Постанова № 21759889, 23.01.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2012 р. справа № 2а/0570/21537/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14.35

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріКовальському А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»

до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Донецьку

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення

від 18.10.2011 р. № 0000921312/40340/10/1-16-23/3

за участю представників позивача Пустовгар А.О., Постельняк Т.В.

представника відповідача Панкова К.М.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» звернулося до суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000921312/40340/10/1-16-23/3 від 18.10.2011р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2011 року ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська». За результатами перевірки відповідачем було складено Акт щодо результатів камеральної перевірки від 21.09.2011р. № 602/15-16-23/3-31599557 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2011 року №0000921312/40340/10/1-16-23/3, яким донараховано позивачу податок на додану вартість на загальну суму 16513 064,34 грн., у тому числі за основним платежем -11 008 709,56грн., штрафними (фінансовими) санкціями 5504 354,78 грн.

У акті зазначено, що ДП «ВК «Краснолиманська» порушено п. 198.6 ст. 198 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: до складу податкового кредиту за липень 2011 року включено податкові накладні, видані постачальником ТОВ «Краснолиманське», від 28.07.2011р. на суму 8843826,82 грн., від 31.07.2011р. на суму 498216,07 грн., та постачальником Донецька філія ДП «Регіональні електричні мережі» від 25.07.2011 на суму 1666666,678 грн., які на думку відповідача, зареєстровані з порушенням Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010р. № 1246. За його твердженням дані податкові накладні видані до їх реєстрації у зазначеному Єдиному реєстрі, що підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних позивача за липень 2011 року. Позивач не звернувся до податкового органу зі скаргою на неналежне оформлення його постачальниками податкових накладних, у звязку з чим не мав права на включення відповідних сум до податкового кредиту.

У свою чергу з позивач з посиланням на зазначений вище порядок, Податковий кодекс України, зазначає, законодавством не встановлені вимоги щодо реєстрації податкової накладної саме в день її виписування. Тобто податкова накладна повинна бути зареєстрована до моменту видачі її покупцю. Позивач одержував податкові спірні накладні після їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується штампами вхідної кореспонденції на них.

Позивач з посиланням на абзац 8 п. 201.10 ПК України зазначає, що саме повна відсутність факту реєстрації податкової накладної позбавляє покупця права на відображення податкового кредиту. Реєстрація податкової накладної в інший день не є порушенням Порядку реєстрації.

Крім того позивач вказує на те, що заява зі скаргою подається разом з податковою декларацією з ПДВ. Тому лише в разі якщо на цю дату відсутня реєстрація податкової накладної доцільно подавати таку заяву. Тому вважає, що підприємство добросовісно, в повному обсязі виконало свої функції перед державою, задекларувавши суму податкових зобовязань в податковій декларації та включивши суму податку на додану вартість до податкового кредиту, згідно податкових накладних, отриманих від продавців. У звязку з цим просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 18.10.2011р. №0000921312/40340/10/15-16-23/3.

Представники позивача в судове засідання зявилися, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві та наданих у подальшому письмових пояснень.

Представник відповідача в судове засідання зявився, адміністративний позов не визнав з підстав, які викладені у письмових запереченнях від 22.12.2011р. № 49934/10/10-1 (а.с. 67-69). З посиланням на Податковий кодекс України зазначив, що відповідачем проводилася камеральна перевірка, під час якої використовуються виключно дані податкової звітності платника податків.

Згідно з даними наданого позивачем реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2011 року позивач отримував податкові накладні від Донецької філії ДП «Регіональні електричні мережі» та ДП «ВК «Краснолиманська» 25.07.2011 р., 28.07.2011р. та 31.07.2011р. На ці дати вказані податкові накладні не були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок чого вони не надають право включення відповідних сум податку до податкового кредиту.

Стосовно наданих позивачем доказів одержання податкових накладних після їх реєстрації у Єдиному реєстрі відповідач заперечував можливість їх прийняття до уваги, оскільки на його думку вони є не можуть вважатися допустимими доказами. Законодавством не передбачена реєстрація отриманих податкових накладних іншим чином, ніж у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних. Тому у разі суперечливості доказів, дату одержання податкової накладної слід встановлювати на підставі саме такого реєстру, а не журналу реєстрації вхідної кореспонденції, який не є належним доказом вказаного юридичного факту. За таких підстав відповідач наполягав на правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення та відсутності підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.

Заслухавши представників позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Позивач, Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» зареєстроване виконавчим комітетом Красноармійської міської ради Донецької області 23.11.2001р. як юридична особа (свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 530201), знаходиться на обліку як платник податків в СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку.

Відповідачем, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ДП «ВК «Краснолиманська».

За результатами перевірки був складений акт від 21.09.2011р. № 602/15-16-23/3-31599557 (надалі Акт перевірки).

У цьому Акті було зафіксовано, що в порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підприємством ДП «ВК «Краснолиманська» до складу податкового кредиту за липень 2011 року віднесено суми податкового кредиту по податковим накладним щодо яких встановлено порушення порядку реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних:

·податкова накладна від 25.07.2011р. № 1179/001, виписана Донецькою філією Державного підприємства «Регіональні енергетичні мережі», зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.07.2011р. під № 9005431573, сума ПДВ складає 1666666,67 грн., підприємством ДП «ВК «Краснолиманська» податкову накладну від 25.07.2011р. № 1179/001 отримано 25.07.2011р.

·податкова накладна від 28.07.2011р., виписана ТОВ «Кранолиманська», зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.07.2011р. під №9005560179, сума ПДВ складає 8843826,82 грн., підприємством ДП «ВК «Краснолиманська» податкову накладну від 28.07.2011 р. № 41 отримано 28.07.2011р.

·податкова накладна від 31.07.2011 р. № 56, виписана ТОВ «Кранолиманська», зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 03.08.2011р. під №9005704841, сума ПДВ складає 498216,07 грн., підприємством ДП «ВК «Кранолиманська» податкову накладну від 31.07.2011р. № 56 отримано 31.07.2011р.

На підставі співставлення даних Єдиного реєстру податкових накладених та реєстру отриманих та виданих податкових накладних позивача за липень 2011 року відповідач дійшов висновку, що на момент видачі податкових накладних та отримання їх позивачем вона не були зареєстровані належним чином.

У той самий час ДП «ВК «Крас6нолиманська» не скористалось правом додати до податкової декларації за липень 2011 року заяву зі скаргою на вказаних постачальників, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.198.6 ст. 198 п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: до складу податкового кредиту до декларації за липень 2011 року включено податкові накладні: видані ТОВ «Краснолиманське» від 28.07.2011р. на суму 8843826,82 грн. та від 31.07.2011р. на суму 498216,07 грн., а також Донецькою філією ДП «Регіональні електричні мережі» від 25.07.2011 на суму 1666666,678 грн., які зареєстровані з порушенням Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010р. № 1246. Таке спричинило заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті за результатами звітного (податкового) періоду до бюджету на 11008710грн.

На підставі Акту перевірки, згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, пункту 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (надалі ПК України) відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.10.2011р. № 0000921312/40340/10/15-16-23/3, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 16513064,34 грн., у тому числі за основним платежем -11008709,56 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 5504354,78 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги про визнання даного податкового повідомлення-рішення недійсним підлягають задоволенню з наступних підстав.

1.Судом встановлено, що згідно з додатком №5 до декларації позивача з ПДВ за липень 2011 року обсяг придбання за контрагентами позивача становить: за ІПН 322815105166 (ТОВ «Краснолиманське») 46710214,48 грн., ПДВ 9342042,9 грн., за ІПН 324028710363 (Донецька філія ДП «Регіональні електричні мережі») 8567091,5 грн., ПДВ 1713418,30 грн. (а.с.59). Вказані суми ПДВ віднесені до податкового кредиту позивачем у декларації з ПДВ за липень 2011 року, яка подана позивачем 19.08.2011 року до податкового органу, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 78-89).

За даними реєстру виданих та отриманих податкових накладних позивача за липень 2011 року вказані суми податку сформовані на підставі податкових накладних:

-від 25.07.2011р. № 1179/001, що видана Донецькою філією Державного підприємства «Регіональні енергетичні мережі» на суму ПДВ 1666666,67 грн. (а.с. 115);

-від 28.07.2011р. № 41 на суму ПДВ 8843826,82 грн. та від 31.07.2011 р. № 56 на суму ПДВ 498216,07 грн., що видані ТОВ «Кранолиманська» (а.с. 118, 120).

Матеріали справи містять копії даних податкових накладних (а.с. 13, 14, 16), зауваження щодо заповнення їх обовязкових реквізитів у сторін відсутні.

Відповідно до ч.2 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з витягів з Єдиного реєстру податкових накладних, вказані вище податкові накладні зареєстровані у ньому 27.07.2011р., 29.07.2011р. та 03.08.2011 року (а.с. 13, 15, 17), що також сторонами не оспорюється.

У графі 2 «Дата отримання» розділу ІІ «Отримані податкові накладні» реєстру виданих та отриманих податкових накладних позивача за липень 2011 року зазначено, що наведені вище податкові накладні отримані позивачем 25.07.2011р., 28.07.2011р. та 31.07.2011 року, тобто до їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Саме у звязку наданням (одержанням) податкових накладних до їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача права на податковий кредит.

У той самий час, згідно з даними журналу реєстрації вхідної кореспонденції бухгалтерії позивача, наведені вище податкові накладні надійшли 29.07.11р., 29.07.2011р. та 03.08.2011 року відповідно (а.с. 64,66).

Це також підтверджується відбитками штампів вхідної кореспонденції безпосередньо на податкових накладних, а також листами Донецької філії державного підприємства «Регіональні електричні мережі» №527/11 від 23.01.2012р. (а.с.131) та ТОВ «Краснолиманське» від 23.01.2012р. №98 (а.с.132).

Як пояснили у судовому засіданні представники позивача, невідповідність у датах отримання податкових накладних повязана з помилкою при заповненні реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2011 року.

З цього приводу суд вважає за необхідне зауважити, що порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 N 1002 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за N 1402/18697).

Пунктом 1 цього Порядку встановлено, що реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних.

Виправлення помилки в Реєстрі здійснюється методом "сторно" за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення таких помилок.

Відповідно до п. 4.3, 4.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, спосіб сторно передбачає складання бухгалтерської довідки, в яку помилка (сума, кореспонденція рахунків) заноситься червоним чорнилом, пастою кулькових ручок тощо або із знаком "мінус", а правильний запис (сума, кореспонденція рахунків) заноситься чорнилом, пастою кулькових ручок тощо темного кольору. Внесенням цих даних до облікового регістру у місяці, в якому виявлено помилку, ліквідується неправильний запис та відображається правильна сума і кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку. Довідка має наводити причину помилки, посилання на документи та облікові регістри, в яких допущено помилку, і підписується працівником, який склав довідку, та після її перевірки - головним бухгалтером. Виправлення помилок у документах і регістрах, що створені у формі електронного документа, здійснюється відповідно до законодавства.

Судом не встановлене коригування зазначеного реєстру позивача за липень 2011 року у такий спосіб.

Зважаючи на це у даній справі наявні суперечливі докази щодо дати одержання позивачем спірних податкових накладних.

При їх оцінці суд виходить з того, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Наведений перелік засобів доказування є вичерпним.

Відповідно до частини 1 статті 79 КАС України письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Як реєстр отриманих та виданих податкових накладних, так і листи платників податків, які видали податкові накладні, а також журнал реєстрації вхідної кореспонденції належать до одного засобу доказування письмових доказів. Тому встановлене ч. 4 ст. 70 КАС України правило допустимості доказів не виключає жодний з наявних у справі письмових доказів із загального кола доказів, які підлягають оцінці судом.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на те, що позивач, який склав реєстр отриманих та виданих податкових накладних, визнав помилковість записів у ньому, така помилковість підтверджується іншими письмовими доказами у справі відповідями інших осіб на запити суду, відомостями журналу реєстрації вхідної кореспонденції, змістом самих податкових накладних, суд дійшов висновку про те, що спірні податкові накладні отримані позивачем 25.07.2011р., 28.07.2011р. та 31.07.2011 року.

За таких умов приписи п. 201.10 ст. 201 ПК України, згідно з яким при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, у даному випадку не порушені, що спростовує протилежні твердження відповідача, викладені у Акті перевірки.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність у нього під час перевірки документів, які б свідчили про іншу дату одержання податкових накладних, ніж зазначена у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Дане твердження суд оцінює з урахуванням того, що відповідачем проведена перевірка та складений відповідний Акт у спосіб, що не відповідає Податковому кодексу України.

Так, судом на підставі змісту Акту перевірки встановлено, що відповідачем проведена камеральна перевірка, в ході якої ним були використані: додаток 5 до декларації позивача за липень 2011 року, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за липень 2011 року, Єдиний реєстр податкових накладних, компютерні автоматизовані інформаційні системи (а.с. 9, 10).

Пунктом 75.1.1. статті 75.1 ПКУ встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Висновки відповідача фактично ґрунтуються не тільки на даних декларації позивача з ПДВ, а й на даних Єдиного реєстру податкових накладних та реєстру виданих та отриманих податкових накладних, що неприпустимо при проведенні камеральних перевірок.

За результатами обробки та аналізу податкової інформації (у тому числі наведеної вище), якщо відповідачем виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, відповідно до п. 73.3. ст. 73 ПК України він мав право направити позивачеві письмовий запит, у якому запропонувати позивачеві надати необхідні для проведення перевірки документи. Після одержання відповіді на такий запит в порядку п. 79.1 ст. 79 ПК України відповідач мав право провести документальну невиїзну перевірку. У випадку ненадання відповіді на такий запит відповідач мав право провести позапланову документальну перевірку у відповідності до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Як невиїзна документальна, так і позапланова документальна перевірка на відміну від камеральної дозволяє контролюючому органу використовувати не тільки дані, зазначені у податковій декларації позивача. Під час таких перевірок можливо було встановити обставини, необхідні для висновку про наявність порушень при формуванні позивачем податкового кредиту.

Зважаючи на наведене суд дійшов висновку, що відповідачем обраний спосіб дій, внаслідок якого ним без законних на те підстав використані дані, що не зазначені у податкових деклараціях позивача. Відсутність у відповідача інших даних обумовлена його бездіяльністю, а не обмеженням у праві на їх одержання з боку позивача.

2.Окремо від наведеного вище суд вважає за необхідне зазначити про наявність інших самостійних підстав для задоволення позову.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 того ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6. статті 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного слідує, що підставою для виникнення права на включення сум ПДВ до податкового кредиту та одночасно підтвердженням такого права є саме податкова накладна, оформлена у відповідності до приписів ПКУ.

Цей висновок узгоджується з тим, що п.п. 44.1. ст. 44 ПКУ встановлений обовязок ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Тим самим підпунктом передбачена заборона платникам податків формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Такими документами у відповідності до п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 та п.201.10. ст.201 ПКУ є податкові накладні. Саме вони мають підтверджувати дані податкової звітності.

Перелік документів, які належать до податкової звітності з ПДВ, наведений у п. 9 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 N 41 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 р. за N197/18935).

Згідно з ним до податкової звітності належать як декларації з ПДВ, так і копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді.

Зважаючи на це, дані щодо податкового кредиту, наведені у деклараціях з ПДВ та додатках до них, мають бути підтверджені не реєстром виданих та отриманих податкових накладних (який також є податковою звітністю), а податковими накладними.

Як вже зазначалося, ПК України встановлені обмеження, за яких платник податку не може скористуватися правом на включення сплачених (нарахованих) сум податку до податкового кредиту.

До них належать приписи пункту 198.6. статті 198 ПКУ, яким встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також частина 9 п.201.10 ст. 201 ПК України передбачає, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Рішення про віднесення сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг до складу податкового кредиту реалізується платником податків у податковій декларації та додатках до неї.

До подання такої декларації відсутні підстави для твердження про включення чи не включення платником податку сум податку до податкового кредиту навіть при відображенні відповідних податкових накладних у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

На користь такого висновку свідчать приписи ч.3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, згідно з якими у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п 203.1. ст.. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, декларація позивача з ПДВ за липень 2011 року та додатки до неї були підписані 19.08.2011 року (а.с.53-59) та у той самий день подані до податкового органу. Тому суми податку, які підтверджені виданими Донецькою філією державного підприємства «Регіональні електричні мережі» та ТОВ «Краснолиманське» податковими накладними включені до податкового кредиту позивача саме 19.08.2011 року.

На час включення до податкового кредиту позивача сум ПДВ спірні податкові накладні повністю відповідали вимогам ст. 201 ПК України, оскільки містили усі необхідні реквізити та були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 11 п. 201.10 ст. 201 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

На момент віднесення сум податку до податкового кредиту (19.08.2011р.) у позивача були відсутні підстави для неврахування одержаних ним від Донецької філії ДП «Регіональні електричні мережі» та ТОВ «Краснолиманське» податкових накладних у складі податкового кредиту звітного періоду або подання зазначеної скарги, оскільки такі податкові накладні були заповнені належним чином та зареєстровані у Єдиному реєстрі.

Отже висновки відповідача про відсутність у позивача права на включення до податкового кредиту сум ПДВ, підтверджених наведеними податковими накладними, є неправомірними.

При ухваленні постанови суд також приймає до уваги деталізовану інформацію про результати автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту позивача та його контрагентів ТОВ «Краснолиманське» та ДП «Регіональні електричні мережі» за липень 2011 року, згідно з якою розбіжності між задекларованими сумами податкових зобовязань та кредиту відсутні, тобто відсутні втрати дохідної частини державного бюджету (а.с. 77).

Зважаючи на наведене висновки відповідача, на підставі яких прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.10.2011 р. № 0000921312/40340/10/1-16-23/3 спростовуються зібраними у справі доказами, не відповідають наведеним приписам податкового законодавства, що обумовлює задоволення вимог позивача про визнання його недійсним.

Судові витрати відповідно до ст.. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманське» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 18.10.2011 р. № 0000921312/40340/10/1-16-23/3 задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 18.10.2011 р. № 0000921312/40340/10/1-16-23/3.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманське» (85310, Донецька область, м. Родинське, ЄДРПОУ 31599557) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 28,23 грн. (двадцять вісім гривень двадцять три копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому 23 січня 2012р. Постанова виготовлена в повному обсязі 30 січня 2012р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.