Постанова № 21760703, 14.02.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2012 р. № 2а-14585/11/1370

17 год. 35 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Качур Р.П.,

за участю секретаря судового засідання - Подібки М. З.

представника позивача Кільницької С. М., представника відповідача Томашівського О. Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Мірт»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И В:

29 грудня 2011 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства «Мірт»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0003812320/28976/10/23-2 від 12.12.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно відсутності обєкта оподаткування операцій з поставки товарів, є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження правомірності включення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту до перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Відтак позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена в запереченні на позовну заяву від 07.02.2012 року, поданому представником відповідача у судовому засіданні 14.02.2012 року, де вказано, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій з контрагентом ТзОВ «Викуп», не підтверджується місце поставки товарів, відтак позивачем неправомірно занижено податок на додану вартість в розмірі 163876 грн. за серпень 2011 року. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентом ТзОВ «Викуп».

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Приватне підприємство «Мірт»зареєстровано 14.08.1997 року, що підтверджено Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 13061732.

У період з 08.11.2011 року по 21.11.2011 року Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Мірт», про що складено Акт № 727/23-2/22396799 від 28.11.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань правильності формування податкового зобовязання. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 186.1. ст. 186, п. 198.1., п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2011 року на суму 163876 грн.

12.12.2011 року відповідачем на підставі акта перевірки № 727/23-2/22396799 від 28.11.2011 року прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р»№ 0003812320/28976/10/23-2, яким встановлено порушення п. п. 7.2.8. п. 7.2., п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України та збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 245814 грн., у тому числі основний платіж 163876 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 81938 грн.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що відповідачем в оскаржуваному податковому повідомленні рішенні встановлено порушення позивачем п. п. 7.2.8. п. 7.2., п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, хоча в Акті податкової перевірки від 28.11.2011 року встановлено порушення позивачем вимог п. 186.1. ст. 186, п. 198.1., п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України. Суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин у серпні 2011 року Закон України «Про податок на додану вартість»втратив чинність, відтак для оцінки вказаних правовідносин застосовуються положення Податкового кодексу України.

На підтвердження дотримання вимог п. 186.1. ст. 186, п. 198.1., п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України позивачем надано копії:

-договору поставки № 1/08 від 01.08.2011 року, укладеного між ПП «Мірт»(одержувач) та ТзОВ «Викуп»(постачальник), згідно якого постачальник зобовязується постачати матеріали, а одержувач приймати та оплачувати їх на умовах і на протязі терміну дії цього договору;

-податкових накладних № 593 від 25.08.2011 року на суму 587995,20 грн., № 594 від 25.08.2011 року на суму 395260,80 грн.;

-видаткових накладних № РН-8-25023 від 25.08.2011 року на суму 587995,20 грн., № РН-8-25024 від 25.08.2011 року на суму 395260,80 грн.;

-товарно-транспортної накладної № 154923 від 25.08.2011 року на перевезення товару згідно податкової накладної;

Також позивачем надано суду письмові докази, що підтверджують використання куплених матеріалів у своїй господарській діяльності. Зокрема надано суду договір оренди № 2 від 10.01.2011 року асфальтобетонного заводу для виготовлення асфальтобетону. Попередню калькуляцію вартості виробництва продукції № КА-0000158 від 08.09.2011 р., з якої вбачається, що добавка адгезійна використовується як один із основних складників у основному складі асфальтобетону. Також надано суду докази наявності складських приміщень, що перебувають у оренді на підставі договору оренди № 09/01-02 від 01.09.2010 р. та Акта прийому-пердачі нерумого майна від 01.09.2010 р.

Надані сторонами докази вказують на відсутність порушень позивачем п. 186.1. ст. 186, п. 198.1., п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України. Позивачем представлено Суду всі відповідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Суд дійшов висновку, що висновки відповідача про заниження податку на додану вартість на суму 163876 грн. не обґрунтовані належними та допустимими доказами. Крім того, Суд зазначає, що фактичне здійснення господарських операцій із контрагентом ТзОВ «Викуп»підтверджено долученими до матеріалів справи первинними документами. Зазначені документи свідчать про реальність здійснення господарських операцій із ТзОВ «Викуп».

Заслуговує на увагу та обставина, що придбані позивачем у контрагента ТзОВ «Викуп»товари використані ним у своїй господарській діяльності для виробництва асфальтобетону, що підтверджується відповідними первинними документами, а саме договором оренди асфальтобетонного заводу, договором оренди нерухомого майна, попередньою калькуляцією вартості виробництва продукції.

Вказані вище письмові докази свідчать про використання ПП «Мірт»в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності товарів, придбаних у контрагента ТзОВ «Викуп», та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із вказаним контрагентом.

Судом не беруться до уваги посилання відповідача на обставини, встановлені у Акті № 7137/23-11/35635624 від 10.11.2011 року стосовно стану ТзОВ «Викуп»згідно бази АІС «РПП»«направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». У вказаному акті адресою ТзОВ «Викуп» вказано м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 28/2, кв. 43. Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 13047994 від 14.02.2012 року адресою ТзОВ «Викуп»є м. Запоріжжя, просп. Леніна, 93. У зазначеному витягу не міститься запису про відсутність ТзОВ «Викуп»за юридичною адресою.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Обставини, викладені в Акті перевірки № 727/23-2/22396799 від 28.11.2011 року стосовно порушення позивачем п. 186.1. ст. 186, п. 198.1., п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України відповідачем належними та допустимими доказами підтверджені не були.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0003812320/28976/10/23-2 від 12.12.2011 року є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 186.1. ст. 186, п. 198.1., п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є субєктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0003812320/28976/10/23-2 від 12.12.2011 року.

3. Зобовязати орган Державної казначейської служби України стягнути на користь приватного підприємства «Мірт»(ЄДРПОУ 22396799, м. Львів, вул. Пасічна, буд. 81, кв. 12) судові витрати у розмірі 29 (двадцять девять) грн. 55 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 20 лютого 2012 року.

Суддя Качур Р.П.