Постанова № 21760567, 07.02.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/275/2012 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ципко О.В.,

при секретарі: Гаркуші Ю.О.,

за участю:

представника позивача: не прибув,

представника відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Групова збагачувальна фабрика "Слов"яносербська" до управління Пенсійного фонду України в Слов"яносербському районі Луганської області щодо скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 8 від 31.01.2011 року,-

ВСТАНОВИВ

04 січня 2012 року Державне підприємство "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Групова збагачувальна фабрика "Слов"яносербська" звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Слов"яносербському районі Луганської області, в якій просив скасувати рішення № 8 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплат (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальника страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 31.01.2011 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що 31.01.2011р. управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області прийняло рішення № 8 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду до державного підприємства «ГЗФ «Слов'яносербська», яке було направлено для виконання за адресою на той момент ще існуючого державного підприємства «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська». Однак, на підставі наказу Мінвутлепрому України від 13 вересня 2010 р. № 341 «Про припинення діяльності ДП «ГЗФ «Слов'яносербська» з 11.03.2011р. ДП «ГЗФ «Слов'яносербська» реорганізовано в відокремлений підрозділ «ГЗФ «Слов'яносербська» державного підприємства «Луганськвугілля». Підрозділ не є юридичною особою. Правонаступником прав і обов'язків ДП «ГЗФ «Слов"яносербська» є ДП «Луганськвугілля». Таким чином, борг за оскаржуваним рішенням, не сплачений ДП «ГЗФ «Слов'яносербська», перейшов до ДП «Луганськвугілля». Однак, враховуючи той факт, що в оскаржуваному рішенні йде мова про застосування штрафних санкцій до вже неіснуючого державного підприємства «ГЗФ «Слов'яносербська» і знятого з обліку в УПФУ в Слов'яносербському районі в березні 2011р., це рішення не може бути прийнято до виконання взятим на облік в пенсійному фонді 15.03.2011р, відокремленим підрозділом «ГЗФ «Слов'яносербська» державного підприємства «Луганськвугілля». Позивач, вважає, що до вказаного рішення пенсійним фондом повинні були бути внесені зміни стосовно того, до кого фактично застосовуються фінансові санкції. Таким чином, підстав до виконання оскаржуваного рішення, прийнятого по відношені до ДП «ГЗФ «Слов'яносербська» у ВП «ГЗФ «Слов'яносербська» ДП «Луганськвугілля» не має. Тому, позивач стверджує, що дане рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, надав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

З огляду на положення ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства особа, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судовчинства встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що державне підприємство "Луганськвугілля" є юридичною особою (а.с.5), як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в Слов"яносербському районі Луганської області. «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» є відокремленим підрозділом державного підприємства «Луганськвугілля» без статусу юридичної особи, включено до ЄДРПОУ та має ідентифікаційний код 36090220(а.с.6)., зареєстровано платником страхових внесків з 15.03.2011 року (а.с.7). Відповідно до Закону №1058-IV, є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, несе обовязки з нарахування, обчислення, сплати страхових внесків в установлені строки в повному обсязі.

Відповідач, управління Пенсійного фонду України в Слов"яносербському районі Луганської області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.

Тобто, відповідач у справі орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством, відносно платників єдиного внеску.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне пенсійне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне пенсійне страхування»платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно ст. 8, ст. 12, ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та п. 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 «Про затвердження положення про Пенсійний фонд України», правління Пенсійного фонду України постановою від 27.09.2010 року № 21-5 затвердило Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289, яка визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів.

Згідно п. 7.2.2 зазначеної Інструкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 10.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2011 року управлінням Пенсійного фонду України в Слов"яносербському районі Луганської області прийнято рішення № 8 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені до державного підприємства «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, згідно яких до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 26462,27 грн.(а.с.8).

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі позивачем суми єдиного внеску не сплачені.

Однак, на підставі наказу Мінвутлепрому України від 13 вересня 2010р. № 341 «Про припинення діяльності ДП «ГЗФ «Слов'яносербська» з 11.03.2011р. ДП «ГЗФ «Слов'яносербська» було реорганізовано в відокремлений підрозділ «ГЗФ «Слов'яносербська» державного підприємства «Луганськвугілля», що підтверджується довідкою ЄДРПОУ (а.с.6). та з 15.03.2011 року зареєстровано платником страхових внесків, що підтверджується повідомленням (а.с7). Правонаступником прав і обов'язків ДП «ГЗФ «Слов"яносербська» є ДП «Луганськвугілля».

Згідно п.8 ч.1 ст.14 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Суд вважає, що відповідачем неправомірно, не у спосіб, визначений Законом, була застосована до ДП «ГЗФ «Слов'яносербська» фінансова санкція, оскільки правонаступником прав і обов'язків ДП«ГЗФ «Слов"яносербська» є ДП «Луганськвугілля» з 11.03.2011 року, таким чином, рішення управління Пенсійного фонду України в Слов"яносербському районі Луганської області № 8 від 31.01.2011р. є протиправним, оскільки безпідставність його прийняття доведено наданими до суду вищевказаними документами, тому суд приходить до висновку, що вищевказане рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи представника позивача, представник відповідача суду не надав.

Враховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Групова збагачувальна фабрика "Слов"яносербська" до управління Пенсійного фонду України в Слов"яносербському районі Луганської області щодо скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 8 від 31.01.2011 року підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, ст.ст. 2, 3, 11, 17, 69-71, 87, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Групова збагачувальна фабрика "Слов"яносербська" до управління Пенсійного фонду України в Слов"яносербському районі Луганської області щодо скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 8 від 31.01.2011 року задовольнити.

Скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Слов"яносербському районі Луганської області про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 8 від 31.01.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Групова збагачувальна фабрика "Слов"яносербська» судові витрати у сумі 28,23 грн. (двадцять вісім грн. 23 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено 13.02.2012 року.

СуддяО.В. Ципко