежені в цивільному обороті, сторони правочинів мають правовий статус платників ПДВ, суд не знаходить підстав для висновку про суперечність спірних правочинів вимогам закону.

Окрім того, оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобовязань за спірними договорами. Копії долучених до матеріалів справи податкових накладних, видаткових накладних не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодекса України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії актів приймання-передачі векселів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів за переліченими вище правочинами.

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вивчивши акт перевірки, суд дійшов висновку, що ДПІ не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів, так як єдиним мотивом для судження про нікчемність спірних правочинів є висновки складеного ДПІ у Жовтевому районі м. Харкова акту №1251/23-03-05/37092055 від 01.06.2011р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промтехноопт»».

При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно з ч.1 ст.228 згаданого кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Між тим, перевіряючи обґрунтованість судження податкового органу про нікчемність спірних правочинів, суд вважає за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»(далі за текстом - Постанова Пленуму ВСУ №9).

В силу положень п.18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народуземлею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

З огляду на викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень висновок відповідача про нікчемність правочинів слід визнати необґрунтованим, так як показники документів обов'язкової податкової звітності платника податків не містять фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави.

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків за ознаками складу злочину, передбаченого ст.191 КК України або ст.212 КК України, хоча саме діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною перелічених злочинів.

Окрім того, суд бере до уваги, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень субєктом владних повноважень не враховані приписи ч.3 ст.228 ЦК України, спірні правочини не оскаржені в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових актів про визнання спірних правочинів недійсними.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими субєктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

На підтвердження реальності укладених з контрагентами правочинів позивачем надано суду копії первинних документів та копії розрахункових документів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову .

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобовязань сторонами спірних правочинів, доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків, відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд робить висновок, що судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

За мотивами відповідача, що викладені в акті перевірки, єдиною підставою для висновку про порушення п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України є судження стосовно нікчемності спірних правочинів.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження субєкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів субєктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішеннь не покладено, то слід дійти висновку про недоведеність факту порушення платником податків вимог закону.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової компанії "Глотекс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 12.12.2011 р. № 0006172305, № 0006162305.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової компанії"Глотекс" (61103, м. Харків, вул. 23 Серпня , 43, код ЄДРПОУ 30496066) судовий збір в розмірі 28,23 (двадцять вісім гривень 23 коп.) .

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 03 лютого 2012 року.

Суддя І.С.Чалий