Рішення № 217610, 03.07.2006, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 39/163

03.07.06

За позовом Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт"

до Закритого акціонерного товариства "Південна інвестиційна компанія"

про стягнення 1028,24 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: не з‘явилися.

Від відповідача: не з‘явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 1028,24 грн. заборгованості за договором № 306/144А від 20.06.2003 року. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 1028,24 грн. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання вимог зазначеного договору надав відповідачу послуги, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по оплаті наданих послуг виконав частково. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою суду від 15.05.2006 р. порушено провадження у справі.

Відповідач у судові засідання не з‘явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Ухвалою суду від 14.06.2006 р. розгляд справи відкладався, відповідно до ст. 77 ГПК України.

До прийняття рішення у справі, в порядку ст.22 ГПК України, позивач збільшив розмір позовних вимог (подав уточнений розрахунок) та просить стягнути з відповідача 1366,85 грн., з них: 1028,24 грн. основного боргу, 194,01 грн. пені, 110,85 грн. інфляційні збитки, 33,75 грн. три проценти річних.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.06.2003 року між Державним підприємством “Севастопольський морський торговельний порт” (позивачем) і Закритим акціонерним товариством “Південна інвестиційна компанія” (відповідачем) укладено договір № 306/144. Термін дії договору було визначено сторонами з 20.06.2003 р. по 31.12.2004 р. (п. 4.6. договору).

Зазначений договір було пролонговано сторонами, про що свідчать листи за вих. № 438 від 23.12.2004 р. відповідача з пропозицією пролонгації договору та лист-відповідь за № ЭО-207 від 01.02.2005 р. позивача, яким позивач погодився пролонгувати договір № 306/144 від 20.06.2003 року.

Договір № 306/144 від 20.06.2003 р. визначив порядок взаємовідносин між портом (позивачем) та агентом (відповідачем) при прибутті будь-яких суден, що знаходяться під агентським обслуговуванням агента, в акваторію порту незалежно від приналежності причалів, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2002 р. № 1581 “Про акваторію Севастопольського морського торгового порту” (п. 1 зазначеного договору).

Відповідно до умов договору № 306/144 від 20.06.2003 р. позивач зобов‘язався, зокрема, надавати послуги, заявлені агентом (відповідачем), по лоцманському проведенню, швартуванню, буксируванню тощо (пп.. 2.1.2. договору).

У відповідності із п.3.1. договору відповідач зобов‘язався у відповідності з діючими зборами та тарифами складати дисбурсментський рахунок і оплачувати портові збори та послуги, надані портом, на підставі рахунків підрозділів (служб) порту.

Позивач за заявками відповідача від 09.03.2005 р. надав відповідачу послуги з лоцманського проведення т/х “Славутич-17”, що підтверджується ордерами від 10.03.2005 р. та від 14.03.2005 р.

14.03.2005 р. позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 147 на оплату наданих послуг на загальну суму 1426,72 грн.

Проте, доказів того, що послуги надані за заявками відповідача від 09.03.2005 р. за ордерами від 10.03.2005 р. та від 14.03.2005 р. на загальну суму 1426,72 грн. було надано відповідачу саме на виконання умов договору № 306/144 від 20.06.2003 р. суду надано не було.

Строк виконання зобов‘язання відповідача в ордерах від 10.03.2005 р. та від 14.03.2005 р. зазначений не був. 22.08.2005 р. позивач направив на адресу відповідача претензію за № юр-1802 з вимогою сплати суму заборгованості.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Отже, термін виконання зобов‘язання відповідачем був визначений датою з 22.08.2005 р. по 29.08.2005 року.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач послуги за ордерами від 10.03.2005 р. та від 14.03.2005 р. прийняв, але зобов‘язання по оплаті наданих позивачем послуг виконав лише частково.

Відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становила 1028,24 грн.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р. встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов‘язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правовідносини між позивачем та відповідачем виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 р., однак продовжують існувати і після набрання ним чинності, отже до вказаних відносин повинен застосовуватися ЦК України.

Оскільки, обов‘язок відповідача по сплаті грошових коштів продовжує існувати після прийняття ЦК України, підлягають застосуванню саме його норми.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1028,24 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 194,01 грн., інфляційних збитків в розмірі 110,85 грн. та трьох процентів річних в розмірі 33,75 грн.

Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р. встановлено, що правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 01.01.2004 р., була встановлена інша відповідальність за такі порушення. Таким чином, щодо відповідальності за порушення умов договору, суд застосовує правила Цивільного кодексу Української РСР.

У відповідності із ст. 179 ЦК Української РСР, неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов‘язаний сплатити кредитору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов‘язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до ст. 180 ЦК Української РСР, угода про неустойку (штраф, пеню) повинно бути здійснено у письмовій формі.

Пунктом 3.4. договору № 306/144 від 20.06.2003 р. передбачено, що у випадку прострочення платежу, агент сплачує порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

З огляду на те, що позивачем не надано суду доказів, що надання послуг за ордерами від 10.03.2005 р. та від 14.03.2005 р. на суму 1028,24 грн. здійснювалася на виконання умов договору № 306/144 від 20.06.2003 р., а відповідно до ст. 180 ЦК Української РСР, угода про неустойку (штраф, пеню) повинна бути здійснена у письмовій формі, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають.

Пунктом 3.4. договору № 306/144 від 20.06.2003 р. також було встановлено, що сума боргу сплачується з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних.

У відповідності із ст. 214 Цивільного кодексу Української РСР, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів (ст. 625 ЦК України).

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 33,75 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних збитків в розмірі 110,85 грн. також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов‘язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 87,52 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 101,25 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України Господарський суд міста Києва , -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Південна інвестиційна компанія” (01023, м. Київ, вул. Л.Первомайського, 11; код ЄДРПОУ № 32159345; рахунки в банку невідомі) з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Державного підприємства “Севастопольський морський торговельний порт” (99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5; код ЄДРПОУ № 01125548; рахунок № 2600902004220 в КФ АБ “Експресс-Банк”, МФО 384674) 1028,24 грн. (одну тисячу двадцять вісім гривень 24 коп.) основного боргу, 110,85 грн. (сто десять гривень 85 коп.) інфляційних збитків, 33,75 грн. (тридцять три гривні 75 коп.) три проценти річних, 87 (вісімдесят сім) грн. 52 коп. держмита та 101 (сто одну) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.