Постанова № 21761197, 22.02.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/9476/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Казарян С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вторсировина»до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001562301 від 31.10.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторсировина» звернулось з позовом до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001562301 від 31.10.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення є необґрунтовано зроблені відповідачем висновки, викладені в акті перевірки №1491/23-32272071 від 21.10.2011р, згідно з якими всі укладені позивачем з ПП «Мєчта-ЄВ»угоди відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 203, п.п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України мають ознаки нікчемності і не спричиняють реального настання правових наслідків, в звязку з чим, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит в березні 2011 року за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від ПП «Мєчта-ЄВ» на суму ПДВ 301375 грн. Позивач зазначив, що не погоджується з зазначеним висновком відповідача про нікчемність угод між ним та ПП «Мєчта-ЄВ», оскільки останні є лише припущеннями, не підтверджені відповідними доказами, окрім того акт перевірки не містить фактичних даних з посиланням на рішення суду, яке набрало законної сили про визнання угод недійсними, натомість позивачем надано оформлені належним чином у відповідності до вимог ч.2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україн»всі первинні документи, підтверджуючі факт придбання робіт та послуг у ПП «Мєчта-ЄВ»(які досліджені у ході проведення перевірки), відповідно висновок про нікчемність угод укладених між Позивачем та ПП «Мєчта-ЄВ»зроблено з перевищенням повноважень. Окрім того, позивач зазначив, що факт визнання з боку контрагента протиправних дій не тягне за собою змін бази оподаткування та обовязку підприємства коригувати раніше заявлені показники податкових зобовязань та податкового кредиту, оскільки це не передбачено положеннями Податкового кодексу та перевіряючими не зазначено, чим саме підтверджується факт несплати ПДВ до бюджету з боку ПП «Мєчта-ЄВ»та не наведені документи, які б достовірно свідчили про наявність факту порушень, тому дії державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області є незаконними, рішення прийняте в результаті цих дій є таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях та пояснив, що згідно акту перевірки №1491/23-32272071 від 21.10.2011р, позивачем в порушення вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України встановлено заниження суми ПДВ, яка підлягала нарахуванню до сплати до бюджету за березень 2011 року за податковими накладними, які не мають статусу юридично значимих, оскільки складені за наслідками нікчемних правочинів з ПП «Мєчта-ЄВ». З посиланням на висновки акту перевірки зазначив, що господарські операції позивача з ПП «Мєчта-ЄВ»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, таким чином не сплачений підприємством податок на додану вартість, внаслідок порушенння встановленого порядку формування податкового зобовязання та податковго кредиту є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави, у звязку з чим ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області правомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0001562301 від 31.10.2011 та відповідно підстави для його скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив наступні обставини та факти.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторсировина»11.11.2002року зареєстровано Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області, свідоцтво про державну реєстрацію серія А00 №279015

Відповідно довідки Головного управління статистики в Одеській області АА №379206, одним із видів діяльності ТОВ «Вторсировина» є оброблення металевих відходів та брухту (37.10.0) (а.с.112).

15.11.2002 року позивач був взятий на облік у ДПІ у Комінтернівському районі за № 1022.

На підставі наказу №636 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань нарахування ПДВ по взаємовідносинам ТОВ «Вторсировина»з ПП «Мєчта-ЄВ»за період березень 2011 року», виданого ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області 13.10.2011р., начальником управління податкового контролю юридичних осіб Кмитюком Миколою Анатолійовичем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Вторсировина»з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Мєчта-ЄВ»за період березень 2011 року.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем був складений акт №1491/23-32272071 від 21.10.2011р, яким встановлено порушення ТОВ «Вторсировина»ч. 198. 3 статті 198 та ч.ч. 201.4, 201.7 ст. 201,ст.-ст. 203, 215, 228, 837 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки №1491/23-32272071 від 21.10.2011р., ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області прийнято податкове повідомлення-рішення №0001562301 від 31.20.2011року, яким збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ в сумі 301376 грн.

Позивач з прийнятим податковим повідомленням-рішенням не погоджується, звернувся до суду з позовом, в якому просить його скасувати.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням підставою його прийняття є порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 та ч.ч. 201.4, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обовязкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковими накладними, отриманими від ПП «Мєчта-ЄВ»до складу податкового кредиту за березень 2011 року, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.7 вказаної статті податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

20.04.2011 року (вхід. №9002391245) ТОВ «Вторсировина»надало до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області податкову декларацію з ПДВ за березень 2011 року, в якій зазначено 439062 грн. податкового зобовязання, 496512 грн. податкового кредиту.

Перевіркою всановлено, що за період березень 2011 року податковий кредит позивача сформовно за рахунок контрагента-постачальниа ПП «Мєчта-ЄВ»на суму ПДВ - 301375,00 грн.

Судом встановлено, що 01.12.2010 року між позивачем та ПП «Мєчта-ЄВ»укладено договір №1-12/10, згідно п.1.1 предметом якого є поставка та передача у власність продукції виробничо-технічного призначення, макулатура, тара бумажна, харчові добавки і кондитерські вироби. Згідно п.3.1 зазначеного договору, ціна товару зазначається в видатково-прибутковій накладній, яка видається на кожну партію товару.

Факт виконання робіт за зазначеним договором підтверджується належним чином оформленими податковими та видатковими накладними.

Що стосується договору про надання послуг №2-17/12 від 17.12.2010 року, укладеного між Позивачем та ПП «Мєчта-ЄВ», представник позивача у судовому засіданні зазначив, що виконавець виконав роботи по здійсненню транспортування вантажу, а саме: доставка довіреного вантажу та вручення його повноважній особі; здійснення обробки вторинної сировини (тара бумажна, макулатура); здійснення погрузки-вигрузки лому чорних та кольорових металів. Продавцем було виписано та надано позивачу належним чином оформлені податкові накладні від 31.03.2011 року та в підтвердження виконання робіт за зазначеним договором позивач надав належним чином оформлені акти №ОУ-330331, №ОУ-330331 від 31.3.2011 здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Виписані ПП «Мєчта-ЄВ»податкові накладні зазначені в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних ТОВ «Вторсировина».

На підтвердження здійснення розрахунків за зазначеним договором позивачем надано договір про відступлення права вимоги від 31.03.2011 року та договір про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2011 року.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновку, що позивачем виконано всі зобовязання за договорами поставки та надання послуг, а саме: прийнято товар та сплачено грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, отже договір про надання послуг №2-17/12 від 17.12.2010 року та договір №1-12/10 від 01.12.2010 року укладені позивачем з метою використання зазначених товарів у власній господарській діяльності, а податкові накладні виписані ПП «Мєчта-ЄВ»містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Кодексу. Вищевикладене свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

За встановлених обставин у судовому засіданні не знайшли підтвердження висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України, тому податок на додану вартість за вищевказаними податковими накладними в сумі 301375,00 грн грн. правомірно віднесений до складу податкового кредиту за березень 2011 року.

Відповідно до п. 185.1 «б»ст. 185 ПК України обєктом оподаткування податком на додану вартість є операції платника податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відтак, доказуванню підлягають обставини щодо здійснення конкретної господарської операції з постачання послуг чи її відсутності.

Стосовно відсутності фактичного виконання робіт за договорами, укладеними з ПП «МЄЧТА-ЄВ», судом встановлено, що відповідач посилався на висновки акта перевірки ДПІ у Голосіївському районі міста Києва «Про неможливість проведення зустрічної перевірки субєкта господарювання ПП «Мєчта-ЄВ»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків наведеними в додатку 1 за березень 2011 року, зокрема ТОВ «Вторсировина»№32/15-225н від 0206.2011 року, згідно з яким встановлено відсутність у платника податків ПП «Мєчта-ЄВ»основних засобів, кількість працюючих на підприємстві у 2010 році 1 особа, остання податкова звітність: декларація з ПДВ за квітень 2011 року та з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року, в звязку з чим зроблено висновок щодо відсутності у останнього необхідних умов для ведення господарської діяльності, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, тому згідно з ч. 1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди, укладені з ТОВ «Вторсировина»не спричиняють реального настання правових наслдків, мають ознаки нікчемності. Таким чином, вказаними обставинами відповідач обґрунтував відсутність фактичного виконання робіт за договорами.

Відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпункти 16.1.2 - 16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету, а також за подання до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим і митним законодавством декларації, звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів є платники податку.

У даному випадку така відповідальність покладена на ПП «Мэчта-ЭВ», на позивача по справі не може бути покладена відповідальність за не подання податковому органу звітності усіма контрагентами.

Податковий кодекс України не має відповідних норм, які б покупця товару зобовязували слідкувати та контролювати подачу звітності податковим органам з боку постачальника.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, саме по собі неподання податкової звітності, при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця.

Разом з тим, у наданому до суду акті перевірки не зазначено, які матеріальні, трудові та інші ресурси необхідні для виконання договору про надання послуг та поставки, представник відповідача у судовому засіданні також не зміг надати пояснення з цього приводу, тому суд вважає посилання відповідача на вказані обставини припущенням, а відсутність факту виконаних робіт недоведеною.

Щодо посилання відповідача на нікчемність правочину, з зазначеними висновками суд не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобовязання повязує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить, зокрема, фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України, у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Недійсність договорів, а також актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), накладних та податкових накладних, підписаних від імені однієї із сторін неналежною особою, прямо законом не встановлена, а тому зазначений правочин є оспорюваним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів визнання недійсним у судовому порядку вищезазначених договорів. Зобовязання за договорами між Позивачем та ПП «Мєчта-ЄВ»виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких залучено до матеріалів справи, окрім того Податковий кодекс України не містить норми, яка б передбачала коригування податкових зобовязань чи податкового кредиту у разі визнання правочину нікчемним, тому посилання на нікчемність правочину є необґрунтованим.

Та, водночас положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні»не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів недійсними.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Окрім того, діючим законодавством передбачено індивідуальну, а не колективну відповідальність платників податків за нарахування та сплату ПДВ до бюджету, достовірність декларування ними податкових зобовязань, податкового кредиту, чистої суми зобовязань, тому конкретний платник податку може нести відповідальність у тому числі й фінансову лише за достовірність податкової звітності та податкових документів, складених або отриманих ним особисто від іншого субєкта господарської діяльності.

При цьому суд враховує, що позивач та його контрагент на час спірних правовідносин були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на зазначене суд вважає, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області № 0001562301 від 31.10.2011 року є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Частиною другою ст.71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Вторсировина» правомірні, обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вторсировина»до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області, - задовольнити

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області № 0001562301 від 31.10.2011 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 22 лютого 2012 року.

Суддя/підпис/:

З оригіналом згідно:

Суддя: