Постанова № 21761419, 26.01.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 січня 2012 р. № 2-а- 12198/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді - Горшкової О.О., суддів - Панова М.М., Волошина Д.А.,

при секретарі судового засідання - Міщенко А.П.,

за участю представників сторін: позивач - Токар І.В., відповідач 1 - не прибув, відповідач 2 - не прибув, третя особа - не прибув, прокуратура - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Артамет", 2. Приватного підприємства "Український центр екології", третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "4В" про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Лозівська об'єднана державна податкова інспекція звернулася до суду з позовом до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Артамет", 2. Приватного підприємства "Український центр екології", в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд стягнути з Приватного підприємства "Український центр екології" в доход державного бюджету кошти в сумі 8673630,00 грн., які були отримані за договором поставки нафтопродуктів № 28-04/2011 від 28.04.2011 року; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артамет" в доход державного бюджету кошти в сумі 8673630,00 грн. за договором поставки нафтопродуктів № 28-04/2011 від 28.04.201 року. В обґрунтування позову зазначає про встановлення податковим органом фактів порушення відповідачами вимог законодавства в частині п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, а також ч. 1., 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, що свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства. Позивач вважає, що у зв'язку з вказаними вимогами порушення чинного законодавства, доцільним є застосування ст.ст. 207, 208 ГК України в частині відшкодування в дохід державного бюджету коштів у сумі 17347260,00 грн., отриманих відповідачами за господарськими зобов'язаннями, визнаними недійсними.

Представник позивача у судовому засіданні 26.01.2012 року підтримав свою правову позицію по справі.

Представники прокуратури, Відповідачів 1, 2, третьої особи, яких відповідно до ст. 35 КАС України було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 26.01.2012 року не зявилися, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами без участі вказаних учасників судового процесу.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з такого.

Судом встановлено, що листом № 3474/7/18-009 від 09.06.2011 року Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова на адресу Лозівської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області на виконання наказу ДПА України від 18.04.2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацювання розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» був направлений акт перевірки № 1738/18/36627363 від 06.06.2011 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Український центр екології» з питання правильності визначення суми податку на додану вартість за квітень 2011 року» для прийняття відповідних заходів.

З зазначеного акту перевірки вбачається, що за результатами перевірки Приватного підприємства «Український Центр Екології" Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова, яка проводилася 06.06.2011 року, було зроблено висновок про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ПП «Український Центр Екології» та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді та встановлено порушення останнім ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Український центр екології» з постачальниками та покупцями; встановлено відсутність обєктів, які підпадають під визначення ст. ст. 185, 187, 188, 198 Податкового Кодексу України.

В період з 06.07.2011 року по 12.07.2011 рік Лозівською обєднаною державною податковою інспекцією у Харківській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Артамет» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Український центр Екології» за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 рік, за результатами якої складено акт перевірки від 19.07.2011 року № 676/18-008/33121134.

В ході перевірки було встановлено порушення Відповідачем 1 п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) в результаті чого позивач вважає, що платником податків завищено суму податкового кредиту по податковій декларації з ПДВ за квітень 2011 року на загальну суму 1461887,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування всього у сумі 70361,00 грн. за квітень 2011 року та заниження податку на додану вартість по сплаті до бюджету за квітень 2011 року в сумі 1391526,00 грн.; ч. ч. 1, 5 ст. 203, п 1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню дизельного палива від ПП «Український центр екології» за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 року.

В основу висновку Лозівської обєднаної державної податкової інспекції було покладено відомості, отримані в результаті проведеної Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова виїзної документальної позапланової перевірки ПП «Український Центр Екології» з питання правильності визначення суми податку на додану вартість за квітень 2011 року (акт перевірки від 06.06.2011 року № 1738/18/36627363).

У відповідності до акту перевірки від 19.07.2011 року № 676/18-008/33121134 Лозівської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області Товариства з обмеженою відповідальністю «Артамет» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Український центр Екології» за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 рік, податковою інспекцією зроблено висновок, що витрати ТОВ «Артамет» по взаємовідносинам з ПП «Український Центр Екології» були понесені за нікчемними угодами, які в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, віднесення сум ПДВ з таких витрат до складу податкового кредиту суперечить вимогам пп. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України.

Суд відмічає, що за змістом ст. ст. 80, 91, 92 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Судом встановлено, що ТОВ «Артамет» пройшло в установленому законодавством державну реєстрацію та перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 3312134. Місцезнаходження юридичної особи: 64123, Харківська область, Первомайський район, с. Правда, вул. Гагаріна, б. 9, що підтверджується довідкою та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Статус відомостей про юридичну особу не підтверджено; стан юридичної особи «зареєстровано». Як платник податку на додану вартість ТОВ “Артамет” має свідоцтво платника ПДВ № 27981415 від 25.01.2006 року, що не заперечується позивачем та зафіксовано в акті перевірки.

ПП «Український Центр Екології» пройшло державну реєстрацію в установленому законом порядку та перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 36627363. Місцезнаходження юридичної особи: 61032, м. Харків, пр.. Московський, б. 94, кімн. 312 «д», статус відомостей про юридичну особу підтверджений, стан юридичної особи «зареєстровано», що підтверджується довідкою та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Статус відомостей про юридичну особу підтверджено. Як платник податку на додану вартість ПП «Український Центр Екології» має свідоцтво платника ПДВ № 100322625 від 08.02.2011 року.

У відповідності з ч. 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ “Артамет» та ПП «Український Центр Екології» володіли правоздатністю та дієздатністю для вчинення правочинів, мали статус платників податку на додану вартість.

Судом встановлено, що в перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «Український Центр Екології»

Матеріалами справи підтверджено, що 28.04.2011 року між ПП «Український цент Екології» (надалі Постачальник) та ТОВ «Артамет» (надалі Покупець) був укладений договір поставки № 28-04/2011 стороком дії до 31.12.201 року, відповідно до умов якого Постачальник зобовязується протягом терміну дії цього Договору постачати у власність Покупця нафтопродукти (надалі Товар), а Покупець зобовязується приймати у власність та оплачувати Товар згідно з умовами цього Договору.

Відповідно статті 179 Господарського кодексу України, при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, загальні вимоги, додержання яких необхідне для чинності правочину, вказують на той факт, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

На підставі рахунків фактур № у-00030/2 від 30.04.2011 року, № у-00030/1 від 30.04.2011 року, № у-00029/23 від 29.04.2011 року, № у-000028/6 від 28.04.2011 року ПП «Український центр Екології» ТОВ «Артамет» були виписані та надані ТОВ «Артамет» видаткові накладні № у-00030/2 від 30.04.2011 року на суму 2168502,00 грн., в т.ч. ПДВ 361417,00 грн., № у-0003\1 від 30.04.2011 року на суму 2168376,00 грн., в т.ч. ПДВ 361396,00 грн., № у-00029/23 від 29.04.2011 року на суму 2168376,00 грн., в т.ч. ПДВ 361396,0 грн., № у-000028/6 від 28.04.2011 року на суму 2168376,00 грн., в т.ч. ПДВ 361396,0 грн., податкові накладні від 30.04.2011 року № 211 на суму 2168376,0 грн., в т.ч. ПДВ 361396,00 грн., від 30.04.2011 року № 212 на суму 2168502,00 грн., в т.ч. ПДВ ь361417,00 грн., від 29.04.2011 року № 197 на суму 2168376,00 грн., в т.ч. ПДВ 361396,00 грн., від 28.04.2011 року № 162 на суму 2168376,00 грн., в т.ч. ПДВ 361396,00 грн., які включені до податкового кредиту підприємства та зареєстровані у реєстрі отриманих та виданих податкових у квітні 2011р.

28.04.2011 року між ТОВ «4В» (надалі Орендодавець) та ТОВ «Артамет» (надалі Орендатор» був укладений договір оренди майна б/н, відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендатор приймає у тимчасове платне користування майно, яке перелічене в Доповненні № 1 до даного Договору.

Відповідно до Переліку майна, яке передається в оренду за адресою м. Одеса, вул. Потьомкінська, 74, яке є Доповненням № 1 до договору оренди б/н від 28.04.2011 року, відповідним майном є ємкість для зберігання ГСМ-300м№ у кількості 4 од., оціночна вартість кожної 80000,00 грн., загальна сума 320000,0 грн.; орендна плата (розділ 2) ємкість для зберігання ГСМ-300м3 у кількості 4 од. вартість оренди за місяць складає 5000,00 грн. за од., всього орендна плата за місяць складає 20000,00 грн.

Факт приймання-передавання майна підтверджується відповідним актом, підписаного сторонами договору 28.04.2011 року, що відповідає п. 2.1 Договору оренди майна б/н від 28.04.2011 року.

З акту перевірки від 19.07.2011 року № 676/18-008/33121134, вбачається, що при перевірці ТОВ «Артамет» Лозівською обєднаною державною податковою інспекцією під час перевірки були використані висновки Державної податкової інспекціії у Орджонікідзевському районі м. Харкова, зроблені під час проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «4В» в період з 22.12.2010 року по 28.12.2010 року з питань перевірки податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.07.2009 року по 30.11.2010 рік, за результатами якої складено акт перевірки від 31.12.2010 року № 3176/18-32051763, та зроблено висновок про те, що операції з оренди місткостей ГСМ-300м3 для зберігання придбаного у ПП «Український Центр Екології»дизельного палива неможливе, у звязку з відсутністю у ТОВ «4В»необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у звязку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для надання послуг.

Зазначеною перевіркою Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Харкова ТОВ "4В" встановлено порушення підприємством п. 3 ст. 5, ст. 7 ГПК України, п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1, п.п. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦКУ в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «4В».

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 31.12.2010 року № 3176/18-32051763 "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "4В" з питань перевірки податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.07.2009 року по 30.11.2010 рік" відділом податкової міліції було здійснено вихід на юридичну та фактичну адресу підприємства м. Харків, пр.Косіора, 170, кв. 73 та було складено довідку № 401 від 03.11.2010 року, в якій зазначено, що ТОВ "4В" за вказаною адресою не знаходиться. Під час проведення перевірки за період, що перевірявся, не надавалось жодних підтверджуючих документів; основні фонди відсутні, у зв'язку з чим податковий орган прийшов до висновку про відсутність у ТОВ "4В" необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, а також надання в оренду основних засобів, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, та, як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "4В" пройшло в установленому порядку державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців за кодом 32051763, місцезнаходження підприємства - 61089, м. Харків, пр. Косіора, б. 170, кв. 73, статус відомостей юридитчної особи підтверджений, стан юридичної особи - "зареєстровано". Як платник податку на додану вартість має свідоцтво платника ПДВ від 13.11.2002 року № 29583494.

Підприємство, яке є стороною договору, на час здійснення господарської операцій з придбання товару (робіт, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем (виконавцем), який зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність порушника.

Крім того, суд зазначає, що підставою проведення перевірки "4В" було перевірка податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.07.2009 року по 30.11.2010 рік, тоді як перевірка ТОВ "Артамет" з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, що мала правові відносини з платником податківз ПП "Український Центр Екології" здійснювалося за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 рік.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Статтею 71 КАС України встановлений обовязок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Враховуючи визначеність предметності та відповідності доказової бази під час доведення правової позиції сторонами по справі, суд не вбачає підстав для врахування акту перевірки ТОВ "4В" від 31.12.2010 року № 3176/18-32051763 під час вирішення питання фактичності та реальності здійснення відповідачами господарських операцій.

Звертаючись до суду з позовною вимогою про стягнення з ПП «Український Центр Екології» та з ТОВ «Артамет» в дохід державного бюджету коштів в сумі 173472,60 грн., які були отримані за договором поставки нафтопродуктів № 28-04/2011 року від 28.04.2011 року, позивач посилається на те, що в ході проведення перевірки з'ясовано, що операції із придбання не мали реальний товарний характер, товар не перевозився і в подальшому не зберігався, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності, що на думку позивача, свідчить про укладання угоди ПП «Український центр екології» з ТОВ «Артамет» без мети настання реальних наслідків, а сам правочин був направлений на надання податкової вигоди ТОВ «Артамет», тобто по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави у вигляді податків (віднесення сум ТОВ «Артамет» до податкового кредиту), суперечить інтересам держави і суспільства і вважається таким, що порушують публічний порядок. Отже, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного Кодексу є нікчемним.

Проте, позивачем, всупереч вимогам ст. 69, 70, 71 КАС України, не доведено факт вчинення угоди, як такої що укладена завідомо всупереч інтересам держави і суспільства, а саме: необґрунтовано наявності умислу відповідачів на укладання угоди з метою, суперечливою інтересам держави і суспільства; необґрунтовано наявності шкоди, яка б була заподіяна державі виконанням оскаржуваної угоди; необґрунтовано причинного зв'язку між діями відповідачів та заподіяною шкодою з доданням доказів, що підтверджують укладання угоди з метою, що суперечать інтересам держави; не надано доказів, що підтверджують наявність заборгованості відповідачів перед бюджетом.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд відзначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобовязань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України «Про державну податкову службу в Україні»та Податковим кодексом України.

Проаналізувавши положення перелічених актів законодавства, суд зазначає, що станом на дату складання позивачем у спірних правовідносинах акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва та (або) податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключної прерогативи судових органів.

Однак, субєктом владних повноважень не враховані приписи ч.3 ст.228 ЦК України, спірні правочини не оскаржені в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових актів про визнання спірних правочинів недійсними.

Крім того, з огляду на приписи наведених вище норм права, слід дійти висновку, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, який передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України. Проте, в ході розгляду справи позивачем не подано до суду жодних доказів прийняття компетентним субєктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті перевірки.

Акти перевірок не тільки не містять таких посилань, а й не доводять умислу позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів Державною податковою інспекцією до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Обґрунтування позивача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки податковим органом не доведено підстави визнання правочину укладеного між відповідачами нікчемним.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що судження субєкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину є помилковим, оскільки таке судження не доведено субєктом владних повноважень згідно з ч.1 ст.72 КАС України, базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки від 19.07.2011 року № 676/18-008/33121134 не містить належних та допустимих доказів вчинення платниками податків нікчемного правочину.

Відповідно до ст. 207 Господарського Кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, що, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Крім того, обов'язковою підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій в порядку наведеного законодавчого припису є наявність суб'єктивного наміру сторін (або принаймні однієї з них) порушити вимоги закону, що полягає у розумінні таким учасником угоди її протиправності та у його свідомому прагненні до настання відповідних негативних наслідків.

Основним доводом наявності у відповідачів протиправного умислу порушити інтереси держави під час укладення правочину поставки позивачем зазначено, що по суті останній спрямований на незаконне заволодіння майном держави у вигляді податків (віднесення сум ТОВ «Артамет» до податкового кредиту), суперечить інтересам держави і суспільства і вважається таким, що порушують публічний порядок та не має наслідків реального виконання.

Водночас позивачем не доведено, що будь-яка з посадових осіб ТОВ Артамет» або ПП «Український Центр Екології» - тобто фактичний носій умислу - на момент здійснення господарської операції не мала наміру створити реальні наслідки цієї операції, усвідомлюючи при цьому, що поставка товару не буде здійснена, а кошти в подальшому будуть повернуті.

Не подано ДПІ належних доказів і на підтвердження факту укладення названого договору з суб'єктивним наміром ухилитися від сплати податків або незаконно отримати податкову вигоду.

З огляду ж на недоведеність позивачем факту наявності у будь-кого з відповідачів суб'єктивного наміру порушити інтереси держави під час укладення спірного договору, то мотивів для застосування наслідків недійсності господарського зобов'язання в порядку частини першої статті 208 Господарського кодексу України не вбачається.

За недоведеністю існування такої мети, відсутністю підстав вважати угоду нікчемною, у суду відсутні підстави для задоволення позову про застосування санкцій, встановлених за вчинення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, у звязку з чим відмовляє у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Артамет", 2. Приватного підприємства "Український центр екології", третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "4В" про стягнення коштів - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 30.01.2012 року.

Суддя Горшкова О.О.

Суддя Панов М.М.

Суддя Волошин Д.А.