Постанова № 21761524, 09.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 лютого 2012 р. № 2-а- 17809/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Агічеєвої О.А.

представника відповідача - Лавренчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "УТК Пласт"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Побуделектротехніка"

проскасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «УТК Пласт», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив суд скасувати податкові повідомленнярішення відповідача № 0000402320 від 03.08.11 та № 0000392320 від 03.08.11.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про вчинення ним порушень є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства.

Представник третьої особи, ТОВ «Побутелектротехніка», в судове засідання не зявився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, подав письмові пояснення по справі разом із копіями документів, які просив залучити до матеріалів справи та заявив письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності. В письмових поясненнях третя особа зазначила, що повністю погоджується з вимогами адміністративного позову і просила суд його задовольнити.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м.Харкова, проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що акт перевірки позивача складений у встановленому законом порядку, а його висновки цілком ґрунтуються на висновках акту перевірки третьої особи, яка раніше була проведена фахівцем ДПІ у Київському районі м. Харкова. Нарахування податків позивачу зроблено на тій підставі, що під час перевірки були встановлені порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України «в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення провочинів по придбанню та реалізації товарів, робіт, послуг за період з 01.04.10 по 31.01.11», відсутність обєктів, які підпадають під визначення ст.ст.3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР, дані відображені позивачем у деклараціях з податку на прибуток за період з 01.04.10 по 31.01.11 по взаємовідносинам з ТОВ «Побутелектротехніка» в частині валових витрат не є дійсними у сумі 263563,00 грн. та порушення п.п.7.4.1., п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 зі змінами та доповненнями (в редакції, що діяла на момент вчинення порушення) за рахунок чого, встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 210850,40грн., внаслідок чого у відповідності до Податкового кодексу України спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу були визначені грошові зобовязання (податок на додану вартість, податкове зобовязання з податку на прибуток та штраф).

Вивчивши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт №2711/232/33291549 від 22.06.11 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «УТК Пласт» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Побутелектротехніка» (кодЄДРПОУ24136939) за період 01.04.10-31.01.11.

В акті перевірки зазначається, що позивач перебуває на обліку в ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова, є зареєстрованим платником ПДВ, за результатами опрацювання даних Автоматизованої системи співставлення розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів при співставленні даних додатку №5 до податкової декларації з ПДВ «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено, що одним з підприємств-постачальників позивача у періоді з 01.04.10 по 31.12.10 є ТОВ «Побутелектротехніка» (третя особа по справі). У ТОВ «Побутелектротехніка» за період, охоплений перевіркою, були придбані товарно-матеріальні цінності для їх подальшого використання в виробничому процесі (стор. 6-8 акту), за рахунок чого, на підставі отриманих від третьої особи податкових та видаткових накладних, позивач сформував суму валових витрат в розмірі 1054252,00 грн. (стор. 11 акту) та податковий кредит в загальній сумі 210850,40грн., що відповідає даним Автоматизованої системи співставлення розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту (а.с.33, т.1).

З приводу правильності оформлення податкових та видаткових накладних, первинних документів, наявності в них всіх обовязкових реквізитів в акті перевірки та у запереченнях проти позову відповідач зауважень не висловив.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Натомість, в акті перевірки фахівці відповідача посилаються на висновки акту перевірки ТОВ «Побутелектротехніка» від 08.03.11 за №717/23 5/24136939, проведеної іншим податковим органом ДПІ у Київському районі м. Харкова. В цьому акті констатовано неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій третьою особою та нікчемність всіх укладених нею угод як таких, що порушують публічний порядок.

Внаслідок цього, а також з урахуванням надання позивачем на письмовий запит відповідача №7322/10 від 14.04.11 видаткових та податкових накладних, договору, банківських виписок та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які, на думку податкового органу, не є документами, що підтверджують право на податковий кредит та правильність декларування сум валових витрат, в акті зроблено висновок про безпідставне завищення позивачем податкового кредиту в загальній сумі 210850,00 грн. та про штучне заниження податку на прибуток на суму 263563,00 грн. (25% від суми 1054252,00 грн. валових витрат).

За наслідками перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000402320 від 03.08.11, яким визначено позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 210 850,00 грн. і штрафні (фінансові) санкції в сумі 52712,50 грн. та видано податкове повідомлення-рішення № 0000392320 від 03.08.11, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 263 563,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 65 890,75 грн.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення податкових повідомлень-рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів, факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються податковими накладними №0357012 від 23.12.10, №0351016 від 17.12.10, №0343019 від 09.12.10, №0340021 від 06.12.10, №0335019 від 01.12.10, №0333013 від 29.11.10, №0326023 від 22.11.10, №0320019 від 16.11.10, №0312019 від 08.11.10, №0306014 від 02.11.10, №0305029 від 01.11.10, №0298019 від 25.10.10, №0288017 від 15.10.10, №0278015 від 05.10.10, №0274021 від 01.10.10, №0273007 від 30.09.10, №0270020 від 27.09.10, №0256012 від 13.09.10, №0253014 від 10.09.10, №0252010 від 09.09.10, №0251020 від 08.09.10, №0245021 від 02.09.10, №0244021 від 01.09.10, №0239013 від 27.08.10, №0230011 від 18.08.10, №0217009 від 05.08.10, №0215012 від 03.08.10, №0214019 від 02.08.10, №0208008 від 27.07.10, №020010 від 19.07.10, №0188012 від 07.07.10, №0183015 від 02.07.10, №0182019 від 01.07.10, №0173007 від 22.06.10, №0155011 від 04.06.10, №0154015 від 03.06.10, №0152024 від 01.06.10, №0125010 від 05.05.10, №0091026 від 01.04.10, які відповідають вимогам п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», договорами поставки укладеними між позивачем (покупцем) та третьою особою (постачальником) від 08.12.10, від 02.12.10, від 30.11.10, від 29.40.10, від 22.10.10, від 12.10.10, від 04.10.10, від 30.09.10, від 28.09.10, від 23.09.10, від 08.09.10, від 07.09.10, від 01.09.10,від 31.08.10, від 27.08.10, від 18.08.10, від 05.08.10, від 02.08.10, від 27.07.10, від 19.07.10, від 07.07.10, від 02.07.10, від 22.06.10, від 02.06.10, від 01.06.10, від 05.05.10, від 01.04.10, за умовами яких продавець зобовязується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар (інструменти для слюсарних робіт та будівельний матеріал) за накладними №3624-03578314 від 23.12.10,№3624-03518312 від 17.12.10, №3624-0343809 від 09.12.10, №3624-03408061 від 06.12.10,№3624-03358309 від 01.12.10, №3624-03338015 від 39.11.10, №3624-03268014 від 22.11.10, №3624-03208013 від 16.11.10, №3624-03128015 від 08.11.10, №3624-03068012 від 02.11.10, №3624-03058011 від 01.11.10, №3624-02988251 від 25.10.10, №3624-02888152 від 15.10.10, №3624-02788052 від 05.10.10, №3624-02748011 від 01.10.10, №3624-02738282 від 30.09.10, №3624-02708271 від 27.09.10, №3624-02568082 від 13.09.10, №3624-02538081 від 10.09.10, №3624-02528909 від 09.09.10, №3624-02518809 від 08.09.10, №3624-02458209 від 02.09.10, №3624-02448109 від 01.09.10, №3624-02398271 від 27.08.10, №3624-02308181 від 18.08.10, №3624-02178051 від 05.08.10, №3624-02158031 від 03.08.10, №3624-02148021 від 02.08.10, №3624-02088271 від 27.07.10, №3624-02008191 від 19.07.10, №3624-01888071 від 07.07.10, №3624-01838022 від 02.07.10, №3624-01828011 від 01.07.10, №3624-01738222 від 22.06.10, №3624-01558022 від 04.06.10, №3624-01548021 від 03.06.10, №3624-01528012 від 01.06.10, №3624-01258051 від 05.05.10, №3624-00918013 від 01.04.10, в кількості, номенклатурі, ціною відповідно до узгоджених рахунків №3225-03568314 від 22.12.10, №3225-03508312 від 16.12.10, №3225-03428091 від 08.12.10, №3225-03368061 від 02.12.10, №3225-03348309 від 30.11.10, №3225-03308015 від 26.11.10, №3225-03238014 від 19.11.10, №3225-03198013 від 15.11.10, №3225-03098015 від 05.11.10, №3225-0305812 від 01.11.10, №3225-03028011 від 29.10.10, №3225-02958251 від 22.10.10, №3225-02858152 від 12.10.10, №3225-02778052 від 04.10.10, №3225-02738011 від 30.09.10, №3225-02718282 від 28.09.10, №3225-02668271 від 23.09.10, №3225-02518082 від 08.09.10, №3225-02518081 від 08.09.10, №3225-02508909 від 07.09.10, №3225-02498809 від 06.09.10, №3225-02448209 від 01.09.10, №3225-02438109 від 31.08.10, №3225-02398271 від 27.08.10, №3225-02308181 від 18.08.10, №32225-02178051 від 05.08.10, №3225-02148031 від 02.08.10, №3225-02148021 від 02.08.10, №3225-0200271 від 27.07.10, №3225-02008191 від 19.07.10, №3225-01888071 від 07.07.10, №3225-01838022 від 02.07.10, №3225-01828011 від 01.07.10, №3225-01738222 від 22.06.10, №3225-01538022 від 02.06.10, №3225-01538021 від 02.06.10, №3225-01528012 від 01.06.10, №3225-01258051 від 05.05.10, №3225-00918013 від 01.04.10 (т. 2); довіреностями позивача на отримання товарно-матеріальних цінностей (були надані третьою особою) (а.с. 176-204, т.1); платіжними дорученнями позивача, які свідчать про сплату коштів третій особі (а.с. 212-224, т.1); відомостями позивача про подальше використання отриманих товарів в процесі основної діяльності в оптовій торгівлі.

Щодо транспортування товару, суд встановив, що згідно з товарно-транспортними накладними (а.с. 37-43, т. 2) поставка товару за накладними №3624 01258051 від 05.05.10, №3624-02158031 від 03.08.10, №3624-02538081 від 10.09.10, №3624-02888152 від 15.10.10, №3624-03518312 від 17.12.10, №3624-03578314 від 23.12.10 здійснювалась до позивача силами ТОВ«Побутелектротехніка».

Суд також встановив, що товар за накладними №3624-0343809 від 09.12.10, №3624-03408061 від 06.12.10,№3624-03358309 від 01.12.10, №3624-03338015 від 39.11.10, №3624-03268014 від 22.11.10, №3624-03208013 від 16.11.10, №3624-03128015 від 08.11.10, №3624-03068012 від 02.11.10, №3624-03058011 від 01.11.10, №3624-02988251 від 25.10.10, №3624-02788052 від 05.10.10, №3624-02748011 від 01.10.10, №3624-02738282 від 30.09.10, №3624-02708271 від 27.09.10, №3624-02568082 від 13.09.10, №3624-02528909 від 09.09.10, №3624-02518809 від 08.09.10, №3624-02458209 від 02.09.10, №3624-02448109 від 01.09.10, №3624-02398271 від 27.08.10, №3624-02308181 від 18.08.10, №3624-02178051 від 05.08.10, №3624-02148021 від 02.08.10, №3624-02088271 від 27.07.10, №3624-02008191 від 19.07.10, №3624-01888071 від 07.07.10, №3624-01838022 від 02.07.10, №3624-01828011 від 01.07.10, №3624-01738222 від 22.06.10, №3624-01558022 від 04.06.10, №3624-01548021 від 03.06.10, №3624-01528012 від 01.06.10, №3624-00918013 від 01.04.10 є малогабаритним та невеликої ваги, тому суд приходить до висновку, що такий товар не потребує застосування вантажного автотранспорту. Поряд із цим, позивач надав до матеріалів судової справи пояснення директора Товариства з обмеженою відповідальністю «УТКПласт» ОСОБА_3 за якими вбачається, що товар, який був придбаний у ТОВ «Побутелектротехніка» доставлявся ОСОБА_3 за його рахунок на власному автомобілі Mitsubishi L200 (д.н.з. НОМЕР_3), який дозволяє перевозити вантаж масою 2800 кг. Наявність транспортного засобу у зазначеної особи підтверджується технічним паспортом на зазначений автомобіль (а.с. 44, т.2).

Судом не береться до уваги посилання відповідача про відсутність у позивача складських приміщень, оскільки таке твердження спростовується договором позички нерухомого майна №1/09 від 31.12.09, укладеного з гр.ОСОБА_4 та договором оренди нежитлового приміщення №24 від 01.01.11, який укладений з Харківським ОТШ ОСОУ.

Суд вважає хибними доводи відповідача стосовно того, що позивач не надав до перевірки журнали-ордери, картки рахунків №311, №631, №70, №641, №643, №641, №681 (стор.8акту), оскільки такі документи є бухгалтерськими регістрами, а не первинними документами і не можуть підтверджувати або спростовувати реальність господарських операцій, до того ж, перевірка була невиїзною, а зазначені регістри у позивача взагалі не витребувались.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлюють, що платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобовязань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Судом встановлено, що позивач і третя особа є належним чином зареєстрованими платниками ПДВ, мають відповідні свідоцтва, а податкові накладні, виписані третьою особою, оформлені належним чином.

Вищенаведене свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними третьою особою, у звязку з придбанням позивачем матеріалів, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях.

Щодо встановленого відповідачем порушення ст. ст. 3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР, слід зазначити наступне.

Відповідно до приписів п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Термін господарської діяльності визначений п.1.32. Закону України «Прооподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.п.5.2.1 п.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є обєктивно необхідним.

Згідно із приписами п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідач погоджується, що всі витрати, які були включені позивачем до складу валових витрат по операціях з третьою особою, підтверджені документально належним чином.

Фактична сплата за товар підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування ПДВ були фактично здійснені і підтверджуються належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій з третьою особою.

Щодо тверджень відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та третьою особою, суд наголошує, що акт перевірки не містить жодних посилань на обставини, які б могли слугувати ознаками того, що ці правочини підпадають під визначення ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням правових позицій, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Під час кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, доказів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності позивачем та його контрагентом чи відносно їх посадових осіб, відповідач під час судового розгляду не надав.

Навпаки, в матеріалах судової справи знаходиться лист начальника ВПМ ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова Шевченко О.О. від 18.05.11 №14808/10/26-031 за яким вбачається що відділом податкової міліції державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова, за результатами розгляду висновків акту №2711/232/33291549 від 22.06.11 про результати документальної невиїзної перевірки по ТОВ «УТК Пласт» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Побутелектротехніка» (кодЄДРПОУ24136939) за період 01.04.10-31.01.11 та матеріалів КОЗП №68 від 09.08.11, було прийнято рішення відмовити в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст. 212 КК України згідно з п. 2 ст. 6 КПК України.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, в ході перевірки для доведення нікчемності укладених угод використовувалася виключно інформація, отримана у встановленому законом порядку від ДПІ у Київському районі м. Харкова, а саме акт перевірки третьої особи від 08.03.11 за №717/23-5/24136939. Інших обставин, які б додатково свідчили б про наявність делікту (безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, спрямування цих операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди, протиправний характер діяльності позивача та третьої особи, що полягав у спрямованості їх дій на ухилення від оподаткування, тощо) під час перевірки, яку проводили представники відповідача, встановлено не було.

Однак зазначений акт перевірки третьої особи, який складений ДПІ у Київському районі м. Харкова суд не бере до уваги, адже викладені в ньому обставини про неможливість здійснення третьою особою господарських операцій у звязку з відсутністю персоналу, складських приміщень, транспортних засобів, тощо спростовуються наявними у справі письмовими доказами, а сама перевірка третьої особи носила протиправний характер, як те було встановлено у постанові Харківського окружного адміністративного суду у справі №2а 3961/11/2070 від 17.05.11, яка набрала законної сили.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні й такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 70, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УТК Пласт" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Побуделектротехніка" про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова №0000402320 від 03.08.2011 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова №0000392320 від 03.08.2011 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УТК Пласт" (код за ЄДРПОУ 33291549) сплачений судовий збір у розмірі 28.23 грн. (двадцять вісім грн. 23 коп.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 13 лютого 2012 року.

Суддя Єгупенко В.В.