Постанова № 21761222, 20.02.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/7787/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Соколенко О.М.

при секретарі Кулішенко Є.С.

за участю: представника прокуратури Салманової Х.А. (за посвідченням);

представника позивача ОСОБА_2 (за довіреністю);

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у розмірі 1552 грн. 80 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у розмірі 1552 грн. 80 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ФОП ОСОБА_3 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування. Також, заступник прокурора зазначає, що відповідно до картки особового рахунку страхувальника станом на 02.09.2011 р., борг відповідача по сплаті фіксованого податку складає 1552,80грн. Оскільки, відповідачем зазначена сума заборгованості сплачена самостійно не була, заступник прокурора Київського району м. Одеси звернувся до суду з вимогою щодо стягнення вказаної заборгованості на користь управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси.

Представник прокуратури та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що він тяжко хворіє, є пенсіонером та має скрутне матеріальне становище, а тому просив суд відмовити у задоволенні даної позовної заяви.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, а також пояснення відповідача, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03р. №1058-IV (далі - Закон №1058).

Судом встановлено, що 06.10.2003 року виконавчим комітетом Одеської міської ради зареєстрований фізична особа-підприємець ОСОБА_3 за № 25560170000021788, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.8).

Абзацом 1 статті 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Статтею 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до вказаної статті, страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 1 статті 15 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Частинами 3 та 4 ст. 15 цього Закону встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду. Платникам страхових внесків у десятиденний термін після їх реєстрації видається повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 узятий на облік в УПФУ у Київському районі м. Одеси та відповідно до ст.ст. 14,15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV від 09 липня 2003 року», та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 № 2464-VI, відповідач є страхувальником та платником страхових внесків.

Відповідно до пп. 4 п. 8 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в редакції Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08 липня 2010 року № 2461-VI фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподаткованого доходу (прибутку), загального оподаткованого доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальник зобовязаний подавати звітність територіальним органам пенсійного Фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом та нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Порядок нарахування і строки сплати страхових внесків платниками страхових внесків визначені Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1. Відповідно до п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 вказаної Інструкції, страхові внески платниками сплачуються до 1 квітня року, наступного за звітним, на підставі даних річної податкової декларації.

Судом встановлено, що відповідачем до управління Пенсійного фонду у Київському районі м. Одеси було надано звіт за 2010 рік щодо нарахування внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування фізичними особами субєктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований податок), згідно якого ФОП ОСОБА_3 самостійно визначив розмір страхових внесків за 2010 рік на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 1842 грн. 80 коп., а саме: у лютому-червні по 10 грн., у липні - вересні 2010 рокупо 294,82 грн.; у жовтні - листопаді 2010 року по 301,12 грн.; у грудні 2010 року 306,10 грн. (а.с.6-зворотній бік). Також, з вказаного звіту вбачається, що загальна сума фактично сплачених відповідачем страхових внесків складає 110,00 грн. Разом з тим, відповідач у вказаному звіті зазначив, що у січні 2010 року він підприємницьку діяльність не здійснював (а.с.6).

При цьому, суд зазначає, що відповідач як фізична особа підприємець страхові внески до Пенсійного фонду України обчислив та сплатив у фіксованому розмірі, проте з 17 липня 2010 року з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»від 08 липня 2010 року № 2461-VI порядок обчислення страхових внесків змінився і їх сплата вже не повинна була відбуватися з фіксованого розміру.

Зміни, що відбулися в законодавстві з питань обчислення страхових внесків для фізичних осіб - підприємців, відповідачем враховані не були, що призвело до заниження суми страхових внесків.

Відповідно до картки особового рахунку ФОП ОСОБА_3, з урахуванням часткової сплати у сумі 290 грн., за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 1552 грн. 80 коп. (а.с. 4-5).

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Судом встановлено, що у звязку з несвоєчасною сплатою страхових внесків у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 1552 грн. 80 коп.

Відповідно до п.п. 8.2. Інструкції, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.

05.05.2011 року управлінням Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси складена вимога №Ф-151 про сплату боргу у розмірі 1732 грн. 80 коп., яка була надіслана відповідачу (а.с.7). При цьому, як вже встановлено судом, відповідачем було здійснено часткову сплату заборгованості у розмірі 290 грн.

Судом встановлено, що правом на узгодження вимоги з органом Пенсійного фонду України відповідач не скористався та в судовому порядку вказану вимогу не оскаржив.

Таким чином, як встановлено судом, на момент розгляду справи, заборгованість відповідача зі сплати страхових внесків у розмірі 1552 грн. 80 коп. не погашена.

Посилання відповідача на той факт, що згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»пенсіонери звільняються від сплати єдиного соціального внеску, а також від примусового стягнення органами Пенсійної служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Як вже встановлено судом, заборгованість відповідача по сплаті страхових внесків виникла за період 2010 року.

Згідно абз. 5, 6 п. 7 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Крім того, твердження відповідача про те, що він не завжди займається підприємницькою діяльністю, у звязку з чим не повинен сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України, суд розцінює критично, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»№ 755-ІV від 15.05.2003 року фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, проте, як встановлено судом станом на момент розгляду справи, відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також не заперечувалось у судовому засіданні відповідачем.

Також, суд зазначає, що відповідно до п. 3 ст. 11 Закону №1058 фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), підлягають загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню, а отже відповідач, здійснюючи підприємницьку діяльність та сплачуючи єдиний податок, поновив участь у системі загальнообовязкового державного пенсійного страхування як застрахована особа, тому відповідно до ст. 15 вказаного Закону є платником страхових внесків.

Таким чином, посилання відповідача на припинення участі у загальнообовязковому державному пенсійному страхуванні у звязку з призначенням пенсії є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача, як на підставу для відмови у задоволенні позову, на те, що відповідач, за його словами, знаходиться в скрутному матеріальному становищі, оскільки відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Пунктом 5.1 Постанови Правління Пенсійного фонду України №25-1 від 22.10.2010р. «Про внесення змін до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування», передбачено, що стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, а саме згідно Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”.

Згідно пункту 7 частини 1 статті 64 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»передбачено право виконавчої дирекції Пенсійного фонду та її територіальних органів щодо стягнення з платників страхових внесків несплаченої суми страхових внесків.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у розмірі 1552 грн. 80 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутністю витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 64, 71, 94, 158 - 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у розмірі 1552 грн. 80 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси код ЄДРПОУ 20990714, р/р 256013013695, в Одеському обласному управлінні ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 328845 суму заборгованості у розмірі 1552 грн. 80 коп. (одна тисяча пятсот пятдесят дві гривні 80 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 20 лютого 2012 року.

Суддя О.М.Соколенко